Рекомендації щодо профілактики захворювання на COVID-19 та ГРВІ

• проводити наскрізне провітрювання приміщень та проведення вологих прибирань із використанням дезінфекційних засобів у приміщеннях;

• не допускати до роботи осіб з ознаками інфекційного захворювання;

• виділити приміщення для тимчасової ізоляції осіб з ознаками гострого респіраторного захворювання (в разі виявлення такої особи, вжити заходів для ізоляції від здорових осіб та негайно повідомити про випадок відповідний заклад охорони здоров'я);

• обмежити масові заходи в закритих приміщеннях;

• забезпечити необхідні умови для дотримання працівниками правил
  особистої гігієни (рукомийники, мило, одноразові рушники, серветки тощо);

• проводити регулярну обробку рук спиртовмісним засобом та/або мити їх з милом;

• забезпечити медичні пункти необхідними засобами та обладнанням (термометрами, бактерицидними випромінювачами, дезінфекційними та антисептичними засобами, засобами особистої гігієни та індивідуального захисту тощо);

• дотримуватися правил респіраторної гігієни (при кашлі та чханні прикривати рот і ніс серветкою або згином ліктя; відразу викидайте серветку в контейнер для сміття з кришкою і обробляйте руки спиртовмісним антисептиком або мийте їх водою з милом);

• користуватися одноразовими масками при необхідності, проводити їх заміну, як тільки вони стануть вологими чи забрудняться.

   Профілактика гепатиту А

      Гепатит А - широко розповсюджене гостре інфекційне захворювання, клінічний перебіг якого характеризується ознаками інтоксикації та гострим ураженням печінки.

  Найчастіше захворювання починається із загальних симптомів як при гострих респіраторних вірусних інфекціях, а саме: з нездужання, головного болю, катаральних проявів, підвищення температури тіла до 37,5 – 390С на протязі 1 – 3 днів. В подальшому зникає апетит, з’являється відчуття дискомфорту в області печінки, змінюється колір сечі, знебарвлюються випорожнення, змінюється колір слизових оболонок та шкіри, з’являється жовтяниця.

• ретельно мити руки перед приготуванням та вживанням їжі, після поїздок в громадському транспорті, після перебування на прогулянці, після відвідуванням місць загального користування, тощо;

• овочі та фрукти ретельно мити перед вживанням;

• дотримуватись суворого водно-питного режиму, не пити воду із невідомих джерел;

• не пити з одного келиха напої та дотримуватись правил особистої гігієни.

  При виникненні симптомів підозри на захворювання необхідно своєчасно звертатись до лікаря для призначення лікування та запобігання розповсюдженню інфекції серед контактних.

Вітряна віспа

Вітряна віспа (або вітрянка) являє собою гостре інфекційне захворювання. Вітряна віспа передається повітряно-крапельним шляхом (при розмові, кашлі, чханні). Також вважається можливою передача вітряної віспи плоду від матері під час вагітності. У цьому випадку можливе народження дитини з певними патологіями. Звичайними проявами вітряної віспи є висип і гарячковий стан хворого (зазвичай людина перебуває в такому стані від двох до п'яти днів).

Перед появою специфічних ознак захворювання можлива наявність продромального періоду, тобто з'являються ознаки-провісники вітряної віспи (головний біль, біль у попереку, слабкість та ін. Інкубаційний період захворювання може тривати до 23 днів. Але частіше всього він варіює від 13 до 17 днів. В більшості випадків результат вітряної віспи сприятливий.

Вітряну віспу можуть захворіти лише люди. І тільки вони можуть бути переносниками вірусу. В основному вітряну віспу хворіють діти. Раз перехворівши на вітрянку, людина набуває імунітет на все життя. У Росії щеплення від вітряної віспи не входить в календар обов'язкових профілактичних щеплень (проте в деяких країнах, зокрема, В США і Японії, введена обов'язкова вакцина від цього захворювання).

Вітряна віспа - інфекційне захворювання.  Вірус-збудник відноситься до сімейства Herpesviridae - герпес вірусів (в даному випадку це варіцелла-зостер). Цей вірус може викликати всього два захворювання. Перше - це вітряна віспа. Друге - оперізувальний лишай (або оперізувальний герпес), зустрічається в основному у людей зрілого віку. Вірус, що викликає вітрянку є патогенним тільки в тому випадку, якщо мова йде про людину. У зовнішньому середовищі вірус варіцелла-зостер гине всього за кілька годин або навіть хвилин), тобто в зовнішньому середовищі він нестійкий. 

Джерелом інфекції є хвора людина. Хворий на вітряну віспу представляє епідемічну небезпеку для інших протягом досить тривалого періоду. Він починається з кінця епідемічного періоду (з останніх двох днів) і триває до моменту відпадання кірочок. Сприйнятливість до цього захворювання можна назвати унікальною, оскільки вона дорівнює 100%. В узагальненому вигляді проникнення вірусу в організм людини і початок розвитку вітряної віспи відбуваються за такою схемою. Вірус потрапляє в організм людини через верхні дихальні шляхи. Потім він проникає в епітеліальні клітини слизової оболонки. Наступним його "кроком" є фіксація у шкіри, куди вірус потрапляє з током крові. Проникнувши в шкіру людини, вірус в її поверхневому шарі викликає патологічний процес. Останній-то і призводить до розширення капілярів - виникає пляма, серозному набряку - папула і, нарешті, до відшарування епідермісу - це везикула. Збудник вітряної віспи здатний персистувати в організмі. Під впливом певних факторів (в даному разі провокуючих) цей збудник активується і може викликати локальні шкірні висипання. Розвивається оперізувальний лишай.

Вітрянкою можна заразитися від дотику - через посуд чи одяг.  Насправді це неправда. Інакше будь-доктор, осматривающий хворої дитини, став би переносником інфекції, ризикуючи заразити ще не хворіли дітей. Щоб захворіти на вітряну віспу, необхідно вдихнути частинки збудника хвороби, такий шлях звичайно називають повітряно-крапельним. Тому варто остерігатися кашлю або чхання хворого малюка. Особливо критичний період за 2-3 дні до появи висипки і через 5-7 днів після зникнення останнього бульбашки. Не дивно, що в дитячому саду при захворюванні одного із дітей тут же хворіють і інші. Коли малюк вдихає в себе вірус, той через ніс потрапляє в кров, яка розносить його по всьому організму. Збудник знаходить свій притулок у підсумку в шкірі і все тих же слизових. У цих місцях він починає активне розмноження, а імунна система, в боротьбі з ворогом, вбиває ті клітини, які вражені. В результаті такого бою організму з вірусом герпесу на шкірі утворюються маленькі бульбашки.

Вітряна віспа - дитяче захворювання.  Дійсно, схильні вітряну віспу переважно діти. Як відомо, якщо людина перенесла вітряну віспу, то у нього створюється імунітет від цього захворювання на все життя (в більшості випадків це так). А так як у віці від півроку і до семи років вітряну віспу хворіють багато, то дорослі, хворі на вітрянку, зустрічаються рідко. Проте такий факт не є чимось феноменальним. Дорослий може захворіти на вітряну віспу вдруге, якщо його сильно ослаблений імунітет, причому дуже часто повторне протягом захворювання більш тяжкий.

Вітряна віспа широко поширена серед населення.  Це захворювання поширене у всьому світі. Однак частота випадків зараження різна в залежності від кліматичних умов - так, у країнах, що характеризуються помірним кліматом, сплески захворюваності на вітряну віспу припадають на зимовий період і на початок весни. А в країнах, де переважаючим є тропічний клімат, захворюваність на вітряну віспу гранично низька. Поширеність вітряної віспи пов'язана з сприйнятливість людей до цього захворювання (яка дорівнює 100%). Тому будь-який занедужав вітрянкою людина може сприяти спалах цього інфекційного захворювання - зупинити її практично неможливо. Тому не дивно, що практично всі люди планети хворіють на вітряну віспу (після чого у них утворюється стійкий імунітет до цього захворювання).

Висип - характерна особливість вітряної віспи.  Це захворювання починається з різкого підвищення температури. При цьому на різних ділянках тіла з'являється висип. Спочатку вона представлена невеликими рожевими цятками. Їх величина становить не більше чотирьох міліметрів. Ці цятки через кілька годин стають бульбашками (везикулами), вміст яких прозоре. Після того, як везикули лопаються (а це неминучий процес) на їх місці залишаються темні кірочки, що зберігаються на шкірі протягом двох-трьох тижнів. Висип характеризується поліморфізмом, тобто на кожній окремій ділянці шкіри можуть перебувати і плями, пухирці та кірочки. На слизових оболонках дихальних шляхів в результаті вітряної віспи утворюються енантеми, які представляють собою бульбашки. На місці таких висипань з'являються ерозії та виразки, які досить швидко можуть перетворитися ці бульбашки. Виразки мають жовтувато-сіре дно, яке облямоване червоним обідком. Якщо висип виникає на рогівці, то дуже велика ймовірність розвитку кератиту. Якщо висипом уражена слизова оболонка гортані, то практично неминучий ларингіт.

Гарячковий стан - ще одна характерна особливість вітряної віспи.  Тривалість цього стану варіює від двох до п'яти днів. Іноді зустрічаються тяжкі форми вітряної віспи та її ускладнення. Це можуть бути енцефаліт, пневмонія, міокардит та ін Гарячковий період зазвичай варіює від двох до п'яти днів, але іноді триває до десяти днів. Тривалість пов'язана з рясністю висипань.

Висип вітрянки викликає свербіж.  Свербіж може мати місце при висипаннях, але він з'являється не завжди. Свербіж таїть у собі таку небезпеку: діти можуть розчісувати місця висипань, тим самим бульбашки виявляються зруйнованими. Внаслідок останнього ранки (утворилися на місці колишніх бульбашок) можуть бути заражені мікробами.

Вітряна віспа не має специфічного лікування.  Є тільки рекомендації, які (у всякому разі в міру можливостей) необхідно дотримуватися. До рекомендацій відносяться постільний режим (який необхідно дотримуватись хоча б протягом гарячкового періоду), змазування елементів висипу або 1% розчином діамантового зеленого, або 5% розчином перманганату калію. Необхідно стежити за чистотою рук і білизни. Медицина радить застосування препаратів з рослинної сировини при вітряній віспі. До них відносяться флакозид (отримується з листя оксамиту), алпізарін (отримується з трав копійочник жовтяничного і копійочник альпійського), госипол (отримується при переробці коренів або насіння бавовнику, хелепин (представляє собою екстракт з надземної частини леспедеции копеечниковой). Якщо має місце свербіння, то призначаються антигістамінні препарати. Хворий повинен уникати перегріву. При перегріві свербіж посилюється. Антибіотики призначаються тільки при гнійних ускладненнях вітряної віспи, в інших випадках сенсу в їх прийомі немає. До останніх належать, зокрема, абсцеси. Профілактика вітряної віспи насамперед включає ізоляцію хворого на дому. Тих дітей, які перебували в безпосередньому контакті з хворими цим захворюванням, необхідно роз'єднати на період часу з одинадцятого по двадцять перший дні з моменту контакту.

Для вітряної віспи характерною є наявність продромального періоду.  Продромальний період (як правило, він характерний для інфекційних захворювань) являє собою стадію провісників якої хвороби (в даному випадку вітряної віспи). Цей період характеризується появою неспецифічних для ознак захворювання. Це можуть бути слабкість, головні болі, зниження апетиту і багато іншого. Продромальний період вітряної віспи починається через один-два дні до появи специфічних для ознак захворювання (висипи, гарячкового стану). Однак бувають випадки, коли продромальний період вітряної віспи не проявляється. У цьому випадку захворювання починається як зазвичай - з появою висипки на тілі. Часто не виражені продромальні ознаки у дітей, у дорослих людей вони зустрічаються набагато частіше. Продромальний період у дорослих проходить важче і може бути представлений головним болем, болями в попереку.

Вітряна віспа - безпечне захворювання.  Дійсно, вітряна віспа не може бути віднесена до тяжких захворювань, які мають інфекційну природу. Однак вітрянка може дати небезпечні ускладнення, такі як запалення головного мозку або пневмонія. А якщо бульбашки виявляються зараженими мікробами вдруге, то на тілі можуть залишитися рубці. Вторинне зараження здатне призвести до сепсису.

Існують тяжкі форми вітряної віспи.  До них належать геморагічна, бульозна, гангренозна. Геморагічна форма вітряної віспи може виникнути у хворих, у яких спостерігаються прояви геморагічного діатезу (тобто схильності до кровоточивості). У відповідності з цим, для геморагічної форми захворювання характерна наявність везикул з кров'яним вмістом. Також можуть спостерігатися носові кровотечі, крововиливи на шкірі та інші прояви. Бульозна форма вітряної віспи може мати місце у дорослих людей, які хворіють іншими важкими захворюваннями. При цьому на шкірі можуть з'явитися досить великі в'ялі бульбашки. Погано загоюються виразки на місці бульбашок - також явище для бульозної форми захворювання нерідке. Гангренозна форма вітряної віспи розвивається у хворих з ослабленим імунітетом. Ця форма захворювання часто характеризується швидким збільшенням в розмірах. Відбувається геморагічною трансформацією вмісту везикул. після їхнього підсихання утворюються кірки. Колір шкірок в даному випадку чорний, вони мають запальний обідок.

Вакцинація від вітряної віспи необхідна.  Навіть якщо враховувати досить високу вартість вакцинації, вона цілком окупається. Досить розглянути наступні статистичні дані. До того моменту, як в США була введена вакцинація населення від вітряної віспи, мали місце наступні дані. Щорічно фіксувалося приблизно чотири мільйони випадків захворювання вітряною віспою. 10000 хворим потрібна була госпіталізація. Близько ста дітей гинуло. В цілому, вітрянка, звичайно, не вважається серйозною проблемою охорони здоров'я. Але з-за зараження вітряна віспа дорого обходиться бюджету. Крім того, витрати слід включати і терапію оперізувального лишаю. Тому навіть економічно вакцинація є доцільною. Проте в Росії вакцинація від вітряної віспи не входить в календар необхідних щеплень.

Вітряну віспу набагато краще перехворіти в дитячому віці.  Саме в дитинстві це захворювання переноситься набагато легше, протягом вітрянки проходить без ускладнень. Деякі лікарі навіть роблять висновок, що кожна людина повинна перенести вітрянку до 10 років. А ось захворіти на вітряну віспу в дорослому віці (а тим більше при вагітності) загрожує важким перебігом та ускладненнями. 

Вітряна віспа найбільш небезпечна для вагітних жінок.  Багато лікарі висловлюються проти щеплень від вітряної віспи для дітей. Але багато з них погоджуються про необхідність щеплення вітряної віспи для жінок, які планують вітрянку (якщо вони не мають стійкого імунітету до неї). Важливість відповідної щеплення набагато зростає, якщо майбутня мати має старших дітей, які регулярно відвідують дитячі установи. Необхідно зробити щеплення і в тому випадку (з об'єктивних причин), якщо майбутня мати працює в дитячій поліклініці, школі або дитячому саду. Слід розуміти, що щеплення проти вітряної віспи повинна бути зроблена за деякий час до вагітності (бажано за 2-3 місяці). Необхідність завчасного щеплення пов'язана з тим, що процес вироблення імунітету до захворювання займає досить тривалий період часу. 

Вакцинація проти вітряної віспи має ряд протипоказань.  Відповідну щеплення не можна робити тим людям, у яких раніше були помічені реакції на складові даної вакцини. Не рекомендується робити щеплення від вітряної віспи вагітним, оскільки вакцинація може бути небезпечною для плода. Не рекомендується вакцинація людям, у яких є порушення імунної системи. Вакцинація від вітряної віспи використовується не тільки в цілях профілактики цього захворювання, але і для екстреного його попередження. У цьому випадку, якщо людині була зроблена щеплення не пізніше, ніж за три дні після контакту з інфікованою, то в більшості випадків зараження вдається запобігти.