Шановні батьки, вчителі та учні!

Якщо потрібна консультація психолога,

звертайтеся за номером телефону:

0665162021 Волкова Світлана Анатоліївна

Години консультування: 13:00-15:00

12.03.2020

Анти-паніка: Поради психолога на час карантину

Ми живемо в інформаційному потоці, який зараз переповнений негативними новинами і прогнозами, пов`язаними з епідемією коронавірусу. Проте життя триває і вимагає від нас тверезої оцінки ситуації й адекватності.

Ситуація, що охопила практично весь світ не може залишати осторонь майже нікого. ЗМІ часто підігрівають емоції людей та не завжди коректно подають інформацію щодо захворювання.

Хвилюватися — нормально

Реакції, що ми бачимо зараз у суспільстві — дуже закономірні, адже коли є загроза життю, про яку застерігають у всьому світі — це не може не викликати реакцій. Запасання продуктами, надмірна роздратованість, страх перед невідомим — це все наслідок проживання стресу та кризової ситуації. Відчувати страх та паніку в цій ситуації — нормально, оскільки це нормальна реакція на ненормальні події.

«Острівки безпеки»

Якщо ж взяти до уваги той факт, що ми не знаємо, коли точно закінчиться пандемія, то мусимо адаптуватися та вчимося зберігати спокій. Тому можна використовувати деякі практики, котрі здатні повернути нас до власних «острівків безпеки», що допоможуть пережити цю кризу.

Кожен з нас має позитивний досвід, який зміг сформувати в кожного з нас так звані «острівки безпеки» — це ресурси, за допомогою яких ми здатні впоратись із досить складними ситуаціями. Як віднайти ці ресурси у собі? Спробуйте пригадати ті позитивні моменти, коли вам вдалось впоратись з труднощами. Спробуйте пригадати тих людей, котрі були поруч із вами та допомогли пережити стрес. Якщо їх зараз уявити поруч із вами, то щоб вони сказали вам? Як підтримали би вас?

Вправи для тренування спокою

Якщо ж у вашому житті трапилось так, що такого позитивного досвіду було недостатньо, то варто створювати нові острівки безпеки, будувати внутрішній «Стоунхендж» всередині самого себе саме тепер. Що ж можна робити? Формуйте свою «радість та задоволення» щодня, використовуючи дуже прості та доступні речі.

Дихання та м’язова релаксація

Глибоке дихання та усунення м’язевого напруження допомагають організму припинити виділяти гормон стресу та почати розслаблятися. Проста вправа на кшталт «Глибокий вдих (рахуйте: 1-2-3), затримка дихання\напруження м’язів (1-2-3), глибокий видих (1-2-3), не дихаємо\розслабляємось (1-2-3)». Виконуйте цю вправу протягом декількох хвилин і ви помітите зміни свого емоційного стану.

Фокус на позитиві

Наш мозок, з одного боку, — геніальна машина, а з іншого — дуже «лінива» система. Дуже-дуже. І якою інформацією ми будемо його наповнювати — так ми будемо себе почувати. Спробуйте використовувати «щоденник позитивних дій» — щовечора називайте собі (або в колі сім`ї за вечерею) 10 позитивних речей, з якими ви зустрілись протягом дня. Вони можуть бути мінімальними, але вони повинні бути (навіть смішний кіт— теж буде позитивною подією). Тобто ми вчимо мозок думати позитивно та фокусуватись на доброму.

Достатній сон

Добрий сон ще ніколи нікому не завадив. Намагайтесь лягати спати рано та уникайте дивитися на екрани (телевізор, телефони, ноутбуки) перед сном.

Свіже повітря

Оберіть для себе «персональний затишок», де ви б змогли спокійно, протягом 15 хвилин попити каву та не думати ні про що (балкон, подвір’я приватного будинку).

Ритуали

Дотримуйтесь ритуалів та важливих для вас моментів. Вранішня кава, молитва, зустріч із друзями он-лайн — це все те, що здатне повернути нас до життя та сказати, самому собі: «Не все так погано!»

Ні ви, ні я — ніхто з нас не може контролювати те, що може далі підкинути нам життя. Але ми здатні справлятися із ситуаціями у здоровий спосіб, отримуючи досвід та віру у себе!

Як пережити карантин?

Пандемія коронавірусу в світі — топ тема всіх новин та розмов. Нещодавно COVID-19 дістався і до України. Карантин запроваджений від 12 березня до 24 квітня. Хто вже встиг запастися продуктами і самоізолюватись, а хтось ні. Утім, завжди важливо пам’ятати не лише про фізичне здоров’я, але і про психологічне.Потрібно скласти для себе алгоритм базового фізичного захисту турботи про своє фізичне здоров’я і про близьких. Що я можу зробити для себе, щоб вберегтися — почати від масок та гігієни і максимально ізолювати себе від контактів. Важливо також приборкати паніку. Індивідуальна паніка — це наше ментальне здоров’я, за нього треба дбати стратегічно. Коронавірус закінчиться, а наша нервова система залишиться. Важливо щодня дбати про стабілізацію емоційного стану.

Намагайтеся не говорити постійно про вірус і проблеми загалом. Щоб бути в курсі останніх новин, достатньо щовечора переглядати підсумковий інформаційний випуск. Пам’ятайте, що тривога, стрес та паніка послаблює імунну систему.

Щодня, перед тим як встати з ліжка, подумати про щось хороше. «Теза про те, що «всі наші думки матеріалізуються» — не порожні слова, а доведений психологами факт. Якщо задуматися, то кожен з нас, подумавши про щось, незабаром помічав, що думка може «втілюватися» в життя. Однак, багато людей не вміють думати правильно та формулювати свої бажання. Вони не можуть позбутися негативних думок, з якими звикли жити. Спочатку потрібно ці страхи викинути як старий мотлох, а потім візуалізувати свої бажання. Це — найбільш ефективний і дієвий спосіб для матеріалізації власних думок. Щоб бажане виповнилося, потрібно зрозуміти і чітко уявити, чого ви хочете, і продумати всі деталі.

Щоб час карантину пройшов з користю:

Кожен день обов’язково присвятіть хоча б 15 хвилин фізкультурі. Віруси бояться сильних і позитивних людей.

Читайте щодня. Читання — це своєрідна форма релаксації, яка допомагає боротися зі стресом і поганим настроєм.

Дивіться цікаві фільми та пізнавальні програми. Напевно, у кожного є збережені в закладках списки фільмів та серіалів, які вже давно хотіли подивитися. Ось для цього ідеальний час!

Карантин — ідеальний час для того, щоб отримати нові знання. Сьогодні існують сотні онлайн-курсів, які доступні кожному.

Тотальний релакс. Тут варіантів маса: від виспатися досхочу до прийняття ванни або медитування. Просто відпочиньте, зараз саме час для цього.

І пам’ятайте — панікує лише той, кому нічим зайнятися, а вам тепер є чим!

16.03.20.

Уміння знаходити в собі ресурси

На сьогодні в світі склалась неабияка ситуація, внаслідок поширення коронавірусу. Надлишок інформації провокує людей до паніки та внутрішнього напруження. Через це страждає наша імунна система, яка постійно знаходиться у стані стресу. Ми маємо зберігати спокій та мислити логічно. Не треба довіряти всій інформації, яка є в мережі Інтернет. Не переглядайте лише заголовки, вони оманливі. Необхідно користуватися тільки офіційними сайтами, на яких можна знайти достовірні дані. Якщо у вас є діти, подумайте про їхній рівень тривоги, який вони ще не вміють контролювати. Ви маєте бути спокійними та врівноваженими. Діти мають право про все знати, будьте з ними відвертими. Зрозумійте, що багато чого залежить від вас, а є те, чого вам не змінити. Піклуйтеся про себе, дотримуйтесь рекомендацій лікарів, не ризикуйте власним здоров’ям. Вірте у найкраще, любіть життя та насолоджуйтесь ним.

Під час карантину треба якось себе розважати, але всі заклади закриті. Не проблема! У Вас з’являються нові можливості та шанс зробити те, на що часу не вистачало, а дуже хотілося. Можна картину намалювати чи книжку прочитати, або з дитиною провести багато часу. Для дітей є багато онлайн- навчання і для вас точно щось знайдеться, можна самоосвітою зайнятися. В такий момент, коли є пауза та перерва, можете оцінити власне життя, проаналізувати його, можливо, у вас з’являться нові і важливі ідеї щодо бізнесу, сім’ї, освіти, роботи чи життя. Ловіть момент!

У першу чергу, найважливішим є уміння знаходити в собі ресурси. Це ті дії, які допомагають зберігати спокій та душевну рівновагу, які розслабляють. У кожної людини – це свій варіант. Хтось любить смачно поїсти, хтось подивитися цікаве кіно, комусь допомагає прибирання. Хтось любить малювати чи щось виробляти власними руками, хтось любить природу, яка дає енергію. Цей список можна продовжувати і продовжувати, головне, щоб Вам у цій діяльності було спокійно, затишно та безпечно. І важливо, у час високого рівня напруженості, можуть розвиватися тривожні симптоми і тоді потрібна допомога спеціаліста – психолога чи психотерапевта. Тривога – це постійний стан без видимої причини. Якщо це заважає мислити, погіршується концентрація, важко виконувати повсякденні справи, не зволікайте. Піклуйтесь про себе та своїх близьких.

Як вберегти себе та свою сім’ю від стресів? Як не піддаватися паніці? На ці питання ви знайдете відповіді у фахівців. Психологи радять залишатися спокійними в будь-яких ситуаціях, адже в стані спокою людина здатна критично мислити. Розглянемо декілька арт-терапевтичних технік, які допоможуть як дітям, так і дорослим зняти тривогу та подолати страхи перед невідомим.

1. Малюйте зображення квіткових долин. Це дає відчуття повноти життя та відвертає страхи.

2. Малюйте символи захисту свого здоров’я. Це будь-які зображення, те, що може, на вашу думку, захистити вас. Наприклад: яблуко, дерево здоров’я, ліс тощо.

3. Можна створювати картини з різних тканин. Для цього потрібен звичайний клей, дощечка та клаптики тканини. Така техніка заспокоює та стабілізує нервовий стан.

4. Малювання на склі або дереві акриловими фарбами. На склі можна використовувати акварельні фарби. Робота з натуральними матеріалами завжди заземлює, а це дуже актуально при тривожних станах.

5. Музика та пісні. Музика завжди позитивно впливає на емоційний стан людини, особливо класична. Можна створити свій плейлист здоров’я та насолоджуватися гармонією душі.

6. Трішечки про гігієну. Дорослим дуже важко часто нагадувати дітям про те, що слід постійно мити руки. Отож, можна розтопити будь-яке туалетне мило і разом з дитиною зліпити з нього будь-яку фігурку, яка буде зацікавлювати малюка. Зробіть смішні бутилочки для антисептиків, які будуть викликати позитивні емоції у дитини, і вона без нагадувань сама буде користуватися ними. Розфарбуйте захисні маски або приклейте на них смішні наклейки і вам необхідно буде умовляти дитини не вдягнути маску, а зняти її.

Якщо ви будете спокійними, творчими і будете критично мислити – ніяка хвороба вас не зачепить. Будьте здорові!

17.03.20.

Розмальовки Карли Жерар.

Для тих, хто любить малювати!

https://www.google.com/search?rlz=1C1SQJL_ruUA864UA864&sxsrf=ALeKk01nYvgL-6RERgdpStN8LD-AOv1bWQ:1584949896334&q=%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B8+%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BB%D1%8B+%D0%B6%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%80&tbm=isch&source=univ&sa=X&ved=2ahUKEwjV07q8jrDoAhUT6aYKHSEiAwIQsAR6BAgKEAE&biw=1366&bih=608

КОНСУЛЬТУВАННЯ В ZOOM

Карантин у школах – діти самі вдома.

Відповідальність і обов’язки

У зв’язку з оголошенням у школах про введення карантину діти залишаються вдома. Добре, якщо є бабусі, сусідки, знайомі, які можуть придивитись за дитиною. А якщо нема? Чим зайняти дітей, коли вони вдома самі?

Читайте також: Як організувати дистанційне навчання під час карантину?

Сам у квартирі – мрія багатьох школярів, вони завжди знайдуть, чим зайнятися, окрім виконання уроків і домашніх обов’язків. Тут і телевізор, і комп’ютер, і планшет тощо. Найголовніше, коли дитина залишається вдома сама, вона повинна чітко усвідомити: є речі, яких робити не можна за жодних обставин.

• Нікому не можна відчиняти дверей, навіть якщо це прийшла сусідка чи подруга мами. Вхідні двері повинні відчиняти лише дорослі. Поясніть дитині, що у всіх близьких є ключі від квартири.

• Не можна по телефону незнайомим людям розповідати, що вона (дитина) зараз сама вдома, а мама прийде тільки через годину. І взагалі не дозволяйте дитині вступати в тривалі бесіди зі сторонніми. Скажіть дитині, щоб незнайомим людям вона відповідала приблизно так: “Мама зараз дуже зайнята і не може поговорити з вами. Зателефонуйте через годину”. У цьому випадку ви, по-перше, не змушуєте дитину брехати, адже мама справді зайнята. А по-друге, стороннім невтямки, що дитина вдома сама.

• Не можна нічого кидати з балкона та з вікна. До вікон взагалі краще не підходити і не визирати на вулицю. На вікна краще поставити спеціальні блокуючі засувки, що їх дитина не зможе самостійно відкрити.

• Не можна гратися з електропобутовими приладами та газовою плитою.

• Біля телефону повинен бути список потрібних номерів (ваш мобільний, татів, тітки, бабусі, і т.д.), щоб у разі екстреної необхідності дитина знала, куди їй телефонувати. І обов’язково поясніть дитині, в яких випадках треба терміново дзвонити та кликати на допомогу.

Розплануйте разом із дитиною її день. Зазначте час, коли вона має пообідати, коли зробити домашні завдання, коли гратиме в комп’ютерні ігри, і що саме має обов’язково виконати по дому. Так ви зможете навчити дитину планувати свій час і любити порядок.

Читайте також: Рекомендації МОН щодо запровадження карантину у всіх навчальних закладах України

Десятиліття досліджень доводять: якщо дитина виконує обов’язкові хатні справи – це позитивно впливає на навчання, психіку, а також у майбутньому це піде на користь їхній кар’єрі. Згідно з дослідженням Марті Россмана, почесного професора університету Міннесоти, якщо ви з раннього віку привчите свою дитину виконувати хатню роботу, вона почуватиметься самостійною, відповідальною та впевненою в собі людиною.

Що саме може виконати дитина з хатньої роботи?

• прибирати в квартирі: пилососити, підмітати, мити підлогу, витирати пил;

• розкладати і розвішувати по місцях свої речі (чистий одяг вішати в шафу, а брудний відносити в пральну машину або в кошик для брудної білизни);

• стежити за станом свого взуття, мити його в разі необхідності, завжди ставити на місце;

• поливати квіти;

• піклуватися про домашнього улюбленця: мити, витирати лапи, міняти вміст лотків;

• застеляти своє ліжко;

• мити посуд і розкладати його;

• накривати на стіл і протирати стіл після їжі;

• розсортувати і випрати в пральній машині одяг, розвісити прання тощо;

18.03.20.

ЯК НАВЧИТИ ДІТЕЙ БУТИ ЩАСЛИВИМИ? ПРИТЧА

Ось вона, найцінніша сімейна мудрість.

Одного разу йшов по дорозі старий мудрий чоловік, розглядав природу і милувався весняними яскравими фарбами. Тут він побачив чоловіка, який ніс на плечах неймовірно великий тягар. Було помітно, як у нього від такої тяжкості підкошуються ноги.

– Чому ти прирікаєш себе на такий тяжкий труд і страждання? – Запитав старець.

– Я страждаю для того, щоб мої онуки і діти були щасливими, – відповів бідолаха. – Мій прадід прирікав себе на тяжку працю заради діда, дід – заради батька, батько – заради мене, а я буду страждати заради щастя моїх дітей.

– А хтось у вашій родині був щасливим? – Поцікавився мудрий співрозмовник.

– Поки ще ні, але діти й онуки точно стануть щасливими! – Мрійливо промовив чоловік.

– На жаль, неписьменний не може навчити читати, а кріт ніколи не виховає орла! – Зітхнув старий мудрий чоловік. – Спершу потрібно навчитися самому бути щасливим, тільки тоді ти зможеш навчити щастю дітей. Це і буде твій найцінніший подарунок.

19.03.20.

Книга батькам: просто і доступно головні принципи і ази виховання

Як побудувати стосунки з дитиною? Як змусити її слухатися? Чи можна виправити стосунки, якщо вони зайшли в глухий кут? Ви знайдете відповіді на ці та інші питання, дізнаєтесь, як вирішувати їх на практиці у Вашому житті. Можу рекомендувати цю книгу для читання батькам, адже в ній дуже просто і доступно описані головні принципи і ази виховання.

http://anyflip.com/qraa/pvmk/basic

20.03.20.

Життя в сім’ї з підлітком

Автор розповість вам про те, як вижити в сім’ї з підлітком і залишитися при цьому в здоровому глузді. Він підкаже вам, що робити, коли ви вже просто на межі відчаю. Ця книга – як візит до будинку першокласного психотерапевта. Неважливо, в чому полягає проблема, – стратегії, описані в цій книзі, допоможуть вам зрозуміти, що відбувається з вашими дітьми і чим ви можете їм допомогти. Найджел Латта – психолог з 20-річним стажем, батько двох синів і визнаний фахівець в «безнадійних» випадках. Латта Найджел «Пока ваш подросток не свел вас с ума».

http://loveread.ec/read_book.php?id=48112&p=1

КОНСУЛЬТУВАННЯ В ZOOM

23.03.20.

“ЧОТИРИ ЗОНИ ГІППЕНРЕЙТЕР”

Правила та обмеження обов’язково повинні бути в житті кожної дитини. Вони допомагають структурувати світ, дають відчуття стабільності. Але їх не повинно бути занадто багато, і вони повинні бути гнучкими.

Знайти золоту середину прекрасно вийшло у Ю.Б Гіппенрейтер, яка описала чотири кольорові зони поведінки дитини: зелену, жовту, помаранчеву і червону.

1. У зелену зону автор помістила все те, що дозволяється робити дитині на її власний розсуд або за бажанням. Наприклад, в які іграшки грати, в який гурток записатися, з ким дружити … Залежно від віку дитини та її особливостей.

2. Дії дитини, в яких їй надається відносна свобода, знаходяться в жовтій зоні. Їй дозволяється діяти за власним вибором, але в межах визначених обмежень. Інакше кажучи, вона може вирішувати сама, але за умови дотримання деяких правил. Наприклад, можна сісти за уроки, коли хочеш, але треба закінчити роботу до 8 години вечора.

3. В помаранчевій зоні знаходяться такі дії дитини, які загалом нами не схвалюються, але через особливі обставини зараз допускаються. Наприклад, після довгої відсутності тато приїжджає в 10 годин вечора, і дитині дозволяють не лягати спати до його появи. Або: малюк наляканий страшним сном, і мати бере його в своє ліжко, поки він не заспокоїться.

4. Нарешті, в останній, червоній, зоні знаходяться дії дитини, неприйнятні ні за яких обставин. Це наші категоричні «не можна», де не може бути винятків: не можна гратися з вогнем, ламати речі, ображати маленьких, перебігати дорогу …

На основі даного матеріалу я вирішила зробити вправу, яка допоможе батькам проаналізувати власну систему правил і подивитись зі сторони наскільки жорсткою чи навпаки м’якою вона є.

У кольоровий бланк батьками заносяться ті правила, які діють в сім’ї дотримуючись зон, які визначила Ю. Б. Гіппентрейтер. Цей етап є досить важливий, оскільки демонструє знання правил самими батьками.

Після обговорення існуючої системи правил слідує наступний етап – батькам пропонується спробувати переставити правила чи то на сходинку нижче, чи на сходинку вище. З досвіду можу сказати, що більшість батьків починають розуміти, що занадто багато «не можна» існує в житті їхньої дитини. І найголовніше – вони починають описувати способи, як можна змінити ситуацію.

24.03.20.

Під час активного розвитку інформаційних технологій не забувайте

сіяти зерна доброти і мудрості в серця Ваших дітей. У цьому Вам

допоможуть добрі, перевірені часом казки.

http://kazkar.info/ua/kazki/

КОНСУЛЬТУВАННЯ В ZOOM

25.03.20.

Методика «Тип мислення»

Мета: діагностика типу мислення.

Необхідний матеріал: опитувальник, бланк відповідей, ручка.

Хід проведення

Інструкція: «У кожної людини домінує певний тип мислення. Цей опитувальник допоможе Вам визначити тип свого мислення. Якщо згодні з твердженням, в бланку поставте «+», якщо ні «-».

Текст опитувальника

1. Мені легше щось зробити самому, ніж пояснювати іншому.

2. Мені цікаво складати комп’ютерні програми.

3. Я люблю читати книжки.

4. Мені подобається живопис, скульптура, архітектура.

5. Навіть у налагодженій справі я намагаюся щось покращити.

6. Я краще розумію, якщо мені пояснюють на предметах або малюнках.

7. Я люблю грати в шахи.

8. Я легко висловлюю свої думки як в усній, так і в письмовій формі.

9. Коли я читаю книжку, я чітко бачу її героїв та події, які в ній описуються.

10. Я надаю перевагу самостійному плануванню своєї роботи.

11. Мені подобається все робити своїми руками.

12. У дитинстві я створював свій шифр для переписки з друзями.

13. Я надаю велике значення сказаному слову.

14. Знайомі мелодії викликають у мене в голові певні картинки.

15. Різноманітні захоплення роблять життя людини багатшим та яскравішим.

16. При вирішуванні задачі мені легше йти методом спроб та помилок.

17. Мені цікаво розбиратися у природі фізичних явищ.

18. Мені цікава робота ведучого теле-радіопрограм, журналіста.

19. Мені легко уявити предмет чи тварину, яких немає у природі.

20. Мені більше подобається процес діяльності, ніж сам результат.

21. Мені подобалось в дитинстві збирати конструктор з деталей лего.

22. Я надаю перевагу точним наукам (математика, фізика тощо).

23. Мене захоплює точність та глибинність деяких віршів.

24. Знайомий запах викликає у моїй пам'яті події минулого.

25. Я не хотів би підпорядковувати своє життя певній системі.

26. Коли я чую музику, мені хочеться танцювати.

27. Я розумію красу математичних формул.

28. Мені легко говорити перед будь-якою аудиторією.

29. Я люблю відвідувати виставки, вистави, концерти.

30. Я піддаю сумніву навіть те, що для інших є очевидним.

31. Я люблю займатися рукоділлям, щось майструвати.

32. Мені було б цікаво розшифрувати древні тайнописання.

33. Я легко засвоюю граматичні конструкції мови.

34. Я згоден з Ф. М. Достоєвським, що краса врятує світ.

35. Не люблю ходити одним і тим же шляхом.

36. Істинно тільки те, до чого можна доторкнутися руками.

37. Я легко запам’ятовую формули, символи, умовні позначення.

38. Друзі люблять слухати, коли я їм щось розповідаю.

39. Я легко можу уявити в образах зміст розповіді чи фільму.

40. Я не можу заспокоїтись, доки не доведу свою роботу до бездоганності.

Обробка результатів

предметно-дієве 1, 6, 11, 16, 21, 26, 31, 36

абстрактно-символічне 2, 7, 12, 17, 22, 27, 32, 37

словесно-логічне 3, 8, 13, 18, 23, 28, 33, 38

наочно-образне 4, 9, 14, 19, 24, 29, 34, 39

креативне (творчість) 5, 10, 15, 20, 25, 30, 35,40

Підрахуйте кількість плюсів у кожній з п’яти ліній. Кожна лінія відноситься до певного типу мислення. Кількість балів у кожній стрічці вказує на рівень розвитку даного типу мислення:

0-2 – низький,

3-5 – середній,

6-8 – високий.

Інтерпретація результатів

Тип мислення – індивідуальний спосіб перетворення інформації. Знаючи свій тип мислення, можна прогнозувати успішність в конкретних видах професійної діяльності.

Виокремлюють 4 базових типи мислення, кожний з яких володіє специфічними характеристиками: предметне, образне, знакове та символічне мислення. У даній версії опитувальника типи мислення уточнені у співвідношенні з наявними у вітчизняній психології класифікаціями (предметно-дієве, абстрактно-символічне, словесно-логічне, наочно-образне).

Незалежно від типу мислення людина може характеризуватися певним рівнем креативності (творчих здібностей). Профіль мислення, який відображає домінуючі способи переробки інформації та рівень креативності, є найважливішою індивідуальною характеристикою людини, визначаючою її стиль діяльності, схильності, інтереси та професійну спрямованість.

Предметно-дієве мислення притаманне людям справи. Вони засвоюють інформацію через рухи. Їх руками створений весь оточуючий нас предметний світ. Вони керують машинами, стоять біля станків, збирають комп’ютери. Без них неможливо реалізувати найблискавичнішу ідею. Цей тип мислення важливий для спортсменів, танцюристів, артистів.

Абстрактно-символічним мисленням володіють вчені, фізики-теоретики, математики, економісти, програмісти, аналітики. Вони можуть засвоювати інформацію за допомогою математичних кодів, формул та операцій, до яких не можна ні доторкнутися, ні уявити. Завдяки особливостям такого мислення, на основі гіпотези, зроблені численні відкриття у всіх галузях науки.

Словесно-логічне мислення виокремлює людей з яскраво вираженим вербальним інтелектом (от лат. verbalis – словесний). Завдяки розвинутому словесно-логічному мисленню вчений, викладач, перекладач, письменник, філолог, журналіст можуть сформулювати свої думки та донести їх до людей. Це вміння необхідне керівникам, політикам та суспільним діячам.

Наочно-образним мисленням володіють люди з художнім складом розуму, які можуть уявити і те, що було, і те, чого ніколи не було і не буде – художники, поети, письменники, режисери. Архітектор, конструктор, дизайнер, режисер мають володіти розвинутим наочно-образним мисленням.

Креативність – це здатність міркувати творчо, знаходити нестандартні рішення задач. Це рідка якість, яка виокремлює людей талановитих у будь-якій сфері діяльності.

У чистому вигляді ці типи мислення зустрічаються рідко. Для багатьох професій необхідно поєднання різних типів мислення, наприклад, для психолога. Таке мислення називають синтетичним.

Визначений провідний тип мислення варто співвіднести з обраним видом діяльності чи профілем навчання. Яскраво виражений тип мислення надає деякі переваги у засвоєнні відповідних видів діяльності. Але найважливішими є здібності та інтерес до майбутньої професії.

26.03.20.

ЯК ВИЖИТИ ПОРУЧ З ПІДЛІТКОМ:

10 ПОРАД ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ

Головні правила співіснування і спілкування з підлітком пояснює Марія Гончаренко, член Української спілки психотерапевтів, представник психоаналітично орієнтованої психотерапії, автор тренінгів для підлітків «Подолання».

1. Забудьте про виховання, подумайте про себе. Більшість батьків, які звертаються до психотерапевтів, роблять одну й ту саму помилку: вважають, що підліток — «поламана» дитина, яку потрібно «підправити», і вона буде, як раніше, милою і слухняною. Зрозумійте, виховувати людину в цьому віці вже пізно. Вплинути — так, виховати — ні. Важливіше ужитися і домовитися про майбутнє, тому спробуйте відповісти на просте запитання: «А що потрібно Вам самим? Якого життя поруч з підлітком Ви хочете?»

Формально той, кому не виповнилося 18 років, — ще не дорослий. Однак людина поводиться як вередлива і безвідповідальна дитина, допоки її вважають дитиною.

Будуйте стосунки з підлітком так само, як з будь-яким родичем або сусідом. Наприклад, формулювання «Не хами! Ти ж був ввічливим хлопчиком. Не хочу, щоб ти виріс грубіяном» — неправильне. Так говорять з дитиною. А до дорослого варто звертатися: «Не грубіянь! Я не потерплю, щоб зі мною так розмовляли».

2. Не говоріть постійно про те, що відчуваєте. Не розраховуйте на модну техніку «Я-висловлювання», коли Ви говорите про те, що відчуваєте у відповідь на чиїсь вчинки. Це прекрасно працює для дітей і дорослих. Але не для підлітків, у яких вдосталь власних переживань. Вони просто не почують. Якщо тінейджер знаходиться на стадії знецінення дорослих, Ви ризикуєте отримати таке: «Мені плювати, що ти там відчуваєш». Зачекайте років 10, тоді зможете розповісти синові чи доньці про все, що витерпіли. Бажано, з гумором. А поки не варто говорити: «Ти не прийшов опівночі додому, а я місця собі не знаходила». Краще: «Ти приходиш пізно і не даєш мені спати. Мене це не влаштовує».

3. Не драматизуйте. Батьки підлітків нерідко самі схожі на підлітків: занадто схвильовані і все сприймають у чорно-білому кольорі. Емоційність тінейджерів заразлива. У старшокласниці думки: «Мій ніс задовгий — я потвора». А в її мами: «Донька вважає себе потворою, значить, спробує наркотики або піде на суїцид». Істерики, конфлікти, сміливі надії та розчарування — реалії підліткового життя. Їх переживали всі. А глобальні проблеми — швидше виняток з правил. Тому не драматизуйте. Якщо вже емоції переповнюють, підключайте розум і заспокоюйтеся так, як вмієте: від дихальних технік до крапель валеріани.

4. Не з’ясовуйте, хто головний. Люблячі батьки можуть наполягати на тому, що 16-річна людина — ще дитина. Але підсвідомість не обдуриш. Вона підказує, що на Вашій території з’явився ще один дорослий. І якщо не член команди, то конкурент. Тож розгорнеться справжня битва за владу і ресурси. А Вам здаватиметься, що Ви виховуєте дитину. У хід підуть дошкульні слова: «Це мій будинок, і ти будеш жити, як я сказав», «Тут немає нічого твого, все куплено на мої гроші» і «Права голосу не маєш, поки не почав заробляти». Однак подумайте, чи потрібна Вам така «зброя» у цій боротьбі? Якщо Ви подарували приятелю на день народження телефон, Ви ж не вимагаєте дивитися його фото і листування, бо смартфон куплений за Ваші гроші? То чому Ви вважаєте своєю власністю те, що подарували сину або доньці? Відмова від конкуренції — це не відмова від керівництва. Батьки знаходяться нагорі сімейної ієрархії, оскільки беруть на себе відповідальність. І тому встановлюють правила. Але якщо Ви постійно доводите це на словах (особливо забороненими прийомами) значить, щось пішло не так: головує дитина, або Ви живете без правил.

5. Скеруйте жіночу конкуренцію в правильне русло. У матері й доньки часто домішується ще й жіноча конкуренція за звання «хто на світі всіх миліша». Донька виграє через вік і рідко хто з дорослих зізнається навіть собі, що заздрить молодості. Тому жінки витісняють ці почуття думками на кшталт «вона жахливо виглядає». Якщо Ви — мама, і Вас дратує імідж дівчини-підлітка, добре подумайте: якби зустріли таку особу на вулиці, усміхнулися б чи нахмурилися? А в юності — як би поставилися до такої однокласниці? Усвідомлена конкуренція може принести користь. Вона дозволить матері відсторонено оцінити доньку як жінку. Мудра мама допоможе перетворити мінуси на плюси. А плюси навчить подавати з гідністю. До того ж спроби дівчини-підлітка виглядати «крутіше» матері прийме з любов’ю і повагою. Небезпечно зовсім уникати розмов про зовнішність. Якщо обмін жіночої інформацією у доньки з мамою не налагоджений, дівчина більше ризикує захворіти на анорексію або довести себе до нервових зривів, орієнтуючись на однолітків.

6. Будьте екскурсоводом по життю. Загрози і диктат не діють на підлітків. Вони намагаються зробити все навпаки. Найгірше рішення — образитися, відсторонитися і дозволити безконтрольно набивати шишки. Або, навпаки, потурати і намагатися заслужити дружбу тінейджера. Уявіть, що Ви екскурсовод, який розповідає, що де знаходиться і куди приводить. Попереджайте про наслідки, а не бурчіть. Діліться власним досвідом. Показуйте більше ситуацій та прикладів. Не повчайте, а пояснюйте свою точку зору. З Вашого боку не має бути заборонених тем. Підліток повинен знати, що з Вами можна говорити про все: евтаназію, аборти або долю вимираючих племен Амазонки. Якщо Вас щось турбує в житті підлітка, а той відмовляється про це говорити, не чіпляйтеся із запитаннями, а розкажіть історію. Але без теоретизування і нотацій. Наприклад, замість запитання «Як багато пива ти випиваєш?» розкажіть про Вашого однокурсника, який зганьбився на побаченні через похмілля. Розповідайте, доки не почуєте: «Та зрозумів я вже натяки! Немає в мене проблем з алкоголем, заспокойся».

7. Говорити про секс і алкоголь — пізно. Сексуальна просвіта та бесіди про алкоголь і наркотики потрібні були раніше. Максимум у молодшому підлітковому віці. Тінейджеру взагалі не до розмов — його крають емоції і гормональні бурі. Уявіть, що у Вас підскочив тиск або Ви випили зайвого. У такому стані Ви будете не думати, а діяти відповідно до Ваших цінностей і рішень, які приймали раніше. Так і підліток проявить те ставлення до сексу і різних хімічних речовин, яке в нього склалося раніше. Не встигли? Тоді говоріть вчинками, а не словами. Наприклад, дома має діяти заборона на куріння для всіх членів сім’ї. А якщо вживати алкоголь у Вас прийнято лише на свята, то введіть санкції за порушення цього правила. Однак Ви маєте бути готові до розмов про новий досвід підлітка. Якщо він ділиться з Вами сумнівами і невдачами, це ознака довіри.

8. Права додаються до відповідальності. Якщо підліток хоче розширення прав — це супер. Але разом з ними збільшується і зона відповідальності. Тобто якщо «дитинка» вимагає купити «іграшку» (гаджет чи щось інше) вартістю у Вашу місячну зарплату, вона зобов’язана взяти участь у веденні сімейного бюджету і перейнятися витратами. Забезпечувати себе повністю підліток поки не може, але він здатен, наприклад, не тільки підзаробляти на розваги, а й сплачувати частину комунальних послуг. А батьки мають виділити йому житловий простір і ставитися до заведеного там порядку (хай навіть безладу) так само шанобливо, як до території сусіда. Якщо тінейджер не заробляє, він може вкладати свою працю. За певні роботи нагородою є сам результат, а покаранням — його відсутність. Наприклад, якщо син або дочка постійно забувають купити продукти, Ви можете «забути» зготувати їжу. Праця в жодному разі не має перетворитися на «рабські повинності». Підліток має право відмовитися або взяти на себе подвійне навантаження. Але і сім’я, відповідно, витрачає мінімум або максимум коштів на те, що хоче підліток. І все це без зайвих слів, докорів і умовлянь.

9. Використовуйте соцмережі. Соцмережі Вам потрібні не для того, щоб відстежувати контакти підлітка і контролювати, що пише син або донька на своїй сторінці. Використовуйте їх за прямим призначенням: діліться інформацією, власною позицією, підтримуйте інтерес до себе. Ваші діти можуть так і не дізнатися, що Ви колись танцювали сальсу або знаєтеся на історії Середньовіччя. Найбільше вони знають про те, як Ви їсте, прибираєте, дивитеся фільми і ходите до магазинів. То покажіть їм себе з іншого боку. Дружити із сином або донькою — не найкраща ідея, адже в батьків інша місія. А ось стати френдом підлітка Ви можете.

10. Дозвольте себе критикувати. Не прагніть бути ідеальними батьками: яким би щасливим не було дитинство, кожен клієнт психоаналітика пригадає чимало промахів тата і мами. Тож дайте підлітку покритикувати себе вдосталь, інакше він не зможе відокремитися від батьківських установок і почати самостійно мислити. Однак відрізняйте критику від хамства. Нехай тінейджер каже, що хоче, але не грубить батькам. Вимагайте ввічливості, не бійтеся цим озлобити. Підліток навчиться критикувати в прийнятній формі, це допоможе в дорослому житті. У цей період з’ясується, що все, що Ви робили — не так, як треба, і навіть на шкоду. А самі Ви безнадійно відстали від життя. Найголовніше — не впадайте в почуття провини. Правду про себе як про батька чи матір Ви дізнаєтеся років через 10-20. А поки вимагайте конструктивних пропозицій, до звинувачень не дослухайтесь.

27.03.20.

Фільми, де головний герой - підліток.

https://dytpsyholog.com/2015/04/18/%D1%84%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B8-%D0%B4%D0%B5-%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%B3%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B9-%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BA/

КОНСУЛЬТУВАННЯ В ZOOM

30.03.20.

Навчання вдома: практичні поради для вчителів від психологині

Світлани Ройз

Дистанційне навчання – це, насамперед, не про технічні засоби, а про те, як учителю налагодити зв’язок з учнями, підтримати їх і вдало спланувати роботу. Що можна порекомендувати вчителям – “Новій українській школі” розповіла сімейна і дитяча психологиня Світлана Ройз.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

1. Якщо ви занепокоєні незвичною працею в онлайн-режимі, ви можете відверто сказати дітям, що це для вас новий досвід і ви трохи збентежені роботою в онлайн. Це нормально – сказати дітям будь-якого віку, що ви це робите вперше і вам дещо ніяково.

На цьому досвіді дитина вчиться у вас – зокрема і того, що ви дозволяєте собі бути вразливими в той час, коли ви вчитесь нового.

Те, як ви опановуєте новий досвід, може бути більшим уроком для дітей, ніж те, що вони вчать сьогодні за навчальним планом.

Ви супроводжуєте дитину під час навчання, і за цей час вона має здобути не тільки академічні знання, але й досвід, як навчатись нового – і цей шлях діти зараз можуть пройти разом із вами.

2. Діти зараз позбавлені живого контакту. Ми створені так, що найкраще ми сприймаємо інформацію, коли бачимо живу людину. Коли проводили експерименти, яка система навчання найбільш ефективна – порівнювали аудіокурси, відеоформат і живе спілкування.

Результати були такі: аудіокурси давали найслабший ефект, записана відеолекція працювала краще, але найбільш ефективним виявився живий контакт, під час якого спрацьовує дзеркальна система людини.

Тобто якщо в наявних умовах у вас є можливість живого контакту, це буде набагато продуктивніше. Бачити і чути вчителя – це те, чого потребують діти в будь-якому віці. Також чудово, якщо ви будете готувати презентації на 7-10 хвилин, тому що в сучасних дітей провідний канал сприйняття інформації – візуальний.

3. Діти відвикають від колективу та вчителя, і якщо не намагатись “втримати” їх, після карантину доведеться вкладати час і зусилля в адаптацію, “повернення” дітей.

Найважливіше зараз – не втратити з ними контакт і зберегти довіру. Якщо у вас є можливість зробити для учнів розсилку – просто з жартом, з чимось особистим, з людським зверненням – це буде прекрасно.

Дітям зараз тривожно, а якщо нам тривожно – ми не вчимось. І чим більше поряд із дітьми адекватних дорослих, тим краще. А кому довіряє дитина? Батькам та вчителям. Насправді це буде на користь навчанню і зараз, і тоді – коли все це закінчиться і діти знову прийдуть до школи. Ви не повинні втрачати зв’язок.

4. Зараз у вас є можливість змінити свій образ і ставлення дітей до себе з формального і вимушеного на ставлення до вчителя як до людини. Якщо зараз учитель зробить щось, що не вкладається у стандартний образ, щось, що спочатку викличе в дитини навіть шок (скажімо, відправить жартівливу розсилку або одягне для відеочату котячі вушка), – це буде прекрасно.

У вас є можливість поекспериментувати зі своїми образом та підходом. Це не має бути насильство, але якщо для вас це органічно і ви відчували себе у школі затиснутою в жорсткі межі – зараз саме час для експериментів.

5. Якщо дитина зробила домашнє завдання і бачить, що дорослий його не перевірив, – у неї знижується мотивація. Тому, якщо ви даєте домашнє завдання, то обов’язково дайте і зворотний зв’язок у зручному для вас вигляді. Також важливо обговорити, що буде, якщо дитина не виконає завдання.

6. І, нарешті, потурбуйтесь, щоб самим не вигоріти. Ми увійшли в цей карантин уже вигорівшими і живемо зараз у режимі енергозбереження. Ми не знаємо, наскільки це затягнеться. І тому вмикаємо турботу про кожен елемент системи – і про себе також.

МОЛОДША ШКОЛА

1. Ідеально, якщо у вас є можливість і сили збирати дітей через Zoom або подібні застосунки з можливістю відеоконференції, щоб діти могли спілкуватись одне з одним – хоча б 10 хвилин на день. Нинішня ситуація – чудова можливість стимулювати дітей до спілкування в колективі, що, між іншим, є профілактикою булінгу.

Класна група у вайбері або щось інше, будь-який застосунок, який дасть можливість дітям надсилати одне одному промені добра, – це має бути ініційовано вчителем. З маленькими можна разом співати пісеньку – скажімо, ту, яку вони співали у класі, або проводити те ж ранкове коло: його можна робити в загальний конференції – “привіт-привіт” і надсилати одне одному сердечки.

2. Спілкування онлайн – це велике психічне навантаження для маленької дитини, у деяких аспектах набагато більше, ніж перебування у класі. Це стосується малюків, у яких ще немає внутрішнього розуміння, як влаштоване віртуальне спілкування.

На вас падає велике навантаження, бо ви стаєте модераторами загальної розмови. Вам треба впевнитись, що всі бачать одне одного, що в кожного є право голосу, і ви регулюєте ці контакти. Окремо вам треба попередньо побудувати концепт і план вашої зустрічі так, щоб це не перетворилося просто в загальний галас.

3. Важливо відзначити кожного персонально. Якщо знайдуться сили, кожному сказати добре слово та прислати персональний смайлик, як дають наліпки малюкам.

4. Для малюків важлива не частота, а регулярність спілкування. Можна виходити у відеоконференцію не щодня, а кілька разів на тиждень – це логічно ще й з огляду на те, що на підготовку витрачається набагато більше часу. Треба також дати собі час на відновлення, бо віртуальне спілкування для багатьох енергетично затратніше, ніж урок у класі.

5. Коли діти зустрічаються після розлуки і перебувають у стані стресу, та ще й зустріч відбувається в незвичному форматі – треба максимально уповільнити темп розмови. Тому що від наших темпу і гучності залежить стан того, хто з нами взаємодіє. Ваш спокійний і тихий голос уже буде стабілізацією.

СЕРЕДНЯ ШКОЛА

1. З підлітками важливо встановити жорсткий режим зустрічей. Треба, аби вони чітко знали, що коли буде, коли вони здають домашнє завдання тощо.

2. Важливо, щоб учитель дав підтримку учням. У тому сенсі, що він має розуміти, як їм складно – насамперед, не спілкуватись одне з одним. Адже головне завдання підліткового віку – входити в контакт зі своєю референтною групою, тобто з однолітками. А вони зараз майже позбавлені цього контакту.

3. Хоча підлітки – вже не малюки, чудово, якщо у вчителя буде можливість їх усіх бачити. Якщо ви можете сказати персональне слово кожному або просто перелічити всіх у загальному чаті – це теж буде важливо. Тому що, не дивлячись на їхній опір дорослим, підліткам треба відчувати себе частиною загалу. Прекрасно, якщо у класі був спільний ритуал – наприклад, вітання або прощання, чи якась особлива фраза. Якщо цього не було – вчителям було б чудово такі ритуали напрацьовувати.

4. Сучасні підлітки технічно просунутіші за нас – і важливо не соромитись просити їх про допомогу. Підліток опирається материнській фігурі. Саме тому, працюючи з дітьми цього віку, вчителькам дуже складно зберегти авторитетні позиції. Коли я працюю зі вчителями, які вчать підлітків, я прошу їх не входити в роль мами. Адже вони постійно потраплятимуть під материнську проєкцію і до них буде опір.

Навпаки: якщо в підлітків буде можливість відчути свою силу, це підніме авторитет учителя в їхніх очах. А якщо згодом ви скажете: “Дивіться, я взагалі цього не розуміла, але завдяки вам змогла опанувати” – це стане зоною їхнього найближчого розвитку. Вони відчують, що допомогли іншому, зробили потрібне і важливе. Якщо вчителька, від якої цього не очікують, раптом опанує інтернет – її “бали” в очах підлітків одразу злетять до стелі.

5. Ця криза може привести нас до нового формату стосунків з учнями. Ви можете сказати: “У мене зараз купа технічних питань, до кого я можу звертатись?”. Або спитати в них, які фільми або серіали вони дивляться, в які ігри грають – це стане можливістю бути в більшому контакті і зрозуміти, чим вони дихають.

СТАРША ШКОЛА

1. У старшій школі діти зазвичай самі знають, чого їм не вистачає і де в них слабкі місця. Учитель спрямовує їх, відкриває їм двері і насправді більше орієнтується на питання, які вони ставлять. Ну, і сам ставить питання – у чому зараз я можу вам допомогти?

2. Говоріть їм, якщо виникають технічні складнощі і просіть поради. І, можливо, якщо в них залишаються сили і час, запропонуйте бути тьюторами, розробниками і “пояснювателями” чогось для молодших дітей. Тому що учні середньої школи будуть краще вчитись у старшокласників, ніж у вчителів. А для старшокласників це можливість повторити матеріал, адже ЗНО містить програму всієї школи з 5 класу.

3. Для старшого школяра вчитель є провідником. Це довірена людина, до якої можна звернутись. Карантин – це час, коли діти можуть поставити вам додаткові запитання, надолужити щось за індивідуальним планом. Учитель час від часу має виходити на спілкування з усією групою, але можна також просто надсилати завдання в месенджер: у нормі, у старшокласників має вистачити послідовності їх виконати. Звісно, це не скасовує особистий контакт, адже це, окрім передачі знань, – підтримка.

Важливо розуміти, що ця криза дає нам можливість обнулитись, вийти з цього в новій якості одне для одного. Це шанс і для вчителів, і для директорів шкіл – передивитись відносини, кордони одне одного. Ця можливість не пов’язана з віком, посадою або обставинами, а виключно з нашими станом і готовністю до змін.

31.03.20.

Рекомендації батькам дітей з особливими освітніми

потребами, які перебувають на карантині

Дітям та підліткам з особливими освітніми потребами в період карантину складно, вони відчувають тривогу та паніку. Їх безпечний режим дня зруйнувався. Батьки розуміють, що самоізоляція важлива для зменшення ризику інфікування, бо в них є доросла частина — свідомість.

Дітям незрозумілі терміни «коронавірус», «інфікування», «самоізоляція». Вони не усвідомлюють всі процеси, бо реагують підсвідомо і їх безпечне середовище перетворюється на небезпечне.

Батькам треба заспокоїти дітей, підтримати і створити умови, які допоможуть адаптуватися до нового режиму.

10 рекомендацій для батьків, які виховують дітей з комплексними порушеннями розвитку від Наталя Гладких, психологині та керівниці інклюзивних проєктів “Бачити серцем”.

🖤 Зробіть період їх життя безпечним

Створіть режим дня, який має схожі елементи попереднього режиму. Режим дня можна намалювати разом із дитиною, зліпити, приклеїти певні предмети на плакат, розкласти предмети-символи у коробочки. Плакат із режимом дня має залишатися в кімнаті дитини та постійно бути в роботі, зранку. Батьки таким чином зможуть розкласти раціональні елементи та структурувати їх певними малюнками чи предметами.

🖤 В одному дні мають бути постійні види діяльності

Різноманітні види діяльності мають зацікавити дитину та переключити зі страху на спокій. Але мають бути і постійні види діяльності, які будуть повторюватися в конкретний час щоденно. Ними можуть стати прийоми їжі, заняття з мамою чи конкретні ігри. Це надасть спокій та впевненість в тому, що буде завтра.

🖤 Ігри з усією родиною як щоденний ритуал

Ігри дають безпеку на підсвідомому рівні, бо вся родина збирається разом, вся родина є силою. Можуть бути рухливі ігри, настільні, логічні чи тілесні. Головне, щоб ритуал зберігся в конкретний час і частину доби, наприклад ввечері. Так дитина також розуміє, що всі у безпеці.

🖤 Емоційні вибухи мають переростати в емоційну тишу

Якщо дитина не справляється зі страхом чи панікою, необхідно її заспокоїти. Бути поруч, обіймати, витирати сльози, поїти водою чи чаєм, зігрівати ковдрою, спокійним голосом розповідати про емоції і про те, що це нормально їх відчувати (таке промовляння допомагає і батькам залишатися спокійним і реагувати з «холодною головою»), натискати на тіло дитини, визначаючи її кордони, мугикати звуки ммм, ннн для заспокоєння, тримати за руку, співати на вушко улюблену пісеньку. В цей момент батьки є тою свідомою частиною для дитини, якої у неї немає.

🖤 Розповідайте про коронавірус

Такі бесіди мають бути кожного дня для всіх дітей, які є в родині. Навіть, якщо ви думаєте, що дитина не розуміє, все одно розповідайте про цей вірус і про те, що зараз всі вдома. Вчителі, куратори, реабілітологи, тренери — всі важливі для дитини люди зараз не працюють, а сидять вдома. Відповідайте на різні питання, навіть безглузді питання є маркером того, що дитина хвилюється. Коронавірус можна малювати, ліпити, вирізати з картону, журналів для того, щоб дати уявлення дитині та матеріалізувати його. Складайте казки чи історії про нього. Важливо, щоб у цих історіях були правила, як поводитися під час нього: мити руки, дезінфікувати їх, надягати маску тощо.

🖤 Тренуйте правила безпеки при коронавірусі

Вчіть дітей правильно мити руки та дезінфікувати їх. Якщо дитина не може одягнути медичну маску, навчіть її. Починайте з маленьких кроків: спочатку дитина пограється маскою, далі можна її перенести з місця на місце, одягти на голову чи руки, намотувати шарф на обличчя, граючись, показати як дорослий носить маску. Цей навик не сформується за один день, особливо у гіперчутливих дітей. Але необхідно спробувати.

🖤 Займайтеся вдома

Дитина, яка навчалася до карантину, тяжко переносить відміну занять, бо це були систематичні сталі острівки, які вона мала. Зробіть такі острівки вдома. Постійно закріплюйте їх, внесіть у режим дня більшість занять, які були до карантину.

🖤 Свіже повітря на балконі чи біля вікна

Заплануйте в режимі дня вихід на балкон. Нехай це буде той самий ритуал одягання та перевзування і похід на балкон, якщо немає змоги та можливості вийти на вулицю. Свіже повітря та сонечко необхідні для дитини. Якщо немає балкону, то відчиняйте вікно і нехай в квартирі стане прохолодно, тепло вдягніться.

🖤 Зустрічайтеся з учителями в онлайні

Дорослі люди для дитини з комплексними порушеннями, з якими вона почувала себе в безпеці та спокої, є важливими для неї. Чути їх голос та бачити важливо для дитини. Влаштуйте онлайн-зустрічі по Skype, ZOOM чи зателефонуйте їм.

🖤 Не сваріть себе за бруд в квартирі чи небажання вчитися, читати книжки

Дорослі мають великий градус тривоги та страху. А страх штовхає нас виживати в будь-якій ситуації і задовольняти фізіологічні потреби свої та дітей. Це є енерговитратним для будь-якої людини. Тому навчання, читання книжок, слухання вебінарів часом на останньому місці. Головне — фізіологічні потреби та здоров’я.

🖤 Турбуйтеся про себе

Не забувайте. Спочатку маску на себе, а потім на дитину. Пам’ятайте, що діти добре відчувають емоції батьків, хоч інколи й не можуть сказати, але можуть показати власною поведінкою.

01.04.20.

Гіперопіка: як батьківська любов може нашкодити дитині

Гіперопіка, або гіперпротекція - це надмірна турбота одного або обох батьків про дитину, при якій останній надається мінімум самостійності і особистого психологічного простору, а батьківський контроль здійснюється навіть у тих випадках, коли він не потрібен.

Для нормального емоційного розвитку дітям необхідно відчувати любов і турботу батьків. Але часто, надмірна дбайливість батьків про дітей може стати причиною виникнення великої кількості проблем. Логічно, що всі батьки хочуть кращого для своїх дітей: якісного харчування, прогресивного медичного обслуговування, модний і зручний одяг, різноманітних красивих іграшок. Деякі з них, забезпечуючи дитину всім, чого вона тільки може побажати, просто не розуміють, якої шкоди при цьому завдають її особистості. Такі батьки не відпускають дитину від себе ні на хвилину, безперестанку піклуючись про неї, передбачаючи і прогнозуючи кожен її крок. Вони бачать небезпеки там, де їх немає, і оберігають своїх чад від будь-якої, навіть химерної небезпеки.

Що ж у цьому поганого? Адже, з однієї сторони, із дитиною все гаразд, вона нагодована, доглянута, з нею займаються, і, головне, люблять її. Звичайно все це необхідно і потрібно. Але є й інша сторона медалі, проблема в тому, що дитина в таких умовах усім забезпечена, не маючи ніяких труднощів та незручностей, ніколи не навчиться їх долати. У дорослому самостійному житті, зустрічаючись навіть із найменшими труднощами, така людина панікуватиме і впадатиме у відчай. Крім того звикнувши до постійної опіки про себе, такі люди є несамостійними, безвідповідальними, нездатними в майбутньому потурбуватися про своїх дітей.

Основні ознаки гіперопіки:

§ Ігнорування бажань, інтересів і переваг дитини, звичка вирішувати за неї все.

§ Невпинний контроль над дитиною у всіх сферах її життя, починаючи з навчання, харчування і закінчуючи спілкуванням з друзями та іграми.

§ Постійний страх і тривога батьків за дитину, викликаний переважно надуманими причинами.

§ Вимога від дитини беззаперечного дотримання правил і обмежень, встановлених батьками.

§ Батьки завжди приходять на допомогу дитині або навіть виконують її обов'язки замість неї, причому найчастіше такі втручання в справи дитини необгрунтовані (наприклад, мати вирішує за дитину домашнє завдання, допомагає їй грати в дитячі одиночні ігри, читає вголос школяреві тощо).

Наслідки гіперопіки:

1. Розчарування батьків, бо їхня дитина не така ідеальна, якою вони її уявляли.

2. Тривога та стрес. Дитина звикає до того, що батьки завжди її опікують, усе вирішують за неї. Тому в будь-якій новій незрозумілій ситуації, вона губиться, іноді навіть впадає у розпач, переживає надмірну тривогу та стрес. Або дитині, наприклад, не подобається ходити на музичний гурток, плавання тощо, а батьки наполягають. Це також може призводити до стресу, і навіть до неврозів.

3. Нездатність переживати поразки. У житті кожної дитини повинні бути миті, коли вона зазнає поразки. Так вона розуміє свої помилки та може виправити їх. Якщо ж батьки оберігають дитину від усього, вона просто не навчиться бути самостійною. І якщо щось не буде виходити, це викличе у неї депресію.

4. Низька адаптація до нових умов. Дітей, яких надмірно опікують, лякає будь-яка нова ситуація, вони бояться змін.

5. Негативні звички. Якщо дитина - підліток, який прагне до сепарації від батьків, то ситуація гіперопіки може призвести до негативних наслідків, а саме: вживання наркотичних речовин, тютюнопаління, вживання алкогольних напоїв тощо.

І це ще не увесь список можливих наслідків такого стилю виховання. Тому батьки повинні виховувати дітей, даючи їм можливість приймати власні рішення, але при цьому пояснювати, які будуть їхні наслідки. Діти можуть інколи помилятися, це вчить приймати правильні рішення у майбутньому. Треба вміти вислухати дитину, її власну думку, а не керувати нею. А головне, - ставитися до дитини, як до унікальної особистості, і тоді вона завжди буде вірити в себе та свої можливості. Пам'ятайте, ваше розуміння та підтримка дуже важлива для дитини!

02.04.20.

Притча "Мішок проблем"

(про гіперопіку)

Одного разу до Бога прийшла жінка. Її спина була зігнута під вагою великого мішка, голова нахилена вперед, а погляд спідлоба був тривожним і пильним.

– Ти втомилася, мила жінко? – Стурбовано спитав Господь. – Зніми свою ношу з плечей, присядь, відпочинь.

– Дякую, але я не можу тут розсиджуватися, я ненадовго, – відмовилася жінка. – Тільки попрошу – і відразу назад! А то раптом за цей час вже що-небудь трапилося? Ніколи собі цього не прощу!

– Чого ж ти не готова собі пробачити?

– Якщо з моєю дитиною щось станеться. Я якраз і прийшла попросити тебе: Господи, спаси і сохрани його!

– Я тільки цим і займаюся, – серйозно сказав Господь. – Хіба я дав тобі привід засумніватися в моїй турботі?

– Ні, але … У цьому житті стільки всяких небезпек, поганого впливу, крутих поворотів! А у нього вік такий – все хочеться спробувати, всюди влізти, у всьому якось самоствердитися. Я дуже боюся, що його занесе на повороті, він вдариться, і йому буде боляче.

– Що ж, наступного разу він буде обережнішим, тому що на своїй шкурі дізнається, що таке біль, – відповів Господь. – Це дуже хороший досвід! Чому ж ти не хочеш дати йому навчитися?

– Тому що хочу позбавити його від цього болю! – Пристрасно вигукнула мати. – Ти бачиш – я завжди ношу з собою мішок соломи, щоб підстелити її там, де він може впасти.

– А впасти він може всюди … – задумливо відповів Господь. – Навіть з власного ліжка можна впасти, хіба ні?

– Ну так … Але ж є таке прислів’я – «знав би, де впасти, так соломки б підстелив». Ось я і намагаюся захистити його.

– І тепер хочеш, щоб я обклав його соломкою з усіх боків? Добре. Дивись!

І Господь миттю створив цілу купу соломи і кинув її в світ. Солома потрапила точно в ціль: вона кільцем лягла навколо сина тієї жінки, відгородивши його від усіх небезпек, від усіх негараздів, від усіх спокус, а заодно і від життя. Жінка бачила, як її син намагається рухатися то туди, то сюди, розсунути солому, пробратися крізь неї, але все марно: солома пересувалася разом з ним, готова, якщо що, пом’якшити удар. Син метався, пробував розірвати солом’яне кільце, впадав то у відчай, то в лють. А зрештою, він дістав звідкись сірники і підпалив солому. Спалахнуло полум’я, і ​​всю картину миттєво затягнуло димом.

– Синку! – Закричала жінка. – Синку, я йду на допомогу!

– Хочеш підкинути в багаття ще соломки? – Запитав Господь. – Май на увазі: чим більше соломки підстеляють батьки, тим сильніше бажання прорватися крізь неї за будь-яку ціну. Якщо ж це не вдасться, людина може і зовсім почати марнувати життя. Адже вона не буде знати, що таке біль, і що таке свобода вибору – теж …

– Але я не можу цього допустити! – Проридала жінка. – Мій мішок соломки врятує його!

– Ти думаєш, що це мішок соломи, але ти помиляєшся, – відповів Господь. – Насправді це – Мішок Проблем. Всі жахи, які тобі ввижаються, всі побоювання, які в тебе живуть, всі страхи, якими ти наповнена, знаходяться в цьому мішку. Все, про що ти думаєш і тривожишся, набирає силу і розростається, тому що ти даєш цьому енергію. Тому твоя ноша настільки обтяжлива, а твоя спина втомилася … Залиш цей мішок, дай сину свободу, а я подбаю про нього і захищу його!

03.04.20.

Мотиви, причини і умови, що призводять до виникнення та

розвитку девіантної поведінки у підлітків

Асоціальна поведінка розглядається як результат соціопатогенеза, що виникає внаслідок різних впливів на особистість:

Негативні чинники, що зумовлюють девіантну поведінку дітей:

1) неблагополуччя в сім’ї (неповна сім’я, батьки – п’яниці, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя; безвідповідальність батьків за виховання дітей, їх психолого-педагогічна неграмотність; негативні приклади в моральній поведінці; брак доброти, сімейного затишку, любові до дітей, справжнього батьківського авторитету; прояви насильства, жорстокості; матеріальне неблагополуччя);

2) низька педагогічна культура сім’ї (батько й мати працюють, освічені, інтелектуально розвинені, але матеріальний достаток проявляється у створенні для дітей “парникових” умов, що призводить до ослаблення внутрішніх сил особистості, матеріального перенасичення, вседозволеності, несформованості системи самовимог і самоконтролю);

3) недостатній рівень виховної роботи у загальноосвітніх закладах (проявляється у перевантаженості програм навчальним матеріалом, який учень не може засвоїти, що породжує негативізм, опір, намагання “втекти” від навчальної діяльності, почуття власної неповноцінності; прояви негативізму з боку вчителів-вихователів до учнів з моральними вадами; недостатній рівень педагогічної культури вихователів; ізоляція, відсторонення від цікавих колективних справ тощо);

Кримінальний фактор виникнення девіантної поведінки:

1) група підлітків, що сформована поза соціально-значущої діяльності, в умовах марного згаяння часу та ризикованих хуліганських занять. У таку групу, яка виявляється “каталізатором” злочинної поведінки неповнолітніх, підліток потрапляє в разі неможливості добитися успіху, відсутності позитивної діяльності, в якій підліток може реалізувати себе;

2) в разі психологічного дискомфорту, що виникає як результат престижного невдоволення, відчуження від колективу, як це буває з “важкими” учнями внаслідок їх слабкої успішності, конфліктів з вчителями та однокласниками, що призводить до зниження референтної значущості підлітка та пошуків ним іншого кола спілкування.

Психобіологічні передумови асоціальної поведінки дітей:

а) кризові явища, що характеризують психофізіологічний розвиток у підлітковому віці (кризові явища в організмі, психіці та взаємовідносинах підлітка);

б) нервово-психічні захворювання, акцентуації характеру

- психічні аномалії: олігофренія, психози, психопатії, неврози, психофізичний інфантилізм, ознаки органічного ураження головного мозку;

- частіше за інші зустрічаються акцентуації за гіпертимним та нестійким типом;

в) відставання в розумовому розвитку

- за особливо несприятливих умов внаслідок своєї підвищеної навіюваності підлітки можуть легко підпасти під вплив дорослих, досвідчених злочинців;

г) різні фізичні вади, дефекти мови, зовнішня непривабливість, вади конституційно-соматичного характеру;

д) ненормальні біологічні потреби

- юнацька гіперсексуальність, несублімована в соціально-активні форми діяльності, що закріпилася на рівні поганих звичок;

- потреба в алкоголі, палінні, наркотиках.

Фактори, що провокують жорстокість:

- внутрішньо-особистісна агресивність учнів, що виявляється внаслідок індивідуальних особливостей;

- попередній досвід життєдіяльності школярів, що містить в собі прояви власної агресивності і спостереження аналогічних проявів у близькому оточенні – в родині, у референтній групі одноліток, у закладах освіти, в яких навчався раніше;

- недостатній рівень розвитку комунікативних навичок, відсутність прикладів і досвіду ненасильницьких відносин і знань про свої права.

06.04.20.

Девіантна поведінка підлітків в сім’ї або чи не пора нам

придивитися до наших дітей?

Злочини проти наших дітей, які ми здійснюємо кожен день

«Директор уважно вдивлявся в папери.

-Школу кинув… Вдома не ночував…

Де ж ти ночував? -А де ніч застане.»

О.Гончар, «Бригантина»

Ще у сімдесятих роках Олесь Гончар чудово змалював життя важковиховуваних дітей, які живуть у будинку для неповнолітніх правопорушників. Їхні переживання, мрії, бажання бути почутим і бути комусь потрібним. Але перечитуючи рядки цієї чудової книги, в малих важковиховуваних пізнаються наші сучасні діти.

На жаль, девіантна поведінка набула масового характеру. Зараз кожна друга родина стикається з ненормальною поведінкою дітей у підлітковому віці. Девіантна поведінка – це вчинки, які суперечать загальноприйнятим нормам етики та моралі, які запровадженні у суспільстві.

В Америці майже 50% підлітків мають схильність до девіантної поведінки, в країнах СНГ цей показник значно вищий. А все тому, що низький рівень економіки, безробіття, або мала заробітна платня, зниження морально-етичного рівня населення, негативний вплив ЗМІ, – провокують дітей шукати легке життя деінде.

Однією із причин девіантної поведінки дитини є криза інституту сім’ї

Споглядаючи на сучасні сім’ї можна помітити, що порівняно з минулими часами досить сильно збільшилось кількість розлучень і часто діти в неповних сім’ях або в новоутворених почувають себе некомфортно і, навіть, погано. Батьки ж з свого боку або не реагують на сигнали дитини, або ж криками і силою примушують її звикати до нових умов життя. Підліток в свою чергу намагається довести всьому світу свою правду. І це виливається у брехню, хуліганство, бродяжництво.

Ворожість і конфлікти у відносинах відбуваються не тільки в неповних сім’ях, а й у повноцінних. Авторитарне виховання і відсутність поваги до підростаючого покоління знищує батьківський авторитет. Так як вдома підлітка не хочуть зрозуміти, дитина шукає підтримки на стороні і як правило знаходить у не дуже гарній компанії. Якщо синові постійно кажуть, що він поганий, згодом він так себе і веде, але за цим криються образи, потреба в повазі, любові, бажанні привернути увагу, або помститися. І навіть коли батьки зрозумівши свої помилки намагаються надолужити втрачене, довіру дитину дуже важко повернути.

Рекомендації батькам щодо виховання "важких" підлітків

Назріваючі конфлікти краще вирішувати разом з підлітком конструктивним методом. Починати треба з вислуховування дитини. Після того, як вислухали треба запропонувати варіанти вирішення ситуації. Третій крок, вибрати оптимальний варіант. Як правило найкращий варіант той, що був прийнятий одностайно. Потім треба детально оговорити цей варіант. І звісно проконтролювати виконання цього варіанту. Якщо ви не хочете пускати свою доньку на дискотеку до пізньої ночі, не ставте їй умови, не погрожуйте, поясніть причини своїх переживань і з повагою віднесіться до її бажань, оговоріть з нею варіанти вирішення ситуації, щоб і донька була задоволена і ви. Наприклад, можна запропонувати повертатися додому тільки у супроводі подружок, на таксі і перед цим обов’язково зателефонувати батькам. Домовтеся з нею, що замість 12 години ночі, вона повинна повернутися об 11, а зустрічатиме її – батько.

Часто з проблемами у поведінці дитини стикаються батьки, які надмірно контролюють її, і вимагають від неї найкращих показників. Завищені вимоги до дитини провокують її на постійний стрес, низьку самооцінку і можуть призвести навіть до суїциду. Приймайте своє дитя таким, яким воно є, не старайтесь нав’язати суспільні еталони, дозвольте їй розвиватись у міру своїх талантів. Обмеження, вимоги, заборони обов’язково повинні бути у житті кожної дитини, але в міру і вони повинні бути гнучкими. Наприклад донька може сісти за уроки коли завгодно, але завершити їх обов’язково до 8-ї години вечора. Таким чином ви даєте дитині право вибору у межах ваших правил. Батьки повинні бути одностайні у вимогах, але підтримувати дисципліну у лояльній дружній формі.

У 13-16 років більшість підлітків не мають впевненості в своїй красі, розумі, можливостях. Їм здається, що усі навколо їх розглядають під мікроскопом, що всі навколо знають про їх недоліки. Якщо дитину підтримують вдома, постійно нагадують про те, що вона добра, розумна, красива, що її люблять, то їй набагато легше пережити цей період. Але якщо і так низьку самооцінку, ще більше занижують батьки, вчителі, однолітки, то вихід тільки один самоствердитися у будь який спосіб. Дуже часто бажання бути визнаним в групі однолітків веде до порушення нормальної поведінки. Щоб не бути вигнанцем, майже 70% підлітків починають палити, вживати не нормативну лексику, хуліганити.

У нашій країні 40% підлітків у 14 років уже куштували алкогольні напої. Доступність алкоголю та тютюну, широка реклама психоактивних речовин дають змогу відчути себе дорослим. У багатьох випадках батьки навіть не здогадувалися про це, так як вважали свою дитину «не такою». Але є і такі батьки які не вбачають нічого страшного у тому що дитина може випити пляшку пива разом з друзями, бо ж самі такі були у юності. А саме у стані алкогольного сп’яніння скоюються такі злочини як: крадіжки, розбій, зґвалтування. Безконтрольність, відсутність довірливих відносин батько-син, багато вільного часу ведуть до того що дитина вештається хтозна де і хтозна з ким.

Якщо дитина дуже нервова і категорична, не варто карати її, краще активно вислухати і можливо допомогти порадою, або хоча б обійняти і дати відчути, що вона у безпеці. Щоб не допустити подібних ситуацій, постійно хваліть її, підтримуйте її починання, діліться своїми почуттями,займайтеся разом з нею якимись справами. Наприклад можна кожен ранок разом бігати, або разом готувати вечерю. Якщо у вашого чада буде якесь захопливе хобі, або спортивна секція, гурток, це звісно допоможе відчувати себе більш значимим у цьому житті.

Отож, шановні батьки!

– Будьте уважні до дитини, з ким вона товаришує, чим захоплюється, що приносить додому.

– Виявляйте до підлітка більше любові, ласки;

– Заохочуйте його вподобання, хоббі

§ Обмежуйте перегляд фільмів зі сценами насилля.

§ Будьте єдині у вихованні

§ Не застосовуйте фізичні покарання

§ Враховуйте індивідуальні особливості вашого чада.

§ Будьте другом, який завжди вислухає.

Як допоміжний матеріал у виявленні психічного стану вашої дитини:

Самооцінка психічних станів (тест Айзенка) для дітей з 14 років

Пропонується опис різних психічних станів. Якщо цей стан часто спостерігається, то ставиться 2 бали, якщо цей стан буває, але зрідка, то ставиться 1 бал, якщо зовсім не підходить – 0 балів.

I 1) Не відчуваю в собі впевненості.

2) Часто через дрібниці червонію.

3) Мій сон неспокійний.

4) Легко впадаю у відчай.

5) Турбуюся навіть про уявні неприємності.

6) Мене лякають труднощі.

7) Люблю копатися в своїх недоліках.

8) Мене легко переконати.

9) Я недовірливий.

10) Я насилу переношу час очікування.

II 11) Нерідко мені здаються безвихідними положення, з яких все-таки можна знайти вихід.

12) Неприємності мене сильно засмучують, я падаю духом.

13) При великих неприємностях я схильний без достатніх підстав звинувачувати себе.

14) Нещастя і невдачі нічому мене не вчать.

15) Я часто відмовляюся від боротьби, вважаючи її безплідною.

16) Я нерідко відчуваю себе беззахисною.

17) Іноді у мене буває стан відчаю.

18) Я відчуваю розгубленість перед труднощами.

19) У важкі хвилини життя іноді поводжуся по-дитячому, хочу, щоб пожаліли.

20) Вважаю недоліки свого характеру невиправними.

III 21) Залишаю за собою останнє слово.

22) Нерідко в розмові перебиваю співрозмовника.

23) Мене легко розсердити.

24) Люблю робити зауваження іншим.

25) Хочу бути авторитетом для інших.

26) Я не задовольняюся малим, хочу найбільшого.

27) Коли гніваюся, погано себе стримую.

28) Віддаю перевагу керувати, ніж підкорятися.

29) У мене різка, грубувата жестикуляція.

30) Я мстивий.

IV 31) Мені важко змінювати звички.

32) Мені нелегко переключати увагу.

33) Дуже насторожено ставлюся до всього нового.

34) Мене важко переконати.

35) Нерідко у мене не виходить з голови думка, від якої слід було б звільнитися.

36) Нелегко зближуюся з людьми.

37) Мене засмучують навіть незначні порушення плану.

38) Нерідко я проявляю впертість.

39) Неохоче йду на ризик.

40) Різко переживаю відхилення від прийнятого мною режиму дня.

Оцінка та інтерпретація балів.

І. Тривога: 0 … 7 – не тривожні; 8 … 14 балів – тривожність середня, припустимого рівня; 15 … 20 балів – дуже тривожний.

ІІ. Фрустрація: 0 … 7 балів – маєте високу самооцінку, стійкі до невдач, не боїтеся труднощів; 8 … 14 балів – середній рівень, фрустрація має місце; 15 … 20 балів – у вас низька самооцінка, ви уникаєте труднощів, боїтеся невдач.

III. Агресивність: 0 … 7 балів – ви спокійні, витримані; 8 … 14 балів – середній рівень агресивності; 15 … 20 балів – ви агресивні, не витримані, є труднощі при спілкуванні та роботі з людьми.

IV. Ригідність: 0 … 7 балів – ригідності немає, легко переключаєтесь, 8 … 14 балів – середній рівень; 15 … 20 балів – сильно виражена ригідність, незмінність поведінки, переконань, поглядів, навіть якщо вони розходяться, не відповідають реальній обстановці життя. Вам протипоказані зміна роботи, зміни в сім’ї.

Тривожність – переживання емоційного неблагополуччя, пов’язане з передчуттям небезпеки або невдачі. Будь-яка нестабільність, порушення звичного ходу подій може привести до розвитку тривожності.

Фрустрація (лат. frustratio – обман, невдача, марне очікування, розлад, руйнування (планів, задумів)) – психічний стан, що виникає в ситуації розчарування, нездійснення якої-небудь значущої для людини мети, потреби. Виявляється в гнітючій напрузі, тривожності, відчутті безвихідності і відчаю.

Ригідність (від латин. rigidus – жорсткий, твердий) – утрудненість, аж до повної нездатності, в зміні наміченої суб’єктом програми діяльності в умовах, що об’єктивно вимагають її перебудови.

Агресивність (лат. aggressio – нападати) – стійка характеристика суб’єкта, схильність, що відображає його відношення до поведінки, метою якої є спричинення шкоди, або подібний афективний стан (гнів, злість).

07.04.20.

Медіаграмотність: практичні навички

Медіаграмотність — сукупність знань, навичок та умінь, що дозволяють людям аналізувати, критично оцінювати і створювати різноманітні повідомлення для різних типів медіа. Окрім того, медіаграмотність передбачає вміння розуміти й аналізувати, як медіа функціонують у суспільстві та який вплив вони мають.

Чи замислювалися ви про важливість інформаційної безпеки? Вмієте розпізнавати інформаційну маніпуляцію? Адже сьогодні від впливу ЗМІ та соціальних медіа не захищений ніхто! Саме для цього кожному з нас потрібно формувати нову навичку — медіаграмотність.

Весь світ залучений в єдину інформаційну систему, і працює вона в режимі реального часу. Тож не дивно, що медіаграмотність як культура правильного споживання інформації, за даними Institute for the Future, увійшла до переліку навичок майбутнього, що необхідні для ефективної взаємодії з людьми. Про найважливіші принципи сприйняття медіаповідомлень розповідає Надія Чорна-Бохняк, експертка з комунікацій у некомерційних організаціях та викладачка комунікацій у Школі журналістики УКУ.

Хто створює нашу картину світу?

Дехто вважає, що медіаграмотність — це про захист дітей від небажаних меседжів чи зловживань довірою в інтернеті. Варто зрозуміти: мова йде про кожного, без винятку. І не лише про телебачення та інтернет. Якщо ви вимкнете телевізор чи комп’ютер, ви все одно залишитесь в медіапросторі. Медіа та інформація більше не є тим, що впливає на нашу культуру, — це і є культура.

Медіа довгий час були добре перевіреним джерелом інформації. Зараз це в минулому, але старе відношення ще залишилося: наше сприйняття навколишньої реальності залежить від того, як його подають ЗМІ.

У великому потоці подій, які накопичуються день у день, людині складно виробити власне розуміння того, що їй показують. Виникає не система, а мозаїка подій.

Медіаграмотність — це навички та звички, які допоможуть вам критично сприймати повідомлення різних медіа: традиційних, соціальних мереж, зовнішньої реклами, маркетингу.

Медіаграмотність допоможе уникнути неточних новин і отримати достовірну інформацію про поточні події. І базується ця навичка на вашій персональній відповідальності як споживача.

Чи варто вірити соцмережам?

Сьогодні соціальні медіа, такі як Facebook, Twitter, Telegram, взяли на себе функцію поширення новин. Але вони не завжди є надійним джерелом інформації. Вам здається, що ви отримали ретельно відібрані знання з певної теми, поки гортали стрічку відомих вам людей, але це не так. Соціальні медіа транслюють велику кількість маніпулятивних і фіктивних новин.

Боти і тролі

У соціальних медіа розігруються, зокрема, бізнесові і політичні стратегії. Вони залишаються непомітними для нас, але в той же час агресивно втручаються в наш інформаційний простір. І ми піддаємося їм, навіть не усвідомлюючи цього. Тут варто згадати про ботів і тролів. Це інструменти спотворення реальності. Вони вносять деструктив в публічні дискусії, викликають негативні емоції в аудиторії і порушують онлайн-етику. Боти — це програми, а тролі — реальні люди, які отримують за свою роботу гроші. Їх основне завдання — засмітити інфопростір, щоб реальні думки загубилися серед коментарів. Таким чином відволікається увага від суті питання і створюються помилкові враження про точку зору людей.

Хто платить за лайки?

Маніпуляцією є і додаткові смисли, які закладають в повідомлення маркетологи і піарники. Потрібно пам’ятати про те, що соціальні медіа, такі як Facebook, Twitter, Instagram, — це в першу чергу платформи, головна мета яких — заробити гроші.

Користувачі нічого не платять при реєстрації, але головною цінністю є ваші персональні дані: вік, стать, місце проживання, освіта, інтереси тощо.

За допомогою системи http cookie спеціальна програма відмічає, що ви робите в браузері свого комп’ютера. Так Facebook знає про вас все: які публікації вам подобаються, які сторінки ви переглядаєте, що плануєте купити найближчим часом, яка інформація найбільш затребувана для вас тощо. Доступ до цієї інформації допомагає точно націлювати рекламу на певні групи користувачів.

Власник сторінки бренду, медіа або організації, особливо після останніх нововведень Цукерберга, змушений платити за публікацію, щоб збільшити коло людей, які її побачать. При цьому для користувача така реклама виглядає звичайним повідомленням в стрічці новин. При гарному налаштуванні таргетингу вона, швидше за все, зацікавить вас і змусить лайкнути себе або клікнути.

Реклама в соціальних мережах порівняно дешева, але ефективна. Пам’ятайте, що у вашу стрічку новин потрапляє лише невелика частина всього можливого контенту, тож боротьба за увагу користувачів є головною рушійною силою покупки реклами і створення рекламних повідомлень.

Основні принципи медіаграмотності

Канадський вчений Джон Пандженте виділив такі ключові поняття медіаграмотності.

• Медіа формують наше почуття реальності. Ставлення до об’єктів реального світу формується на основі медіаповідомлень, які сконструювали фахівці, що переслідують певні цілі.

• Створення медіапродукту — це бізнес. За кожним бізнесом стоять конкретні люди зі своїми інтересами. Вони визначають зміст того, що ми дивимося, читаємо, слухаємо.

• Будь-яке медіаповідомлення транслює певні цінності прямо або неявно.

• Медіа впливають на політичну й економічну ситуацію, провокуючи соціальні зміни.

• Медіа змушують нас замислюватися про події, що відбуваються в інших країнах.

Всі новини — не об’єктивні

Все, що ми читаємо, чуємо і дивимося онлайн, — це медіаманіпуляція. Цьому є пояснення.

Підбір інформації. Медіа диктують нам, про що думати, навіть якщо ми не планували думати про те, що прочитали. У світі щодня відбуваються мільйони подій, і дізнатися про все просто неможливо. З мільйона виокремлються, умовно кажучи, десять. При переході від мільйона до десяти ми обов’язково втратимо багато. Цей залишок і стає нашою інформаційної картиною дня. Про інші події ми навіть не будемо здогадуватися.

Погляд на подію. При висвітленні події, що може викликати різне ставлення, буде зроблено акцент на її позитивних чи негативних аспектах. І ті, й інші можуть бути правдою, але саме їх підбір буде впливати на сприйняття події в цілому.

Спрощення інформації. Зі 100% характеристик події в новини може потрапити лише мала частина. Ніхто не застрахований від перебільшення, спотворення, фальсифікації чи спрощення інформації.

Правила медіабезпеки

Ви миєте руки перед вечерею, готуєте на чистій воді і чітко знаєте, скільки ложок цукру дозволяєте собі з’їсти за день? Тоді гарна ідея виробити правила і для вживання інформації.

1. Формуйте свою стрічку новин в соціальних мережах безпристрасно

У сучасному суспільстві контент має змогу створювати кожен. Але якщо вам не подобається інформаційний продукт, ви маєте право адекватно зреагувати і відмовитися від нього. Не варто додавати друзів з жалості, демонструючи мережевий альтруїзм. Не додавайте людей тільки тому, що у них милі фотографії. Потрібен тверезий розрахунок і свідомий вибір.

2. Видаліть недостовірні джерела

Якщо людина публікує дурниці, це достатній аргумент, щоб видалити її зі свого кола друзів.

3. Не відволікайтесь на те, що для вас не важливо

Вам не обов’язково стежити за модними трендами, розуміти політику, бути в курсі всіх коливань валютного ринку і знати імена голлівудських акторів. Ви маєте право чогось не знати, не цікавитися чимось, не стежити за цим.

4. Слідкуйте за якістю

Інформаційне середовище складається з «простих і складних вуглеводів». «Прості вуглеводи» засвоюються на льоту, дарують моментальну насолоду і шкодять здоров’ю. Після такої їжі апетит подвоюється — ви починаєте потребувати більшої дози до тих пір, поки не відчуєте себе погано.

«Повільні вуглеводи» складні для засвоєння. Але саме вони можуть дати відчуття наповненості, змісту і мають складати основу «інформаційного меню». Це, наприклад, якісна аналітика, пізнавальна інформація, освітні проекти.

5. Живіть своїм життям

Багато медіа дублюють інформацію з інших медіа, які в свою чергу отримали інформацію з третіх джерел, а ви це все поглинаєте. Закрийте стрічку і живіть повноцінним життям.

6. Виділяйте час, щоб подумати

Відволікайтеся від нескінченного потоку інформації та її аналізу. Побудьте в тиші, подивіться, послухайте. Не бійтеся чогось не розуміти або проґавити час, не споживаючи нові дані. Профільтруйте свої думки, давши їм ковток інформаційного детоксу.

08.04.20.

Формування позитивного мислення у дітей

Люблячим батькам важливо формувати у дітей правильний спосіб мислення й позитивний настрій. Разом з дитиною ви можете визначити, як вона сприймає навколишній світ. Ставлячи правильні запитання, ви не тільки отримаєте потрібну інформацію, а й зможете заохочувати поведінку, яка принесе позитивні зміни та сприятиме найкращому використанню доступних ресурсів, що пропонуються життям. Як кажуть, куди думка – туди й енергія.

Позитивне мислення - необхідна умова досягнення успіху в будь-якій діяльності.

Які ж запитання треба ставити дітям?

1. Як ти думаєш, які п'ять слів найкраще описують тебе? Це запитання допомагає дитині формувати правильне уявлення про себе.

2. Яке заняття робить тебе щасливим? Сенс цього запитання полягає в тому, щоб звернути увагу вашої дитини на те, що змушує її відчувати себе щасливою, та пояснити, що вона може самостійно збільшувати час занять тими справами, які приносять їй найбільшу радість. Це навчить її продовжувати ту діяльність, хобі й навіть кар'єру, які будуть робити її щасливою протягом усього подальшого життя.

3. Що ти вмієш робити таке, чому можеш навчити інших? Дане запитання допоможе вашій дитині відчувати себе значущою й підвищить її самооцінку. Це нагадає їй, що вона важлива в цьому світі, їй є що запропонувати іншим людям. Коли дитина відчуває себе особливою, вона розвиває почуття власної гідності, її впевненість у собі поступово зростає, до того ж вона з більшим завзяттям починає навчатись.

4. Яка подія з тих, що коли-небудь траплялися з тобою, є для тебе найпрекраснішою/жахливою?Життя – це поєднання щасливих і сумних миттєвостей, і це робить його таким цікавим і багатогранним. Це запитання допомагає дитині усвідомити (на власному досвіді), що погане не триває вічно. Після бурі завжди виходить сонце, і його неймовірне тепло, зігріваючи наші серця, змушує відчувати себе просто чудово. За допомогою цього запитання ви також отримуєте цінну інформацію про те, подолання якого переживання ваша дитина найбільше потребує зараз і, відповідно, яку допомогу ви можете їй запропонувати.

5. Який урок ти виніс із кращої/гіршої події свого життя? Старе прислів'я каже, що досвід – це найкращий учитель, і це правда. Важливо, щоб діти брали уроки із власного досвіду (як позитивного, так і гіркого), а також з досвіду інших людей, зокрема своїх батьків. Коли ваша дитина вчиться на своєму досвіді, це означає, що вона навряд чи повторить ті ж самі або подібні помилки в майбутньому.

6. Як ти думаєш, що найбільше стане в пригоді тобі в дорослому житті з того, що ти зараз вивчаєш? Це запитання нагадує дітям, що колись вони стануть дорослими, що незабаром їм доведеться почати самостійне життя. Коли ваша дитина розуміє цінність набутих знань і того, як ці знання допоможуть їй у майбутньому, це може мотивувати її на отримання реального задоволення від читання, навчання та процесу пізнання.

7. Якби ти міг здійснити подорож у часі на три роки назад і побачити себе молодшим, яку пораду ти дав би самому собі? Це запитання може привести до веселої розмови, яка допоможе вам дізнатися про ті проблеми минулого, які шкодили вашій дитині, і звернутись до них, щоб розвивати в неї здатність учитись на своїх помилках.

8. За що ти найбільше вдячний долі? Це запитання вчить дітей розглядати події в перспективі, озиратись навкруги й цінувати те, що вони мають: сім'ю, друзів, хорошу школу, їжу.

9. Як ти думаєш, що відчуває інша людина? Допомагайте дитині розвивати емпатію, співчуття, співпереживання; вчіть її цікавитись тим, що відчуває інша людина. Ваша дитина стане більш співчутливою, щасливою, з почуттям власної гідності, просто ставши більш уважною й чуйною. Вона буде вести більш багате, наповнене сенсом життя, думаючи про інших людей і допомагаючи їм.

10. Як, на твою думку, повинно скластися твоє життя в майбутньому? Це запитання також спрямовує дітей на думки про майбутнє і його планування. Воно допоможе вашій дитині обміркувати, ким вона хоче стати, коли виросте, і яким би хотіла бачити світ, коли подорослішає.

11. Якби ти міг вирости знаменитим, чим би ти хотів прославитись? Це запитання налаштовує дітей на думки про істинне значення успіху та про спадок, який вони хотіли б залишити після себе.

12. Як би ти змінив світ, якби міг? Дослідження показують, що очікування позитивного досвіду приносить більше щастя, ніж сам досвід. Щаслива та людина, яка позитивно мислить, уміє ефективно вирішувати будь-які проблеми.

13. Якби ти міг ввести одне правило, якого повинні б дотримуватись усі люди у світі, яким би воно було? Чому? Це запитання звертає увагу дітей на те, що ми живемо у світі із правилами та обмеженнями, яких зобов'язані дотримуватися, щоб забезпечити порядок і послідовний, упорядкований хід подій. Правила призначені не для того, щоб карати нас, а для того, щоб допомогти нам жити та взаємодіяти з іншими людьми найкращим чином.

Отож, шановні батьки, вчіть дітей позитивному мисленню і вони завжди будуть успішними!

09.04.20.

БАНОЧКА ЩАСТЯ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО МИСЛЕННЯ У ДІТЕЙ

Оптимістичний настрій допомагає дітям рости більш здоровими і стати творчими, позитивними і незалежними в майбутньому. У всіх нас бувають важкі часи, які можуть тривати дні, тижні або навіть місяці.

Пережити такі періоди людям допомагає позитивне мислення, ефекти якого науково підтверджені. Психологи, використовуючи дані досліджень, встановили, що налаштування на успіх в конкретній справі може сприяти підвищенню імунітету до деяких інфекційних захворювань.

У випадку з дітьми відбувається те ж саме.

Як формувати позитивне мислення у дітей?

Пропонуємо Вашій увазі чудову методику, розроблену іспанськими психологами.

Що треба зробити

Для початку вибираєте велику і красиву скляну банку. Вона і буде банкою щастя. Ви можете підписати її за допомогою маркера або приклеїти на неї красиву картинку.

Банку треба розмістити на видному місці в будинку.

Щодня батьки і діти повинні описати те, що найкраще трапилося з кожним з них протягом дня. Це можуть бути зовсім прості речі, наприклад, добре слово, посмішка або речі значно більші – іспит, який зданий краще, ніж очікувалося.

При написанні записки інформація, що міститься в ній, відкладається в мозку, навіть якщо ми цього і не усвідомлюємо.

Записку складають і відправляють в банку.

Приблизно через 6 місяців або коли банка буде заповнена, записки виймаються і читаються вголос.

Що дає застосування такої методики

§ Дитина навчиться думати про хороші речі, які трапляються з нею протягом дня.

§ Вона буде цінувати навіть незначні позитивні речі, які можуть бути непоміченими іншими людьми.

§ Дитина зможе відрізняти невеликі проблеми від дійсно істотних.

§ Дитина навчиться бути вдячною.

§ Все це поліпшить спілкування і атмосферу в цілому в сім’ї.

КОНСУЛЬТУВАННЯ В ZOOM

10.04.20.

Рекомендовано прослухати педагогам. Надзвичайно корисний вебінар! Оксана Вікторівна Лапа, автор вебінару, фактично надала матеріал для роботи з найактуальнішими запитами щодо профілактики та просвіти в умовах карантину і не тільки.

https://www.youtube.com/watch?v=cCfKfJbC_vE&feature=emb_share&fbclid=IwAR1foifa2-xDApzN32asUI5JEWEIjrtzfW-idPwdqqDOymPadrMgNSf_exM

13.04.20.

Укранімафільм "Червона жаба"

Фільм за казкою Марини і Сергія Дяченків

Якщо ти не такий, як усі, - не варто цього боятися і постійно ховатися. Треба показати світові, що ти унікальний. І тоді світ тобі посміхнеться.

14.04.20.

Агресивність у дітей

Людина має здатність любити, і якщо вона не може знайти застосування своїй здатності любити, вона здатна ненавидіти, виявляючи агресію і жорстокість. Цим засобом вона керується як утечею від власного сердечного болю.

Еріх Фром

Тема нашої розмови досить серйозна – вияв дітьми жорстокості і агресії. На жаль, ці явища живуть серед нас, дорослих, і серед наших дітей. Що ж це за явище і чи варто нам про нього говорити ?

Слово «агресивність» утворено від латинського aggressio – напад. Зверніть увагу, агресія – це поведінка, що заподіює шкоду предметам чи предмету, людині чи групі людей. Агресія може виявлятися фізично (удари) і вербально (порушення прав іншої людини без фізичного втручання).

У психології розрізняють два види агресії : інструментальну й ворожу. Інструментальна агресія виявляється людиною для досягнення визначеної мети. Вона типова для дошкільного та молодшого шкільного віку (я хочу забрати іграшку чи предмет). У старших дітей більше виявляється ворожа агресія. Вона спрямована на те, щоб заподіяти людині зло, біль.

Агресивну поведінку не можна однозначно вважати поганою. Виникаючи в критичній ситуації, вона виконує захисну функцію, інколи функцію розв’язання (виходу) ситуації. Найчастіше агресивна поведінка спостерігається у дитини в критичні вікові періоди. Це свідчить про те, що життя дитини стало складнішим.

Агресивність - характеризується поведінкою, спрямованою на заподіяння шкоди іншій людині і супроводжується, в більшості випадків, станом гніву, ворожості, ненависті тощо.

Ознаки агресивності :

· упертість;

· дратівливість;

· напади гніву, вибух злості, обурення;

· намагання образити іншу людину, принизити гідність;

· наполягання на своєму;

· егоцентризм (нерозуміння інтересів інших людей);

· самовпевненість, завищена самооцінка.

Причини :

· Реакція на приниження гідності дитини, осміювання, знущання.

· Наслідок обмеження самостійності людини, надмірна опіка.

· Прояв суперництва між дітьми у сім’ї (особливо багатодітних).

· Результат гнітючого переживання невдач.

· Яскраво виражена екстровертованість.

· Взаємостосунки в сім’ї між батьками.

· Результат “едіпового” комплексу (агресивність до однієї статі – дівчата до жіночого, хлопці – до чоловічого).

Розберемо детальніше причини дитячої агресії

Чому дитина стає агресивною? Адже емоції злості і гніву запускають агресію, але не обов'язково призводять до її прояву.

Дослідження в області вивчення дитячої агресії показують, що на формування даної особливості впливають:

§ негативізм матері (її відчуженість, байдужість, постійна критика);

§ байдуже ставлення, ігнорування агресивних проявів дитини по відношенню до інших дітей і дорослих (фактично заохочення агресивної поведінки);

§ суворість дисциплінарних дій (фізичне покарання, психологічний тиск, приниження).

На формування дитячої агресії може впливати схильність до збудливості нервової системи. Але йдеться тільки про схильність. Практика показує, що на агресивність дитини більше впливають соціальне середовище і його оточення. Агресивна дитина швидше виросте в сім'ї з агресивними батьками, але не тому, що це передається генетично, а тому, що батьки не уміють справлятися з своєю агресивністю. Тому і не змогли навчити цьому свою дитину.

Отже, дитяча агресивність формується під впливом стилю спілкування дорослого з дитиною. Особливо небезпечні наступні стилі :

1. Накази, команди.

"Зараз же перестань!", "Забери!", "Винеси відро!", "Швидко в ліжко!", "Щоб я більше цього не чув!", "Замовкни!" У цих категоричних висловах дитина відчуває неповагу до себе. Такі слова викликають почуття безправ’я та покинутості. Особливо коли дитина має проблеми і намагається поділитися ними з батьками. У відповідь діти звичайно опираються, “бурчать”, ображаються, виявляють упертість.

2. Попередження, застереження, погрози.

"Якщо ти не перестанеш плакати, я піду...", "Дивися, щоб не стало гірше", "Ще раз повториться, я візьму пасок". Погрози та попередження погані тим, що за постійного повторювання діти до них звикають і перестають на них реагувати. Тоді дорослі від слів переходять до діла, і швидко проходять шлях від слабких покарань до більш сильних, а часом жорстоких, застосовують фізичні покарання.

3. Мораль, повчання, проповіді.

“Ти зобов’язаний поводитися так, як належить”, “Кожна людина повинна працювати”, “Ти повинен поважати дорослих”. Звичайно, діти з подібних фраз не дізнаються нічого нового. Нічого не зміниться від того, що вони слухатимуть це знову-і -знову. Вони відчувають тиск зовнішнього авторитету, інколи провину, а найчастіше - все разом. Річ у тім, що моральні основи й моральну поведінку виховують не стільки слова, скільки атмосфера в сім’ї, оточенні через наслідування поведінки дорослих.

4. Постійні поради, намагання все вирішити за дитину.

“А ти візьми і скажи…”, “По-моєму треба…”, “Я б на твоєму місці…". Діти не схильні дослухатися до наших порад. А інколи вони відверто повстають: ”Без тебе знаю!”, “Тобі легко казати”, “Ти так вважаєш, а я по-іншому”. Кожній дитині властиве прагнення бути незалежною, приймати самостійні рішення. Щоразу, коли ми щось радимо дитині, ми ніби даємо їй зрозуміти, що вона ще мала й недосвідчена, а ми розумніші від неї, наперед усе знаємо.

5. Докази, нотації, лекції.

“Усе через тебе!”, “Завжди ти…”. Це викликає в дітей або активний захист (напади у відповідь, заперечення, озлобленість), або нудьгу, пригніченість, розчарованість в собі та своїх стосунках з батьками. В такому разі в дитини формується низька самооцінка, яка породжує нові проблеми. Спробуйте звертати увагу не тільки на негативні, а й на позитивні сторони дитини. Не бійтеся, що похвальні слова в її адресу, зіпсують дитину. Подумаймо, а чи добре самим нам жилося б в умовах постійного бомбування критикою з боку найближчої людини? Чи не чекали б ми від неї добрих слів?

6. Обзивання, висміювання.

”Плакса-вакса”, “Ну просто бовдур!”, “Який же ти ледащо”. Усе це найкращий спосіб відштовхнути дитину й “допомогти” їй розчаруватися в собі. Звичайно, в таких випадках діти ображаються й захищаються: ”А сама яка?”, “Ну й буду таким!”

7. Випитування, розслідування, здогадування.

”Ні, ти все-таки скажи”, “Що ж все-таки трапилося?”, “Ну чому ти мовчиш?” І справді, хто з нас любить, коли нас виводять на чисту воду? За цим може наступити лише захисна реакція, бажання уникнути контакту. Утриматися в розмові від запитань дуже важко і все ж треба спробувати замінити питальні речення на стверджувальні. Часом різниця між питальним і стверджувальним реченням майже непомітна, але для дитини, яка переживає, ця різниця велика: запитання сприймається як холодна цікавість, стверджувальна фраза – як розуміння й підтримка.

8. Співчуття на словах, умовляння.

Звичайно, дитина потребує співчуття, однак є ризик, що слова “я тебе розумію, співчуваю” прозвучать надто формально. Іноді замість цього краще промовчати, притиснути її до себе. А у фразах на зразок “Заспокойся”, “Не звертай уваги” вона може почути зневагу до її турбот, применшення її страждань.

9. Ігнорування.

”Відчепися!”, “Не до тебе”, “Завжди ти зі своїми скаргами”.

Допоможемо дитині справитися з агресією

Як допомогти дитині навчитися справлятися з природними агресивними імпульсами, не доводячи їх до виникнення серйозної проблеми?

Важливо, щоб в сім'ї були чіткі правила і однакові вимоги до дитини. Тоді у дитини буде менше шансів маніпулювати своєю агресивністю, вона не зможе сказати, що: «Мама погана, тому що не дає дивитися телевізор, а тато добрий, тому що дозволяє».

Для навчання контролю над своєю поведінкою дуже корисні будь-які ігри з правилами. Адже грати цікаво, а гра проходить комфортно і весело саме тоді, коли всі дотримуються правил.

Дитяча агресія: коли допоможе тільки психолог

Якщо ви не справляєтесь з агресивністю вашої дитини, якщо відчуваєте невпевненість в тому, як діяти, страх і безсилля перед її агресивними спалахами, самі зриваєтеся і кричите на дитину, а потім переживаєте почуття провини, і вам здається, що ви вже перепробували всі методи виховання – це, звичайно, привід для звернення до психолога. Можливо у вас є сумніви і питання, відчуття, що щось не так, відчуття дискомфорту – у будь-якому випадку не варто накопичувати негативні емоції. Чим раніше ви помітили труднощі, які виникають у вашої дитини у відносинах з іншими людьми – тим простіше виправити ситуацію, тим швидше ви зможете разом з фахівцем знайти рішення ваших проблем.

15.04.20

Рекомендації батькам щодо подолання дитячої агресивності

1. Зменшіть кількість заборон. Але поступово досягайте того, щоб заборони було дотримано на 100%.

2. Мама, тато, а також інші дорослі в сім'ї мають дотримуватись єдиної системи виховання. Якщо тато сварить, то мама може, звичайно, пожаліти (на те вона і мама), але обов'язково підкреслить, що тато має рацію.

3. Не обговорюйте спірні моменти виховання у присутності дитини.

4. Займайтеся спортом і долучіть до занять дитину.

5. Не будьте агресивні щодо дитини (не кричіть на неї).

6. Не карайте дитину фізично.

7. Якщо ви помітили, що ваша дитина починає поводитись агресивно, то перш ніж агресія досягне піку, намагайтеся відволікти дитину.

8. Навчіть дитину давати раду своїй агресії (малювання, ліплення, фізичні вправи, дихальні вправи тощо).

9. Розмовляйте з дитиною. Покажіть, що ви розумієте її стан, допоможіть впоратися з емоціями, бо дитині це дуже важко зробити самій.

10. Не порівнюйте дітей - не провокуйте ревнощів. Порівнюйте конкретні вчинки дитини.

11. Дозвольте дитині бути самостійною, не робіть все за неї.

16.04.20.

Меморандум від Вашої дитини

1. Не псуйте мене. Я чудово знаю, що повинен одержувати все, про що прошу . Я просто перевіряю Вас.

2. Не застосовуйте силу в стосунках зі мною. Інакше це навчить мене думати, що сила - це єдине, що має значення. З більшою готовністю я сприйму, якщо ви керуватимете мною.

3. Не давайте обіцянок: може виявитись, що вам не вдасться їх дотриматись. Це підірве мою довіру до вас.

4. Не піддавайтесь на мої провокації, коли я навмисне говорю і роблю речі, що засмучують вас. Інакше я знову намагатимусь здобути таку "перемогу".

5. Не примушуйте мене почуватись меншим, чим я є насправді . Я компенсую це тим, що вестиму себе так, ніби я "пуп землі".

6. Не робіть за мене того, що я можу зробити сам. Інакше, я почуватимусь немовлям, вимагатиму, щоб мене обслуговували.

7. Не робіть мені зауважень в присутності інших людей. Я сприйму ці зауваження, якщо ви поговорите зі мною віч-на-віч.

8. Не звертайте занадто багато уваги на мої шкідливі звички. Зайва увага, лише сприяє їх закріпленню.

9. Не намагайтесь обговорювати мою поведінку під час конфлікту. Я не проти того, щоб обговорювати її, але давайте це зробимо потім.

10. Не намагайтесь навчити мене. Ви б дуже здивувались, якби дізнались, як досконало я знаю, що таке "добре" і що таке "погано".

11. Не примушуйте мене вважати, що мої помилки - злочин. Я повинен навчитися робити помилки, не зважаючи при цьому, що ні на що не здатний.

12. Не прискіпуйтесь і не бурчіть. Бо інакше мені доведеться прикинутись глухим, щоб якось захиститись.

13. Не вимагайте від мене пояснень з приводу моєї поганої поведінки. Я справді не знаю, чому зробив те чи інше.

14. Не випробовуйте занадто мою чесність. Мене легко злякати при цьому і я починаю брехати.

15. Не оберігайте мене від наслідків моєї діяльності. Мені необхідно вчитися на власному досвіді.

16. Не уникайте прямих і чесних питань.

17. Ніколи не стверджуйте, що ви довершені й не грішні. Інакше мені доведеться бути гідним недосяжного.

18. Ніколи не вважайте, що вибачитись переді мною - нижче вашої гідності.

19. Не турбуйтесь про те, що ми проводимо разом дуже мало часу. Важливо те, як ми його проводимо.

20. Ставтесь до мене так, як ви ставитесь до своїх друзів. Тоді я теж буду вашим другом.

17.04.20.

ЛІКУВАННЯ КАЗКОЮ

Виявляється надавати психологічну допомогу своїм дітям батьки можуть самостійно! Прекрасний інструмент, який може допомогти в цьому – це терапевтичні казки! Це дитячі твори, які допомагають вашому чаду прояснити різні життєві ситуації, познайомитись з різноманітними стратегіями поведінки. Крім того, казки дозволяють дитині побувати на місці героя в певних конфліктних ситуаціях в “безпечних умовах” і спробувати нові способи вирішення конфліктів. Також в творах малеча може компенсувати те, чого їй найбільше бракує в житті.

Терапевтичні казки існують як в готовому варіанті, так їх можна складати і самостійно.

Алгоритм використання казки надзвичайно простий. Дітям до 12 років – батьки читають казку (тут дитині дозволяється видозмінювати текст, додавати і вилучати фрази чи слова), потім обговорюють ключові моменти, мотиви поведінки, результати, і на останок – дитині пропонується намалювати малюнок (не обов’язково одразу після обговорення), який ілюструє казку або ключовий момент для дитини. Інколи можна використовувати ще один заключний етап – драматизація або “програвання” казки чи її частин. Дайте дитині можливість розподілити ролі, за необхідності задійте членів родини чи іграшки і не слідуйте строго сюжету казки, пам’ятайте, дитина змінює все так як їй потрібно.

Щодо старших дітей, то тут спосіб використання дещо інший. Підлітки починають вже скептично ставитись до подібних історій, тому батькам варто піти на маленьку хитрість – вивчити казку напам’ять і досить природно і непомітно вставити її в буденні сімейні розмови.

ЯК СКЛАСТИ ТЕРАПЕВТИЧНУ КАЗКУ?

«Казка чудово допомагає у вирішенні психосоматичних проблем, у тому числі і тих, які пов’язані з фізичними недугами» – вважає кандидат психологічних наук, казкотерапевт Разіда Ткач і пропонує алгоритм, за яким можна скласту будь-яку терапевтичну казку.Вдома мама чи тато можуть скласти терапевтичну казку самостійно. Візьмемо, наприклад, ситуацію про нежить. Напишемо казку для дітей від 3-х до 9-ти років. Використовуємо найпростіший прийом – персоніфікації проблеми. Казка буде складатися з п’яти абзаців:

1. Жив-був хлопчик / дівчинка / або будь-який інший персонаж, відомий дитині … Опишіть цей персонаж в 5-6 реченнях.

2. І ось одного разу хлопчик / дівчинка / або будь-який інший персонаж зустрів Нежить … Опишіть Нежить, на кого він схожий, який він, яка поведінка, що хоче від головного персонажа.

3. Через це … Що сталося з головним персонажем після зустрічі з Нежиттю … придумайте, як змінилося життя, що в ньому стало не так, якась виникла проблема.

4. І тоді … Що робить головний персонаж, щоб позбутися Нежиті.

5. Розв’язка. Обов’язково щасливий кінець. Нежиті більше немає, головний персонаж здоровий. Нежить краще не вбивати, його можна розчинити, вигнати, поставити на службу і т.п

Взято з: tvoymalysh.com.ua

21.04.20.

9 ЦІКАВИХ СПОСОБІВ ТРАНСФОРМУВАТИ СЮЖЕТ КАЗКИ

Слухати казки та історії – улюблене заняття для всіх дітей. Це і ритуальна річ, яка дає почуття безпеки, і спосіб пізнання світу. Та найголовніше це те, що казки розвивають уяву та здатність до фантазування.

Будь-яку казку можна трансформувати та зробити ще цікавішою! Далі наведено 9 способів, які допоможуть в цьому.

Техніку «зламана казка» пропонує дитячий психотерапевт, казкотерапевт Любодара Любченко

1. Поміняйте місцями злодіїв. Що станеться, якщо вовк із «Червоної Шапочки» переслідуватиме Рапунцель?

2. Розкажіть казку від імені негативного персонажа («Розповідь про трьох ведмедів, розказана ведмедем» Н.Ж.Льовен або мультфільм «Правдива історія трьох поросят»).

3. Поміняйте місцями жертв і переслідувачів: скажімо, бабуся Шапокляк і злий крокодил Гєна. Або книга «Троє вовченят і Гидкий Свин» Є.Трівізаса (у ній не лише вовки — чемні, пухнасті, з очима-намистинками, а й спосіб здобути перемогу інший: після найміцнішого залізного бункера герої обирають будинок із квітів, краса якого змінює серце злодія).

4. Змініть поворот сюжету на протилежний. Нехай з’являться Неспляча красуня, у якої розвинулося безсоння, Царівна-реготушка замість Несміяни.

5. Припустіть, що герой знає класичний сюжет і розраховує на певний фінал, але події не повторюються. Гидке каченя впевнене, що виросте красивим лебедем, а стає потворною качкою.

6. Вигадайте продовження. Що робитиме дорослий Буратіно? Чи не сумуватиме царівна за жаб’ячим життям?

7. Змініть стать або вік головного героя. Наприклад, хлопчик у казці «Червона Кепка» Л.Робертс. Старий беззубий і підсліпуватий людожер («Джим і бобове стебло» Р.Бріггс), який викликає бажання допомогти йому. Малюк-Карлсон прилітає до самотнього Старого.

8. Замініть тварин одного виду на інший. Скажімо, «Дівчинка і три динозаври» Мо Віллемс. Якщо від ведмедів можна було втекти, то тут дівчинка йде за дороговказом «2 милі до пастки», де останнє слово виправлене на «до чудового будинку».

9. Замініть один-два предмети на сучасні. Замість дзеркала в мачухи Білосніжки — комп’ютер, Спляча красуня замість веретена вражена струмом від несправного фена. А кресало можна замінити на фаєрбол. Червона Шапочка гасає на квадроциклі, а бабуся лежить у ліжку з ноутбуком (С.Мідлтон).

Досвід доводить, що навіть молодші школярі легко знаходять сучасні болючі питання і залюбки зіштовхують з ними казкових героїв. І ще одне вміння тренується —дивитися на речі під іншим кутом. А це — складова критичного мислення, що допомагає в будь-яких конфліктах: можна відстоювати позицію, можна шукати компроміс, а можна «зламати казку», змінити історію. Чи не варто навчити цього кожну дитину?

Інформація взята із сайту https://osvitoria.media

Стаття на тему: «Як навчити дитину вигадувати та розповідати історії»

КОНСУЛЬТУВАННЯ В ZOOM

22.04.20.

Психологічні поради педагогу

щодо збереження психічного здоров’я

Як уберегти себе від впливу стресу, що руйнує, і допомогти набути впевненості, оптимізму і натхнення вам - вчителям і вашим учням.

1. Прагніть до максимальної, але доступної для вас життєвої мети.

2. Відпочивайте ще до того, як встигнете стомитися.

3. Використовуйте енергію стресу в інтересах особистого зростання.

4. Постійно створюйте у своїй уяві зону психічної безпеки, комфорту і відпочинку.

5. Пам’ятайте дуже важливу рекомендацію П. Брегга про те, що єдиний спосіб продовжити своє життя – це не укорочувати його.

Антистресові правила життя і поведінки для вчителя

Не всі вони можуть підійти конкретно вам. Однак ви вправі зробити вибір. Використовуючи ті з них, що дійсно вам підходять, ви забезпечите собі високу життєву стійкість.

Правило 1

Визначте негативні чинники, що призводять до виникнення стресу. Намагайтеся уникати їх або за допомогою позитивного мислення, спробуйте змінити своє ставлення до них.

Правило 2

Забезпечуйте високий життєвий потенціал у здоров’ї, освіті, праці, сім’ї, позитивному мисленні. Він гарантує високу стресостійкість.

Правило 3

Навчіться розслаблятися: тілом, диханням, думкою тощо.

Стрес викликає загальне напруження. Розслаблення ж, навпаки, протидіє стресу. Тому необхідно опанувати різні способи розслаблення. Бо саме в умінні розслаблятися полягає секрет успішної боротьби зі стресом. Таким чином, ви знижуєте негативний вплив стресу на ваше фізичне й психічне здоров’я.

Правило 4

Зробіть паузу.

Слід пам’ятати, що успішність побудови особистої програми захисту від стресу залежить від того, наскільки точно й вчасно ви навчилися відчувати, що вступаєте в «зону» стресу і втрачаєте самоконтроль.

Тому необхідно шукати способи зупинки самого себе, «зробити паузу». На цій стадії стресу важливо «взяти перерву» і зусиллям волі перервати свої дії:

1) зробити паузу в спілкуванні (помовчати кілька хвилин замість того, щоб із роздратуванням відповідати на несправедливе зауваження);

2) порахувати до 10;

3) вийти з приміщення;

4) переміститися в іншу, віддалену частину приміщення;

Якщо втрата самовладання відбулася на роботі, ми повинні завжди прагнути перевести свою енергію в іншу форму діяльності, зайнятися чим-небудь іншим, що дасть можливість зняти напруження:

1) перебрати свої ділові папери (класний журнал, підручники), полити квіти на підвіконні, заварити чай;

2) вийти в коридор (звичайно, на перерві, але якщо, то…) і поговорити з колегами на нейтральні теми (про погоду, покупки та ін.);

3) підійти до вікна і подивитися на небо й дерева, порадіти сонцю, дощеві або снігові;

4) звернути увагу на людей, що йдуть по вулиці. Спробувати уявити, про що думають ці люди;

5) зайти в туалетну кімнату і на 2-3 хвилини опустити долоні під холодну воду.

Такі «перерви» потрібно робити якнайчастіше в ті моменти, коли відбувається втрата самоконтролю. Важливо, щоб дія «зупинки себе» стала звичкою.

Правило 5

Навчайтеся планувати.

Дезорганізація може призвести до стресу. Наявність великої кількості планів одночасно часто призводить до плутанини, безпам’ятності й почуття, що незакінчені проекти висять над головою, як дамоклів меч.

Приділіть планам якийсь час, попрацюйте над ними.

1. Запишіть задачі, плани, справи на тиждень і поєднайте їх із розкладом ваших занять. Такий пробний список «запустить механізм» і полегшить подальше планування.

2. Розставте завдання відповідно до їх важливості. Записавши всі намічені справи, позначте їхні пріоритети: вищий, високий, низький, найнижчий.

3. Виключіть всі справи, що не є вкрай необхідними у вашій повсякденній діяльності. Перенесіть їх у кінець списку.

4. Делегуйте повноваження. Одна з найважливіших причин стресу полягає у впевненості, що ви все повинні робити самі. Занадто багато при проведенні занять бере на себе вчитель. Намагайтесь якомога частіше доручати своїм учням проведення окремих елементів занять. Це дозволить вам не тільки уникати стресу, а й активізувати навчання.

5. Закінчіть одне завдання, перш ніж прийнятися за інше. Не відкладайте справи на завтра.

6. Навчіться говорити «ні». З усіх способів розподілу часу уміння говорити «ні» – найкращий.

7. Резервуйте час на термінові роботи або незаплановані зустрічі. Тоді ви будете менше турбуватися про те, щоб встигнути виконати свій план.

8. Контролюйте процес. При розподілі часу тримати ситуацію під контролем не менш важливо, ніж керувати стресом. Почуття контролю ситуації, імовірно, найважливіша якість, яка необхідна для того, щоб перебороти стрес. Стрес — це не стільки результат напруженої роботи і негативних подій, скільки результат відчуття того, що життя занадто складне і не піддається контролю.

Правило 6

Намагайтеся завершувати ситуації.

Для того, щоб уберегти себе від стресу, вчіться відслідковувати незавершені ситуації. Якщо ви зазнаєте утиску незавершених справ, спробуйте скоротити їхнє число, для цього виконайте такі чотири дії:

1) усвідомте, що виявилися заручником незавершеної ситуації, яка вимагає свого рішення і марно розтрачує ваші сили;

2) прийміть рішення завершити її;

3) подумайте про те, що у ваших силах і що залежить саме від вас, виберіть кращу можливість і покладайтеся на себе;

4) запровадьте свій план у життя.

Якщо з першого разу ситуація не завершиться, пошукайте ще один вихід, але не залишайте її незавершеною.

Правило 7

Визнайте й прийміть обмеження.

Багато хто з нас ставлять собі надмірні й недосяжні цілі. Якщо людина не може досягти їх, то часто виникає почуття неспроможності або невідповідності незалежно від того, наскільки добре ми виконали що-небудь. Ставте досяжні цілі.

Послабте ваші стандарти. На противагу загальноприйнятій думці не все, що потрібно робити, слід робити добре. Будьте більш гнучкими. Досконалість не завжди досяжна, а якщо і досяжна, то вона не завжди цього варта.

Уникайте непотрібної конкуренції.

У житті дуже багато ситуацій, коли ми не можемо уникнути конкуренції. Але наявність надто великого прагнення до вигравання у надто багатьох сферах життя створює напруження і тривогу, робить людину надто агресивною.

Правило 8

Будьте «позитивною» особистістю.

Уникайте критикувати інших, особливо своїх учнів. Учіться хвалити інших за ті речі, які вам у них подобаються. Зосередьтеся на позитивних якостях оточуючих.

Рахуйте ваші удачі!

На кожну сьогоднішню невдачу, імовірно, найдеться десять або більше випадків, коли вам пощастило. Подумайте про них. Спогад про гарний випадок зменшить ваше роздратування, коли знову що-небудь відбудеться не так, як ви хотіли б.

Щодня хваліть себе по декілька разів.

Будь-яка робота, велика або маленька, виконана вами або іншим, заслуговує подяки. Не чекайте подвигів. Згадайте відомі слова: «От так Пушкін!».

Щодня освідчуйтесь в коханні найдорожчій для вас людині, окрім себе. Хоча б раз на день говоріть приємні слова своїм близьким. Почавши це робити, ви незабаром зрозумієте, що це приносить подвійну користь: вам і близькій людині.

Учіться терпіти й прощати.

Нетерпимість до інших призведе до фрустрації й гніву. Спробуйте зрозуміти, що почувають інші люди, це допоможе вам прийняти їх. Прощайте й забувайте. Не скаржтеся, не скигліть, не відчувайте невдоволення іншими. Прийміть той факт, що люди навколо вас і світ, у якому ми живемо, недосконалі, і мають «різні карти світу». Приймайте доброзичливо, на віру слова інших людей, якщо немає доказів зворотного. Вірте тому, що більшість людей намагається робити все настільки добре, наскільки може.

Зробіть що-небудь для поліпшення вашого зовнішнього вигляду. Якщо ви буде виглядати краще, це змусить вас і почувати себе краще. Гарна зачіска, акуратний костюм можуть підвищити ваш життєвий тонус. Відносьтеся до себе добре.

Якщо ви почуваєте, що знаходитеся в сильному напруженні, а сили на межі, відкладіть важкі справи.

Не кваптеся називати всі справи невідкладними. Вибудуйте їх у чергу і готуйтеся до виконання найголовнішої справи.

Правило 9

Змусьте стрес працювати на вас, а не проти вас.

Опануйте головним умінням – перетворювати негативні події на позитивні.

Оскільки стрес пов’язаний практично з будь-якою діяльністю, а особливо педагогічною, уникнути його може лише той, хто нічого не робить. Але кому приємне бездіяльне життя? Нічого не робити не означає відпочивати. Дозвільний розум і ледаче тіло страждають від стресу неробства. Основоположник теорії стресу Г. Сел’є писав: «Не слід боятися стресу. Його не буває тільки в мертвих. Стресом треба керувати. Керований стрес несе в собі аромат і смак життя». Багато досліджень показують, що людина позитивно реагує на стрес тільки в тому випадку, якщо здатна поставитися до стресових подій, як до виклику, що винагороджує зусилля.

Уміння перетворювати щось негативне на щось позитивне – майстерність контролювати стрес.

Потрапляючи в ту чи іншу ситуацію, ми починаємо контролювати її, перетворюємо на хвилюючий і вартісний життєвий досвід й автоматично вважаємо, що саме ця ситуація змушує нас демонструвати свої кращі якості й робить наше життя більш результативним і повноцінним. Така поведінка змусить вас відчути, що в такий самий спосіб можна будь-яку негативну ситуацію перетворити на позитивний досвід.

Ваш вибір визначає, чи дозволите ви подіям одержати над вами верх, чи будете самі контролювати їх і, відповідно, чи зумієте сприймати стрес як труднощі, які можна перебороти й перетворити собі на користь. Таке невелике коригування відносин до труднощів є основним принципом, що лежить в основі стійкості до стресів. Упровадивши цей простий принцип у повсякденне життя, ви зможете перетворити стрес на рушійну життєву силу, змусити його працювати на вас, а не проти вас.

Правило 10

Звільніться від «ментальних токсинів» стресу.

Щоб звільнитися від ментальних токсинів стресу, потрібно виконати своєрідне ментальне прибирання за допомогою засобів раціональної терапії.

Для цього поверніться у момент минулого, де ви були не цілком задоволені своїм поводженням і переживіть його ще раз, але вже не так, як у вас вийшло тоді. Відомий американський психотерапевт Вірджинія Сатир називає це «повернутися й побачити новими очима». З позиції сьогодення зрозумійте, чого вам не вистачало тоді для більш успішного поводження.

«Потренуйтеся» кілька разів, поки не будете задоволені своєю реакцією. Доможіться такої зміни уявлення про стресор, щоб воно більше не служило для вас джерелом напруження. Перетворюйте проблемно-конфліктні й кризові педагогічні ситуації на досвід, що сприяє професійному й особистісному зростанню.

Правило 11

Регулярно робіть фізичні вправи.

Два-три рази на тиждень (а ще краще щодня) давайте собі фізичне навантаження. Найкраще, якщо це будуть ритмічні, повторювані рухи під музику. Подаруйте тілу свято: відвідайте лазню, зробіть масаж (самомасаж).

Дуже важливо давати собі можливість регулярно звільнятися від напруження, яке поволі накопичується. Кілька разів на день займайтеся фізичними вправами.

Правило 12

Щодня знаходьте привід посміятися.

Почитайте, подивіться, послухайте, розповідайте про що-небудь смішне. Умійте посміятися над собою. Сміх є дієвим засобом боротьби зі стресом. За твердженням Анрі Рубінштейна, автора книги «Психосоматика сміху», одна хвилина сміху еквівалентна сорока п’ятьом хвилинам гімнастики або фізичних тренувань. Дослідження зі сміхотерапії, проведені в Стенфордському університеті (сміх там називають бігом на місці), довели, що сміх дійсно тренує багато м’язів, знімає головний біль, знижує артеріальний тиск, нормалізує дихання і сон. При цьому в кров потрапляє більше гормонів, активніше йдуть процеси обміну речовин. Людина, яка часто сміється, перестає відчувати біль.

Пам’ятайте, щоб вище наведені поради стали діяти, недостатньо їх прочитати, зрозуміти прочитане, потрібно їх обов’язково застосувати.

23.04.20.

Небезпечний віртуальний світ: як уберегтися від кібербулінгу

Інтернет-технології стали невід’ємною частиною життя сучасного суспільства. Проте, популярність інтернет-ресурсів, крім позитивних моментів швидкого доступу до необхідної інформації, призвела до зростання кількості порушень прав та поширення недостовірної й конфіденційної інформації.

На жаль, більшість дітей не володіють інформацією про небезпеку інтернету й не мають сформованої онлайн-культури. Тому часто вони не розуміють, як можуть захиститися від кібербулінгу. Небезпека кібербулінгу підсилюється специфікою інтернет-середовища: анонімністю, мати величезну аудиторію одночасно, тероризуванням жертви будь-де і будь-коли.

Куди звертатись за допомогою?

Департамент кіберполіції Національної поліції України є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України та реагує на всі випадки кібербулінгу та небезпеки в онлайн-просторі:

+380 (44) 374 3713

За правовою консультацією звертайтесь до правопросвітницького проекту Мін'юсту «Я МАЮ ПРАВО!» 0800 213 103 та захищайте свої права разом з Мін’юстом!

КОНСУЛЬТУВАННЯ В ZOOM

24.04.20.

Готуємося до ЗНО!

Загальні рекомендації:

1. Плануйте завтрашній день. Заведіть блокнот, у який щовечора записуйте, що вам треба зробити завтра. І обов’язково перевіряйте, чи все із запланованого встигли зробити.

2. Не дивіться телевізор. Ваше життя набагато цікавіше, ніж життя героїв серіалу чи події в світі. Якщо станеться щось глобальне, то ваші друзі, родичі сповістять вас. Не забувайте, вам ще потрібно багато встигнути для свого зоряного майбутнього! Переконайтеся – життя без телевізора є.

3. Навчіться відпочивати. Відпочинок теж потрібно занести до списку важливих справ. Тільки після доброго відпочинку, прогулянки відновиться ваша розумова працездатність і здатність запам’ятовувати складний навчальний матеріал.

4. Переводьте увагу з одного заняття на інше. Зміна видів робіт усуває одноманітність. Після того, як ви 3 години просиділи за книжками, можете піти на консультацію до друзів або допомогти батькам.

5. Визначте пріоритети. Почніть свій день із вирішення важливого завдання. Менш важливі справи залиште на завтра.

6. Не скорочуйте час на сон. Якщо ви будете спати менше, ніж потрібно вашому організму, це приведе до зниження продуктивності інтелектуальної діяльності, і ви не зможете компенсувати ці втрати, навіть доклавши героїчних зусиль.

7. Залишайте час на короткий відпочинок. Ви засвоїте більше інформації, якщо під час підготовки будете робити короткі перерви. Їх можна використати для прогулянок, занять спортом, спілкування з товаришами.

8. Налаштовуйте себе на успіх. Коли людина програмує себе на невдачу, посилюється тривога, внаслідок чого погіршується настрій, зникає бажання готуватися до екзамену.

9. Не забувайте, що впевненість у собі приходить з усвідомлення того, що ви добре підготувалися і вмієте роботи все, що вимагається програмою.

Зосередитися потрібно не на відчутті тривоги, а на змісті своєї роботи. Це допоможе заспокоїтися і отримати гарний результат.

27.04.20