Батькам

ШАНОВНІ БАТЬКИ,  ПАМ’ЯТАЙТЕ!

     Від знаків вітання, схвалення, любові і прийняття, що повторюються, у дитини складається відчуття: «зі мною все в порядку» «я – хороший».   

     Від сигналів засудження, незадоволення, критики з’являється відчуття «зі мною щось не так» «я – поганий».

     Душевна скарбничка дитини працює день і ніч. Її цінність залежить від того, що ми туди кидаємо.

     Навіть вимоги, які ви пред’являєте, мають бути наповнені любов’ю і надією.

     Навчиться слухати свою дитину в радості і в жалі.

     Караючи свою дитину, залишайтеся поряд з ним, не уникайте спілкування з ним. 

Станьте для своєї дитини прикладом для наслідування в прояві позитивних емоцій по відношенню до членів своєї сім’ї та до інших людей.

     Не розмовляйте зі своїм дитям з байдужим обличчям.

     Обіймайте і цілуйте свою дитину в будь - якому віці. Та частіше говоріть як любите та цінуєте її.

Поради батькам на кожний день

Негайне втручання при агресивних проявах у випадках незначної агресії, коли вона безпечна і може бути пояснена:

• повне ігнорування реакції дитини/підлітка;

• розуміння почуттів дитини («Звісно, ти образився…»);

• переключення уваги, пропозиція будь-якого завдання («Допоможи мені, будь ласка, скласти речі…»);

• позитивне позначення поведінки («Ти злишся, тому що ти втомився»).

     Для зниження агресії встановити з дитиною зворотній зв’язок:

• констатація факту («Ти поводиш себе агресивно»);

• констатуюче питання («Ти злишся?»);

• розкриття мотивів агресивної поведінки («Ти прагнеш мене образити? Ти намагаєшся продемонструвати силу?»);

• висловлювання своїх почуттів до небажаної поведінки («Мені не подобається, коли зі мною розмовляють в такому тоні», «Я гніваюся, коли на мене хтось голосно кричить»);

• апеляція до правил (« Ми же з тобою домовлялися»).

     Зберегти позитивну репутацію дитини

     Дитині, особливо підлітку, важко відразу визнати свою поразку і провину. Найстрашніше для нього – публічний осуд і негативна оцінка, які провокують психологічні механізми захисту. Щоб цього не сталося, необхідно:

• публічно мінімізувати провину підлітка («Ти неважно себе почуваєш», «ти не хотів його образити»), але в бесіді віч-на-віч розкрити істину;

• не вимагати повного підпорядкування, дозволити підлітку/дитині виконати ваші вимоги по-своєму;

• запропонувати підлітку/дитині компроміс.

     Контролювати свої негативні емоції   

     Коли дитина демонструє агресивну поведінку – це викликає негативні емоції – роздратування, гнів, обурення, страх і безпорадність. Коли дорослий вміє керувати своїми негативними емоціями, він не підкріплює агресивну поведінку дитини, зберігає з нею гарні відносини і водночас демонструє, як треба взаємодіяти з агресивною людиною.

     Акцентувати увагу на поведінці, а не на особистості за допомогою техніки об’єктивного опису поведінки  

     Після того як дитина заспокоїлася, обговорити з нею, як вона поводила себе під час прояву агресії, які слова говорила, які дії здійснювала, не даючи при цьому ніякої оцінки. Обговорювати необхідно лише те, що трапилося «тут і зараз», не згадуючи минулих вчинків. Замість «читання моралі» краще показати негативні наслідки її поведінки, переконливо продемонстрував, що агресія більше шкодить їй самій.

     Показати зразок конструктивної поведінки за допомогою наступних прийомів:

• витримка паузи, яка дасть змогу дитині заспокоїтися;

• навіювання спокою невербальними засобами;

• прояснення ситуації за допомогою питань, що наводять на відповідь;

• використання гумору;

• визнання почуттів дитини.

Адаптація учнів

Ознаки успішної адаптації:

 - задоволеність дитини процесом навчання;

-дитина легко справляється з програмою;

-ступінь самостійності дитини при виконанні нею навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише ПІСЛЯ спроб виконати завдання самому;

-задоволеність міжособистісними стосунками з однокласниками і вчителем.

Ознаки дезадаптації:

 -зовнішній вигляд дитини змучений, стомлений;

-небажання дитини ділитися своїми враженнями про проведений день;

-прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми;

• небажання виконувати домашні завдання;

• негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників;

• скарги на ті чи інші події, пов’язані зі школою;

• неспокійний сон;

• труднощі ранкового пробудження, млявість;

• постійні скарги на погане самопочуття.

 Перша умова шкільного успіху п’ятикласника – безумовне прийняття дитини, незважаючи на ті невдачі, з якими він вже зіткнувся або може зіткнутися.