ПОРАДИ ВІД ЛОГОПЕДА

Коли варто звернутися до логопеда?

   Не у всіх дитячих садочках є логопед та дефектолог, які здатні вчасно виявити проблеми мовлення у малюка. Тому важливо вихователю вчасно помітити відхилення й порекомендувати батькам звернутися до фахівців. За пораду вам лише подякують, оскільки часто батьки не розуміються на тому, що є нормою для дитини того чи іншого віку.

  Якщо дитина в дитинстві не «гулить» і не лепече (тобто не видає кумедних звуків типу «кхх», акхх, аги» і не повторює сама за собою склади «бу-бу-бу, та-та-та, ма-ма-ма»), варто звернутися до логопеда приблизно у перший рік.

 Якщо дитина в 1,5-2,5 років практично не використовує зрозумілих слів, наприклад «мама», «баба», «бі-бі», «кіт», «пити», «йди», а говорить своєю мовою, причому багато і активно – не чекайте 3 років, негайно звертайтесь до фахівця.

  Якщо дитина в 1,5-3роки уже все розуміє, а говорити не хоче, спілкується жестами і «муканням» – не чекайте, поки сама заговорить, краще перестрахуйтеся і переконайтеся, що це не алалія (відсутність, або обмеженість мови у дітей внаслідок недорозвинення, або пошкодження мовних ділянок головного мозку).

    Якщо дитина 4-5 років пом’якшує всі звуки – це можуть бути не звичайні пустощі, а серйозне мовне порушення.

  Якщо дитина гаркавить (картавить), гугнявить, шепелявить, тобто спотворює звуки – терміново зверніться до логопеда, не звертаючи уваги на вікові нормативи появи звуків. Спотворення – це завжди мовне порушення, і самостійно воно не виправляється.

     Фахівці взагалі рекомендують перевіряти відповідність мовлення нормам раз на рік. Робити це чи ні – вирішувати батькам. Однак візьміть до відома, що довше малюк картивитиме й шепелявитиме, то міцніше закріпляться в нього неправильна вимова й важче буде в майбутньому виправити мовний дефект.

Артикуляційні вправи

     Пам’ятайте, що саме в дошкільний період мовлення дитини розвивається найінтенсивніше, а головне — воно гнучке для подолання мовленнєвих вад. Тому чим раніше ви звернетесь за допомогою до спеціаліста, тим швидше дитина оволодіє правильним мовленням.

      У цьому віці майже всі діти говорять ще неправильно: замінюють один звук на інший, наприклад, С на Ш (мишка — миска, шапка — сапка), або перекручують звуки (при вимовлянні Л вимовляють як У), або «ковтають» деякі звуки (иба замість риба).

  Для розвитку правильної та чіткої звуковимови доцільно використовувати завдання для розвитку мовленнєвого апарату: правильних, точних, координованих рухів артикуляційних органів, дихання.

   Ці завдання допоможуть попередити порушення мовлення або уникнути тих мовленнєвих вад, що вже існують. Якщо у вимові дитини все ж порушено кілька звуків, обов’язково зверніться за консультацією до логопеда — він добере саме ті вправи, які потрібні вашій дитині.

  Організуйте постійне, добре освітлене робоче місце. Акуратно і зручно розмістіть ігровий матеріал, приберіть зі столу всізайві речі, вимкніть радіоприймач і телевізор, подивіться на годинник, щоб зорієнтуватися, скільки часу триватиме заняття-гра.

Артикуляційна гімнастика для правильної звуковимови

   Діти дошкільного віку ще не досить добре вміють координувати рухи своїх органів мовлення. Щоб ваш малюк навчився правильно вимовляти потрібні звуки, необхідно підготувати до цього його артикуляційний апарат. Спочатку треба загальними артикуляційними вправами відпрацювати з дитиною основні рухи і положення губ та язика, необхідні для правильного вимовляння усіх звуків.

Вправа 1. Утримання губ у посмішці, передні та нижні зуби оголені.

Вправа 2. Витягування губ уперед трубочкою.

Вправа 3. Зміна положення губ по черзі: у посмішці-трубочкою (нижня щелепа нерухома).

Вправа 4. Спокійне відкривання та закривання рота, губи у посмішці.

Вправа 5. Зробити язик широким (посміхнутися, трохи відкрити рот і покласти широкий язик на нижню губу).

Вправа 6. Зробити язик вузьким (відкрити рот, висунути язик, трохи витягуючи кінчик).

Вправа 7. Зміна положень язика по черзі: широкий, вузький.

Вправа 8. Піднімання язика за верхні зуби. 

Вправа 9. Утримання язика за нижніми зубами. 

Вправа 10. По черзі рухи язика за зубами вгору-вниз.

Вправа 11. По черзі робити такі рухи язика (кінчик язика опущений): посувати язик у глибину рота – наближати до передніх нижніх різців.

   Після того як усі ці вправи будуть засвоєні дитиною, можна переходити до виконання вправ, спеціально дібраних залежно від того, які звуки дитина вимовляє неправильно.

ПАМ’ЯТКА!

1) Артикуляційну гімнастику слід проводити один раз на день упродовж 3-5 хвилин протягом тижня.

2) Артикуляційну гімнастику слід проводити сидячи. Стежте, щоб дитина не перенапружувала тіло і тримала спину прямо.

3) За один раз дитині краще виконувати не більше двох — трьох вправ.

Починайте з простих, а потім переходьте до більш складних.

4) Щоб дитина могла краще контролювати свої рухи, доцільніше робити вправи перед дзеркалом. Спочатку показуйте на собі, як правильно виконати вправу.

Після цього виконайте її синхронно разом із дитиною.

МОВЛЕННЄВІ ВАДИ

У ЧАСТОХВОРІЮЧИХ ДІТЕЙ

​

Рекомендації батькам

  Ваша дитина буде здоровою якщо ви будете заздалегідь планувати вагітність, під час вагітності спостерігатися в жіночій консультації, здійснювати догляд за дитиною під наглядом компетентних спеціалістів.

   Крім того , в оздоровленні частохворіючих дітей батькам необхідно організувати:

1. раціональний режим дня (збільшити тривалість сну на 1-1,5 години, виключити заняття та ігри, які ведуть до перевтомлення та надмірного збудження, проводити прогулянки на свіжому повітрі перед сном);
2. повноцінне харчування (вводити в щоденний раціон оптимальну кількість білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей та вітамінів);
3. загартування (проводити процедури систематично, поступово збільшуючи навантаження, обов’язково після консультації з лікарем);
4. лікувально – профілактичні заходи за рекомендацією лікаря (зрошення слизової оболонки носа, полоскання ротової порожнини, інгаляції відварами трав);
5. оптимальне фізичне навантаження та масаж (фізкультура, лікувальна фізкультура, точковий та загальний масаж).

   Подолання мовленнєвих вад у частохворіючих дітей здійснюються такими шляхами:

·        організація та проведення індивідуальних та під групових занять з розвитку всіх компонентів мовлення (лексична та граматична будова мовлення, зв’язне мовлення, звукова культура мовлення);

·        проведення індивідуальних занять з подолання вад звуковимови на яких  формується фонетико — фонематичне сприйняття; активізуються слухове та зорове сприйняття, увага, пам’ять; розвивається фізіологічне та мовленнєве дихання; вдосконалюється загальна та дрібна моторика, оптико-просторова уява;

·        регулярне проведення занять з логоритміки в тандемі логопед – музичний керівник – вихователь сприяє значному поліпшенню загальної та дрібної моторики, координації рухів, емоційної сфери, розвитку темпу, ритму, інтонаційній виразності мовлення,  розширенню словникового запасу;

·        процедури по загартуванню у поєднанні з лікувальною гімнастикою, масажем, ароматерапією, фітотерапією, вживанням кисневих коктейлів, УФ опроміненням та озонуванням групових приміщень.

     Дітей, які часто хворіють на респіраторні захворювання, прийнято називати частохворіючими. Нервово-психічний розвиток часто-хворіючих дітей уповільнений. Спостерігається затримка активного мовлення, сенсорного розвитку, конструювання, як основи формування логічного та наочно-образного мислення, порушення моторики дрібних м’язів, що проявляється в труднощах з одяганням, застібанням ґудзиків, зав’язуванням шнурків. У  таких дітей порушені: зв’язність, виразність, граматичне оформлення та лексичне різноманіття мовлення.

Причинами частих захворювань у дітей є наступні фактори ризику:

§  часті застудні захворювання, ангіни у матері під час вагітності;
прийняття антибіотиків вагітними;

§  токсикоз вагітності;

§  стан загрози викидня;

§  передчасні пологи;

§  патологія пологів;

§  асфіксія, низька маса тіла дитини при народженні;

§  часті захворювання ГРЗ членами родини дитини;

§  штучне годування;

§  відсутність загартування на 1-му році життя;

§  нерегулярність та коротко тривалість прогулянок;

§  відсутність денного сну;

§  відсутність літнього відпочинку.