Вашій дитині прописані окуляри. Вона не бажає їх носити. Постійно знімає, особливо, якщо це ще зовсім маленька дитина.

Привчити дитину до носіння окулярів буває іноді дуже складно. Дитина постійно скидає їх, викидає у різні місця. Пошуки окулярів можуть зайняти тривалий час.

Малюк ще не розуміє, що потрібно носити окуляри для покращення  

зору. Малюку вони заважають. Ніякі уговори не подіють на маленьку дитинку.

Спробуйте такий прийом:

Прив’яжіть до дужок окулярів червону стрічку. Навіть, якщо ваш малюк викине окуляри у смітник, ви легко їх знайдете.

– Якщо Вашій дитині лікар-офтальмолог призначив носіння окулярів, слідкуйте за тим, щоб дитина виконувала призначення лікаря. Обов’язково майте запасну пару, Якщо дитина тривалий час не носить окуляри, її знову потрібно привчати до їх носіння, а також це може зіпсувати зір малюка.   

– Якщо лінзи в окулярах дитини круглі, переконайтеся, що вони не повертаються.

– Перевіряйте, щоб окуляри були зручні дитині, вона може з них «вирости». Переконайтеся, щоб дужки плотно чеплялися за вуха і не спадали з них.  

– Коли окуляри зняті, переконайтеся і навчить малюка класти окуляри лінзами вгору,щоб не подряпати скло. Подряпане скло заважає дитині нормально бачити навколишній світ, зіпсує зір, У дитини виникає перенапруга зору, швидка втомлюваність, що в свою чергу може призвести до інших більш складних очних захворювань.

– Брудне скло окулярів викликає перенапруження зору, так що слідкуйте, щоб воно було чисте.  Коли протираєте скло окулярів, використовуйте м’який матеріал,який не дряпає поверхню лінз. Пластикові лінзи безпечніше, але вони швидше дряпаються.

– Придбайте для Вашого малюка футляр для окулярів. Навчить дитину ним користуватися.

– Дошкільники – дуже активні діти. Їм потрібно постійно бігати, стрибати. Для безпеки вашої дитини прив’яжіть на дужки окулярів резинку. Навіть. Якщо окуляри упадуть, вони не упадуть на землю або підлогу. І малюку не прийдеться їх шукати, відволікаючись від гри.    

– Якщо окрім Вашої дитини в родині ще хтось носить окуляри, навчіть дитину впізнавати свої окуляри, слідкуйте за тим, щоб вона одягали лише свої окуляри. Поясніть, що носіння чужих окулярів може привести до втрати зору.  

– Не дозволяйте дитині гратися із окулярами дорослих та інших дітей.

В наш сучасний вік дуже багато різних гаджетів,  комп’ютерних ігор за якими діти проводять чимало часу.  Це шкідливо відображається на зорі дітей. Як зберегти зір дітей в сучасних умовах?

Дитина – це завжди  активна людина. Діти мають більше часу проводити на свіжому повітрі, спілкуватися з однолітками, ніж з комп’ютером, телевізором та іншими приладами

Під час ігор на вулиці, дивіться щоб діти не гралися камінням, палками. Вони можуть поранити очі.  

Не допускайте перевтомлювання очей. У дитини  непереривне зорове навантаження 5- 10 хвилин.  

Під час розглядання картинок, малювання слідкуйте, щоб світло падало зліва.  

Світла має бути достатньо, але не занадто. При дуже яскравому світлі очі теж втомлюються. Якщо природного освітлення не вистачає, використовуйте штучне. Пам’ятайте, джерело світла має бути з лівої сторони.

Придбайте сонцезахисні окуляри. Вони захищатимуть очі вашого малюка в літню сонячну погоду.  

Слідкуйте за поставою дитини. Під час розглядання , малювання відтань від очей до об’єкту має бути 30 см.  

Не давайте дитині  дуже дрібні картинки. Зір дітей ще не відповідає 100 відсоткам.  Дрібні картинки збільшують  навантаження і втому очей.  

Під час перегляду телепередач, мультфільмів, пам’ятайте. Що випромінювання від телевізора шкідливі для очей. Дивитися телевізор дитина  може 15 хвилин в день.  

Якщо ви дивитеся телевізор в темну частину доби, вмикайте освітлювання. (нічник, настільну лампу, тощо), це зменшить вплив випромінювань на очі дитини .

Ті ж вимоги стосуються і роботи з комп’ютером. Під час ігор на комп’ютері вимагайте від дитини кліпання очима для зволоження очей. Це допоможе очам сильно не перевтомлюватися.  

Навіть, якщо ваша дитина має нормальний зір, виконуйте з нею вправи для очей:

– повороти очима в сторони, вгору, вниз,

–  переведення погляду вдалечінь і розглядання предмету зблизька,

–  Кругові рухи очима.

–  Попросіть дитину на деякий час заплющити очі  і посидіти з  закритими очима. 

1. Фіксуємо   голову дитини так, щоб могли рухатися тільки очі. На витягнутій руці стисніть долоню в кулак. На широкій амплітуді рухайте кулаком: праворуч, ліворуч, угору, вниз. Потрібно невідривно стежити за кулаком очима.

2. У великій кімнаті станьте біля стіни і, не повертаючи голови, швидко переводьте погляд із правого верхнього кута кімнати в лівий верхній, із лівого нижнього у правий нижній. Бажано повторити 30 – 40 разів.

3. Ноги на рівні плечей, руки на поясі, різко повертайте голову праворуч і ліворуч (поглядом стежте за рухами). Бажано повторити 30 -40 разів.

 4. Дивіться  на яскраве світло протягом трьох секунд, після чого затуліть  очі рукою і дайте їм відпочити. Повторіть 15 разів.

 5. Широко розплющіть очі, сильно їх примружте,  заплющіть.  Повторіть  30 – 40 разів.

6. Подивіться у вікно на далеку відстань, уважно розгляньте якийсь предмет, переведіть погляд на долоню своєї руки. Повторіть 15 разів

  7. Наберіть у долоню води та плесніть воду в заплющені очі, підставте обличчя сонцю.

Процес вдосконалення зору починається відразу після народження дитини. Немовлята, які щойно народилися, замість облич рідних бачать лише розмиті силуети та контури з плямами. У продовж шести місяців зорові образи стають більш різкими. У дворічної дитини завершується своє формування стереоскопічного сприйняття оточуючого.

Бінокулярний зір починає формуватися у дітей у 3-4 річному віці.

Батькам слабозорої дитини необхідно знати діагноз, його зміст пов’язані з ним особливості зорового сприймання. Відповідно до них потрібно організувати побут та робоче місце дитини.

Організація ігрових центрів повинна відповідати офтальмологічним рекомендаціям.Необхідно правильно організувати освітлення. При недостатньому освітленні м’язи очей напружуються, що призводить до їхнього ослаблен­ня. Коли ж освітлення надмірно яскраве, ми примружуємо повіки, які тис­нуть на очні яблука, що також негативно впливає на очі. Крім загального освітлення слід включити настільну лампу на 60 Вт з матовим або темним абажуром. Світло повинно падати на сторінку зошита чи книги зліва.

Дуже важливо починаючи з дошкільного віку виробити у дитини, за виразом відомого офтальмолога Є.І.Ковалевського, правильний «рефлекс читання» – іграшки, малюнки, букви мають бути не ближче ніж за 30  см від очей. Інакше може розвинутися «рефлекс нахиленої голови», що причиняє виникнення і короткозорості, і сколіозу. 

      Необхідно постійно слідкувати за правильною поставою дитини під час  роботи за столом.  На стільці сидіти глибоко (на всьому сидінні), спина притуляється до спинки стільця, ноги випрямлені й спираються на підлогу всією ступнею, голова ледь нахилена. Сидіти дитина повинна так, щоб ноги міцно впира­лися в підлогу всією ступнею.

Очі від робочої поверхні мають бути на відстані зігнутої в лікті ру­ки (25 – 30 см). Коли ця відстань менша – швидко наступає зорова втома та втома м’язів спини та шиї. Забороняється розглядати та читати книжки лежачи.

  Настільні ігри (мозаїка, лото книжки-розмальовки тощо) рекомендуються при розбіжній косоокості, ігри типу кільцекидів, баскетболу, використання підставок, мольбертів для розглядання книжок,  малювання та розфарбовування – при збіжній косоокості.

Між заняттями, пов’язаними з напруженням зору, через кожні 15 – 20 хв слід зробити спе­ціальну  розвантажувальну гімнастику: рухи очима вправо-вліво, вгору-вниз, кліпання очима, переведення  погляду на предмети, які знаходяться далеко. Можна підійти до вікна і деякий час дивитися вда­лечінь.

Дорослим необхідно суворо стежити за виконанням дітьми правил гігієни зору та дотриманням певних санітарно-гігієнічних вимог.

Привчати дітей виділяти як мінімум 20-30 хв на добу для догляду за очима. Навчити дітей робити промивання очей (увечері перед сном, зранку та після прогулянок чистою водою, починаючи від скронь), робити зорову гімнастику.

Слідкувати за дотриманням рекомендованого носіння окулярів (носити постійно, навіть під час рухливих ігор, занять з фізкультурою)

Привчати стежити за окулярами: зберігати їх в спеціальному футлярі, класти склом до гори, щоб не пошкодити його, мити чи витирати скло, якщо забруднилося.

Відновити зір дітям допоможе і правильне харчування , оскільки сила очних м’язів залежить від поживних речовин, які переносить кров.  Серед вітамінів  і мікроелементів є такі, які забезпечать очам дитини нормальний розвиток, допоможуть витримувати навантаження на зір. У щоденному раціоні дитини повинні бути  такі продукти :

Вітамін

Джерела 

Добова потреба, мг

А

Тваринні:  печінка, молочні продукти (масло, вершки, сметана, сир), яєчний жовток, риба

Рослинні: зелені й жовті овочі (морква, гарбуз, солодкий перець, шпинат, броколі, зелена цибуля, зелень петрушки); бобові (соя, горох); персики, абрикоси, яблука, виноград, кавун, диня, плоди шипшини, обліпихи, черешня  

1,5 – 2,5

С

Чорниця, плоди шипшини, червоний перець, ківі, цитрусові, смородина, цибуля, шпинат, капуста, морква, помідори, картопля

70  – 100

Калій

Яблука, мед, яблучний оцет, петрушка, селера, кар­топля, диня, зелена цибуля, апельсини, родзинки, чорнослив, курага, м’ясо, риба, молоко, злаки

2 – 3

В1

Насіння соняшника, м’ясо, печінка, нирки, житній хліб, хліб з висівками, соя, картопля, стручкові рослини, гречка, неочищений рис

1,5 – 2

В2

Яблука, зерна пшениці»молоко, сир, яйця, горіхи, м’ясо, печінка, насіння соняшника, лісові горіхи, картопля

3 – 5

В6

Сухі дріжджі, курятина, свинина, риба, молоко, печінка, пшеничні паростки, зернові культури, жовток, риба, курага

2 – 3

В12

Жовток, молоко, сир, м’ясо, печінка, риба, виноград, чорниця, чорнослив, абрикоси, салат, петрушка

0,05

Всі заходи профілактики або запобігання прогресуванню зорових вад мають бути спрямовані на покращення режиму, умов занять і відпочинку дітей. Обов’язковим  є тривалі прогулянки на свіжому повітрі, заняття фізичною культурою і спортом, нормальний сон.

Батькам варто пам’ятати, що саме вони відповідальні за те, чи вміє їхня дитина (в якої встановлено той чи інший зоровий діагноз) дивитись телевізор. Під час перегляду телепередач дитина з вадами зору обов’язково повинна користуватись окулярами; не сидіти надто близько до екрана: не ближче 4,5 м від кольорового екрану, дітям стар­шого дошкільного віку з порушенням зору дивитися не довше 15-25хв. Більшість лікарів рекомендують дивитись телевізор дітям не частіше 2-3 разів на тиждень. При перегляді передач у кімнаті обов’язково вмикається верхнє освітлення. 

Підготовка  дитини дошкільного віку з порушеннями зору  до школи визначається  ступенем розвитку зорово-моторної координації, іншими словами це можна сказати так, наскільки рука здатна  чути око. М’язи  руки повинні бути достатньо міцними з добре  розвиненою дрібною моторикою, щоб дитина могла  тримати ручку, олівець, пензлик, щоб не втомлювалась виконуючи письмові завдання. Якщо дитина не підготовлена до письма, це може призвести до негативного ставлення дитини до навчання та тривожності.

Багато дітей з порушенням зору мають низький рівень розвитку дотикової чутливості і моторики пальців і кистей рук. Відбувається це тому, що діти з частковою втратою зору повністю покладаються на візуальну орієнтування і не усвідомлюють ролі дотику як засобу заміщення недостатності зорової інформації. Через відсутність або різкого зниження зору діти не можуть спонтанно по наслідуванню навколишнім оволодіти різними предметно-практичними діями, як це відбувається у дітей, якіне мають порушень зору. Внаслідок малої рухової активності м’язи рук дітей з порушенням зору виявляються млявими або занадто напруженими. Все це стримує розвиток відчуття дотику і моторики рук і негативно позначається на формуванні предметно-практичної діяльності дітей. Ось чому важливо звертати увагу  при підготовці дітей з вадами зору до школи на  розвиток сенсорно-моторної сфери дитини.

Формування навичок дотику і дрібної моторики відбувається в різних видах предметно-практичної діяльності.

Займайтесь з дітьми ліпленням

Під час ліплення з глини, пластиліну особливо добре розвивається дрібна моторика, зміцнюється мускулатура пальців, виробляються тонкі рухи руки і пальців, закріплюються навички обстеження, особливо в процесі ліплення з натури. Спочатку беріть  руки дитини у свої, і разом катайте ковбаски, кульки, здавлюйте  їх, перетворюючи в плоскі форми. Потім навчайте ліпити прості предмети (овочі, фрукти, гриби), коли діти добре  оволодіють прийомами ліплення простих предметів  переходьте до ліплення фігурок тварин, людей.

Купуйте дітям мозаїки і конструктори, які також розвивають дрібну моторику і дотик. Використовуються мозаїки, конструктори різного розміру, з огляду на стан зору дитини та рівень розвитку дрібної моторики. Спочатку навчайте дітей формувати фішки мозаїки за кольором, розміром і формою, викладати горизонтальні і вертикальні доріжки, прості візерунки. Потім навчайте викладати малюнки з дрібної мозаїки за зразком, викладаючи фішки в різних напрямках. Для дітей зі збіжною косоокістю використовується геометрична мозаїка на фланелеграфі, а також магнітна мозаїка.

Корисна робота зі штампами. У процесі роботи зі штампами розвиваються сила руки.

Для розвитку  дрібної моторики  використовується також нанизування намиста різного розміру, плетіння килимків, шнурування, застібки, робота з природним матеріалом, з папером.Це сприяє розвитку точності рухів рук, а головне підвищує гостроту зору у дітей з амбліопією. Всі вправи проводьте у формі гри.

Грайте з дітьми в  пальчикові ігри. Вони дозволяють коригувати рух кожного пальця окремо і відносно один одного, тренують точність рухових реакцій. Вони розвивають координацію рухів, допомагають концентрувати увагу.

Купуйте  спеціальні зошити для дошкільнят з серії  «розмальовки-штрихування». Виконуючи штрихування, розфарбовуючи малюнки  ваша дитина тренує м`язи руки, навчається малювати лінії за поданим зразком, розвиває дрібну моторику, увагу, окомір, активізує знання про навколишній  світ. В процесі роботи в зошиті у дитини зміцнюється мускулатура пальців, удосконалюється зорово-моторна координація та орієнтування в мікропросторі.

Часто у дітей, які мають патологію зору, спостерігаються порушення в розвитку емоційно-вольової, особистісної сфери.

Батькам слід знати, що існують два основні типи характерологічних реакцій дітей з порушенням зору на труднощі в навчанні, спілкуванні, грі, інших видах діяльності:

·        вияви невпевненості, пасивності, схильності до самоізоляції, недовіра до оточуючих;

·        дратівливість, збудливість, агресивність.

Для  подолання та попередження першого типу відхилень потрібно:

I. Корегувати особливості спілкування, підвищувати рівень оволодіння комунікативними навичками

1. З раннього віку формувати та збагачувати досвід спілкування дитини, не обмежувати коло спілкування тими, хто проживає разом з дитиною. Надавати можливість для постійних контактів та співпраці з нормально зрячими однолітками та дорослими.

2. Виховувати мотиви (бажання) і потреби щодо широкого спілкування з навколишнім світом, позитивне ставлення до спілкування.

3. Формувати образ партнера по спілкуванню, компенсуючи недоліки сприймання (Вчити сприймати за різними ознаками.)

4. Розвивати вміння встановлювати правильні взаємини з іншими людьми, стимулювати активність у спілкуванні.

5. Сприяти оволодінню певними соціальними нормами: як розпочати та завершити діалог, як уникнути його, коли він є недоцільним.

6. Розвивати соціальні установки у сфері спілкування:

·        ставлення до партнера як до цілі, а не засобу;

·        інтерес до самого процесу спілкування, а не тільки до його результату;

·        ставлення до спілкування як до діалогу, а не монологу;

·        толерантність до недоліків партнера.

1. Виховувати готовність до взаємодії з будь-якими партнерами, незалежно від стану зору.

2. Збагачуючи емоційний досвід слабозорої дитини в спілкуванні, створювати нові типи поведінки.

3. Тактовно вказувати на зроблену помилку або лише повторити правильний  варіант вирішення проблеми.

4. Використовувати прийоми для активізації спілкування: «А ти що про це думаєш?», «А тепер ти спробуй знайти вихід з даної ситуації».

5. Виховувати довірливі стосунки, насамперед з близькими людьми.

6. Долати упереджене ставлення до оточуючих, використовувати різноманітні методи (словесні, практичні ситуації).

7. Виховувати вміння розуміти іншу людину, її стан, проблеми – здатність до емпатії (співпереживання), почуття взаємоповаги.

П. Врегульовувати самооцінку.

1. Виховувати вміння приймати себе.

2. Вчити адекватно оцінювати себе та свої можливості.

3. Формувати здатність бути самим собою, відкрито адекватно проявляти свої емоції, почуття.

4. Запобігати формуванню комплексу неповноцінності або долати його; фіксувати реальні успіхи; дитина має усвідомлювати, що вона рівноправний член суспільства.

1. Розширювати коло спілкування, допомагати в оволодінні комунікативними навичками.

2. Дитину необхідно весь час залучати до самообслуговування, давати посильні доручення та обов’язки.

3. Допомагати у виборі гуртка, спортивної секції, які б відповідали здібностям, можливостям дитини.

4. Розкривати творчий потенціал дитини, з раннього дитинства розвивати творчі здібності (ігри, спеціальні заняття).

5. Надавати допомогу в пізнанні власного «Я» (сукупності уявлень про себе).

ІІІ. Виховувати самостійність та активність.

1. Створювати атмосферу, яка б виключала можливість виникнення почуття страху або невпевненості.

2. Переконувати дитину в тому, що вона сама здатна шукати і знаходити правильні рішення.

3. У кожному виді діяльності надавати можливість слабозорій дитині проявляти самостійність та творчість, вчити долати перешкоди і труднощі, які трапляються, знаходити оптимальний шлях для досягнення результату.

4. Уникати гіперопіки.

5. Виховувати активну життєву позицію, коли дитина з особливими потребами не є споживачем, а займає соціально-важливу позицію, є суб’єктом діяльності, людиною, яка спирається на власні сили.

Для подолання другого типу відхилень — імпульсивності, збудженості, дратівливості, агресивності необхідно.

1. Залучати дитину до активного слухання, нехай вона вербально висловлює агресію, знімаючи таким чином збудженість і нервовість.

2. З домашнього перегляду кінофільмів виключити перегляд телепередач зі сценаріями насилля, жорстокості.

3. У жодному разі не застосовувати фізичне покарання.

4. Спрямовувати енергію дитини на щось корисне.

5. Не провокувати дитину. Бути уважним до її стану, роз’яснювати наслідки поведінки, використовувати метод переконання.

6. Переконувати дитину, що ви її любите, а окремі вчинки вас засмучують.

7. Тактовно і послідовно навчати дитину самоконтролю, витриманості.

8. Хвалити за виявлення (хай мінімальне) терпіння, успішну спробу стримати себе.

9.   Висловлювати надію, що дитина зможе, якщо захоче, подолати себе, якщо не буде поспішати, а буде розмірковувати, як їй правильно діяти.

Батьки, які виховують дитину з порушенням зору, повинні знати, що деякі негативні емоційні переживання у зв’язку з вадами зору присутні у всіх дітей, але глибина і гострота реагування залежать від віку, типу особистості, здатності дитини до адаптації. Вони підтримуються усвідомленням обмежених можливостей. Часто це проявляється в станах тривоги та страху, що може призвести до виникнення та закріплення такої якості як просторова тривожність (нездатність ефективно діяти навіть у звичних умовах).

Яким чином батьки можуть попередити та скоригувати цей стан?

     1. Попередження сенсорного голоду раннього віку:

·         забезпечення рухової та життєвої активності дитини;

·         створення сенсорно насиченого середовища (різноманітні іграшки, ігри, заняття).

1. Корекція зниженої самооцінки, формування почуття впевненості, незалежності, самостійності.

2. Допомогти дитині усвідомити, що такий стан викликаний напруженням уваги та загальним нервовим напруженням та навчити прийомам його подолання — методам психічної саморегуляції (вправи на самоконтроль, навіювання, раціоналізація.

3. Потрібно пам’ятати, що на стан тривоги часто впливають побоювання близьких стосовно слабозорої дитини та негативний досвід самої дитини.

4. Попереджати орієнтаційне напруження, диавтономізацію рухів шляхом цілісного сприймання простору та оволодіння просторовою орієнтацією.

У роботі з дітьми з порушенням зору велику увагу слід приділяти сенсорному розвитку дитини (особливо в ранньому і передшкільному віці) – розвитку чуттєвого досвіду.

1. Важливо встановлювати зв’язки між збереженими аналізаторами: сприймати об’єкт (іграшку чи інший предмет) на дотик, на слух, на смак, зором; в діях використовувати систему сенсомоторної діяльності.

2. Вчити користуватись новими каналами, способами, прийомами, чуттєвого пізнання оточуючої дійсності.

3. Розвивати діяльність на основі дотикового аналізатора, використовуючи наочно-дійові, практичні ситуації.

Розвивати зорове сприймання.

1. Створювати нормальні побутові умови, які б відповідали санітарно- гігієнічним вимогам.

2. Використовувати спеціальне обладнання.

3. Здійснювати контроль за режимом зорового навантаження.

4. Давати інформацію про візуальні ознаки предметів.

5. Вчити свідомо спостерігати за процесами, що відбуваються в оточуючому житті.

6. З компенсаторною метою приділяти увагу розвиткові слухового сприймання (аналізувати слова за звуками)

Покращувати координацію рухів у  мікро і  макросередовищі.

Використовувати разом з візуальним контролем слуховий та кінестетичний контроль. Таким чином тренуються рухові відчуття, виправляються недоліки психомоторної сфери.

Навчати дітей просторовій орієнтації.

1. Дитина має отримувати задоволення від вільного руху у просторі ( вона повинна володіти певними навичками).

2. Дитину з проблеми зору вчити сприймати простір кількома інформаційними каналами одночасно.

3. У процесі орієнтування у просторі за точку відліку брати тіло (дати дитині уявлення про тіло, його частини) та предмети просторового середовища (наприклад, вікно,  двері). Вчити робити перехід від однієї точки відліку до іншої.

Враховуючи специфіку дітей з психофізичними обмеженнями, не знижувати до них рівень моральних вимог.

1. Розширювати обізнаність з правилами та нормами поведінки (на прикладі життя близьких, знайомих, героїв книжок та кінофільмів).

2. Вчити адекватно оцінювати події, інформацію (робити разом з дитиною всебічний аналіз).

3. Виховувати позитивну соціальну поведінку у суспільстві (на прикладах з життя).

Народження сліпої чи слабозорої дитини вносить специфіку в сімейні стосунки, яка, в першу чергу, пов’язана з тим, як ставляться батьки до своїх дітей, дефекту їх розвитку.

Батьки, переживши перший стрес від народження незрячої дитини, займають захисну психологічну позицію по відношенню до цього факту. Це може бути позиція великої любові і прагнення розділити долю зі своєю дитиною або позиція неприйняття факту дефекту зору, що може викликати неприйняття і самої дитини.

 Залежно від позиції батьків стосовно дефекту зору у дитини, в сім’ї формуються своєрідні стилі батьківської поведінки, які впливають на психічний розвиток дитини. У тифлопедагогіці виділяють три типи взаємостосунків батьків і дітей, які негативно відбиваються на формуванні особистості вихованців.        

1. Ліберальний, безмежно допомагаючий, опікуючий тип.

У сім’ях, які зайняли позитивну позицію щодо дитини,  найчастіше спостерігаються стабільні відносини між батьками, низький рівень конфліктності, загальний позитивний емоційний фон сімейних відносин, емоційна підтримка інших членів сім’ї, установка на взаємодопомогу між членами родини, що в цілому знижує негативний вплив зорового дефекту на розвиток соціальної активності дитини.   

Проте, на загальному позитивному фоні можуть спостерігатись такі особливості у ставленні до дітей з порушеннями зору, коли їх надмірно опікують. Дітям не встановлюються будь-які обмеження, тому вони схильні до неслухняності та агресивності, на людях поводять себе неадекватно та імпульсивно, невимогливі до себе, хоча спостерігаються випадки, коли діти стають активними, рішучими і творчими людьми.

Атмосфера надмірної опіки, в якій дитина сприймається батьками не просто як цінна, а як понад цінна, або як жертва, як скривджена долею істота, також шкодить вихованню. При цьому часто батьки відчувають свою провину перед дитиною і намагаються компенсувати її, приносячи себе в жертву дитині.

У такій сім’ї дитину не навчають самообслуговуванню, безмірно пестять, поводячись з нею як із беззахисною, такою, що не здатна до самостійності. Надмірна опіка батьків спрямована на те, щоб уберегти дитину від будь-якого ризику, вони балують своїх дітей, потураючи їх примхам. Інколи це супроводжується розхвалюванням дитини, переоцінкою її здібностей, що в майбутньому може призвести до серйозних розчарувань.

При такому характері взаємостосунків дитина починає диктувати свою волю. Несформованість у дитини звички і потреби до простих видів праці, небажання самостійно щось зробити для себе і батьків створюють обстановку панування дитини, а сама вона перетворюється в пестуна, зніжене, егоїстичне створіння, яке не готове до майбутнього самостійного життя. Такі, оточені надмірною турботою діти, дивляться на своїх батьків зверхньо. Інколи вони свідомо або несвідомо знаходять своєрідне задоволення у тому, щоб висунути своїм батькам нерозумні вимоги, а потім відчувати, як стараються і мучаться їх близькі, намагаючись виконати кожне бажання дитини.

Часто таке ставлення батьків призводить до того, що з віком дитина намагається від них відсторонитися, висловлює претензії за те, що її нічому в житті не навчили.

2. Нетерпимий, суворий, авторитарний, вимогливий тип стосунків батьків з дитиною.

Взаємостосунки у сім’ї в таких випадках будуються на страху дітей перед дорослими. Тип спілкування в сім’ї значною мірою визначається особистісними особливостями батьків, як правило, одного з них.

Такі батьки на перше місце у вихованні ставлять суворість, твердість, жорстокість. Вони прагнуть досягти порядку і дисципліни не переконаннями, добротою, а примусом і тиском. Безсердечна жорстокість викликає у дитини неприязнь, намагання досягти хорошого ставлення батьків за допомогою обману, в душі у неї формується негативне ставлення до батьків, страх і душевна тривога, що виникають у дитини з порушеннями зору при пред’явленні до неї нереальних вимог, руйнують її нервову систему.

3. Байдужий тип

Несприятливе ставлення батьків до дітей з порушеннями зору іноді характеризується загальним емоційним відчуженням, розривом духовної близькості з дитиною. Члени такої сім’ї живуть своїм відокремленим життям незалежно один від одного. Незряча дитина в такий сім’ї живе своїми вузькими, інтересами, у неї свій світ, в який вона не пускає батьків, а батьки і не прагнуть її зрозуміти, це для них неможливе і непотрібне. Після вступу дитини до спеціальної школи- інтернату такі батьки перекладають всі свої батьківські обов’язки на вчителя і вихователя.

Таке ставлення батьків до дитини призводить до небажаних наслідків виховання. Коли батьки замкнені для спілкувань внаслідок обтяженості власними проблемами, у них не залишається сил на виховання дітей. Якщо байдужість батьків глибокопереживається дитиною, у неї можуть в майбутньому виникнути суїцидальні думки, схильність до девіантної поведінки.   

Незнання і нерозуміння батьками особливостей розвитку їх дітей, невіра у їх компенсаторні можливості, перспективи досягнення ними високого культурного та професійного рівня інколи викликає деспотичну поведінку батьків у спілкуванні зі своєю дитиною. Батьки мовчки припускають, що їх дитина з порушеннями зору несамостійна, не дуже розумна, емоційно нестійка і, безумовно, ще не в змозі нести відповідальність і приймати рішення. Передбачаєте також її неповноцінність порівняно зі зрячими.     

Наведені приклади взаємостосунків в сім’ї показують, що залежно від того, як буде організоване життя в сім’ї незрячої дитини залежить формування її особистості, успішне навчання в школі, самопочуття в колективі своїх однолітків і у більш широкої соціальному колі. 

Для адекватного розвитку сліпої або слабозорої дитини батьки повинні створити сприятливі умови, а саме:

·        забезпечити відповідну корисну діяльність дітей (виділити куточок для ігор, робочий стіл, для слабозорої дитини освітлений приблизно 500 люкс тощо);

·        створити позитивну атмосферу в стосунках і позитивний приклад поведінки батьків;

·        створити трудову атмосферу в сім’ї;

·        проявляти зацікавленість інтересами дитини;

·        емоційно реагувати, переживати разом з дітьми під час прогулянок, читання літературних творів тощо;

·        встановити зв’язок з офтальмологом, педіатром, тифлопедагогом, отримувати від них консультації;

·        проявляти інтерес до успіхів в діяльності дитини;

·        уникати роздратованості, нервозності;

·        залучати дитину до самостійності як в побутовій, так і в пізнавальній діяльності.

Відеопрограва

 Йдучи по вулиці чи їдучи в транспорті, ми все частіше зустрічаємо дітей в

окулярах. Причиною порушення зору є погіршення екологічної обстановки, слабке

здоров’я батьків, спадковість, наслідки Чорнобильської катастрофи. Помітивши,

що дитина скаржиться на головні болі, швидку втому, мружиться, низько

схиляється, малюючи чи розглядаючи картинки, предмети, нервує, батьки повинні

насторожитися. А виявивши зниження зору у малюка, звернути увагу на наступні

обставини:

1. Стан хребта.

 Наявність непомічених, досить часто, родових підвивихів хребців може серйозно

відбитись на стані зору і стати першопричиною зниження зору. Необхідно

звернутися до спеціаліста (лікаря-травматолога). Обережно і послідовно зайнятися

зміцненням м’язів спини, живота і грудей. М’язовий корсет, який призначить лікар,

забезпечить підтримку хребта. Постіль дитини повинна бути твердою і рівною, без

подушки.

2. Харчування і спосіб життя.

 Харчування повинне бути повноцінне, збалансоване, бажано роздільне (окремо

приймати білкову і вуглеводну їжу). Не можна перегодовувати дитину, годувати і

вкладати спати слід «на вимогу». Слідкувати, щоб не було закрепів. Правильне

харчування сприяє хорошій роботі шлунково-кишкового тракту. І обов’язково слід

забезпечити дитині спокійний сон.

3. Стрес-фактори.

 Причиною послаблення зору або навіть виникнення косоокості може стати

звичайний переляк, перебування дитини в постійному страху (мене накажуть, якщо

я щось не так зроблю), зайве хвилювання. Сімейна атмосфера, в якій виховується

дитина, повинна бути спокійною, доброзичливою.

 По теорії У.Г.Бейтса, погіршення зору може відбутися при тривалому напруженні

очей під час розгляду незнайомих і віддалених предметів.

 Навчивши дитину розслаблятися з допомогою системи спеціальних вправ,

впливаючи на біологічні зони, педагоги і батьки зможуть допомогти дітям

відновити зір повністю або частково.

Декілька порад для батьків з покращення зору у дітей

1. Не змушуйте дитину. І не чекайте від неї швидких результатів. Нехай в сім’ї

той займається з дитиною, кому це краще вдається. Ідеально, коли в грі з

покращення зору беруть участь декілька членів сім’ї або навіть абсолютно всі.

2. Не забувайте хвалити дитину за її старання, за найменші успіхи. Для дітей

такий стимул має набагато більше значення, ніж для дорослих.

3. Займайтесь з дитиною тоді, коли у неї є бажання.

4. Перетворюйте у гру кожну вправу.

5. Використовуйте музичний супровід.

6. Використовуйте ігри на розвиток слуху, нюху, дотику, смаку.

7. Для тренування акомодації використовуйте маленькі і великі зображення

тварин і птахів. Маленькі копії нехай дитина розглядає зблизька, великі –

здалеку, без напруги переводячи погляд з близького на далеке.

8. Використовуйте такі ігри і такі іграшки, які сприяють розвитку рухливості

очей у дітей.

9. Навчіть свою дитину правильним методам читання, перегляду кінофільмів і

телепередач, часто кліпаючи, «мандруючи» очима по екрану, роблячи пальмінг

під час реклами.

10. Привчіть свою дитину дотримуватись таких правил:

 а) не терти очі руками, особливо брудними;

 б) не бігати з гострими предметами в руках;

 в) з голкою, ножицями працювати лише під контролем або разом з

дорослими;

 г) не читати лежачи, не дивитися довго на яскраву лампочку і на сонце;

 д) при появі свербіння, попаданні бруду в очі, повідомити дорослих, які

допоможуть позбутися цього;

 е)їсти різноманітну їжу, зокрема овочі та фрукти, ягоди, особливо

чорниці, клюкву, брусниці.

Умови збереження та оздоровлення зору

 Для збереження і оздоровлення зору необхідно дотримуватись таких

рекомендацій:

1. Повна відмова від окулярів, які калічать наші очі.

2. Постійне зняття фізичного та психічного напруження.

3. Розслаблення – одна з умов чудового зору.

4. Організація правильного роздільного харчування.

5. Щоденне вживання овочів, фруктів і ягід.

6. Забезпечення організму всіма потрібними вітамінами, зокрема вітамінами А,

Б,С.

7. Відмова від надлишку солі, цукру, кави, шоколаду.

8. Запобігання запорам.

9. Повна відмова від нікотину, алкоголю та інших шкідливих звичок.

10.Загартування – чудовий спосіб оздоровлення очей і всього організму загалом.

11.Регулярне виконання фізичних вправ, активної праці, заняття фізкультурою,

щоденне посильне збільшення навантаження (але не спорт).

12. Ходіння босоніж по землі і снігу.

13. Організація систематичного відпочинку для очей за допомогою кліпання,

пальмінгу, закривання очей.

14. Оздоровлення очей за допомогою соляризації (не менше 3 разів на день).

15. Організація захисту очей від пилу, диму та блиску.

16. Вмивання холодною водою або снігом.

17. Стимуляція кровообігу, активізація процесів зорового апарату за

допомогою хлюпання дуже холодною водою у відкриті очі.

18. Організація активного відпочинку і сну та контрастної зміни температури

води(гаряча-холодна-гаряча-холодна і т. д.)

19. Уникання озлоблення, образ, ненависті, хвилювання, страху та інших

негативних емоцій.

20. Створення зорового комфорту: освітлення з лівої сторони, відстань до книги 30

– 35 см, теплі і заспокійливі провітрені приміщення.

21. Систематичний контроль за своїм зором.

 На замітку для дорослих

 Як ми уже переконались, зір і рух - нерозривні. І дійсно, очі – найрухоміший

орган нашого організму. Дефіцит руху в житті сучасної людини неодмінно

відбивається на функціональних властивостях зорового апарату. Не останню роль

відіграють тут і неправильна постава та недоліки в освітленні робочих місць.

Надзвичайно важливе значення мають різного виду тренувальні вправи, які

зміцнюють очні м'язи, попереджують їх ослаблення.

 Важливе значення для оздоровлення очей має віра в ті заходи, які треба

виконувати. Переконання, що всі вправи обов’язково дадуть ефект, допоможе

розслабитись психічно, а це сприятиме розслабленню фізіологічному.

Природні методи покращення зору

 У дітей функція очей порушується особливо легко, причому причиною цього

можуть стати емоційний шок, страх, напруження, хвилювання. Замість того, щоб

розібратись у психологічному стані дитини, з’ясувати, чому у неї погіршився зір,

батьки зразу ведуть її до окуліста. І маленька людина стає рабом окулярів до кінця

життя.

 В основі методу відновлення зору природними засобами психічного

самопрограмування і самовдосконалення лежить вперта і сумлінна праця, яка

полягає у щоденній увазі та допомозі своїй дитині. Слід огородити дитину від

зайвого хвилювання, стресів, образ та інших негативних емоцій. Харчування

дитини повинне бути повноцінне та раціональне. Включати в щоденне меню багато

овочів, фруктів, ягід. Обов’язково слідкувати за стільцем малюка, щоб не було

закрепів.

 Одним із основних законів доброго бачення є рух. Коли око рухається, значить

воно бачить. Зір очей, які дивляться не мигаючи, слабшає. Тому треба зруйнувати

або не дати виробитись звичці дивитись, не кліпаючи, пильно, уважно в одну

точку. Це також знімає напруження і втому. В нормі кліпання повинне бути

частим, в результаті чого відбувається рівномірне розподілення слізної рідини по

поверхні очного яблука. Сухість очей робить схильними їх до запалення і

призводить до нечіткого зору. Крім того, кліпання промиває і очищує очі від

забруднення. Кліпання дає також короткий відпочинок очам і сприяє розслабленню

напружених м’язів, що дозволяє очам краще сфокусуватися. Часте і легке кліпання

доступне всім, і дорослим і дітям, і дуже швидко приносить полегшення. Тому

важливо, щоб батьки, а в дитячому садку педагоги, навчили дітей цим нескладним

вправам, які допоможуть запобігти проблемам із зором.

 Якщо очі втомилися, можна виконати ще дуже просту вправу – міцне замружування. Просто міцно замружитись на декілька секунд, потім виконати 6-8 частих

кліпань і посидіти декілька секунд з прикритими очима. В результаті цієї вправи

покращується кровообіг, зміцнюються повіки і стимулюється секреція ока. Цю

вправу слід періодично виконувати, навіть якщо очі не відчувають ніякого

дискомфорту.

 Для нормального функціонування всіх органів необхідне нормальне (звичайно,

глибоке) дихання. Чим напруженіше ми на щось дивимося, тим менш глибоким

стає наше дихання. Це негативно впливає на процес кровообігу, так як в кров

надходить недостатня кількість кисню. А якість зору прямо залежить від якості

кровообігу. Об’єм насиченої киснем крові, яка надходить в органи зору, можна

збільшити з допомогою розслаблення і свідомого глибокого дихання.

 Таку вправу можуть виконувати малюки середнього та старшого дошкільного

віку. Потрібно відкрити вікно або вийти на свіже повітря, щоб отримати якомога

більше кисню. Перед вправою декілька разів глибоко вдихнути. Глибоко набрати

повітря, затримати дихання., не видихаючи, зігнутися в талії, ледь зігнувши коліна,

опустити голову, щоб вона була нижче рівня серця. Тепер кров, збагачена киснем,

іде до голови і до очей, забираючи отруту і шкідливі відходи. Постояти в такому

положення до 5 сек.

 Попередження. Відразу може запаморочитись голова, тому починати цю вправу,

треба без зусиль. В міру придбання практичних навичок запаморочення зникає. Ця

вправа дуже важлива. Робити її треба щоденно, не менше 10 таких вправ на

протязі дня.

 В період відновлення зору треба використовувати спеціальні прийоми: пальмінг,

соляризацію, релаксацію.

 Ще в свій час Е.Кант говорив: «Рука – це мозок, виведений назовні». Людський

інстинкт нам підказує: «Використай свою руку, поклади на те місце, яке тебе

хвилює, ниє, тривожить». Зцілення можна досягти, використовуючи пальмінг.

 Пальмінг (від англ. «palm» - долоня) – це прийом, при якому можна досягти

найбільшого ступеня розслаблення (релаксації).