Що таке інклюзивна освіта?

Інклюзивна освіта дає можливість усім дітям у повному обсязі брати участь у житті колективу дитячого садка, школи, дошкільному та шкільному житті. 

Інклюзивне навчання — це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, яка передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу.

Інклюзивна освіта — це процес, у якому наш садочок намагається відповідати на потреби всіх вихованців, вносить необхідні зміни до навчальної програми та ресурсів, щоб забезпечити рівні можливості.

Інклюзія в нашому ЗДО означає підтримку, розвиток, виховання кожного малюка.

Інклюзія враховує потреби дітей, створюються спеціальні умови, підтримка, які необхідні дітям і вихователям для досягнення успіху.

Діти з особливими потребами: правила взаємодії з ними

Поради батькам щодо взаємин з дитиною з особливими освітніми потребами (з Інтернет джерел)

Дитина із особливими освітніми потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї). 

·          Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така, як усі.

·          Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, котрі її теж потребують.

·          Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.

·          Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими освітніми потребами – це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.

·          Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.

·          У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими освітніми потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.

·          Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.

·          Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.

·          У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначить і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.

·          Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначить систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

·          Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.

·          Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

·          Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

·          Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє.

Психологічна допомога батькам дітей з ООП (з Інтернет джерел)

Насамперед зазначимо, що єдиної формули успішного виховання у сім’ї не існує, оскільки вона залежить від рівня моральності й культури батьків, їхніх життєвих планів, ідеалів, вчинків, сімейних традицій тощо.

Основні умови виховання дітей з особливими потребами:

1.Здоровий мікроклімат у сім’ї, його тональність і загальна спрямованість.

2. Довіра до інших дітей, надання їм самостійності.

3. Чуйне ставлення дітей до найстарших членів родини - дідуся й бабусі.

4. Єдність усіх вимог дорослих у ставленні до дітей.

ПАМ’ЯТАЙТЕ

1. Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.

2. Якщо дитина живе у ворожості, вона вчиться агресивності.

3. Якщо дитину висміюють, вона стає замкнутою.

4. Якщо дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини.

5. Якщо дитина росте в терпимості, вона вчиться приймати інших.

6. Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться бути вдячною.

7. Якщо дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою.

8. Якщо дитина живе в безпеці, вона вчиться вірити в людей.

9. Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.

10. Якщо дитина росте в розумінні, вона знаходить любов у цьому світі.

Пам'ятка для батьків

1. Приділяйте велику увагу повсякденному спілкуванню з дитиною.

2. Стежте за власним мовленням.

3. Намагайтесь говорити спокійно, доброзичливо.

4. Не зловживайте словами "повинен", "треба".

5. Говоріть дітям "дякую", "вибач".

6. Давайте можливість дитині не тільки слухати, а й думати, висловлювати власні судження, брати активну участь у спілкуванні.

7. Ненав'язливо поправляйте дитину, яка неправильно промовила слово чи побудувала фразу, причому краще зробити це під час розмови, щоб не переривати спілкування.

8. Формуйте в дітей навички ввічливого спілкування: вміти вислуховувати співрозмовника, з повагою ставитися до його думки.

Для батьків дітей з ООП                   (з Інтернет джерел)

ПОРАДИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

ВСІ ДІТИ РІЗНІ

Діти справді різні: одні слухняні, інші капризні; одні розвиваються швидко, все «схоплюють», засвоюють на «льоту», інші відстають у розвитку; одні товариські, інші, навпаки, замкнуті. Навіть в одній сім'ї, де кілька дітей, сестри і брати начебто й зовні схожі, і живуть в однакових умовах, і виховуються однаково, але можуть бути зовсім різними.

Чому діти такі різні? Причин тут багато: й уроджені особливості нервової системи дитини, і стан здоров'я, і характер взаємин з батьками та іншими членами сім'ї, а пізніше - вихователями, вчителями, однолітками.

Дорослі обов'язково мають ураховувати психологічні особливості дітей. А чим зумовлені ці особливості? Насамперед співвідношенням основних нервових процесів кори головного мозку: збудження і гальмування. Діти народжуються з різними особливостями функціонування мозку. Ці анатомо-фізіологічні особливості є основою для формування особливостей психологічних, і відбувається це тому, що один і той самий вплив може мати різний психологічний ефект. Адже кожний член сім'ї, у тому числі й кожна дитина, живе й розвивається в специфічних, характерних саме для неї умовах. Це тільки так здається, що обидва брати чи всі сестри живуть в однакових умовах. Адже сам факт, що хтось з них старший, а хтось - молодший, створює відмінності. Старший вважає себе покровителем молодшого, у чомусь вищим за нього, звикає, що той дивиться на нього знизу вверх, часто шукає в нього захисту, а іноді й навпаки - бунтує проти деспотизму старшого брата, шукає захисту в батьків. Уже ця обставина створює далеко не однакові умови життя. Вони можуть сприяти формуванню таких якостей, як зарозумілість або турботливість, відповідальність або зумовлювати байдужість, заздрісність, покірливість тощо.

А що ще може вплинути на поведінку дитини, її взаємини з іншими? Атмосфера в сім'ї, навіть зміна її матеріального становища, друзі, з якими почали дружити діти, та багато інших життєвих обставин дають поштовх до зародження різних якостей та особливостей людини.

Коли починають формуватися стійкі риси характеру? Вчені вважають, що досить рано, в дитячі роки. Формування відбувається непомітно, під впливом і наших з вами, любі батьки, вчинків, реакцій на прохання, бажання, примхи дитини. Ми твердимо подекуди, що такою, як зараз дитина була завжди, що риси характеру дано їй «від природи». А це зовсім не так. Такою вона стала з нашою допомогою.

Якщо дитина звикла до надмірно турботливого ставлення до себе в сім'ї, вона зажадає такого самого ставлення до себе і в колі однолітків. Якщо діти, граючись з примхливою  дитиною, завжди поступаються їй, якщо ні батьки, ні вихователь не помітять вчасно егоїстичних проявів у  неї, належно не відреагують на це, формування себелюбства, черствості, байдужості невідворотне.

Усі діти різні, неповторні. І в кожного є якісь позитивні якості, спираючись на які батьки можуть формувати людину цікаву, комунікабельну, яка вміє вписатися в будь-який колектив - і родинний, і дитячий.

Пам’ятайте, лагідність, любов та увага батьків створюють у дитини хороший, радісний настрій, а це, в свою чергу, формує взаємне добре ставлення до інших людей, упевненість у своїх силах.

ПОРАДИ ВИХОВАТЕЛЯ

  ПРОБЛЕМИ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНЯТ         (з Інтернет джерел)

Як відомо, характер формується протягом життя людини. Головну роль у формуванні характеру дитини відіграють батьки та дорослі, які їх оточують. Їх слова, вчинки, поведінка, жести впливають на дітей. Діти наслідують все - добре і зле. Батько має формувати розум( характер), а мати - серце дитини (волю).

Добрими інструментами формування характеру дитини є малювання, спів, спорт, розвиваючі ігри: конструктори, пазли.

Необхідно поступово сформувати любов до праці. В ній закладаються такі риси як працьовитість, відповідальність, наполегливість, добросовісність.

Важливим чинником у формуванні особистості дитини є моральне виховання. Любов до правди, справедливості, почуття любові, жертовності та відповідальності становлять основні риси характеру дитини. Відмінності в характерах помітні вже у дітей молодшого дошкільного віку. В цьому віці, як показує досвід виховання, досить виразно в дітей виявляються такі риси: товариськість, колективізм, ласкавість, сміливість, сором'язливість, замкнутість, охайність, терплячість або примхливість, впертість, різкість.

     Оскільки характер дитини залежить від її темпераменту, то і методи впливу на дитину теж різні.

Рекомендації батькам гіперактивних дітей

- У своїх відносинах з дитиною дотримуйтесь “позитивної моделі”. Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила.

- Уникайте повторень ”ні” і “ не можна”.

- Говоріть стримано, спокійно і м’яко.

- Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.

- Оберігайте дитину від стомлення, оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності.

Рекомендації батькам для дітей з тривожністю

- Потрібно постійно підбадьорювати, заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях.

- Щоб перебороти скутість, слід допомогти дитині розслабитись, зняти напругу з допомогою ігор, музики.

- Не сварити дитину за те, що вона посміла гніватись на вас. Слід допомогти їй усвідомити свої претензії до вас.

Рекомендації батькам сором’язливих та замкнутих дітей

- Потрібно розширювати коло знайомих своєї дитини, частіше запрошувати в гості до себе друзів, брати дитину в гості до знайомих.

- Розповідати дитині, що нового і цікавого ви довідались, спілкуючись з тією чи іншою людиною.

- Залучати дитину до різних доручень, пов’язаних із спілкуванням.

Принципи спілкування з агресивними дітьми

- Пам’ятайте, що заборона і підвищення голосу - неефективні способи подолання агресивності.

- Дайте можливість дитині вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти (дозвольте побити подушку або розірвати “портрет її ворога”).

- Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки.

- Важливо щоб дитина почувала що ви її любите і цінуєте.

Поради батькам конфліктних дітей

- Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Слід звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс.

- Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з ситуації.

Кілька коротких правил:

- Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.

- Не можна ніколи (навіть у поривах гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших.

- Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання.

- Намагайтесь щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

- Не соромтесь підкреслювати, що ви пишаєтесь своїм малюком.

- Оцінюйте тільки її вчинки, а не її саму.

- Не домагайтесь успіху силою. Примус - найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї порушує особистість дитини.