Відомі дунаївчани

Мелетій Смотрицький, також відомий як Максим Герасимович Смотрицький (нар. 1577, Смотрич — пом. 17 (27) грудня 1633, Дермань) — письменник, церковний і освітній діяч Речі Посполитої, український мовознавець, праці якого вплинули на розвиток східнослов'янських мов. Автор «Граматики слов'янської» (1619), що систематизувала церковнослов'янську мову.

Войцех Гжимала (народився 23 квітня 1793 р. - 16 грудня 1871 р. Ньйон) - референт державної ради, емігрантський активіст, друг Фридерика Шопена. Син Вінцентія Пшецлава із Залісся-Гжимали власного герба, чашника з Брацлава та Маріанни з Виджжів, герб Ястшембець. Навчався у Львові, а з 1807 року відвідував військову школу генерала Станіслава Фізера. Учасник битв 1809 та 1812 рр. У лавах армії герцогства Варшавського, він був нагороджений військовим хрестом Virtuti Militari за відвагу в Бородінській битві. У Королівстві Конгресу, державний референт в Урядовій комісії казначейства (1818), член Державної ради, член Патріотичного товариства Лукасінських (з 1821). Як член Патріотичного товариства, він був ув’язнений у 1826 році. Нагороджений орденом Святого Станіслава, ІІ клас у 1825 році та IV клас у 1817 році. Під час Листопадового повстання його призначили заступником директора Банку Польського. Як член Патріотичного товариства, він висловив консервативні погляди на захист диктатора Юзефа Хлопіцького та князя Адама Чарторийського. Від імені Національного уряду його відправили (разом з Тадеушем Мостовським) спочатку до Берліна та Вроцлава, а потім до Парижа та Лондона (де він домовився про умови британської позики для воюючої Польщі). Після падіння повстання він залишився в еміграції та брав активну участь у таборі Чарторийських. Був співзасновником Історико-літературного товариства в Парижі.

Наполеон Станіслав Адам Фелікс Зигмунт Красінський (пол. Napoleon Stanisław Adam Feliks Zygmunt Krasiński; 19 лютого 1812, Париж — 23 лютого 1859, Париж) — видатний польський поет і драматург, граф. Один із трьох польських «віщих» поетів[pl] епохи Романтизму, поряд з Адамом Міцкевичем та Юліушем Словацьким. Похресник Наполеона Бонапарта.

Владислав Іванович Заремба (15 (27) червня 1833, Дунаївці, — † 11 (24) жовтня 1902, Київ) — український композитор, піаніст і педагог. Музики навчався в Антона Коципинського в Кам'янці-Подільському, а від 1862 року викладав гру на фортепіано та хоровий спів у жіночих пансіонах Києва. Його син, Заремба Сигізмунд Владиславович — теж був композитором та диригентом. Помер у Києві. Поховано на Байковому кладовищі. Ім'я В. Заремби носить Хмельницьке музичне училище. Автор пісень і романсів як українською так і польською мовами, в тому числі близько 30 вокальних творів на слова Тараса Шевченка («Музика до Кобзаря»). Переклав для фортепіано ряд українських народних пісень. Склав збірники музичної літератури для дітей — вокальний «Пісенник для наших дітей» (пол. Spiewnik dia naszych dziatek) і фортепіанний «Маленький Падеревський» (пол. Mały Paderewsky).

Франц Францович Лендер (12 квітня (24 квітня) 1881, Дунаївці — †14 вересня 1927) — конструктор артилерійського озброєння. Народився в сім'ї робітника-текстильника, вихідця з Чехії. В 1909 закінчив з відзнакою механічний факультет Петербурзького технологічного інституту. З 1907 року суміщав навчання з роботою на Путилівському заводі, де спроектував напівавтоматичний клиновий гарматний затвір. В 1909 призначений технічним керівником Артилерійської контори Путилівського заводу.

Болеслав Войтович (пол. Bolesław Woytowicz; 5 грудня 1899,— 11 червня 1980, Катовіце) — польський композитор, піаніст, педагог. Учень Вітольда Малишевського та Надії Буланже. У 1913—1917 роках жив у Кам'янці-Подільському. Вивчав право, математику та російське мовознавство у Київському та Варшавському університетах. Музиці навчався приватно, згодом у 1921-1924 рр. у Вищій школі музики ім. Ф. Шопена у Варшаві. У 1928-1931 роках стажувався у Надії Буланже в Парижі. У Кракові навчав майбутнього композитора Войцеха Кіляра, помітив у нього виконавський талант, допомагав у підготовці до міжнародних конкурсів. Лауреат Державних премій Польської Народної Республіки (1948, 1950). У збірці «12 етюдів для фортепіано» (1948) композитор використав нові типи виразності форми, що синтезують романтичні малюнки і нові мелодикоритмічні і ладогармонічні засоби. Тому ця збірка є важливим засобом у підготовці піаністів.