На межі епох

Миньковецький дендропарк (с. Миньківці)

координати на GoogleMaps 48.86439, 27.06540

Розташований в західній частині села, у 9 кварталі Дунаєвецького лісництва Кам’янецького лісгоспу. Площа – 3,0 га. Дендропарк був закладений у 1958-1960 рр. Основу планувальної композиції дендропарку становить алея з туї західної колоновидної форми та самшиту вічнозеленого, що завершується дерев’яною альтанкою під наметом високого дерева верби білої. По обидва боки алеї здійснено оригінальні групові посадки дерев та кущів, зокрема, тис ягідний та його жовтострокату форму, а також клен-явір і його пурпурно листу форму висаджено гніздовим способом, чим досягнуто значного декоративного ефекту. Є біогрупи ялівців, беріз, барбарисів тощо.

Музей графа Ігнація Мархоцького (с. Миньківці)

координати на GoogleMaps 48.84805, 27.10705

На території Дунаєвецького та Новоушицького районів наприкінці XVIII ст. була створена так звана Миньковецька держава. В 1786 році Миньковецький ключ купив шляхтич Войцех Сцибор-Мархоцький. Цікаво, що у 1788 році, після смерті В.Мархоцького, прихильник «нового рільництва» й відомий у майбутньому подільський реформатор. На своїх подільських землях граф Ігнацій Сцибор-Мархоцький проголосив незалежну державу, керував нею протягом тридцяти років, вибивав власну монету та відмінив кріпосне право на 66 років раніше ніж у царській Росії. Помер польсько-російський Сократ (як він сам себе називав) у віці 73 років. За правління його спадкоємця Миньковецька держава перестала існувати. Але сам феномен того, що вона була, набагато випередив свій час і є однією з найяскравіших сторінок історії подільського краю.

Михайлівська церква (с. Миньківці )

координати на GoogleMaps 48.84637, 27.10526

У 1838 році в Миньківцях було завершено будівництво кам'яної православної церкви на честь Архангела Михаїла. З колишньої дерев'яної церкви до нової дзвіниці перенесли дзвони. Багато років настоятелем церкви у Миньківцях був протоієрей Сімеон Стрельбицький (1820–1866).

Парафія Миньковецької Святомихайлівської церкви була найбільшою на Миньковеччині за чисельністю вірян. До парафії належали містечко Миньківці та села Антонівка, Городиска, Кружковці, Заріччя, Мислібори, Весела та Мархоціці.

Водяний млин (с. Притулівка)

координати на GoogleMaps 48.80973, 27. 09707

Триповерховий вальцевий млин на водяній тязі. Заснований онуком Ігнація Мархоцького, графом Людвиком Мархоцьким у 1896 році. Потужну на той час техніку обслуговувало 26 працівників. Млин спроможний був переробити за рік 360.000 пудів зерна.

Миньковецька держава (с. Отроків)

На території Дунаєвецького та Новоушицького районів наприкінці XVIII ст. була створена так звана Миньковецька держава. Ексцентричний державотворець любив зводити різноманітні храми, присвячені не лише античним богам, але навіть Руссо та Вільгельму Телю. Для власної ж родини миньковецький володар звелів спорудити чотири резиденції – по одній для кожної пори року6 осінню – у Побійній (з бібліотекою, де зібрано понад 2 тис. томів), зимову – у перемісті Миньківців Бельмонт, весняну – в Отрокові, літню – у Притулії Зеленій. В Отрокові й Притулії збудував щось на зразок феодальних середньовічних замків. Для себе і для власної родини миньковецький володар звелів спорудити чотири резиденції - по одній - для весни, літа, осені та зими. Найрозкішнішою була літня резиденція в маєтку Отроків, посеред дивовижно краси, над зеленою долиною річки Ушиці. Згодом пан Ігнатій вирішив спорудити на пагорбі, над уже облаштованими гротами, свою постійну резиденцію з усіма атрибутами держави. Задум вдалося втілити у реальність, і невдовзі сам пан визнав: із чотирьох резиденцій найрозкішнішою стала отроківська. Головна будівля садиби мала вигляд старовинного замку із круглими вежами та зубчастими мурами. Зрозуміло, що ця фортифікація не мала оборонного значення, а була лише символом графської величі. Тут, в отроківському замку, Сцибор-Мархоцький видавав свої укази, влаштовував церемонії, приймав гостей, серед яких були знані особи (навіть сам російський імператор Олександр І). Найбільшого розквіту Отроків досяг за часів Миньковецької держави коли він займав друге місце за значимістю у Миньковецькому ключі після Миньковець і вважався найрозкішнішою резиденцією графа Ігнатія Сцибор-Мархоцького. Минули століття... Від маєтків Сцибора-Мархоцького збереглися лише фрагменти отроківської садиби: деякі господарчі будівлі, руїни гроту, а також рештки замку - в'їзні ворота, кругла замкова вежа з частиною мурів, велична біла брама...