У роботі з обдарованими дітьми діяльність вчителя повинна спрямовуватися в двох напрямах водночас: превентивному та реабілітаційному. Превентивні дії мають включати раннє розпізнавання здібностей дитини для створення її оптимальних умов розвитку. Реабілітація має бути спрямована на раннє виявлення здібних дітей, які мають труднощі у соціальній адаптації, і надання їм своєчасної допомоги, не чекаючи, коли труднощі набудуть нездоланного характеру. Слід добре пам’ятати: якщо виникають проблеми між учителем і розумово обдарованим учнем, причину треба шукати насамперед у першому. Вона вимагає роз’яснювально - коригуючих впливів.
У свою чергу, педагогам варто керуватися рекомендаціями, що створюють сприятливі умови для реалізації прийомів роботи з розумово обдарованими дітьми.
Не бажано приділяти надто багато уваги ігровому навчанню з виразним елементом змагальності. Учень найчастіше буде переможцем, що може викликати неприязнь інших дітей і не сприятиме створенню атмосфери всезагальної зацікавленості.
Не підносити обдарованих дітей на "п’єдестал" чи перетворювати їх у вундеркіндів в очах інших. Їхній успіх належним чином оцінять, а недоречне підкреслення виключності часто породжує роздратування, ревнощі, відторгнення замість очікуваних позитивних реакцій. Але не припустима й інша крайність – навмисне публічне приниження унікальних здібностей, особливо саркастичні зауваження щодо них.
Доцільно пам’ятати, що здебільшого розумово обдаровані діти погано сприймають строго регламентовані заняття, що повторюються.