Цікаві факти про все

У Індії у 16-му столітті, під час битв, коней маскували, надягаючи на них штучні хоботи та вуха, що нагадували слонові.


Коли ворожі бойові слони зіштовхувалися з такими "слонячими" конями, вони сприймали їх як слоненят і відмовлялися атакувати.


7 лютого 1483 року в римській друкарні Еухарія Зільбера вийшла праця професора Болонського університету Юрія Дрогобича «Прогностична оцінка поточного 1483 року», перша з відомих на сьогодні виданих книг українського і східно-європейського автора.



Серіал «Віднесені водою» про історію затоплення 200 придніпровських сіл під час будівництва Кременчуцького водосховища став переможцем мистецького конкурсу телепроєктів у межах програми «Створюй із Суспільним». 

Автор ідеї і режисер серіалу – Олексій Хуторний. Оператори – Олексій Хуторний та Євген Артеменко. Анімація – Віра Буряк і Владислав Волков. Продюсерка – Олена Баніна. 

У першому епізоді документального серіалу «Віднесені водою» – історія черкащанина Олександра Дубини та його бабусі Оксани Григорівни. Жінка розповідає онукові історію свого рідного села Бубнів, яке через будівництво Кременчуцького водосховища виселили і мали затопити. У головного героя виникають питання про масштаби і сенс переселення тисяч людей і він починає шукати відповіді. 

У другому епізоді документального серіалу «Віднесені водою» йдеться про початок переселення придніпровських сіл із зони затоплення Кременчуцьким водосховищем. 

Герой фільму Олександр Дубина разом із очевидцями переселення та експертами шукає відповіді на запитання:  навіщо взагалі було будувати водосховища? Чи обов’язково було затоплювати настільки великі території? Як люди зустріли звістку про переселення та хто допомагав їм у цьому? 

У третьому епізоді документального серіалу «Віднесені водою» розповідається історія затопленого міста Новогеоргіївськ, будівництво нових «зразкових» населених пунктів, боротьбу села Ревівка за свої землі, а також про перенесення кладовищ. 

Дерева планети: цікаві факти, яких ви не знали

Дерева – це довговічні живі істоти. У них свій, непомітний для людського ока соціальний порядок і закони життя.Дерево - найпотужніший природний ресурс на планеті й одночасно один з найбільших живих організмів.Волога, що випаровується через листя, і тінь від дерев дозволяють зменшити щорічний обсяг засобів для охолодження приміщень на 2,1 млрд доларів.Дерева живуть довше всіх організмів, що мають органи життєдіяльності.113 кг кисню за рік може дати одне дерево. Тобто два дерева здатні забезпечити сім'ю з чотирьох осіб киснем на рік.Автомобіль, проїжджаючи 41,8 тис. км, виробляє стільки вуглекислого газу, скільки може поглинути одне дерево протягом року.У Женеві вже протягом 200 років за традицією офіційно настає весна (видається спеціальний указ), коли на каштані біля будівлі уряду розпускається перший листочок.Слово «кодекс», відоме сьогодні як юридичний термін, латинською означає «шматок дерева».У Калінінградській області росте «танцюючий ліс». У цьому місці були посаджені сосни у 80-х роках минулого століття. Тепер більшість дерев химерно вигнуті, а деякі внизу навіть закручені петлею. Наука не називає точних причин даного явища. Аналогічні місця (тільки там ростуть дерева інших порід) є в Данії, Казахстані та на узбережжі Балтики.Залізне дерево, яке росте на Цейлоні, спочатку викидає листя жовтого кольору, потім воно набуває рожевого або червонуватого відтінку, а вже після цього - зеленого.Дерево в середньому за своє життя поглинає тонну вуглекислого газу.У міських умовах дерева здатні прожити лише близько 8 років. У природних умовах груша живе 300 років, яблуня - 200, європейська сосна - приблизно півстоліття, дуб - близько 1000 років, ялівець доживає до 1500 років.Кориця - це не що інше, як кора дерев, які можна знайти в Південній Індії та Шрі-Ланці.У тропіках Бразилії було виявлене дерево, смола якого може відразу використовуватися як дизельне пальне без обробки. За рік з одного такого дерева можна отримати близько 500 літрів.Більшу частину поживних речовин для себе дерева отримують з навколишнього середовища, із землі беруть тільки 10%.Найстаріше коріння дерева (йому більше 900 років) знаходиться у Швеції. При цьому дерево з кроною і корінням живе в Америці. Це сосна, якій уже 4500 років.Дика смоківниця з Південної Африки корінням сягає глибини більше 120 мм.Найбільше дерево висотою 112 метрів і в діаметрі 9 метрів прикрашає Національний каліфорнійський парк. Вік дерева - більше 2000 років.Дослідження вчених довели, що з віком більшість дерев починають рости швидше.Одна береза щороку дає мільйон насінин.За своє життя один американець у середньому витрачає більше 300 кг паперу. А якщо врахувати, що ще для будівництва 95% будинків використовувалася деревина, то вийде, що один американський громадянин протягом життя знищує 30-метрове дерево. В інших країнах ситуація приблизно така ж.Найповільніше на Землі росте білий кедр у Канаді. Результат - 10 см за останні 115 років.Найнебезпечніше дерево росте на болотах Флориди й на Карибському узбережжі. Якщо його сік потрапляє на шкіру - з'являється опік, а потім - пухир. При потраплянні в очі цей сік може викликати повну втрату зору. А плоди, що нагадують яблука, теж не варто вживати. Інакше опіки та інші неприємні наслідки забезпечені.З давніх часів у міфології дерево є місцем проживання міфічних істот, русалок і навіть демонів.Вважається, що ясен має здатність допомогти людині знайти мету в житті.
Дні тоншають, межі між світами стираються і дуже важливо в такі дні пам'ятати - хто ти, українцю, істота без роду та історії, дерево без коріння чи нащадок славного роду?ОСІННІ ДІДИ або Дідівська субота.Ой роде наш красний, Роде наш прекрасний, Не цураймося, признаваймося, Бо багацько нас є.Щорічно 30-31 жовтня і навіть 1 листопада доволі часто в стрічці новини перечіплююся через скептичні дописи щодо відсутності святкування нашими предками особливих днів, котрі припадають якраз на середину між осіннім рівноденням та зимовим сонцестоянням. В світі його тепер комерціалізовано називають геловін чи хелловін (скорочено від «All Hallows Even» — «Вечір усіх святих»). У давніх кельтів він називався Савань (Самайн). І це чарівно, що ми так добре з Вами знаємо світову культурну спадщину, але прикро, що паскудно знаємо власну. Тому що наші предки ці дні також гучно відзначали і в українській традиції вони називалися «осінніми дідами».«Дідівським днем» називали суботу напередодні 8 листопада. З приходом християнства цю суботу почали називати ще й Дмитрівською. Інколи Дмитрівська субота припадала на 1 листопада , однак ніколи не була прив'язана до певної дати, лишень до дня тижня.Я ще застала той час, коли таємничих осінніх дідів, пращурів роду, шанували та задобрювали добрим словом, молитвою, ритуальними стравами, вогнями свічок, традицією. І завжди той день мої покійні баба та дідо називала "Дідівським".Напередодні, в п'ятницю, моя бабуся з молитвою в чистому одязі, вбраному на чисте тіло, пекла хліб. Хліба пеклося багато, тому що пеклося в печі для всієї сім'ї і не на один день. Та поміж тих хлібців особливо виділялося три хлібини, котрі пеклися з благовінням і обов'язково мали вдатися - не порепатися, не сісти, тому що це були три ритуальні хлібини. Перша хлібина призначалася для давно померлих пращурів роду, імена котрих вже забулися, але про них пам`ять роду мусить постійно згадувати та дякувати за те, що ми є. Друга хлібина - це вдячність покійним дідам і бабам роду, котрі пішли за межу, імена котрих не забулися і в поминальний день з особливою пошанівкою згадуються. Третя хлібина - це дань особливої шани, поваги та пам'яті про тих, хто загинув на війні, боронячи нашу землю від ворога, для тих, хто помер наглою смертю (утопленики, самогубці, потерчати, усі неупокоєні душі). Чи то мої дитячі спогади такі щасливі, чи то пам'ять вибірково повикреслювала все неприємне, але хліб у моєї бабусі Ганні в цей день завжди вдавався, був і смачним, і красивим. А ще він пахнув на всю околицю гарбузами і мав приємний гарбузовий колір.Ще одна страва, яка обов'язково мала бути приготовленою до "Дідівського дня" - це ритуальне коливо. Що таке коливо? Це та сама кутя, з маленькою різницею - вона у нас заправлялася тільки медом, без додавання горіхів та маку. Була менш здобною.Суботній день починався з молитви. Усі хатні кревно молилися за покійників свого роду, знаних і незнаних. Біля того кута, де висіли образи, та на підвіконні ставилися свічки, котрі мала горіти поки не скінчиться служба Божа у церкві, на чистому рушнику клали хлібину та ставили воду. А ці три особливі хлібини, спечені напередодні бабусею, та миску з коливом несли до церкви. В церкві служилася загальна велика панахида за "усіх споконвіку померлих" та за тих, хто був записаний у грамотці, котру від кожної родини давалося священнику для поминання. Колись у церквах, це вже я вичитала у дослідника Килимника, після такої служби обов'язковим був поминальний спільний обід з панахидою. Вірили, що якраз на цю трапезу приходили духи-душі в Храм, а потім невидимо сідали споживати з живими обід-трапезу. Починали пригощатися з колива. У моєму дитинстві вже цієї традиції не було, зате була урочиста таємнича вечеря при свічках в хаті.Щойно смеркалося і за віруваннями "діди починали сновигати по кутах". Ми з братом старалися розгледіти-упізнати їх в тінях, котрі падали від свічки на стіни . Свічки горіли того вечора в хаті весь вечір. Це для того, щоб діди, котрі живуть у темряві, знайшли дорогу до рідної оселі. При тому говорилися слова: "Ідіть, рідні, до нас! Колива-хліба з'їсте".Того дня нікому не відмовлялося в допомозі, особливо жебракам. Він мав бути і нагодований, і обдарований. Наші предки вірили, що в образі жебрака могли приходити в хату діди. І приходили з різною метою - перевірити щедрість серця господарів, попередити про лихо.Хатня вечеря починалася з молитви за покійників, тоді ласували коливом і врешті бралися за вечерю. Розмова в той вечір за столом велася особлива,тиха і погідна. Не можна було сваритися, обмовляти будь-кого, і чужих і своїх, співати, жартувати чи реготати. Згадували минувшину, дякували за сьогодні, просили предків і далі сприяти нащадкам у всіх добрих справах.Бабуся, поки ми вечеряли, з кожної поданої страви у окрему мисочку надбирала їжі і ставила з ложкою (тільки дерев’яна) її на підвіконні, поруч з водою і чистим рушником. Це для дідів. -Коли «діди-баби» повечеряють, то зможуть водою вмитися та рушником втертися, - відповідала бабуся, коли я запитувала - навіщо це все.І тоді ставало трохи моторошно. Бо приходило реальне усвідомлення, що цього вечора в хаті вечеряють не тільки живі та слухають неквапливу розмову нащадків.Оскільки це був особливий день і особлива вечеря, час, коли душам покійників вільно заходити в оселі живих, то разом з ними в хату могли припертися і ті нечисті покійники, котрі приносить з собою лихо і нещастя. Це були непрошені гості і їх зупиняли ще перед порогом. Господиня клала біля порогу цибулю та часник, інколи під поріг сипали свячену сіль та мак-видюк.Дуже багато про цей день напридумувано вже у 21 столітті. Як ото про Велесову ніч. Та най собі, якщо це додає позитиву та барв до сумних буднів. Посміхаюся, коли читаю цікаві фантазії сучасників, дивлюся на гарбузи, котрі незлобливо шкіряться до мене жовтими вогниками свічок і дзвенить мені в голові дитячий віршик, в якому слово Рід і родина на першому місці:Ходить гарбуз по городу,Питається свого роду:– Ой, чи живі, чи здоровіВсі родичі гарбузові?Обізвався старий біб:– Я піддержав увесь рід!– Іще живі, ще здоровіВсі родичі гарбузові!Запаліть нині по заході сонця свічку, подякуйте своїм покійним дідові-бабусі-прадіду за те, що ви є. І нехай я ваше родове дерево росте сильним та могутнім, з міцним корінням та густою величною кроною.З Осінніми дідами, добрі люди! Ходіть здорові!

Чи все ми знаємо про такі живі істоти, як гриби? Існує багато цікавих фактів про гриби. За матеріалами багатьох інтернет-видань, деякі з них наведемо нижче.


Факт №1 - Гриби старші за динозаврівГриби є дуже давніми організмами. Їх існування починається 400 мільонів років тому, задовго до появи динозаврів. Це найдавніші мешканці планети, які жили разом з гігантськими папоротями і, на відміну від останніх, які не подрібнилися, а видозмінилися і пристосувалися, зберегли свій вигляд до нинішніх часів.Факт №2 - Гриби дуже живучіДе тільки не ростуть гриби! Вони можуть існувати в самих неймовірних умовах. Гриби живуть, як в живих організмах, так і на висоті 30000 метрів над землею, витримують будь-які типи опромінення і можуть розвиватися навіть на сірчаній кислоті. В 2002 році вчені виявили гриби на території Чорнобильської АЕС в зруйнованому реакторі, радіація була необхідна їм для росту так само, як світло рослинам.Факт №3 - Тварини чи рослини?Багато хто вважає, що гриби – це особливий вид рослин, але насправді гриби рослинами не вважаються. В 1960 році вони були виділені в окреме самостійне царство грибів. Гриби, також як і тварини, харчуються тільки готовими органічними речовинами, а те, що гриби ростуть на протязі всього свого життя споріднює їх з рослинами.Факт №4 - Усі гриби досі ще не порахувалиВчені вважають гриби найрізноманітнішими живими істотами на нашій планеті. При приблизному підрахунку виходить, що грибів близько 2 мільйонів видів. Вивчено при цьому лише 100 000, а класифіковано і того менше.Факт №5 - Грибні рекордиСамий великий білий гриб було знайдено в Америці (штат Вісконсін) в 1985 році. Він важив 140 кг і мав охоплення два метри. У штаті Орегон знайдена грибниця, що займає площу 900 гектарів і важить кілька сотень тонн. А в Швейцарії виявили гриб у віці близько 1000 років - опеньок, розмірами 800х500 метрів. Його грибниця займала 35 гектарів площі швейцарського національного парку м Офенпасс.Факт №6 - Гриб може «пробити» асфальтУ період росту тиск гриба досягає семи атмосфер (що дорівнює тиску в шинах самоскида-десятитонника). Тому, м'який капелюшок гриба може пробитися не тільки крізь асфальт і бетон, а й через більш тверді поверхні, такі як мармур і залізо.Факт №7 - Гриби - цілителі і «батьки» антибіотиківГриби з глибокої давнини використовувалися, як лікарські засоби. Зараз у багатьох будинках росте в банках «чайний» або «молочний» гриб, напій з якого, підвищує імунітет і бореться із запальними захворюваннями.У 1940 році А. Флеммінг з дріжджових грибів виділив пеніцилін, відкривши еру антибіотиків.Факт №8 - Гриби - хижакиГриби живляться черв'яками, розставляючи на них пастки. Якщо черв'як торкнеться такої пастки, то прилипає до неї і тут же виявляється обплутаним нитками грибниці. Врятуватися немає жодних шансів.Спори грибів можуть проростати всередину живих істот. При цьому людина захворює, а гусениця і зовсім гине. Гриб же при цьому тільки розвивається.Факт №9 - Гриби засмагаютьГриби, при достатній кількості сонячного світла, виробляють вітамін Д - від цього залежить колір їх капелюшків. Тобто вони насправді засмагають.Факт №10 - Гриби - цінний поживний продуктГриби - джерело білка і, меншою мірою, вуглеводів, при цьому абсолютно не містять холестерину і тваринних насичених жирів. Тому можуть сміливо стати більш здоровою альтернативою м'ясу. Крім білка і вуглеводів, гриби багаті вітамінами В1, В2, Д, селеном, калієм, ніацином і антиоксидантами. 

Юним мандрівникам



Завдання - зберегти! 

Тарасова Гора, музей Шевченка, Канів

Черкащина- чарівний куточок України . Софіївка. Умань.

Як у Черкасах працює лазер/ ЗГІБЛОВ розвінчує міфи про "ТЕМП"

Про наші Черкаси "На районі: Бульвар Шевченка"

Про наші Черкаси "На районі. Випуск 1. Митниця"


Про наші Черкаси "На районі. Випуск 2. Казбет"

Про наші Черкаси "На районі. Випуск 3. Південно-Західний"

Про наші Черкаси "На районі. Випуск 4. Соснівка"


Про наші Черкаси "На районі. Випуск 6. Кривалівка"

Про наші Черкаси "На районі. Випуск 7. Дахнівка"

Про наші Черкаси "На Районі. Випуск 8. Хімселище"

Про наші Черкаси "На районі. Випуск 9. Район «Д»