Освітній серіал “Про кібербулінг для підлітків”

Про що цей освітній серіал

Ви дізнаєтесь, як виглядає кібербулінг, які причини та потенційні наслідки кібербулінгу, як припинити кібербулінг і що робити, якщо хтось із друзів став жертвою кібербулінгу. Участь в освітньому серіалі взяли українська суперстар NK | Настя Каменських і співачка, акторка та ютуб-влогерка Анна Трінчер.

Для чого це вам?

• Правильно реагувати на кібербулінг

• Протистояти хейту та тролінгу

• Допомогти друзям-жертвам кібербулінгу

• Припинити кібербулінг

• Зупинити цькування

https://www.schoollife.org.ua/osvitnij-serial-pro-kiberbuling-dlya-pidlitkiv/?fbclid=IwAR3LwhO8mYFAlOEZQPQCPjDIgTaSzn4cP_hAP5tvxSbUiSLguCYfAITJIcE

БУЛІНГ – це дія або бездіяльність, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого була або могла бути заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

ВИДИ БУЛІНГУ:

- фізичний;

-психологічний;

- економічний;

- сексуальний,

- із застосуванням засобів електронних комунікацій (кібербулінг).

ОЗНАКИ БУЛІНГУ:

- систематичність (повторюваність);

- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;

- наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ БУЛІНГУ

•Булінг (цькування) неповнолітньої чи малолітньої особи - штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин.

•Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб - штраф від 1700 до 3400 грн або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

•Якщо булінг (цькування) вчинить неповнолітній від 14 до 16 років – відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них будуть застосовані штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

•Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

18 грудня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон №2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», яким закріплено відповідальність за вчинення булінгу.

ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ БУЛІНГУ?

- Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати;

- Обов’язково повідомте педагогів або керівництво закладу освіти про ситуацію, що склалася;

- У разі бездіяльності керівництва закладу освіти – зверніться із заявою в поліцію!

ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ?

- Подайте керівнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) щодо вашої дитини;

- Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (вчителі, керівництво школи, психолог, старші учні, батьки інших дітей, охорона).

Якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – зверніться в поліцію!

ЯКЩО ВАША ДИТИНА АГРЕСОР?

- Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки;

- Поясніть дитині, що за вчинення булінгу (цькування) наступає адміністративна відповідальність;

- Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку; повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою;

- Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять;

- Дотримуйтесь рекомендацій комісії з розгляду випадків булінгу, якщо щодо вашої дитини

Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння!

ДЕ ОТРИМАТИ ДОПОМОГУ?

Якщо Вам необхідна правова допомога (юридична консультація, складання заяви, інших документів) – зверніться до Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103*.

ВАЖЛИВО: діти мають право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді).

Якщо дитині необхідна психологічна допомога – зверніться на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111 .

*цілодобово та безкоштовно в межах України

Скажемо булінгу – НІ!

Коли мова заходить про булінг, фокус дій як правило зміщується на підтримку та допомогу особі, яка зазнає цькувань. На того, хто цькує натомість спрямовується комплекс протидій, що виглядає логічно. Проте не слід забувати, що дій і допомоги вимагають обидві сторони конфлікту. Адже булерами не народжуються, булерами стають внаслідок цілого комплексу передумов. Детальніше про це у нашому дописі Стереотипи і упередження як передумови булінгу. Тобто серед причин знаходяться і життєві обставини булера та його жертви, і особливості спілкування в родині та шкільному колективі, і проблеми з навчанням, і стереотипи соціуму, тощо. В кожному конкретному випадку існує своя унікальна комбінація цих факторів, яка відрізняє мотиви та поведінку булерів. Так само, як неможливо подолати хворобу, лікуючи її симптоми, неможливо подолати булінг, не зрозумівши причин, які спонукають булера до дій. Доречі, самі агресори нерідко не усвідомлюють власну деструктивну поведінку та її причини. Отже, використовуючи знання та допомогу фахівців, можна не лише позбутися загрозливої ситуації, але й якісно покращити життя людини, яка вдалася до агресії. В психотерапевтичній практиці в залежності від внутрішніх мотивів та методів тиску (детальний перелік цих методів Ви знайдете в статті „45 «класичних» проявів цькування“) на інших виділяють такі основні типи булерів, згідно з др. Андреасом Дучманом: 1. Особи, які використовують агресію з метою посилення власного авторитету та влади. Зазвичай ці люди вже мають певний статус, наприклад, староста чи лідер класу, вчитель або начальник тощо. У них є певні зв‘язки та важелі впливу, розуміння того, як повернути ситуацію на свою користь, залишаючи за собою останнє слово. Найчастіше вони вдаються до таких методів, як постійна неконструктивна критика, прискіпування, обезцінювання чи ігнорування результатів роботи жертви та її здатностей взагалі,налаштування групи осіб проти жертви, інсценування свого роду трибуналів над нею тощо. 2. Особи, які вдаються до цькувань через заздрість. Як відомо, заздрість – кепське почуття, яке часто спонукає людей до недобрих вчинків та ворожого ставлення. І якщо дорослі мають змогу через рефлексію контролювати свої емоції та вчинки, то діти можуть навіть не здогадуватися про справжні мотиви своєї поведінки. В залежності від свого статусу в колективі, вони можуть вдаватися до різноманітних форм булінгу. Наприклад, пліткувати, глузувати, обезцінювати, ігнорувати,навіть пошкодити майно чи вдатися до фізичного насильства, тощо. 3. Булери, які діють із почуття страху. Страх в даному випадку треба розглядати в двох контекстах. По-перше, це відчуття реальної загрози з боку певної людини і агресія на неї як захисний механізм. Поширеною є ситуація коли, наприклад, особа стає жертвою булінгу та сама вдається до зворотного булінгу, але іншими способами. Другим аспектом страху є часто несвідоме відчуття загрози власним уявленням про світ, страх перед певними змінами, відчуття виходу із зони психологічного комфорту.. Або ж жертва нагадує агресору про власні якості чи недоліки, які він не хоче в собі визнавати, щоб не втратити відчуття власної гідності, через упередження тощо. Яскравим прикладом такого страху є цькування людей з іншою сексуальною орієнтацією, іншим кольором шкіри, іншою культурою і таке інше. Адже все невідоме викликає в людині страх та бажання виправити „картинку“ до звичної. Агресивне поводження в такій ситуації свідчить про емоційну нестабільність людини, можливо травматичний досвід чи інші психологічні проблеми. Знаходячись в такому психологічному стані, вона не здатна оцінити ситуацію різнобічно, визнати свій страх. Тому вдається до знецінюючих методів, до приниження, погроз, розправ, вимагаючи таким чином від своєї жертви відповідати його уявленням. Крім того такі особи інтуїтивно відчувають, що не зможуть довести свою правоту в дискусії, а тому нерідко уникають її, кажучи: „Я не хочу про це говорити“ / „Не має сенсу з тобою/Вами це обговорювати“, тощо. Булери цієї групи часто відчувають себе жертвою, а тому дуже уразливі до критики. Свої дії вони розцінюють як вимушені „невірною“ чи „загрозливою“ поведінкою своєї жертви. 4. Особи, які отримують задоволення чи емоційне збудження від цькування інших. Це має певні спільні риси з першою групою, проте вони не мають чіткої мети, їх задовольняє сам процес. Така поведінка може бути розцінена як прояв психопатії та потребує обов‘язкового втручання спеціалістів. Такі булери діють виважено та підступно. Використовують нерідко інших для досягнення своєї мети, розповсюджують брудні плітки, знущаються чи спонукають до цього інших, виставляють на посміх, тощо. 5. Булінг як вимога ієрархії. Кожен колектив має свою динаміку та специфіку відносин. За певних обставин в групі може скластися певний ієрархічний поділ на кшталт армійської дідівщини. Тоді мова вже йде про колективний булінг. Кожен (чи більшість) член такої групи виступає на своєму ієрархічному рівні водночас і булером, і жертвою „старшого“ за ієрархією. В таких групах відкрито застосовуються різноманітні методи булінгу. 6. До передостанньої групи відносять осіб, якими керує жага приналежності до певної групи на фоні сильної невпевненості в собі. Такі люди зазвичай підсвідомо компенсують свої страхи, невпевненість, низьку самооцінку через приналежність до певної групи. Вони відрізняються несамостійним мисленням та легко піддаються впливу інших. До цькувань вони вдаються аби, наприклад, довести групі свою відданість, за наказом чи просто тому, що так роблять інші члени групи. В принципі таких булерів слід самих розглядати як жертв. 7. І нарешті остання група так званих „благородних“ булерів. Найкраще цю групу характеризує вислів: „I‘m a pasifist – I‘ll kill everyone who‘s not!“ (я пацифіст і вб‘ю кожного, хто ним не є). Тобто це впевнені у своїй правоті люди, які не нехтують будь-якими способами досягнення своїх „благих“ намірів. Вони поділяють світ довкола на чорне та біле, не переймаються цінностями інших, причинами іх дій. Все, що не входить в їх особисту категорію „білого“ вони атакують, знецінюють. Натомість підкреслюють свою добродійність. Вони схожі на булерів з 3-ї групи (які цькують зі страху), проте їх дії обумовлені необхідністю самоствердження. Як бачимо, в кожному випадку булінг зумовлений певними внутрішніми проблемами людини, яка до нього вдається. Це спростовує міф про те, що це начебто проблема тих, кого цькують. Натомість підкреслює необхідність допомоги не лише жертві, але й самому булеру. Телефони довіри Верховною Радою України прийнято Закон України від 18 грудня 2018 року №2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», зокрема вказаним нормативно-правовим актом внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про освіту», які направлені на удосконалення відносин у сфері протидії булінгу (цькуванню).

Телефони довіри: Дитяча лінія – 116111 або 0 800 500225 (з 12.00 до 16.00) Гаряча телефонна лінія щодо булінгу – 116000

Гаряча лінія з питань запобігання насильству – 116 123 або 0 800 500335 Уповноважений Верховної Ради з прав людини – 0 800 501720

Уповноважений Президента України з прав дитини – 044 2557675

Центр надання безоплатної правової допомоги – 0 800 213103

Національна поліція України – 102

Пам’ятка для жертви булінгу

Не протиставляй себе колективу. Намагайся бути доброзичливою людиною, навіть із агресивно налаштованими до тебе членами колективу.

Не принижуй інших: не обзивайся, не дерись, не погрожуй.

Захищайся: твердо, не переходячи в атаку, не дозволяй принижувати себе, показуй, що можеш постояти за себе.

Наберись терпіння: те, що відбулося, не триватиме довго.

Розбирайся у причинах, але не займайся самоїдством, самознищенням, не звинувачуй себе ні в чому.

Говори впевнено, але тактовно, коли розмовляєш із булером, стій прямо, поводься спокійно, не бійся, не кричи та тим більше не зчиняй бійку.

Кажи «НІ» і не почувай себе винним.

Шукай підтримки у працівників школи, друзів, батьків. Вони допоможуть тобі вистояти.

Не мовчи! Розповідай про знущання та насильство над собою. Це допоможе швидше припинити протиправні дії.

Звертайся до компетентних органів, що мають захищати твої права, отримуй інформацію щодо власного захисту.

Якщо у Вас виникли питання, Ви потребуєте підтримки чи поради з питань протидії булінгу, зверніться за консультацією на Національну дитячу гарячу лінію: 116 111 (з мобільного) або 0 800 500 225 (зі стаціонарних телефонів). Дзвінки безкоштовні та конфіденційні.

Поговорімо про кібербулінг у День безпеки в інтернеті

Щорічно в другий вівторок лютого відзначають Всесвітній День безпеки в інтернеті. Заходи цього дня спрямовані на розповсюдження знань про безпечне й відповідальне використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. Ми підготували антикібербулінгові поради

Діти завжди мали свої таємні світи, свої ігри та свої секрети від дорослих. Таємничість сучаcного покоління — віртуальна і здебільшого неочевидна для дорослих.

Дорослих, які не знаються на дитячих «забавках» в інтернеті, лякає віртуальний світ. Вони не можуть зіставити власний дитячий досвід із досвідом своїх дітей, навчити їх чомусь, бути авторитетом для них у цій сфері.

Тут є великий ризик, адже, зіткнувшись із проблемою в інтернет-просторі, дитина не може розповісти про неї батьками через страх, що її не зрозуміють або взагалі заборонять користуватися комп’ютером. Залишитися ж без інтернету для сучасних підлітків означає не тільки позбутися задоволення грати та переглядати цікавий контент. В інтернеті підлітки самовиражаються та реалізують свою головну компетенцію — спілкування.

Що таке кібербулінг

Віртуальний світ, як і реальний, несе низку ризиків для дітей. Чи не найнебезпечнішим є кібербулінг.

Слово «булінг» без префікса «кібер-» відоме здавна й означає утиск, дискримінацію, цькування та інші види жорстокого ставлення однієї дитини або групи дітей до іншої.

Булінг буває

·  фізичний (побиття, підніжки, блокування, штовхання тощо);

·  вербальний (словесні знущання, залякування, плітки та образливі вислови, наприклад, про зовнішній вигляд дитини, її вагу, релігію, етнічну приналежність, здоров’я, особливості стилю одягу);

·  соціальний (ізоляція дитини, бойкот, її навмисне відсторонення від групи на перервах, в їдальні, під час позашкільної діяльності тощо).

Про «кібербулінг» заговорили з популярністю соцмереж, у 21 сторіччі. Дослівно з англійської це слово перекладають як «віртуальне бикування».

Кібербулінгом можна назвати рукотворну агресію, розповсюджувану через новітні інформаційно-комунікаційні засоби з метою нашкодити або принизити людину.

Кібербулери

·  замість підніжок пишуть агресивні смски;

·  замість стусанів — надсилають повідомлення з погрозами у соцмережі;

·  замість насмішок — розповсюджують конфіденційні дані про однолітків та створюють фальшиві профілі.

Проблема віртуальної агресії

Віртуального хулігана майже неможливо покарати, неможливо поскаржитися на нього класному керівникові чи директору. Світ, у якому діють кібербулери, начебто не є реальним, але шкода, яку вони можуть завдати, — цілком реальна.

Якщо реальний булінг — хоч яку жахливу форму він має — закінчується, коли дитина повертається додому, то від кібербулінгу важко сховатися будь-де.

Також такі особливості кібербулінгу, як анонімність і безкарність, зумовлюють труднощі його дослідження. Оскільки кібербум у Європі та Америці розпочався раніше, ніж в Україні, ці країни мають більший досвід вивчення й запобігання кібертероризму.

У західних дослідження більше половини опитаних визнали, що щодо них застосовували кібербулінг у вигляді нецензурної лайки. Кожному четвертому користувачеві пропонували відвідати порнографічний сайт чи переглянути відео, що містить сцени насильства.

В Україні масштабних досліджень проблем кібербулінгу та його потенційної небезпеки не проводили. Проте з теле- та інтернет-джерел, а іноді й з власного досвіду читачів, відомо, що віртуальна агресія в нашій країні набирає обертів.

Причини віртуальної агресії

Дослідження причин кібербуллінгу також поки що є орієнтовним. На запитання «Чому діти-булери проявляють агресію щодо підлітків в інтернеті?» — дослідники відповідають:

задля реваншу

діти, зазнавши нападок у реальному житті, можуть спробувати бути булерами у віртуальному середовищі

аби розважитися

діти банально (і безвідповідально) не усвідомлюють імовірні негативні наслідки своїх вчинків

для посилення

кібербулінг є додатковим засобом посилення жорстокого ставлення до дитини у реальній групі

Профілактика кібербулінгу

Кібербулінг, як і булінг, це не лише проблема жертви чи булера. Це показник рівня комунікативної культури та агресивності середовища, в якому зростає дитина.

Якщо явище кібербулінгу в країні процвітає, то можна говорити про певні агресивні тенденції у суспільстві в цілому.

Подолати явище кібербулінгу в принципі неможливо. Контролювати віртуальне середовище, в якому «живе» дитина, також украй важко. Але є певні стратегії профілактики кібербулінгу, які допомагають захистити дитину.

Поради батькам, щоби зменшити ризик кібербулінгу для своєї дитини

Оволодівайте новими знаннями

так як дитину інструктують про правила дорожнього руху та правила користування побутовою технікою, батьки мають регулювати користування дитини новими технологіями

щоб не залишати дитину наодинці з віртуальною реальністю, батьки мають самі опановувати інтернет, навчатися користуватися планшетом або смартфоном тощо

Будьте уважними до дитини

уважно вислуховуйте дитину щодо її вражень від інтернет-середовища

звертайте увагу на тривожні ознаки після користування інтернетом, які можуть вказувати на те, що дитина стала жертвою (засмучена чимось, відмовляється спілкуватися тощо)

Підтримуйте довірливі взаємини з дитиною

доступно розкажіть дитині про кібербулінг, поясніть свою мотивацію: ви піклуєтеся, а не намагаєтеся контролювати приватне життя

наголосіть, що якщо дитині надходять образливі листи, есемески або виникають інші проблеми в інтернеті, вона може розраховувати на допомогу батьків

не потрібно погрожувати покаранням за відвідування небажаних сайтів — ліпше пояснити загрозу, яку несуть ці сайти

Здійснюйте обмежений контроль

можна відстежувати події онлайн-життя дитини через соцмережі, спостерігати час від часу за реакціями дитини, коли вона в інтернеті

щоб запобігти комп’ютерній залежності, регламентуйте час користування інтернетом, адже діти часто втрачають відчуття часу онлайн

вагомим фактором впливу на дітей є позитивний приклад батьків: якщо вони самі просижують години за розвагами в інтернеті, забороняючи натомість дитині, вплив їхніх виховних заходів буде суттєво низький

Застосовуйте 

технічні засоби безпеки

для захисту від інформаційних загроз навчіть дитину користуватися спеціальними безпечними пошуковими системами

можна використовувати програми-фільтри батьківського контролю, які відкривають доступ тільки до обмеженого переліку безпечних сайтів для дітей та блокують шкідливі сайти з недитячим контентом (такі фільтри можна встановити в операційній системі або в антивірусній програмі)

Формуйте комунікативну культуру

роз’ясніть дитині, яка її власна поведінка буде вважатися нормальною, а яка небезпечною чи безвідповідальною

зауважте, що спілкування в інтернеті, як і в реальному житті, має бути відповідальним: воно може мати певні наслідки і для самої дитини, і для людей, з якими вона спілкується

в інтернеті не варто створювати вигадані образи, негативно реагувати на кожне повідомлення провокативного характеру

Дитині також слід знати, що анонімна свобода в інтернеті умовна. Адже коли дії в інтернеті спричиняють реальну шкоду або кримінальну відповідальність, правоохоронні органи можуть отрмати інформацію з профілів, встановити координати компьютерів, з яких людина відправляла повідомлення тощо.

Навчіть дитину

·  обмежувати доступ до персональної інформації у соцмережах

Батьки разом із дітьми можуть пройти курс безпечного користування інтернет-ресурсами.

Якщо відомо про кібератаки на дитину: поради батькам

Якщо кібератаки поодинокі, доречно їх ігнорувати. Часто кібербулінг простіше зупинити на початковій стадії. Якщо ж вступати в перепалку з булером — негативні комунікації продовжуються.

Якщо надходять систематичні листи із погрозами, потрібно зберігати інформацію в комп’ютері або роздрукованому вигляді задля доказів.

Щоб самостійно врегулювати ситуацію, можна зробити запит адміністраторам сайтів, на яких здійснювалися атаки, про видалення образливої інформації. Також адміністратори можуть убезпечити користувача-жертву тимчасовим блокуванням повідомлень у чаті користувача-булера. Така пауза в спілкуванні позитивно впливає на мотивацію підлітка, який займається булінгом заради розваги.

Проте якщо причина в іншому, наприклад, кібербулінг слугував підсиленням традиційного булінгу, насилля може продовжитися іншими засобами.

Варто поінформувати про проблему педагогів. Якщо ймовірні булери зі шкільного кола дитини, то педагоги зможуть уважніше слідкувати за ситуацією традиційного булінгу під час навчально-виховного процесу. Також педагоги можуть провести профілактичні заходи, спрямовані на формування безпечної поведінки в інтернеті.

Якщо кібербулінг має ознаки шахрайства, погроз, вимагання, відверто сексуальний характер, слід звернутися до правоохоронних органів.

Зауважте!

Не потрібно карати дитину, коли вона довірилась і розповіла про те, що стала жертвою кібербулінгу.

Дитина вже постраждала, і якщо батьки її не підтримають, наступного разу вона може не звернутися по допомогу.

Якщо випадок вдалося врегулювати, потрібно зробити з нього урок для формування медіакультури дитини, повторити найпростіші правила безпеки користування інтернетом.

Здійснюючи будь-яку дію, батьки мають демонструвати спокій і впевненість, надавати дітям позитивний емоційний ресурс, захищеність та підтримку.

Якщо дитина — кібербулер, а не жертва

Буває, батьки дізнаються, що їхня дитина булер, а не жертва. Їм зазвичай важко усвідомити причетність дитини до віртуальної агресії. У такому разі потрібно заспокоїтися і перевірити інформацію, можливо, проконтролювати комунікації дитини.

Натомість не варто звинувачувати школу або батьків жертв у роздмухуванні проблеми, применшувати значущість проблеми. Ніхто з батьків не хоче, аби їхні діти опинилися в ситуації кібербулінгу — ні в статусі жертви, ні в статусі булера.