Психолого - педагогічна культура батьків реалізується у всіх видах виховної діяльності, сприяє формуванню різнобічних стосунків і спілкуванню, забезпечує самопізнання, саморозвиток, самовиховання, самовдосконалення шляхом засвоєння набутого людством досвіду. Структурно педагогічну культуру молодих батьків складають компоненти, до яких належать психолого-педагогічні знання, навички та вміння догляду за дітьми, культура педагогічного впливу на Їх формування та розвиток. Педагогічна культура батьків у різних життєвих ситуаціях може виявлятися у комплексі або в окремих складових ознаках. Основними параметрами педагогічної культури молодих батьків, як встановлено, є моральна культура, культура мислення, культура мовлення, комунікативна культура, дидактична, культура праці, рухів, фізична, естетична та екологічна культура, економічна і правова культура.
Виходячи із зазначеної структури, психолого - педагогічна культура сім'ї може розглядатися як зміст взаємостосунків батьків і дітей через включення механізмів різних видів їх діяльності та втілення в ній моральних категорій. Реалізація будь-якої моральної категорії вимагає відокремлення її змісту (категорії міри) у конкретних характеристиках. Таке обгpунтуванні взаємодії з іншою родиною (у нашому випадку батьків із дитиною) являє собою процес прийняття рішення про рівень означеної взаємодії, а також рівень впливу як на дитину, так і на самого себе. Категорія міри зумовлена рівнем розвитку суспільної свідомості. Саме на цьому ґрунтується особливість психолого - педагогічної культури сучасної молодої сім'ї, характеристика якої з позиції наукового аналізу та її розуміння батьками дозволяє робити висновки про те, що рівень її сформованості значною мірою відповідає мірі готовності батьків до виховання дитини.
У контексті нашої теми, важливо розглянути питання функції сім'ї. Сучасна сім'я виконує сексуальну, репродуктивну, виховну, комунікативну, регулятивну, рекреативну, господарсько-побутову, економічну функції та функцію первинної соціалізації дитини. Їх послідовність у цьому переліку ніякою мірою не ґрунтується на принципі пріоритету, оскільки в життєдіяльності сім'ї кожна з них набуває особливого значення, а у своїй сукупності вони відображують повноцінність сімейного життя.
Водночас у сучасних умовах кожна з цих традиційних функцій набуває частково нового змісту, або певних особливостей прояву. Зупинимось на виховні функції. Виховна функція (рівень її виконання) в сучасних умовах стала більш залежною від інших функцій сім'ї. Сучасна сім'я має менше можливостей отримувати педагогічну допомогу – практично не працює система підготовки до батьківства та підвищення педагогічної культури сім'ї (причини полягають, насамперед, у відсутності коштів для забезпечення її функціонування). Разом з тим, в останні роки пріоритет у вихованні дитини все більше надається саме сім'ї, морально-психологічний клімат якої значною мірою залежить від стабільності суспільства в цілому. Труднощі виконання виховної функції сім'ї значною мірою пов'язані з виниклим вакуумом ідеалів у суспільстві, з відсутністю загальної та вікової стратегії виховання дитини у сім'ї, з низьким рівнем сформованості педагогічної культури, з недостатньою підготовкою до материнства і батьківства.