Відомі власники ділянки:

• 1900-1907 рр. – помічник поліцмейстера Антон Степанович Чебанов

• 1908-1909 рр. – поміщик Йоганн Якович Еннер

Квартали, які прорізають провулки Катаєва та 2-й Куліковський були утворені наприкінці ХІХ ст. на так званих Драгутинських плантаціях. Спочатку була прокладений 1-й Куліковський провулок, що нині носить назву письменника Валентина Катаєва. І у ньому близько до 1900 року почали споруджатись не коштовні прибуткові будинки подібні тим, що будувались на південь від Старосінної площі.

Відомості про нинішню ділянку №4 по провулку Катаєва з’являються у 1907 році у Довіднику “Вся Одесса”, 1908 однак його власник Антон Степанович Чебанов жив у однієї з квартир свого будинку з 1900-го року, тоді адреса будинку була “Саперний пров., 4. У довідниках же на період 1898-1901 роки під № 4 вказується ділянка П. Любицької, що у довіднику “Вся Одесса”, 1908 вказана вже під № 4. Таким чином дані для даного віддаленого кутку міста не оновлювались своєчасно і коли А.С. Чебанов купив пустопорожню ділянку і відбувся зсув номерів, то це не було своєчасно оновлено у довідниках, хоча адреси проживання були вказані актуальні. Антон Степанович Чебанов до 1900 року жив у будинку С. Гюмеля на Троїцькій, 23 і з 1899 до 1905 року року був помічником поліцмейстера при градоначальнику Дмитро Борисовичі Нейдгарті. Після того, як у 1905 році новим градоначальником стає Аполлон Гаврилович Григорьєв А.С. Чебанов покидає посаду. Між 1908-1909 роками ділянка переходить до німця Йоганна Яковича Еннера, який жив у будинку Н.Ц. Бєліковича на Ніжинській вул., 7 і мав у власності село Єлісаветівка у Єлісаветградському повіті Херсонської губернії.

Вірогідно близько 1900 року для Антона Чебанова було споруджено найбільший будинок у провулку, який має три поверхи та житловий напівпідвал, а у плані утворює літеру “П”, де крила є дуже короткими. Характер декору та фрамуги будинку є схожими на творчість архітектора К.М. Попова.

Фасад має тричастну композицію, яка утворюється трьома ризалітами увінчаними трикутними фронтонами. Такі трикутні фронтони активно використовував архітектор Л.Л. Влодек. Всі три ризаліти є  ідентичними, у середньому ризаліті влаштований проїзд до подвір’я, над ним – напівкругле вікно квартири двірника. На другому поверсі вікно є тричасним і прорізається напівколонами, що утворюють портик. На третьому поверсі влаштована пара подвійних вікон. Вікна 2-3 поверхів основної частини фасаду виконані у притаманних архітектору А.Б. Мінкусу формах, причому над вікнами другого поверху у облямуванні влаштовані фільонки у стилі модерну.

Будинок розрахований вісім квартир, до яких можна потрапити за допомогою двох під’їздів обабіч брами. Під’їзди розташовані упритул до дворового фасаду будинку і до сходової клітки від входи веде довгий вестибюль. На сходах встановлені огорожі поширеного, але не дуже простого візерунку, стелі прикрашені ліпними падугами. У цілому оздоблення інтер’єрів відповідає головному фасаду.

Деякі жителі ділянки:

• колезький радник (або надвірний радник) Данило Карпович Крайнев, викладач чистописання і живопису жіночої гімназії С.А. Фон-Гірш-Брамм (Лютеранський пров., 3)

У переліку пам’яток даний будинок записаний у якості особняку початку ХХ ст.

Будинок А.С. Чебанова є одним з самих значних будинків у цей місцевості, виглядає монументально не тільки завдяки масивним розмірам, але й завдяки розташуванню у дуже вузькому провулку.

Источник