Урок 21 - 22

Дезінфекція – знищення в середовищі, що оточує людину, патогенних, мікроорганізмів (бактерій, вірусів, рикетсій, найпростіших, грибів, токсинів), їх переносників (комах, кліщів), а також гризунів.

При дезинфекції знищуються в основному патогенні мікроорганізми, а при стерилізації – всі види мікроорганізмів і їх спори.

Мета дезінфекції – знищити збудника в середовищі, що оточує людину.

Для проведення дезінфекції потрібно знати:

1. що підлягає знезараженню;

2. коли необхідно провести дезінфекцію;

3. чим провести дезінфекцію; 

4. як здійснити дезінфекцію. 

Методи дезінфекції:

а) дезинфекція гарячим повітрям при Т=150-180 0С (1,5-2 год.) надійно вбиває мікроорганізми. Її застосовують у повітряних стерилізаторах для обробки металевого інструментарію, виробів зі скла тощо. Гаряче повітря у дезінфекційних камерах використовують для дезинфекції одягу, постелі тощо.

б) прасування білизни – Т=100-180 0С при тривалому прасуванні (гинуть навіть вегетативні форми мікроорганізму)

в) водяна пара – в парових стерилізаторах (автоклавах); використовують для знезараження і стерилізації перев’язувального матеріалу та інструментарію

г) гаряча вода – прання – Т=60-100 0С+миючі засоби для прання білизни та механічного видалення бруду разом мікроорганізмами під час прибирання приміщень

! Усі патогенні форми мікроорганізмів не витримують нагрівання при 80 0С більше ніж 2,5 хв., а більшість з них гине при Т=60-70 0С протягом 30 хв.

д) кип’ятіння – Т=100 0С 15-30 хв.; для видалення бруду +1,2% розчину соди або звичайні миючі засоби (посуд, предмети догляду за хворим, білизна...)

е) пастеризація – це прогрівання різних харчових продуктів Т=70-80 0С – 30 хв. – гинуть тільки вегетативні форми мікробів. Т=90 0С – 3 хв.

є) спалювання – надійних метод знищення мікроорганізмів підлягають малоцінні предмети (папір, ганчір’я, сміття, залишки їжі, трупи тварин, перев’язувальний матеріал, дренажі, тампони...)

ж) обпалювання – застосовується у бактеріологічній практиці при необхідності знезаразити голки лабораторні петлі, ватяні корки... Проводять опалювання на полум’ї спиртової або газової горілки, паяльної лампи

з) штучне заморожування – Т= -270 0С – не спричиняє загибелі мікроорганізмів

и) витрушування – велика кількість патогенних мікроорганізмів при тривалому витрушуванні гине

– променеві засоби – це застосування:

Сонячного світла УФ – променів Радіоактивного випромінювання

(Особливо чутливі збудники дизентерії черевного тифу, паратифів, холери); це допоміжний метод

Використовують для знезаражування повітря приміщень операційних, перев’язочних, пологових будинків, дитячих лікарень тощо. З метою запобігання виникненню ВЛІ

Згубно діє на всі види мікроорганізмів та їхні спори; застосовується для стерилізації та дезинфекції інструментів одноразового використання в заводських установах.

Дезінсекція та дератизація 

ДЕЗІНСЕКЦІЯ – це заходи щодо знищення членистоногих (комах, кліщів), які є переносниками інфекційних хвороб, шкідників запасів продовольства та рослин за допомогою засобів та методів дезінсекції. До членистоногих, що мають епідеміологічне значення відносяться кліщі, москіти, комарі, мухи, блохи, воші. Санітарно-гігієнічне значення під час проведення дезінсекційних заходів мають таргани, клопи, руді будинкові мурахи та інші. Комплекс дезінсекційних заходів передбачає профілактичні і винищувальні заходи.

Профілактичні заходи направлені на попередження розвитку та розповсюдження членистоногих, наприклад, дотримання чистоти на території населених пунктів тощо.

Винищувальні заходи здійснюються фізичними, механічними, хімічними та біологічними методами.

ДЕРАТИЗАЦІЯ є одним із суттєвих способів боротьби з інфекційними захворюваннями шляхом винищування гризунів (щурів, мишей, полівок) – носіїв і джерел багатьох інфекційних хвороб (чуми, туляремії, лептоспірозу та ін). Вона має не тільки протиепідемічне, але й економічне значення, оскільки гризуни завдають великої шкоди сільському господарству, знищуючи посіви, пошкоджуючи зелені насадження, сади, і наносять інший економічний збиток в побуті.

Гризуни є переносниками таких небезпечних інфекційних захворювань як туляремія, гепатит, тиф, чума, лептоспіроз. Крім цього, розселившись на об’єкті, гризуни наносять істотний економічний збиток, перегризаючи проводку, завдають шкоди товарам, що зберігаються на складах .

Для знищення гризунів – переносників збудників інфекційних захворювань людини і тварин використовують хімічний, механічний і біологічний методи.

1. Хімічний: використання отруєної приманки. Сутність хімічного методу полягає в отруєнні гризунів отруйними речовинами – ратицидами. Ефективним є використання ратицидів на основі антикоагулянтів єратиндан, бродівіт, бродіфакум та ін. Газову дератизацію застосовують переважно для винищування гризунів на морських суднах, у залізничних вагонах, літаках і в польових умовах

2. Фізичний передбачає знищення гризунів з використанням генераторів ультразвукових коливань.

3.Механічний спосіб полягає в застосуванні різних капканів, пасток, мишоловок, вершей , клейових площадок та ін..

4. Біологічнийпередбачає знищення гризунів:

а) шляхомзараження інфекцією, небезпечної тільки для гризунів;

б) використання біологічних ворогів гризунів (котів, їжаків тощо).

Своєчасно та грамотно проведені профілактичні та протиепідемічні заходи з дезінфекції, дезінсекції та дератизації дозволять Вам забезпечити належний санітарний та протиепідемічний стан об’єкта, попередити виникнення інфекційних хвороб, заощадити матеріальні витрати на локалізацію та ліквідацію наслідків шкоди, яка завдається інфекційними хворобами, гризунами та комахами. 

Санітарно-гігієнічні вимоги до сировини і технологічного процесу виробництва хліба визначені діючими Санітарними правилами для підприємств хлібопекарської промисловості.

 Заходи щодо запобігання попадання сторонніх предметів у готову продукцію регламентуються відповідною інструкцією для хлібопекарських підприємств. Приймання, зберігання та підготовку сировини до виробництва на підприємствах галузі здійснюють за відповідними правилами.

Борошно повинно зберігатись у мішках, укладених штабелями, на стелажах (15 см від підлоги, 50 см від стін, відстань між стелажами не менше 75 см) або в силосах. 

Борошняний виміт, вибій з мішків потрібно зберігати в окремому приміщенні, їх використання у виробництві забороняється. 

Кришки шнеків, буратів. оглядові вікна на жолобах, силосах мають бути щільно закриті. Для просіювачів пшеничного сортового борошна необхідно використовувати сита з отворами 1,2, для обойного - 1,4 мм. 

Повітряні фільтри на силосах і бункерах повинні бути в налагодженому стані та очищуватись не рідше одного разу на добу. Всі лази та люки на бункерах і силосах потрібно надійно закривати. 

Всі борошняні лінії обладнуються просіювачем борошна та металомагнітним сепаратором. Забороняється направляти борошно на виробництво, минаючи магнітоуловлювачі. Піднімальна сила магнітів має бути 8-10 кг на 1 кг магніту і перевірятись не рідше одного разу на декаду. Сита потрібно щоденно очищати, вони мають бути цілими. Схід з сит не рідше одного разу за зміну перевіряється на наявність у борошні сторонніх домішок. Очищення магнітів проводиться щозмінно. Схід з магнітів реєструється в спеціальному журналі. Залежно від характеру знятих металомагнітних домішок вживаються відповідні заходи. Шнеки і ковшеві елеватори очищають один раз на декаду з одночасною перевіркою їх зараження борошняними шкідниками. 

Для розпаковування ящиків з яйцями, санітарної обробки яєць та отримання яєчної маси на підприємстві облаштовується спеціальне приміщення, обладнане холодильною камерою для зберігання яєць і ваннами для їх миття та дезінфекції. 

Водонапірні баки, баки з холодною та гарячою водою необхідно тримати у закритому приміщенні.

 Нові форми і листи для випікання виробів потрібно прожарювати в печах, а ті, що знаходяться у користуванні, - обробляти і мити згідно з інструкцією. Деформовані хлібні форми використовувати заборонено. 

Транспортерні стрічки, столи, дошки механічно очищають, а потім промивають гарячою водою з содою. Візки, етажерки та ваги необхідно регулярно промивати гарячою водою і протирати насухо. 

Станини машин протирають вологими чистими ганчірками. Верхні частини внутрішніх поверхонь тістомісильних діж після кожного замісу слід зачищати скребком і змащувати олією. Водомірні баки щомісяця треба очищати, дезінфікувати і промивати. Посуд та інвентар (металевий) слід ретельно чистити і мити в трикамерних ваннах: спочатку водою температурою 40-50 °С з миючим засобом, потім дезінфікувати 0,5 %-м розчином хлорного вапна і споліскувати чистою водою температурою 70 °С. 

Готова продукція має зберігатися в експедиції в неушкоджених лотках або на стелажах відповідно до правил укладання, зберігання та транспортування хліба і хлібобулочних виробів, згідно з діючою нормативною документацією. У торговельну мережу хліб перевозять транспортом, на який органами Держсаннагляду виданий дозвіл.

 Не допускається приймання від торговельної мережі хліба забрудненого, із чужорідними включеннями, стороннім запахом, плісеневого та з іншими дефектами, які унеможливлюють його переробку. Браковану або повернену з торговельної мережі продукцію необхідно зберігати у спеціально відведеному місці.

 Уражений картопляною хворобою хліб забороняється приймати з торговельної мережі й використовувати для харчових цілей, він підлягає терміновому вилученню з підприємства. 

Лотки для зберігання і транспортування хлібобулочних виробів пропонується спочатку очищати і мити у воді з миючим засобом з температурою 35—15 °С, потім - водним душем з температурою 50-70 °С при тиску не нижче 4.9-104 Па і полоскати водою при температурі 70 °С і тиску 9.8-104 -19.6-104 Па. Вимиті лотки просушують гарячим повітрям. 

У виробничих цехах, сировинних складах, експедиціях забороняється носити прикраси, зберігати на робочих місцях сторонні предмети і продукти харчування, скляний посуд. Для кожної виробничої дільнки та робочого місця встановлюється перелік інвентарю (скребки, щітки, відра та ін.) і місце його зберігання. У виробничих приміщеннях, складах, експедиції не повинно бути битого скла. Скляна електроосвітлювальна апаратура в цехах підлягає обліку. 

Термометри, ареометри, денсиметри, скляний посуд і весь інвентар цехової лабораторії передаються із зміни у зміну технологами з відповідною позначкою у спеціальному журналі. Термометри для вимірювання температури тіста мають бути у відповідній оправі.

 Проби для аналізів дозволяється відбирати лише в посуд, що не б'ється, на всіх виробничих ділянках забороняється використовувати скляний посуд. На всіх склянках з реактивами, що є у цеховій або заводській лабораторії, повинні бути чіткі надписи про їх вміст. Сильнодіючі хімічні реактиви рекомендується зберігати під пломбою. 

Хлібні крихти, тісто, що впало на підлогу, вважаються санітарним браком, їх необхідно збирати у спеціальну тару і виносити з виробничого приміщення. 

Потрібно чітко виконувати інструкцію щодо попередження ураження хліба картопляною хворобою. Виконання санітарних правил для всіх працівників хлібопекарського підприємства є обов'язковим. Контроль за виконанням гігієнічного режиму і санітарних правил на підприємстві (у цеху, дільниці та ін.) покладається на завідувача виробництва і майстрів змін. Відповідальність за створення належних умов і виконання санітарно-гігієнічних вимог покладається на керівника підприємства. 

Дезінфекцію, дезінсекцію, дератизацію приміщень і устаткування проводять робітники дезбюро. Будь-яка дезінфекція цехів і устаткування проводиться під наглядом завідувача виробництва і санітарного лікаря. На хлібопекарських підприємствах для миття обладнання, приміщень використовують в основному розчин кальцинованої соди, а також миючі порошки, які дозволені органами санепідемнагляду. 

Кальцинована сода у водних розчинах розкладається з утворенням їдкого лугу і гідрокарбонату, які мають здатність омилювати забруднену поверхню і руйнувати білкові залишки, тому вона є поширеним миючим засобом. Для ручного миття рекомендується використовувати підігрітий до температури 50-60 °С 0,5 %-й розчин кальцинованої соди. Інвентар краще замочувати розчином, підігрітим до 70-80 °С. 

Для дезінфекції обладнання і приміщень використовують хлорвмісні засоби - хлорне вапно, хлорамін, антисептол, вапняне молоко, а також четвертинні амонійні сполуки - засоби "Септабік" і "Септодор".

 Ефективність обробки дезінфікуючими засобами залежить від вмісту в них активної речовини, тривалості дії та температури розчину. 

Хлоровмісні дезінфікуючі препарати з підвищеною температурою розчинів чинять корозійну дію на метал. Тому їх слід застосовувати при температурі, не вищій за 45-50 °С. 

Нержавіюча сталь і гума, що застосовуються в обладнанні, мало піддаються корозії від дії хлоровмісних дезінфікуючих засобів. Четвертинні амонійні сполуки не чинять корозійної дії на метал, дерево, пластик, бетон, гуму, але при температурі, вищій за 45-50 °С, їх токсичність підвищується. Тому температура робочих розчинів не повинна перевищувати 45 °С. 

Хлорне вапно. До складу хлорного вапна входить 35 (клас А) або 32 % (клас Б) хлору. При вмісті його менше 25 % вапно не придатне для дезінфекції. У разі зберігання вапна втрати активного хлору складають 1-3 % за місяць. 

Для дезінфекції застосовують розчин хлорного вапна, що містить не менше 1 % активного хлору. Спочатку готують основний розчин хлорного вапна у воді у співвідношенні 1:10. Отримане хлорне молоко залишають на 2-24 год (не більше) для відстоювання. Потім надосадну рідину зливають і готують з неї 3 %-й робочий розчин. 

Щоб приготувати 10 дм робочого розчину, беруть 3 дм 10 %-го основного розчину. Якщо в робочому розчині менше 1 % активного хлору, збільшують кількість хлорного вапна для приготування основного розчину. Основний розчин готують не більше, як на 10 діб, а робочий - безпосередньо перед використанням. Роботи з хлорним вапном ведуть в окулярах і респіраторі. 

Хлорамін (натрій паратолуолтіосульфонхлорамін) - порошок, який містить 24-28 % активного хлору. Використовують 0,5 %-й розчин хлораміну для дезінфекції рук і 1,5-2,0 %-й - для дезінфекції обладнання. Розчин потрібно зберігати в посуді з темного скла до 15 діб. 

Антисептол - це суміш хлорного вапна і кальцинованої соди. Рекомендується для дезінфекції стін складів готової продукції та цехових приміщень. Через 2-3 год після промивки стін приміщень цим розчином його змивають водою. 

Готують розчин антисептолу так: 3,5 кг хлорного вапна розчиняють у 60-70 л води з температурою 40-45 °С, після чого доливають воду до 100 л. Після відстоювання освітлений розчин хлорного вапна переливають в 1-2 %-й розчин кальцинованої соди. Одержаний розчин розбавляють удвічі водою і використовують для дезінфекції.

 Засіб "Септабік" відноситься до групи четвертинних амонійних сполук, має дезінфікуючу і миючу дію, антимікробну активність до бактерій і мікроскопічних грибів. Застосовують "Септабік" у вигляді 0,5 %-го розчину для знезараження поверхонь побутових і виробничих приміщень, технологічного обладнання. Через 20 хв після змочування поверхні, що обробляється "Септабіком", її потрібно промити водою і насухо витерти. Всі роботи з водними розчинами "Септабіку" проводять у гумових рукавичках. 

Засіб "Септодор" є композицією, що складається з чотирьох четвертинних амонійних сполук, має антимікробну активність, використовується для знезараження приміщень, технологічного обладнання, тари, інвентарю. Використовується 0,1 %-й розчин "Септодору". Через 10-15 хв поверхню, що оброблялась, необхідно промити водою і витерти насухо. Роботи треба виконувати в гумових рукавичках. 

Оцтова кислота. Для дезінфекції використовують 3 %-й розчин оцтової кислоти. Готують розчин так: беруть 3 см3 безводної оцтової кислоти 95-99 %-ї концентрації або 375 см3 80 %-ї оцтової есенції і доводять об'єм до 1 дм3 дистильованою водою. 

Слід враховувати, що розчини оцтової кислоти з концентрацією вище 30 % викликають опіки, випари подразнюють слизові оболонки верхніх дихальних шляхів. При розведенні оцтову кислоту необхідно вливати у воду Для знезараження повітря виробничих приміщень, поверхонь пакувальних матеріалів і тари застосовують бактерицидні лампи. Промисловість виготовляє лампи БУВ-30 і БУВ-60. Їх дія ефективна при температурі від 5 до 25 °С і відносній вологості повітря 65-75 %. Установки для УФ-опромінення комплектуються з розрахунку 2-2,5 Вт на 1 м 2 приміщення, тобто однієї лампи БУВ-60 досить для опромінення 24-30 м 2 приміщення. Знезараження досягається безперервним опроміненням упродовж 2-3 год з наступною перервою протягом 1 год і подальшим опроміненням протягом 2-3 год. Загальний термін опромінення має складати 6-8 год на добу. Бактерицидне опромінення особливо бажано застосовувати у приміщенні пакування виробів з метою попередження їх пліснявіння.