Усе частіше я стикаюсь із мистецтвом гончарства: на різноманітних фестивалях проводять майстер-класи для діточок, у художній школі вчителі пропонують навчитися працювати з глиною. Читаючи новини, часто стикаюся зі статтями про це. Тож давайте розберемося, у чому особливість цього ремесла та як це стосується нас, звичайних людей.
Гончарство — виготовлення керамічних виробів з гончарної глини: посуду, кахлів, іграшок, прикрас, сувенірів тощо. Давнє ремесло багатьох народів світу, належить до традиційних українських ремесел, видів господарської діяльності та мистецької культури українців.
Гончарні вироби створюють методом пластичного формування. Тобто гончар (ремісник, що займається гончарством) своїми руками формує, виліплює посуд потрібної форми з розм'якшеної глини.
Декілька разів я намагалася виготовити власного глека. Хочу сказати, без допомоги майстра це зробити набагато складніше, ніж може здатися на перший погляд. Однак яку незрівнянну насолоду приносить процес, коли ти тримаєш у руках м'який матеріал та відчуваєш, як під дією твоїх обережних рухів безформенна маса набуває форми. Я вважаю, гончарство може стати чудовим способом боротьби зі стресом.
Взагалі процес виготовлення кераміки включає в себе три стадії:
Виготовлення гончарних виробів передбачає пластичне формування гончарного матеріалу за допомогою гончарного круга. Гончарний круг — це пристрій, який складається з 2-х дисків, закріплених на вертикальній осі. Верхній менший диск (верхняк) виконує роль підставки для формування виробу. Нижній більший диск (спідняк) приводиться в рух ногою гончара або електроприводом. Для прикладу, у художній школі, яку я відвідую, аби привести гончарний круг до руху, його підключили до мотору з холодильника))).
Щоб виготовити посуд, необхідно спочатку обрати відповідну глину та розм'якшити її у мисці з водою. Консистенція матеріалу має бути такою, як пластилін, щоб він тримав форму та у той же час був дуже пластичним. Далі ми беремо шматок глини, формуємо шар та кидаємо (саме кидаємо, з силою, аби шмат міцно прилип до поверхні ) прямо у центр круга. Далі умикаємо або починаємо розкручувати гончарний круг ногою. Тепер потрібно сформувати рівний циліндр, а потім обережно пальцями створити посередині отвір. Продовжуємо формувати стінки. Потім за допомогою різних стеків видавлюємо візерунок.
Після того, як ми проволокою зняли виріб з поверхні круга, іде процес сушіння, спікання нагріванням виробу при температурі до 1000 °C. Випікання закріплює форму і надає виробу твердості.
Декоративний візерунок наносять або до випалювання або після нього. Для забезпечення непротікання на поверхню виробу наносять глазур або димлять. Найпростішу глазур готують з окису свинцю і кварцового піску. Оскільки контакт харчових продуктів з солями свинцю повинен бути виключений, нині санітарний нагляд забороняє використовувати цю глазур при виготовленні предметів домашнього побуту. Проте легкоплавкі сполуки свинцю використовують, як і раніше, у складі глазурі, призначеної для декоративних цілей.
З технікою виготовлення гончарних виробів розібралися. Але що ж робити, коли немає гончарного круга ні дома, ні у бабусі на селі, ні у знайомих? Тоді рішення одне: шукати майстер-класи на різноманітних фестивалях та ярмарках, присвячених українській народності. Я натикалася на гончарів на Дні Заводського району та на фестивалі у Кінному театрі "Запорізьке козацтво". Впевнена, є ще багато варіантів, необхідно лише виявити бажання та зацікавленість.
Багатьох дітей приваблює гончарство. Хтось згоден забруднити руки та отримати власний горщик, а комусь подобається спостерігати за процесом)))
Після майстер-класу Ваш виріб залишать підсихати, а через деякий час Ви зможете забрати його додому, розфарбувати, прикрасити. Така поробка — чудовий подарунок, особливо якщо виріб випалити та покрити глазур'ю.