Учителям
Поради вчителям щодо навчання в умовах воєнного стану
Нинішня ситуація могла позначитись на поведінці учнів, на їх здатності засвоювати матеріал. Стрес міг вплинути на увагу, пам’ять, на здатність зосереджуватись. Дорослим треба взяти до уваги, що крім описаного, один з механізмів захисту психіки – це регрес. Тобто деякі діти можуть демонструвати поведінку, яка притаманна меншим за віком учням. До цього потрібно поставитись терпимо та з розумінням. Не можна докоряти дітям.
Не зайвим буде нагадати вчителям про турботу про себе. Пам’ятайте: для того, щоб надавати допомогу іншим, необхідно відновлювати свій власний ресурс, задовольняти свої базові потреби. Подбайте про безпечне місце для себе, де ви зможете проводити уроки. Обговоріть з рідними порядок дій у разі, якщо оголошено тривогу під час того, як ви проводите урок. Розробіть свій алгоритм дій.
Поради вчителю як діяти під час онлайн-уроків, якщо вмикається сигнал «Повітряна тривога»
Демонструйте впевненість у своїх діях. Спокійно повідомте учням про сигнал.
Акцентуйте увагу учнів фразою «Ви йдете в безпечне місце, яке встановлене за правилами вашої сім’ї».
Зверніться до учнів «Натисніть кнопку «вийти з конференції» та на кнопку «виключення комп’ютера».
Повідомте «Після сигналу «Відбій тривоги» доєднайтесь до занять за розкладом».
Дочекайтесь, щоб усі учні, які є слухачами, вийшли з онлайн-зв’язку.
Намагайтесь зберігати спокій, будьте переконливими.
І наостанок.
Донесіть до учнів думку про те, що щодня, не зважаючи на хочу/не хочу, можу/не можу, ми всі маємо виконати декілька задач: соціальну, фізичну і когнітивну.
Ми повинні підтримувати спілкування з родичами та знайомими, задати хоч одне питання «як ти там?», бо єдність та підтримка важливі для всіх.
Нам потрібен рух, особливо у стресі – це стабілізує, приводить до тями і надає сил для подальших дій. Хоча б три присідання або ходьба колами, будь-який активний і хоча б відносно інтенсивний рух.
А ще нам потрібні наш мозок і здатність вчитись, запам’ятовувати і аналізувати. Тож вкрай важливо задіяти цю функцію. Щодня хоча б щось одне вивчити і запам’ятати: іноземне слово, інструкцію з надання медичної допомоги чи іншу корисну інформацію. Важливо не просто подивитись, а саме вивчити!
Порадьте дітям поспати, відпочити, але не дозволяйте лежати весь день в куточку, дивлячись у стінку чи у телефон. Настоюйте на тому, що дитина повинна зробить хоча б одну маленьку дію!
Намагайтесь жартувати з учнями, посміхатись до них, викликати посмішку у відповідь. Гумор має терапевтичну дію. В нагоді стануть смішні історії, питання на кмітливість.
Дотримання цих простих правил та порад допоможе зберегти нормальний емоційний стан наших дітей. А академічні знання ми обов’язково надолужимо після стабілізації ситуації.
РЕКОМЕНДАЦІЇ КЛАСНИМ
КЕРІВНИКАМ ПЕРШИХ КЛАСІВ
- враховуйте вікові особливості першокласників: рухову активність, переважання ігрового типу діяльності, недостатню сформованість вольової регуляції;
- індивідуальний підхід до учнів та їх можливостей, щоб не послабити нервову систему, не знизити самооцінку та мотивацію до засвоєння знань;
- не наполягайте на відповідях біля дошки тих дітей, які виявляють тривожність, краще об`єднайте їх у групи, що працюватимуть разом;
- порівнювати роботи учня лише з його попередніми роботами, а не з роботами інших;
- уникайте критики учня при свідках, а також вживання слів “завжди”, “ніколи”;
- створюйте ситуації успіху, хваліть учня за найменші досягнення;
- надавайте учням можливість висловлювати свої думки, підкреслюйте цінність почутого;
- давайте учням можливість виплескувати енергію (фізкультхвилинки, ігри на перервах);
- залучайте до спільної діяльності для згуртування колективу.
ПОРАДИ КЛАСНИМ
КЕРІВНИКАМ 5-Х КЛАСІВ
ЩОДО УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ УЧНІВ
- проявляти доброзичливе ставлення, підтримку;
- реалізовувати демократичний стиль керівництва;
- не висувати на початку року великих вимог до дітей, пам’ятати різницю між п’ятикласниками та іншими учнями середньої школи;
- намагатись, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання через дуже сильно виражене емоційне ставлення до навчального предмету в цьому віці;
- орієнтувати дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення;
- допомогти учням з низьким соціальним статусом в класному колективі відчути себе потрібними і бажаними в класі:
- проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;
- залучати до позакласної роботи, групових заходів, щоб вони більше спілкувалися;
- на позакласних заходах давати можливість проявити себе з кращої сторони;
- звертати увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що в них виходить.
Рекомендації класним керівникам та вчителям щодо супроводу обдарованих учнів
- проаналізувати своє ставлення до обдарованої дитини і лише тоді обирати правильний шлях взаєморозуміння з нею;
- пам`ятати, що якою б не була обдарована дитина, її потрібно навчати;
- заохочувати дитину до участі у груповому творчому процесі;
- підтримувати творчі намагання дитини;
- створювати ситуації, за яких дитина, що не виявляє особливих успіхів у навчанні, матиме можливість тісного спілкування зі здібною дитиною;
- підтримувати своїм авторитетом дитину, що висловлює відмінну від інших думку й у зв’язку з цим відчуває тиск з боку своїх однолітків.
РЕКОМЕНДАЦІЇ КЛАСНИМ КЕРІВНИКАМ ТА ВЧИТЕЛЯМ
ЩОДО СУПРОВОДУ ОБДАРОВАНИХ УЧНІВ
- проаналізувати своє ставлення до обдарованої дитини і лише тоді обирати правильний шлях взаєморозуміння з нею;
- пам`ятати, що якою б не була обдарована дитина, її потрібно навчати;
- заохочувати дитину до участі у груповому творчому процесі;
- підтримувати творчі намагання дитини;
- створювати ситуації, за яких дитина, що не виявляє особливих успіхів у навчанні, матиме можливість тісного спілкування зі здібною дитиною;
- підтримувати своїм авторитетом дитину, що висловлює відмінну від інших думку й у зв’язку з цим відчуває тиск з боку своїх однолітків.
Поради соціального педагога вчителям початкових класів
Забезпечувати всебічний розвиток особистості молодшого школяра.
У засвоєнні предметних знань, умінь і навичок спиратись на сформовані в дітей до школи пізнавальні вміння, розвинені психічні процеси.
Процес навчання будувати на осмисленні та усвідомленні знань, на оптимальному поєднанні репродуктивного та творчого підходів до формування предметних умінь.
Спиратись тільки на досягнутий рівень розвитку дітей; не вважати неповноцінним той рівень досягнень деяких дітей, який не відповідає віковим стандартам.
Поступово урізноманітнювати й ускладнювати форми, методи та прийоми роботи з учнями, структуру уроків.
Систематично формувати, закріплювати та розвивати в учнів уміння та навички виконувати домашні завдання, навички самостійної навчальної праці.
Розвивати мислення, пам'ять, увагу.
Проводити навчально-виховну роботу на доступному для учнів, але достатньо високому рівні труднощів для оптимального використання та розвитку їхніх сил і можливостей.
Розвивати творчі здібності учнів.
Оптимально розвивати, розширювати й ускладнювати вимоги до учнів.
Психологічно готувати учнів до переходу на предметну систему навчання, підтримувати тісний зв'язок з учителями старших класів.
Поради соціального педагога
щодо встановлення довіри між проблемним підлітком і класним керівником
1. Уважно вислухайте дитину, прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте і показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.
2. Запропонуйте свою підтримку і допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан ( проблема) тимчасові і швидко пройдуть Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.
3. Зацікавтесь, що саме турбує підлітка.
4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком .Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми – не нашкодь!
5. Використовуйте слова, речення, які будуть сприяти встановленню контактів: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.
6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний і іншим і унікальний як особистість Кожна людина незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.
7. Недооцінка гірша ніж переоцінка, надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряйте і викликати довіру в нього.
Рекомендації педагогам щодо спілкування з дітьми схильними до правопорушень
1. Проявляйте витримку під час спілкування з проблемними підлітками.
2. Терпляче і наполегливо пояснюйте неправильність їхніх поглядів і поведінки.
3. Намагайтесь переконувати і відкривати “важким” підліткам гідні та цікаві життєві перспективи.
4. Постійним повчанням не закріплюйте у підлітків, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх учинків.
5. Не перешкоджайте їхній участі у звичайних молодіжних об’єднаннях.
6. Уникайте надто наполегливо і безцеремонно втягувати таких підлітків в суспільні справи колективу учнів.
7. Сприяйте організації педагогами та батьками спільних масових заходів, що з’єднують підлітків з різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю.
8. Втягуйте “важких” підлітків в суспільно корисні трудові справи, використовуючи притаманну їм завзятість в досягненні поставленої мети, прагнення до першості, частково усвідомлене почуття їхньої соціальної неповноцінності.
9. По можливості, з метою перевиховання підлітків, які вже зробили помилку в житті, змініть обставини та звичні їм форми поведінки, виказуйте їм довіру, схвалюйте їхні досягнення.
10. Виховуйте у таких підлітків вміння не тільки підкорятися, а й командувати, не принижуючи та не уражуючи інтереси однолітків.
Рекомендації соціального педагога вчителям із забезпечення засобів впливу на підлітка щодо поліпшення його поведінки
1. Пошук і знаходження шляхів підвищення мотивації до навчання у слабких учнів:
– винагорода дітей за досить незначний прогрес під час навчальної діяльності, а не за досконалість в ній;
- активне заохочення в творчій діяльності, в спорті, в
різних шкільних заходах тощо.
2. Виховання теплих почуттів до школи у слабких учнів:
– дозволяти дітям брати участь у найважливіших справах школи, наділивши їх певною часткою відповідальності.
3. Не присвоювати дітям ніяких ярликів, спиратися на заохочення, підтримку, а не на покарання:
– не бажано розділяти учнів (шляхом об’яв оцінок чи розподілу по групах), бо діти позбавляються необхідної мотивації;
- корисно знаходити сильні сторони слабких учнів і хвалити їх за те, що їм вдається.
4. В роботу школи включати більше елементів, що задовольняють соціальні інтереси підлітків:
- розширювати позашкільні форми діяльності підлітків;
– залучати їх до організації такої діяльності;
– прикладом, шляхом бесід виховувати у підлітків усвідомлення, прийняття шкільних цінностей та норм.