Поради батькам

Небезпечні ігри дітей.pptx




Перші ластівки» (або стилізовано «Перші ʌастіvки») — український молодіжний телесеріал. Сюжет серіалу розповідає про проблеми, з якими стикаються школярі та їхнє оточення в підлітковому віці: дорослішання, статева зрілість, прийняття себе, формування особистості, знущання однолітків, відчуття знедоленості та думки про суїцид. ( 1-7 серії)

Чому дитині потрібні батьки, а не друзі

Чому люди вибирають роль друга для своєї дитини замість ролі мами чи тата?Ті, кого виховували в авторитарному стилі, частіше за все не отримали достатньо розуміння і тепла в свою адресу. Описуючи своє дитинство, вони часто говорять про суворість, тиск, дисципліну, про покарання і страх перед батьками. «Я пообіцяв собі ще тоді, що зі своїми дітьми я буду поводитися інакше» — їхні типові фрази. І вони дійсно дають дітям багато уваги, тепла, підтримки та розуміння, але в той же час не вміють окреслити межі і бути впливовим дорослим. Їх діти крутять ними, як хочуть, не відчуваючи авторитету батьків і рамок поведінки.Хтось ніби відмовився ставати «нудним дорослим» і вважати свій вік визначальним будь що. Інфантильні батьки виховують дітей в надії, що рівність у стосунках стане сприятливим ґрунтом для формування сильної і волелюбної особистості. Їхні діти швидко стають самостійними і нагадують, коли в школі батьківські збори і надсилають смс на кшталт: «На вулиці дощ, візьми парасольку». При цьому вони відчувають багато тривоги і прагнуть контролювати все навколо, оскільки не звикли отримувати підтримку і турботу від батьків, їм довелося швидко подорослішати і взяти ці функції на себе.Розстановка сил в батьківстві і в дружбіВідносини батьків і дітей будуються на ієрархії. І головними повинні бути дорослі. Вони не тільки дбають про виживання і розвиток дітей, а й задають рамки і правила поведінки. Це відносини, в яких діти перебувають у залежному становищі, і це — нормально. Дитина отримує від батьків любов, турботу, розуміння, прийняття, а ще розуміння дозволеного. Межі потрібні не для зручності дорослих, а для формування передбачуваного і зрозумілого дитині світу. Крім того, завдання батьків — створити такий простір, що забезпечить дитині фізичну і емоційну безпеку незалежно від того, що відбувається в світі за межами рідної домівки. В ідеалі, саме батьківська сім’я повинна стати місцем, де діти навчаються розуміти себе, свої переваги, симпатії і антипатії, можливості та обмеження, не побоюючись насмішок або відторгнення. Дорослі при цьому допомагають їм рости, не критикуючи так, як можуть критикувати однолітки.Дружба ж будується на рівності, кожен з учасників дружніх стосунків в рівній мірі залежить від іншого. Однолітки стають для дітей провідниками іншої точки зору і транслюють свій особливий — дитячий — погляд на світ. Завдяки спілкуванню і дружбі з ними у дітей виникає почуття приналежності і визнання. Вони часто розуміють і приймають одне в одному те, що буває складно прийняти батькам. Це важливо і для них самих, і для дорослих.Мені здається, часом відбувається підміна понять. Якщо ми самі не отримали досвіду теплих і довірчих відносин з батьками, ми намагаємося вибудувати такі з дітьми і називаємо це дружбою. Дружба про інше. Про рівність, про схожі смаки та вподобання, про сміливі мрії, про те, що не розкажеш батькам, про дослідження і пізнання світу. Але перш за все — про рівність. І діти наші теж будуть нам рівні — тоді, коли виростуть. Поки ж вони малюки і школярі, ми повинні залишатися для них дорослими. Опорою, підтримкою, захистом, і тими, хто завжди «за» них.Дітям (і всім нам) потрібні друзі. Різні. І на різних життєвих етапах ми можемо з кимось зближуватися, з кимлсь віддалятися. Але ніхто ніколи не говорить: «Мені б ще одну маму». Про що це свідчить?.. Про те, що мама і тато незамінні. Тому я відчуваю, що не хочу бути Поліні подружкою, яку вона кличе просто на ім’я, як іншу дівчинку в пісочниці. Я хочу бути мамою і чути, як дочка кричить на весь майданчик: «Мама, дивись, як я вмію!». А ви?

9 веселих ігор, які дозволять вам виховати емоційно сильних дітей

Дітям набагато складніше справлятися з емоціями, що нахлинули, ніж дорослим. Саме тому вони стають вередливими і влаштовують істерики на рівному місці. Щоб цього уникнути, треба допомогти дитині позбавитися від надлишку емоцій.  Замість того, щоб напихати дітей пігулками або ставити в кут за неслухняність, краще запропонуйте їм декілька цікавих ігор, які допоможуть їм заспокоїтися. Ось вони:

1. НІ ЗВУКУ!

Якщо дітей багато, сядьте в тісний круг. Спочатку передавайте дзвоник сусідові, а потім тому, хто сидить далі від вас. Добре, якщо для цього треба буде встати і підійти до когось. Головна умова – не порушувати тишу.

2. ЗМОТАЙ КЛУБОЧОК. 

Запропонуйте дитині змотати в клубочок яскраву пряжу. Розмір клубка з кожним разом може ставати все більшим і більшим.Не забудьте повідомити їй, що цей клубочок чарівний – забирає смуток, печаль, злість і образу, як тільки починаєш його змотувати, то відразу ж і заспокоюєшся.

3. Я – ПОВІТРЯНА КУЛЯ.

Разом з дитиною надуйте декілька повітряних куль, потім з кожної повільно випустіть повітря. Уважно стежте за тим, як з кулі виходить потік повітря.  Потім попросіть дитину стати повітряною кулею: нехай вона набере через ніс в легені якомога більше повітря, а потім випустить його – повільно і плавно.                                                                               Нехай дитина розповість вам про ситуації, в яких вона почуває себе повітряною кулею, – коли її переповнюють емоції, коли просто розпирає від злості, образи або ненависті.                                                                                                                                                                                                      Запропонуйте їй в таких ситуаціях використати вправу “Я – повітряна куля”. Потім знову повторіть з нею цю дихальну практику.

4. ЗАСПОКОЙ МИШКУ. 

Дайте дитині в долоньки пухнасту, м’яку, тендітну іграшку у формі мишки (чи іншого звірятка). Потім повідомте їй: “Ось потрапила до тебе в руки маленька мишка, вона така ніжна і беззахисна. Вона так боїться шуліки! Потримай її, поговори з нею, заспокой її”.                                   Нехай дитина потримає в руках іграшку, погладить її, поговорить з нею, скаже їй добрі слова, заспокоїть. В процесі гри вона і сама заспокоїться.

5. СПОКІЙНА ВОДА. 

Поставте музику, що розслабляє. Ляжте разом з дитиною на підлогу. Нехай займе зручну для себе позу. Поставте умову: якщо хтось рухнеться, йому перепаде… Далі придумайте самі.                                                 Інший варіант: можете не ставити ніяких умов, а просто запросити дитину спокійно полежати і послухати музику.

6. НЕ ДАЙ ЛИСТОЧКУ ВПАСТИ.

Ця проста, але дуже весела гра полягає в тому, щоб не дати клаптику паперу впасти на підлогу. При цьому не можна використовувати руки й інші предмети. Дозволяється тільки дути на невеликий клаптик так, щоб він постійно залишався у повітрі.

7. ЯК РОСТЕ ДЕРЕВО.

Поставте музику, що розслабляє, приглушіть світло в кімнаті або засуньте штори. Запропонуйте дитині повторювати за вами. Уявіть, що ви паросток, який пробивається крізь землю, щоб стати деревом.              Опустіться на коліна, голова теж опущена, далі почніть “розпускатися” – витягати руки і повільно підніматися услід за ними. Рухи довільні та повільні. У кінці у вас повинно вийти високе дерево. Для цього витягуйтеся вгору, станьте навшпиньки.                                            Виконуйте цю вправу перед сном, коли вкладаєте дітей спати.

8. ЮНИЙ АРХЕОЛОГ. 

Опустіть кисть руки в таз з кінетичним або звичайним піском (можна взяти будь-яку крупу) і засипте її. Дитині треба обережно “відкопати” руку – тобто проводити археологічні розкопки.                                                       При цьому не можна доторкатися до кисті руки. Як тільки дитина торкнеться вашої долоні, вона тут же міняється з вами місцями.

9. ЛАГІДНІ ДОТИКИ.

Підберіть 6-7 дрібних предметів різної фактури: шматочок хутра, пензлик, скляний флакон, намисто, вату і т. д. Усе це викладіть на стіл. Запропонуйте дитині оголити руку по лікоть, а потім поясніть, що по руці ходитиме “звірятко” і торкатися лагідними лапками. Потрібно із закритими очима вгадати, яке “звірятко” торкалось до руки, тобто відгадати предмет. Дотики мають бути погладжувальними, приємними.

Батькам про безпеку дітей в інтернеті