Актуальність проблеми вивчення умов сімейного виховання обумовлена орієнтацією сучасної педагогічної теорії і практики на гуманізацію виховного процесу в сім'ї, де дитина має почуватись найбільш захищеною, необхідністю виконання програми "Діти України" і Конвенції ООН про права дитини, яка ратифікованою парламентом України, відсутністю спеціального комплексного її дослідження в сучасній українській психолого – педагогічній науці. Розв'язання цієї проблеми зобов'язує до глибокого осмислення стану сучасного сімейного виховання, аналізу причинно-наслідкових зв'язків та ґрунтовного викладу здобутих результатів наукового пошуку, оскільки вона зачіпає кожного і в цілому має як суспільну значущість, так і значущість на рівні окремої особистості.
На появу ознак девіантної поведінки впливає соціальне середовище людини. Девіантна поведінка в соціології показує, що не завжди вдається врегулювати все за допомогою прийнятих у суспільстві норм поведінки. Від невідповідності між цілями і можливостями люди використовують інші засоби для досягнення результату, наприклад, застосування протизаконних методів. Інший варіант - соціальна девіація, яка притаманна бунтарям, революціонерам, терористам, які протестують проти сформованих підвалин.
Необхідно розібратися, що є поштовхом, що сприяє прояву девіантних дій. Проблеми у стосунках між батьками і дітьми стають причинами такої поведінки. Подібні ознаки притаманні дітям, які виховуються в неповних сім'ях. Часом турботи та контролю одного з батьків мало. Не всі сім'ї стають неповноцінними з власної волі. Смерть одного з батьків, розлучення - привід дорослим задуматися про психічне здоров'я дітей. Різні проблеми стають причинами, що викликають девіантну поведінку, приклади цього відомі батькам:
1. Різноманітні страхи і комплекси дитини, про які він соромиться розповісти дорослим.
2. Відсутність контролю з боку батьків, розуміння власної безкарності за будь-які дії.
3. Агресія, роздратованість, негативне сприйняття навколишнього світу.
4. Психічні відхилення, з якими складно впоратися самостійно.
Батьки являються для дитини мікромоделлю суспільства, сім’я являється найважливішим чинником у створенні системи соціальних установок формування життєвих планів. Суспільні правила вперше усвідомлюються в оточенні сім’ї.
Суттєвий внесок у розвиток питання про виховання дітей у сім'ї внесли видатні вчені А.С. Макаренко, С.Т. Шацький, В.О. Сухомлинський. У визначення психолого-педагогічних умов, накреслення шляхів поліпшення сімейного виховання дітей значний внесок зробили філософи і соціологи: В.Я. Титаренко, Л.В. Чуйко; психологи: І.Д. Бех, О.Л. Кононко, І.А. Трухін, педагоги: О.М. Докукіна, Т.В. Кравченко, А.С. Макаренко, В.Г. Постовий, Я. Савченко, В.О. Сухомлинський, О.В. Сухомлинська, М.Г. Стельмахович, С. Русова, О.Л. Хромова і ін.
На виховання дитини, її соціалізацію впливає практично все, що її оточує, незалежно від того, цей вплив відбувається безпосередньо, чи опосередковано. Але найбільшою мірою у своїх почуттях, поведінці та рисах характеру дитина зобов'язана своєму найближчому оточенню – сім'ї, її благополуччю та найближчим для неї людям – батьку і матері, рівню сформованості їхньої загальної та педагогічної культури, ступеню готовності до виховання дитини, їхнім особистісним якостям та ціннісним орієнтаціям тощо [31, c.148]. Все це по суті, є надзвичайно важливими умовами сімейного виховання і становить невикористаний резерв просвітницької роботи. Особливо це стосується сімей дітей з девіантною поведінкою.
Відповідно до розроблених концептуальних положень щодо визначення умов сімейного виховання та особливостей соціально – психологічної роботи з сім'ями дітей з девіантною поведінкою ми окреслили основний понятійний апарат нашої роботи.