Двадцять п’ятого  листопада в Україні, як і в багатьох країнах світу, стартувала щорічна акція «16 днів проти насильства», яка з 1991 року активно підтримується міжнародною спільнотою. Дати початку та завершення акції вибрані не випадково, адже шістнадцятиденний період з’єднує 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок та 10 грудня – Міжнародний день прав людини, створюючи цим своєрідний символічний ланцюжок, який поєднує заходи проти гендерно обумовленого насильства та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.

Основними завданнями акції «16 днів проти насильства» є привернення уваги громадськості до двох актуальних проблем: запобігання та протидії будь-яким проявам насильства, а також активізація діяльності держави та громадських об’єднань задля поєднання зусиль щодо захисту прав людини.

Які ж кроки для протидії насильству уже зроблено в Україні та чи дали вони бажані результати?

 Насамперед, важливо, що в Україні з 2017 року нарешті почав діяти Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», і з початку 2019 року домашнє насильство в нашій країні є кримінально караним. Крім того, Закон передбачає низку послуг та сервісів, які може отримати людина, що зазнала домашнього насильства, та гарантує невідворотність покарання для її кривдника.

 У 2017-му Національна поліція України презентувала пілотний проект — бригади швидкого реагування ПОЛІНА, який нині успішно працює по всій Україні. У фокусі їхньої роботи — реагування на випадки домашнього насильства.

 Першого січня 2020 року набув чинності Закон України «Про соціальні послуги», який  регламентує надання соціальних послуг людям, які перебувають у складних життєвих обставинах. Зокрема, і тим, хто зіткнувся з домашнім насильством і насильством за ознакою статі.

 Окремі послуги надає і Міністерство юстиції. З 2013 року в Україні запрацювала система безоплатної правової допомоги різним категоріям населення, зокрема — постраждалим від домашнього насильства. До того ж в Україні створені та функціонують громадські об’єднання, які готові надати допомогу жертвам будь-яких проявів насильства.

 Важливим є й те, що для отримання оперативної допомоги жертва насилля може зателефонувати до правоохоронних органів або в правозахисні організації.

Основні номери: 102 – Національна поліція України; 103 – швидка медична допомога; 15-47 – безкоштовна цілодобова «гаряча» лінія для жертв домашнього насильства; 116-123 (з мобільного) та 0 800 500-335 (зі стаціонарного) – безкоштовна національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства; 116-111 (з мобільного) та 0 800 500-225 (зі стаціонарного) – національна дитяча «гаряча» лінія; 0 800 213-103 – цілодобова гаряча лінія безоплатної правової допомоги.

Також можна скористатися чат-ботами МВС України #ДійПротиНасильства у месенджерах:

Телеграм: https://t.me/police_helpbot

Вайбер: https://tinyurl.com/y8rgatt9

 Значним кроком вперед є обговорення створення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі.

В Інституті розроблені пам’ятки як не стати жертвою домашнього насильства із рекомендаціями як діяти у разі виникнення такої загрози.  

Однак, не дивлячись на те, що багато уже зроблено, ситуація все ще залишається невтішною – кожна третя родина в Україні зустрічається з насильством. Від 1 до 3 мільйонів дітей щороку стають його свідками чи жертвами. Так лише за минулий рік кількість звернень з приводу насильства зросла більш ніж наполовину. З них 86% надійшли від жінок, 12% від чоловіків і 2% – від дітей[1]. І найстрашніше те, що тільки 10-15% жертв звертаються по допомогу.

Зрушити ситуацію з мертвої точки можна лише за однієї умови – не мовчати, а  звертатися по допомогу та відкрито говорити про це, особливо з дітьми говорити про те, як протидіяти насиллю!