Після перегляду неперевершеної вистави Кінного театру "Запорізькі козаки" я помітила на подвір'ї купку людей. Усі вони захоплено спостерігали за чарівними рухами чоловіка, що голими руками кував залізо. Він розплавляв шматок у печі та бив по ньому молотком, змінюючи форму металу. І це не магія, це — ковальство.

Коли з'явилося ковальство?

Ковальство на землях сучасної України вiдоме з часiв трипільської культури, ще задовго до н. е., а виробництво заліза та його обробка методом гарячої ковки — зі скіфської епохи. Ковалі здавна виготовляли зброю та різноманітні речі господарського призначення (сокири, ножі, молотки, лопати, сапи, лемеші, цвяхи, замки, клямки, залізні ворота й огорожі, стремена тощо). Важливими видами ковальства були підковка коней, а також оковка возів і особливо натягування залізних шин на колеса.

Яка ж технологія?

Звичайно, я поцікавилася, яким саме чином у ХХІ столітті здійснюють кування. І була відверто вражена: уже в Х–ХІ ст. ковальська майстерність досягла такого високого рівня, що ми використовуємо традиційні технології дотепер.

Процес кування відбувається так: коваль розігріває до червоного кольору шматок металу в горні, де горить деревне вугілля. Горіння підсилювалося роздмухуванням полум‘я за допомогою ковальського міха із соплом. Далі бере кліщами залізо, кладе його на ковадло та б'є по ньому молотом, придаючи предметові потрібної форми. Раніше ковалеві часто допомагав помічник — звичайно підліток, що виконував обов‘язки молотобійця (для особливо складного кування іноді була потрібна допомога кількох молотобійців). Викувавши річ, її кидають у корито з водою для гартування.

Але такі чудові прикраси ручної роботи коштують недешево. Невеличкого коника приблизно з 5 мм можна купити за 20 гривень. А подібні фігурки можуть обійтися і у сотню гривень! Все це пояснюється ціною матеріалу та величезною кропіткою роботою, яку виконав майстер, щоб створити для Вас неповторний сувенір.