Важливо знати!

• Увага: коли кліщ чіпляється до вашого одягу, то залишається нерухомим, аж доки ви припините активно рухатись, сядете чи ляжете. Саме тоді нападник починає шукати місце прикріплення до тіла — повільно переміщується знизу вгору. Цей процес може тривати від 30 хв до трьох і більше годин, ба навіть кілька днів.

• Оглядайте себе та своїх близьких щодвігодини прогулянки. Відчути укус кліща майже неможливо: тварина виділяє анестетичну речовину, що знеболює укус. Потрібен ретельний огляд, оскільки вкусити може й так звана німфа — молодий дуже маленький кліщ.

• Одразу після повернення додому ще раз огляньте близьких, дітей і себе: найкраще це зробити в білій ванні з добрим освітленням. Ретельно обстежте своє тіло, особливо ділянки, покриті волоссям.

• Удома виперіть і попрасуйте одяг. Найчастіше кліщі чіпляються до одягу людини, тому можуть присмоктуватись не лише під час перебування на природі, а і згодом, перекочувавши з одягу. Не варто залишати цей одяг біля ліжка чи спати в ньому. Просте витрушування не допоможе позбутися кліща.

• Перевірте речі, які принесли з прогулянки (підстилки, сумки тощо).

• Якщо на природу брали домашнього улюбленця — його також слід оглянути на наявність кліщів.

Як проводити огляд

Почніть огляд знизу, від ступень, і поступово піднімайтеся вгору:

• лінія шкарпеток;

• підколінна впадина;

• нижня лінія трусів (пах), верхня лінія трусів;

• нижня лінія бюстгальтера, верхня лінія бюстгальтера;

• комір сорочки;

• лінія волосяного покриву на голові, вуха;

• волосся та шкіра голови — промацайте їх руками.

Важливо! 

Від ретельності огляду залежить ваше здоров’я. Такий простий огляд має стати звичкою.

Кліщ може триматися на тілі людини або тварини до 12 діб. Дорослих кліщів, що присмокталися, найчастіше помічають через 2–3 дні: на місці укусу з’являються припухлість, свербіж, почервоніння, а сам кліщ збільшується в розмірах.

Які захворювання можуть викликати укуси кліща

Не всі кліщі переносять збудників небезпечних захворювань, однак їхні укуси можуть загрожувати людині близько 150 недугами. Найбільш небезпечні з них:

• Кліщовий вірусний енцефаліт;

• Хвороба Лайма;

• Гранулоцитарний анаплазмоз;

• Моноцитарний ерліхіоз;

• Крим-Конго геморагічна гарячка;

• Геморагічна гарячка з нирковим синдромом;

• Туляремія.

Першим проявом хвороби Лайма є почервоніння на місці присмоктування кліща, головний біль, ломота у всьому тілі і млявість. Якщо не провести лікування на ранній стадії, хвороба може призвести до ураження різних органів: шкіри, суглобів, м’язів, нервової й серцево-судинної системи, і навіть до інвалідності. Ризик зараження залежить від тривалості присмоктування кліща: протягом доби вірогідність інфікування досить мала, а в кінці третьої доби наближається до 100 %.

Кліщовий вірусний енцефаліт починається з головного болю, гарячки, нудоти, блювоти, порушення сну. При цьому захворюванні переважно уражається центральна нервова система, що може призвести до інвалідності, а в окремих випадках — до летальних наслідків. Вірус зберігається в організмі іксодового кліща, який може потрапити на ваше тіло із землі, кущів та високої трави. Заразитися можна не лише під час кровоссання кліща, але також якщо випадково його розчавити або розчесати місце укусу.

Що робити, якщо ви виявили на тілі кліща

• Одразу зверніться до лікаря. У травмпункті вам допоможуть витягнути кліща і проконсультують щодо подальших дій.

• Якщо поблизу немає лікаря, видаліть кліща самостійно. Для цього можна використовувати спеціальний пристрій для видалення кліщів, що продається у ветеринарних аптеках («кліщосмик»). Треба притиснути його до шкіри, підсунути під кліща, акуратно розхитати «кровопивцю» з боку в бік (адже хоботок надійно «зацементовано» в ранці слиною тварини), а тоді повільно викрутити нападника (крутити можна в будь-який зручний для вас бік).

• Якщо пристрою немає, зробіть це пальцями, обгорнутими марлевою серветкою, або пінцетом чи петлею з нитки. Витягайте кліща поволі — без ривків!

• Важливо видалити кліща разом із хоботком. Якщо ж він відірвався, видаліть рештки стерильною голкою.

• Після видалення кліща ранку потрібно змастити антисептиком, а руки вимити з милом.

Що робити далі

Видаленого кліща необхідно помістити у флакон, пробірку, іншу чисту посудину, покласти туди ж маленький шматочок травини та щільно закрити кришку. За направленням лікаря-інфекціоніста в лабораторній мережі здійснюють дослідження кліщів на наявність збудників.

Також протягом трьох тижнів спостерігайте за своїм станом: щоденно вимірюйте температуру тіла, а в разі її підвищення чи почервоніння на шкірі, яке продовжує збільшуватися, — негайно зверніться до лікаря.

Пам’ятайте алгоритм дій у разі укуса кліща

• Не тиснути;

• Не виривати;

• Не заливати олією або спиртом;

• Акуратно викрутити обертальними рухами пінцетом або через марлю;

• Продезінфікувати місце укусу;

• Віднести кліща в лабораторію;

• Здати кров на антитіла;

• За потреби пройти імунотерапію.

Якщо вкусила тварина

Для запобігання захворю­ванню на сказ після укусу людини або ослинення її шкіри чи сли­зових оболонок скаженою, підо­зрілою на сказ або невідомою твариною слід негайно зверну­тися до найближчого пункту невід­кладної медичної допо­моги. Рану після укусу ретельно промивають великою кількістю води з милом, а також дезінфі­кують йодом, спиртом, розчином калію пер­ман­ганату, перекисом водню. Лікар призначає щеплення за схемою залежно від місця укусу і важкості ушкодження.

Небезпека – у слині! 

Нагадаємо, що вірус сказу може передаватись не лише через укус, а також і при осли­ненні. Встановлено, що у тварин слина може бути заразною до появи клінічних ознак.

Тобто, можна за­разитись від тварини, яка не є хво­рою, а є лише носієм вірусу. При цьому тварина не агресивна, а лагідно облизує того, кого любить. Достатньо зараженій слині потра­пити на кон'юнктиву ока, у ніс, на губи, на ушкоджену шкіру навіть при незначній по­дряпині, і цього вже досить, щоб ві­рус потрапив у кров.

Вакцинація врятує життя

Специфічної тера­пії захворювання на сказ не існує у світі. Випадків одужання людей від сказу не зареєстровано. На сьо­годні у всьому світі програма раціонального проведення щеп­лень проти сказу залишається пріоритетною.

Отже, не­щеплені домашні тва­рини ство­рюють також великий ри­зик. Про­філактичні рекомен­дації прос­ті і їх не важко виконати – зро­бити щеплення домашнім улюб­лен­цям і не гладити бродячих тварин.

Важлива порада і для мис­лив­ців: варто пам’ятати, що в Україні основним дже­релом збудника сказу у при­роді в останні десятиліття є лисиця. Ві­рус сказу може все життя зберіга­тися у слинних залозах тварини, що, в разі укусу, становить великий ризик за­раження людини.

Амброзія (Ambrósia) 

Ця рослина вважається одним з найнебезпечніших рослинних алергенів. У світі існує 30-40 різновидів амброзії. Цвіте амброзія з кінця липня до перших приморозків.

Історичною батьківщиною вважається Америка, але зараз ця рослина поширена в багатьох інших країнах. В Україні можна зустріти тільки амброзію полинолисту, яка вперше виявлена ​​в 1925 році і на сьогоднішній момент поширена в 21 областях. Вчені вважають, що на сьогоднішній момент поширення цієї рослини набуло характеру екологічної катастрофи під назвою «амброзієва чума». Цим бур'яном заражені площі понад 1 млн. га.

Полин (Artemisia)

Загалом у світі існує близько 400 різновидів цієї рослини,  з них на території України зустрічається до 170 видів. Цвітіння полину відбувається у період  липень – вересень.

Місця поширення - по всій Україні (біля річок, на засмічених місцях, городах, полях, у садах, пасовищах).

Разом з амброзією полин входить до родини складноцвітих або айстрових. Тому 40% усіх чутливих до пилку амброзії пацієнтів чутливі й до пилку полину. 

Болиголов плямистий (Conium maculatum)

Поширений на всій території України. Цвіте в травні-вересні. 

Вся рослина дуже отруйна але найбільш токсичним є недозріле насіння. Болиголов має п’ять отруйних алкалоїдів, з яких найбільш токсичним є коніїн - сильна отрута нервово - паралітичної дії. При отруєнні болиголовом плямистим у людини  з'являється сильний головний біль і запаморочення, підвищується тиск, можливі прискорене серцебиття, нудота.

Настінниця розлога (Parietaria judaica L.) 

Рід настінниця налічує, за різними даними, від 5 до 30 видів. Найбільш розповсюдженими є настінниця розлога (Parietaria judaica L.) та настінниця лікарська (Parietaria officinalis).

Зацвітає настінниця у травні і продовжує викидати пилок аж до жовтня. До її пилку чутливі до 5% хворих на поліноз українців. Втім, пилок настінниці викликає симптоми й у жителів інших європейських країн, де його алергенність оцінюють у чотири бали за п’ятибальною шкалою.

Свою назву ця рослина отримала тому, що росте біля стін різних будівель. Окрім ділянок біля стін, настінниця росте на кам’янистих сухих місцях, в ущелинах та на схилах скель, а також в чагарниках і в лісах.

Крім Європи, настінницю можна зустріти в Африці, Азії, на Кавказі. Завезена вона також у Північну Америку.

Тимофіївка (Phléum)

Тимофіївка колоситься з середини до кінця червня. До її алергенів, за даними молекулярної діагностики, сенсибілізовані близько 40 % хворих на поліноз українців. Основною причиною алергії є пилок тимофіївки.

Саме тимофіївку використовують як газонну траву, а тому косіння газонів до того, як трава цвіте, — дієвий спосіб профілактики сезонної алергії у місті. 

Борщівник (Heracleum)

На території України поширені два отруйні види цієї рослини: борщівник Сосновського і борщівник Мантегацці, обидва походять з Кавказу. 

Найбільше борщівник поширений у західних регіонах, а також на Поліссі. Росте він переважно на берегах річок та в заплавних лісах, а також на луках, вздовж доріг і залізниць. Борщівник виростає до трьох метрів заввишки, має велике листя, що нагадує розсічений лопух, а його квіти мають форму парасольки. 

Рослина виділяє коричневий сік, який і є отруйним для людини. Якщо сік борщівника потрапив на шкіру, то потрібно ретельно промити ці ділянки і постаратися не потрапляти під прямі сонячні промені упродовж 2-3 днів. Якщо ж опік утворився – варто одразу звернутися по медичну допомогу. 

Дурман звичайний (Datura stramonium L)

Росте по всій території України, переважно у сирих місцях, біля доріг, житлових будинків. Рослина має великі білі квіти у вигляді труб і велике листя. Цвіте рослина майже все літо. Одночасно можна побачити і квіти і плоди.

Дурман звичайний отруйним є весь, проте особливо отруйне насіння дурману.

Отруєння можна виявити за такими ознаками: розширені зіниці, внутрішньоочний тиск, прискорене серцебиття, блювота, головний біль. Якщо після потрапляння рослини в шлунок випити води, то в роті з'явиться неприємний смак.

Беладонна (Atropa belladonna)

Зростає на узліссях, біля річок, а також полюбляє рости в букових та дубових лісах. Рослина має високі стебла і багато відгалужень, але привабливими для людей можуть стати плоди, що схожі на маленькі ягоди вишні і навіть солодкі на смак.

Рослина цвіте у червні-липні, плоди достигають у липні-серпні.

Особливо небезпечними є плоди рослини, які викликають отруєння. Перші ознаки отруєння беладонною з'являються упродовж 20 хвилин. У людини хрипить голос, пересихає горло, частішає серцебиття, розширюються зіниці. Отруєння може мати летальні наслідки, зокрема параліч легенів або судинну недостатність.

Блекота чорна (Hyoscyamus niger)

Росте біля доріг або житлових будинків, на полях. Рослина відрізняється дуже неприємним запахом, виростає до півтора метра заввишки, має липке листя і великі квіти брудно-білого або жовтуватого кольору з ворсинками.

Цвіте в червні–липні, насіння дозріває у липні–серпні.

Блекота дуже отруйна, особливо під час цвітіння. Отруїтися цією рослиною можна, спробувавши насіння або молоді паростки. Ознаки отруєння з'являються вже за 10-20 хвилин: пересихає в роті, починається хрипота, червоніє шкіра, збільшуються зіниці. При складних випадках людина може знепритомніти або навіть впасти в кому.

Болиголов плямистий (Conium maculatum)

Росте на пустирях, біля доріг, на городах, лісових галявинах, луках. Також його можна зустріти на звалищах та біля залізниць. Росте все літо.

Листя молодої рослини схожі на моркву, петрушку або кріп, тому її можна не розпізнати. Суцвіття за формою схоже на парасольку, і складається з безлічі дрібних квіток.

У цій рослині міститься рідкий алкалоїд коніїн, який і викликає отруєння. У людини виникає головний біль і запаморочення, підвищується тиск, можливі прискорене серцебиття, нудота. Також розширюються зіниці, шкіра блідне, стає складно ковтати, з'являються судоми і навіть висхідний параліч. Існує ризик померти від задухи, а в результаті контакту рослини зі шкірою з'являється дерматит.

Віх отруйний, або цикута (Cicuta virosa L.)

Росте на заплавних луках, біля річок та озер. Має розгалужене стебло, двопере і трьохпере листя, а влітку на ньому з'являються білі маленькі квіти, що утворюють парасольку. Квітне в червні-серпні, плодоносить в серпні-вересні. 

Рослина отруйна повністю, але особливо отруйне кореневище. Якщо віх потрапив у шлунок, упродовж 20 хвилин виявляються перші ознаки отруєння – пронос і блювота. Також серед симптомів – підвищене слиновиділення, біль у животі і напади, які можуть призвести до смерті.

Аконіт, або борець (Aconitum)

Росте на берегах річок, гірських луках і навіть біля доріг, головне – на вологому ґрунті. Має округле листя і квіти темно-синього або фіолетового кольору та росте кущами. Росте все літо.

Аконіт містить отруйний алкалоїд – аконітин, який при контакті зі шкірою викликає свербіж, а якщо він потрапить до ротової порожнини, то викликає біль та опіки. Після контакту з рослиною швидко погіршується стан – дихання спочатку частішає, а потім уповільнюється, може бути запаморочення, параліч м'язів, зниження температури і озноб, мимовільне сечовипускання. Для летального результату достатньо всього двох міліграмів аконітину.