О МОЯ ПРЕКРАСНА МОВО!

Яка багата українська мова! Чи не так?..

УСІ СЛОВА РОЗПОЧИНАЮТЬСЯ ЛІТЕРОЮ "В" ......

КАЗКА "ВОРОНИНА ВЕЧЕРЯ"......

Ворона вперше взялася варити вечерю. Внесла велике відро води, всипала в воду вівсянку. Варила-варила, вирішила виявити винахідливість: влила вершки, вкинула вчорашній вінегрет.

В відрі вирувало. Ворона вертілася всюдибіч: витягла високоякісну вермішель, відкрила вишневе варення, відщипнула вісімнадцять виноградин, відламала восьмушку ванілі. Все вкинула, вимішала...

Вариво видалось вельми вегетаріанським. Ворона вирішила вкрасти вирізку. Вигасила вогонь, вирушила в “Велес”. Відважно влетіла всередину. Всі відвідувачки “Велеса”, вгледівши ворону, влаштували вереск. Виручили випадкові військові: взялись виганяти вертихвістку віниками.

Втікаючи, ворона втрапила в віддалений від виходу відділ. Вгледіла “Віскас”. Вхопила. Вправно вилетіла.

Вдома відновила вогонь, вкинула в відро віднайдені вишкварки, вкрадений “Віскас”.

- Все, вистачить, - вимовила вголос.

Вдоволена вмостилась відпочивати.

Влетів ворон.

- Вау! Вечеря! Вельми вдячний! - вигукнув.

- Втомився, вельмишановний? Виголодився? Всідайся! - відповіла.

Ворона впевнено влила вариво в ваганки*, - виглядало вдало. Ворон взявся видзьобувати.

Враз - випрямився, витріщився!!!

Ворона викрикнула:

- Вдавився?! Викликати ветеринара?!

- Води, - вимовив втишено ворон, випльовуючи вариво.

Випив воду, відкашлявся.

- Відпустило... - видихнула ворона.

Вона відвернулась. Ворон вмить вилив вариво в відкрите вікно.

- Виїв все! - виголосив, віддаючи вороні випорожнені ваганки.

- Вечеря вдалась? - взялась вона випитувати.

Ворон вирішив відбрехатися (вважатиме вередою, втратяться взаємини).

Вдавано ввічливо вимовив:

- Вдалась... Вражений...

Ворона вийшла вимити ваганки .

Вдивляючись в відро відверто відразливого варива, ворон важко видихнув:

- Вмру...

Вернувшись, ворона весело відрапортувала:

- В вівторок варитиму вареники, випікатиму ватрушки!

Ворон випив валер’янки...

______________________________

* Вагани — давгаста дерев’яна миска. Ваганки — зменш. до вагани

СВІТЛАНА ЛУКАШ

Усталені вислови з «національними» означеннями

 АМЕРИКАНСЬКА МРІЯ — назва уявлення, за яким кожен американець здатен досягти успіхів у житті завдяки працелюбності, мужності, наполегливості та рішучості.

 АНГЛІЙСЬКИЙ КОСТЮМ — костюм вишуканого, лаконічного крою, з невеликим виложистим комірцем.

 АРАБСЬКІ ЦИФРИ — загальнопоширена назва цифр, запозичених у середні віки в арабів (1, 2, 3 тощо).

 ВІРМЕНСЬКЕ РАДІО — «персонаж» радянських анекдотів, який на досить буденні запитання слухачів давав сатиричну, парадоксальну чи навіть абсурдну відповідь.

 ГРЕЦЬКИЙ ПРОФІЛЬ — профіль, у якому лінія носа прямо переходить у чоло практично без жодного виділення перенісся.

 ІСПАНСЬКИЙ СОРОМ — сором за дії іншої людини.

 КИТАЙСЬКА ГРАМОТА — щось незрозуміле, таке, у чому важко розібратися.

 КИТАЙСЬКІ ЦЕРЕМОНІЇ — надмірна, перебільшена ґречність.

 НІМЕЦЬКА ТОЧНІСТЬ — бездоганна точність, акуратність у всьому.

 ПІТИ ПО-АНГЛІЙСЬКИ — піти непомітно, не прощаючись.

 ФРАНЦУЗЬКА ГОРІЛКА — коньяк.

 ФРАНЦУЗЬКА ХВОРОБА — сифіліс.

 ФРАНЦУЗЬКИЙ ПОЦІЛУНОК — поцілунок, при якому язик засовують у рот партнера. 

 ЦИГАНСЬКИЙ ПІТ — дрижаки від нервового збудження, страху, холоду тощо.

Така насолода побути в затінку густого лісу!

Ліс – це загальна назва великої площі землі, зарослої деревами й кущами. Окрім цього загальновживаного слова, можна використовувати його синоніми:

• бір — сосновий або інший шпильковий ліс; мішаний ліс із переважанням сосни;

• гай — невеликий, переважно листяний ліс;

• перéлісок, перелíс (діалектне) — невеликий рідкий лісок; 

• прúліс — невеликий, переважно листяний ліс; гай;

• діброва — листяний ліс, у якому переважає дуб;

• дубина, дубняк, дубнúк, дубиння (розм.) — дубовий ліс;

• пуща, хащі — великий, густий, дрімучий ліс;

• прáліс — незайманий, предковічний, густий ліс;

• лісопарк — приміський ліс для прогулянок, відпочинку;

• луг (застаріле) — ліс у низовині.

Блукаючи лісом, можете натрапити на:

• відпад — відмерлі хвоя, листя, кора, гілки та ін.;

• галявину — вільне від дерев і кущів місце серед лісу;

• прогалину — просторе, вільне від дерев, іншої рослинності місце на узліссі, серед лісу;

• узлісся — смуга на краю лісу;

• зруб (поруб, вирубка) — ділянка, на якій було повністю вирубано ліс;

• згарище — ділянка, на якій повністю згорів ліс;

• пустище — згарище або зруб, зарослі травою, кущами.

Чи є різниця у значенні дієслів одягати, надівати, надягати?

Вони не зовсім тотожні, як то здається тим, хто каже: «одягни шапку»; «дівчина одягла намисто». Одягати можна одежу: сорочку, штани, спідницю, костюм, плащ, пальто тощо. Також забезпечувати одягом кого-небудь чи покривати поверхню чогось («Туман одягає дерева»). 

А шапку, окуляри, намисто, наручники, збрую на коня надівають. Тобто це дієслово передає зміст «приладжувати, прикріплювати щось на комусь, чомусь або до когось, чогось».

Надягати на відміну від одягати вживається у прямому значенні – «натягувати одяг на когось, на щось». 

«А твій (генерале) мундир із залізним хрестом мої партизани надягали на опудало в городі» (Юрій Яновський).

Одягати й надівати, узувати й обувати.

Дієслова одягати й надівати — не зовсім тотожні, як то здається тим, хто каже: «Одягни шапку»; «Дід одяг окуляри». 

Одягати можна одежу: сорочку, спідницю, пальто, кожух тощо («Степан сідлає коня, свого товариша, й жупан одягає». — Т. Шевченко; «Одягли в нову одежину, як панночку». — Панас Мирний), 

— а шапку й окуляри надівають: «Що це за дівчина? Де вона взялася в нашому селі? — думав молодий Джеря, надіваючи шапку і перекидаючи свитку через плече» (І. Нечуй-Левицький); «Надівши сині окуляри, він сів під грушею» (І. Нечуй-Левицький). Узуття — чоботи, черевики, калоші тощо — взувають: «Сніг рипів під Раїсиними ногами (калоші вона забула взути)» (М. Коцюбинський); «Він швиденько одягнув.

В українській мові й донині збереглися назви місяців з давньослов’янського календаря —

 сiчень (час вирубки лісу), 

лютий (люті морози),

березень (тут існує кілька тлумачень: починає цвісти береза; брали березовий сік; палили березу на вугілля), 

квітень (початок цвітіння берези), 

травень (зеленіє трава),

 червень (червоніють вишні), 

липень (початок цвітіння липи), 

серпень (від слова «серп» , що вказує на час жнив), 

вересень (цвітіння вересу),

 жовтень (жовтіє листя),

листопад (опадає листя з дерев),

 грудень (від слова «груда» — мерзла колія на дорозі).

Який ваш улюблений місяць і чому?

Дієслівне керування

Різні дієслова вимагають після себе різних відмінків

 іменника чи займенника. З більшістю розібратися просто.

 Про те є складні випадки, у яких часто помиляються. 

Тож запам'ятовуйте:

 дякувати (кому?) вам;

 вибачати (кому?) вам;

 дорівнювати (чому?) п'яти відсоткам;

 запобігати (чому?) хворобі;

 хворіти (на що?) на запалення легень;

 опанувати (що?) науку;

 оплачувати (що?) проїзд;

 вчитися (чого?) української мови;

 додержуватися (чого?) ідей, законів.

Про прізвища.

Найпопулярнішою групою прізвищ є ті, що утворені від імені батька (діда): Петренко, Миколенко, Степанчук, Борисюк, Іванів тощо.

Рідше прізвища утворювалися від імені матері (баби): Марійченко, Одарченко, Палажченко, Катеринчук, Теклюк, Горпинич тощо.

 Другу велику групу прізвищ становлять ті, що утворені від назв професій чи роду занять Коваль (Ковальчук, Коваленко) Швець (Шевчук, Шевченко), Бондар (Бондарюк, Бондаренко), Писар (Писарчук, Писаренко), Дяк (Дяків, Дяченко, Дячук) тощо.

 І до третьої великої групи прізвищ належать ті, що утворені від топонімів (Київський, Вінницький, Дніпровий, Волинський, Полтавець), від місця проживання (Хуторний, Задорожний, Підмогильний, Калюжний), а також від назв народів та етнографічних груп (Литвин, Швед, Німчук, Гуцуляк, Бойко, Молдаван, Мазур).