У жовтні 2023 року Міністерство освіти і науки України  запустило новий інструмент на сайті АІКОМ, який дозволяє учнівству й батькам швидко повідомити про випадки булінгу

«Як повідомити про булінг?»  https://www.youtube.com/watch?v=kOFBBZWosNA  

Процедура подання учасниками освітнього процесу заяв про випадки булінгу в закладі освіти

Порядок реагування  на доведені випадки булінгу у школі та відповідальність  осіб, причетних до булінгу 

Зразок заяви про випадок булінгу

Антибулінгова політика Роменської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 11

Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00)

Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000

Гарячі лінії Державної служби якості освіти

Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335

Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20

Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 75

Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103

Національна поліція України 102 

Рекомендації для батьків щодо протидії булінгу в закладі освіти

Рекомендації для учнів щодо протидії булінгу в закладі освіти

МОН створило розділ «Протидія булінгу»

Корисні посилання щодо теми антибулінгу в закладі освіти

Створення системи служб порозуміння для впровадження медіації за принципом «рівний-рівному/рівна-рівній» та вирішення конфліктів мирним шляхом у закладах освіти

Кодекс безпечного освітнього середовища

Комплект освітніх програм «Вирішення конфліктів мирним шляхом.Базові навички медіації» 

Освітня програма гуртка «Вирішення конфліктів мирним шляхом. Базові навички медіації» 

Освітня програма факультативу «Вирішую конфлікти та будую мир навколо себе» 

Методичний порадник:

Методичні рекомендації для класних керівників щодо профілактики булінгу, як соціального явища у шкільному середовищі

wym-1555929473593

 Методичні рекомендації для класних керівників щодо профілактики насильницьких та агресивних форм поведінки серед учнівської молоді

wym-1555929939972

Методичні рекомендації щодо формування безпечного освітнього простору, запобігання булінгу та мобінгу в Новій українській школі

wym-1555913070003

 Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству

wym-1555913192016

 Методичні рекомендації "Протидія булінгу в умовах закладу освіти "

wym-1555930057060

 Кейс ресурсів

wym-1555913274719

Кейс документів

wym-1555912746741

Інформаційна кампанія "Зупинимо булінг"

wym-1555913386764

 Організація роботи з розв'язання проблеми насильства в закладі освіти. Методична скарбничка для класних керівників

wym-1555913449695

Для класних керівників. Тренінг "Протидія булінгу" 5-8 класи

wym-1555913506411

 Безпечна школа | Stop bulling

https://www.youtube.com/watch?v=wxW2l8WhYe

 Твоє право. Відповідальність за булінг

https://www.youtube.com/watch?v=e5EMaU3XDng

 Методичні поради для класних керівників. Як розпізнати булінг у класі та знищити його як явище

https://www.youtube.com/watch?v=93CN2oWpNxM

Види булінгу

https://www.youtube.com/watch?v=1n67EWIVntI

Як боротися з булінгом: поради для дітей

https://www.youtube.com/watch?v=espwzDTLVkE

Як запобігти булінгу: поради для свідків

https://www.youtube.com/watch?v=9de_ose8pi

Як подолати наслідки булінгу

1. Попросити психологічної допомоги

Важливим кроком щодо подолання наслідків булінгу є зверніться за професійною допомогою у випадку, якщо вона вам потрібна. Після такого досвіду, який міг бути дуже травматичним, найімовірніше будуть наслідки боротьби, невпевненість, страхи тощо.

Іноді важко управляти або вирішити це самостійно без допомоги, оскільки ми не завжди маємо необхідні інструменти для цього. Допомога, яку ми просимо, повинна бути адаптована до нашого конкретного випадку і може бути психологічною, психіатричною, медичною ...

2. Прийміть досвід

Ще один крок щодо подолання наслідків знущань передбачає прийняття ситуації. Це не означає звільнення або забуття, ніби це не було чимось важливим, навпаки; Це означає прийняття того, що з нами сталося, що викликало у нас відчуття, і що, на щастя, ситуація закінчилася, і це не повинно повторюватися.

Це непростий або короткий процес, але це шлях, який може зайняти тривалий проміжок часу. Багато разів дуже важливо буде звернутися до психолога, щоб супроводжувати нас під час процесу. Прийняття досвіду дозволить нам управляти та протистояти викликаним емоціям та наслідкам, розвиватися, продовжувати прогресувати та здобувати важливе життєво важливе навчання.

3. Будьте зрозумілі, що це не ваша вина

Загальноприйнято відчувати провину після зазнання знущань; але те, що воно звичне, не означає, що воно здорове, реалістичне чи «логічне». Інакше кажучи, вина в тому, що ми стали жертвами знущань, ніколи не наша, хоча наша голова хоче, щоб ми вірили інакше.

Ось чому ми повинні усвідомлювати, що виною завжди є агресор, і що наявність цих негативних думок може завдати нам великої шкоди. Тож ми повинні враховувати цей аспект і не почуватись винними за те, що мислимо так.

4. Тримайтеся подалі від негативних думок

Інший інструмент того, як подолати наслідки знущань, пов’язаний з негативними думками, які можуть виникнути у нас після зазначеного досвіду. Що стосується попереднього пункту, ми знаходимо жертви знущань часто мають негативні думки, невпевнений у собі, руйнується тощо після такого досвіду.

Як і в попередньому випадку, ми мусимо піти від цих думок самостійно чи за допомогою психологічної допомоги.

5. Тримайтеся подалі від образи

Образа - це почуття чи емоції, які ми відчуваємо до когось, коли вони заподіяли нам шкоду; Це почуття "помсти", гніву, негативу, який певним чином пов'язує нас із цією людиною і увічнює наші страждання, оскільки це не дозволяє нам рухатися вперед і приймати ситуацію.

Зменшення цієї образи до її зникнення звільнить нас і дозволить продовжувати рухатися вперед, приймаючи те, що з нами сталося, але знову дивлячись у майбутнє. Багато разів потрібно буде звернутися до професіонала, який допоможе нам впоратись із цим гнівом.

Отже, йдеться не стільки про те, щоб «пробачити» агресору, скільки про те, щоб прийняти те, що з нами сталося, і рухатися вперед.

6. Висловіть те, що відчуваєте

Як подолати наслідки знущань, не висловивши того, що ви відчували весь цей час? Це неможливо. Ось чому важливо це робити, оскільки вираження наших емоцій, позитивних чи негативних, допоможе нам зрозуміти, що ми пережили і як це вплинуло на нас. В той самий час, ми можемо аналізувати свої почуття та емоції та рухатися вперед, щоб щоразу почуватись трохи краще.

7. Надайте собі повноваження

Важливо чітко усвідомлювати, що ми продовжуємо бути дійсними, істинними та гідними людей усього позитивного, що пропонує нам життя, хоча - і незважаючи на такий досвід. Ми повинні довіряти своїй цінності та своїй силі перетворити нашу реальність, а також досягти всього, що ми пропонуємо, зусиллями та впевненістю у собі.

8. Трансформувати біль

Біль - це афективний досвід і емоція, яка доставляє нам багато страждань; однак вона має свою "позитивну" частину, і вона полягає в тому, що вона, крім того, що є адаптивною емоцією (необхідною для розвитку), є емоція, яка має силу змусити нас змінити ситуацію та змусити нас битися. Насправді це природні емоції.

Ось чому ми можемо перетворити цей біль на інші «формати», такі як мистецтво та творчість (малюнки, вірші, оповідання ...). Йдеться про проектування цього на інші речі, які змушують нас почуватись добре і які дозволяють нам розкрити весь свій потенціал.

Рекомендації педагогам: як запобігти булінгу?

У освітньому закладі вирішальна роль у боротьбі з булінґом належить учителям. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій. Для успішної боротьби з насильством у школі:

   Усі члени шкільної спільноти мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість у школі є неприйнятними.

   Кожен має знати про те, в яких формах може виявлятися насильство й цькування і як від нього страждають люди. Вивчення прав людини і виховання в дусі миру має бути включено до шкільної програми.

   Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки у класі, а потім загальношкільні правила. Правила мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.

   Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.

   Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.

   Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов'язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.

Як запобігти булінгу: рекомендації батькам

У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

-  Дайте відчути, що ви готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

-  Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

-  Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

-  Запропонуйте подумати, які дії допоможуть почуватися більш безпечно зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

- Розкажіть дитині, про необхідність повідомити про агресивну поведінку кривдника  учителю чи директору. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.

- З’ясуйте, яка саме ваша допомога буде корисна зараз, щоб розробити спільну стратегію змін і пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візиту до школи.

- Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів,  батьків інших дітей.

-  Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

-  Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку та показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою.

Пам’ятайте: ваша мета припинити насильство, а не покарати винних! Не варто забувати, що всі сторони потребують деякого часу, щоб скорегувати свою поведінку.

Як запобігти булінгу в школі

У початковій школі відповідальним за атмосферу та емоційний стан колективу, безумовно, є дорослий, який перебуває в приміщенні з дітьми в цей момент (класний керівник, педагог, асистент учителя тощо). Саме він має сформувати відчуття фізично-емоційної безпеки для кожної дитини. Це водночас дасть змогу досягти підвищення ефективності навчання. Тож учитель має пам’ятати та керуватися основними принципами побудови емоційно здорового колективу учнів:

1. Правила. Кожна спільнота (не лише шкільна) функціонує за певними нормами і правилами: що і в якому порядку робиться, яка поведінка неприпустима, як вирішують конфлікти тощо. У дитячій шкільній спільноті правила встановлюють дорослі. Але вони мають бути донесені і зрозумілі кожним її членом. І це – так само завдання дорослого.

“Що з тобою відбувається? Яка тобі потрібна допомога, щоби ти зрозумів та засвоїв ці правила?” – такі запитання варто ставити “бунтівникам”, поки ситуація не вийшла з-під контролю.

2. Режим. Діти, особливо молодшого шкільного віку, опановуючи ритм системи навантаження та відпочинку шкільного розкладу потребують своєчасних перерв у незвичному для них нерухомому стримуванні на уроках. Тож якщо вчитель має звичку затримувати дітей після дзвоника, проводити класні години на перервах чи застосовувати як покарання позбавлення відпочинку, зростає агресія. Зменшення рухового режиму призводить до підвищення внутрішнього напруження, і воно має знайти вихід у іграх або організованих рухливих вправах кінестетичної освіти чи на командотворення.

3. Спільне завдання. Це те, що здатне об’єднати в спільноту абсолютно різних людей. Школа – не клуб за зацікавленнями, отже – самі діти не зможуть знайти ідею, яка об’єднала б усіх. Таку ідею має запропонувати вчитель. Це може бути навчальний проєкт, підготовка концерту, дослідження – будь-що. Адже в протилежному випадку клас може об’єднатися навколо ідеї деструктивної – цькування слабшого. Деструктив вимагає менше енергії, тож цей шлях суттєво легший.

4. Лідерство. У початкових класах безумовним лідером спочатку є вчитель. І діти несвідомо “зчитують” його поведінку та ставлення до кожного з членів колективу і відповідно реагують повагою, наслідуючи ставлення наставника.