Історія школи

Лише через 95 років після заснування села, у 1885 році в Седнівці було відкрито церковно-приходську школу, яку відвідували понад « тридцять детей обеего пола». Навчальний рік тривав від Покрови (14 жовтня) до початку польових робіт. Причому, школу відвідували в основному хлопчики, освіта для дівчаток була тоді не обов’язковою. Вчили дітей піп та дячок. Їх основним завданням було навчити дітей читати, писати, рахувати, а головним предметом був Закон Божий.

Зміни в освіті седнівчан відбулися у зв’язку зі змінами в суспільно-політичному житті країни. З 1917 року в селі відкрито семирічну школу, приміщення для якої було пристосоване: попівська і панська хати. Виникла проблема з педагогічними кадрами.

З 1926 року у школі були створені піонерська та комсомольська організації. Першою піонервожатою була Шульженко Клавдія Павлівна. Протягом більш як десяти років вона організовувала цікаве дозвілля дітей, регулярно проводились тимурівські рейди, урочисто проходили збори піонерської дружини, допомагали місцевому колгоспу при збиранні врожаю.

Першим директором школи у Седнівці був Левицький Б.М.

Починаючи з середини 30-х рр. колгосп взяв шефство над поповненням матеріальної бази школи: було закуплено шкільні меблі, навчально-наочне обладнання. З 1939 року колгоспники місцевого господарства «Комунар»розпочали будівництво двоповерхового шкільного приміщення. Будівельним матеріалом була цегла із розібраного приміщення церкви часів Козаччини. До початку Великої Вітчизняної війни стіни було зведено, але не зроблено перекриття між поверхами. В 1940-1941 навчальному році відкрили 8-й клас, школа значилася як неповносередня. З її стін на фронт пішло багато юнаків і дівчат, серед них партизан-підпільник Шульженко А., Двічі Герой Радянського Союзу Мазуренко О.Ю. та багато інших.

Після визволення села від фашистської окупації з 1944-1945 н.р. відразу ж почала працювати семирічна школа. Але заняття проходили в приміщенні без вікон, шкільних меблів, підручників. Все це було знищено німцями. Діти приходили в школу зі своїми стільцями. Директором школи був призначений Гордєєв О.П., через рік він став завідуючим райвно.

На межі 40-50 рр. директором школи був Чорний Д.С., згодом його перевели на таку ж посаду в село Ганно-Леонтовичеве, а в Седнівці директором школи став Остапенко В.Л., завучем – Люлька Р.І. Практично всі вчителі тодішнього педагогічного колективу мали вищу освіту.

У кінці 1950-1951 н.р. було відкрито 8-й клас з перспективою. Що це буде середня школа. Та через місяць навчання облвно закрило цей клас – і 24 учні були переведені на навчання до Устинівської середньої школи, та вже з нового навчального року відкрили відразу і 8-й, і 9-й класи. У травні 1954 року перші випускники Седнівської середньої школи отримали свої атестати зрілості.

Директором школи був призначений Кодрул М.М., випускник Кіровоградського педінституту, а завучем – Литвиненко М.І., учасник воєнних лихоліть. Педколектив відзначався енергійністю, професіоналізмом, жагою до праці. Вчителі були організаторами і учасниками художньої самодіяльності в будинку культури, драматичний гурток вчителів не раз ставав переможцем огляду аматорських колективів у районі та в області.

В середині 60-х рр. на посаді директора школи Кодрула М.М. змінив Гриша Є.І., завучем продовжував працювати Литвиненко М.І.

З 1970-1971 н. р. директором школи став Резніченко М.С., завучем – Чередніченко В.В., які віддали цій нелегкій справі близько 30-ти років.

Контингент учнів сягав тоді:210-220 чол., на жаль, пізніше їх чисельність зменшувалася, коливаючись від 140 до 110.

У 1986 році школа «переїхала» в нове приміщення з просторими класами, великим спортивним залом, їдальнею, бібліотекою.

Тодішній педколектив Седнівської середньої школи вважався одним з найдосвідченіших у районі , був на високому рахунку в області.

Свого часу тут працювали вчителі-методисти: Ступка Л.А., Резніченко А.Ф.; старші вчителі: Резніченко М.С., Пустовойченко Т.М.; «Відмінник народної освіти», «Отличник просвещения СССР» Чередніченко В.В., Заслужені вчителі України Вербова А.М., Коваленко О.М., вчителі вищої та першої категорій.

Вербова А.М. була делегатом V з’їзду вчителів України та з’їзду товариства «Просвіта»

в 1993 році.

Коваленко О.М. стала лауреатом конкурсу «Вчитель року» в номінації «Музика» на Кіровоградщині, а на республіканському етапі посіла ІІ місце.

З 1999-2000 н. р. посаду директора школи займає Самусенко Н.В.

Седнівська середня (загальноосвітня) школа по праву горда за своїх колишніх вихованців, серед яких лікарі, вчителі, науковці, працівники сільського господарства, податкової інспекції, казначейства, суду, військові, люди творчих професій: поети, співаки, дизайнери.

Серед випускників школи:

-- Кодрул Т. М. – геолог, професор Московського університету;

-- Гордієнко Г. Ф. – військовий будівельник (брав участь у будівництві космодрому Байконур, зокрема шахт для ракетних установок);

-- Дубченко Ю. П. – кандидат хімічних наук, доцент Дніпропетровського університету;

-- Пустовойченко С. В. – кандидат біологічних наук, доцент Київського університету;

-- Силаєва О. Я. – Заслужений лікар України;

-- Шпудейко Г. І. – поетеса;

-- Шпирко О. Л. – поетеса , член Національної письменників України;

-- Горбатюк В. Г. – кобзар, Заслужений діяч мистецтв, Почесний кобзар на Чернечій горі у Каневі;

-- Сунна Наташа - керівник SPA-центру готелю Movenpik (Йорданія);

-- Рябокінь Я. Д. - магістр-аспірант економічних наук;

-- Добробабенко Б. Г. – інструктор Міжнародного центру Миротворчості і безпеки;

-- Добробабенко О. Г. – начальник відділу аналітики та інформаційних технологій Національного антикорупційного бюро України.

І цей список можна продовжувати…