Довоєнні роки
У 1920 році залізничне училище реорганізувалося в школу №7 Міністерства освіти України, де навчалися понад п’ятсот дітей робітників і селян. Нелегкі були часи в житті країни, але в школі проходило веселе та змістовне життя. Ініціаторами багатьох починань були комсомольці-синьоблузники. Їх називали так, бо ходили вони в простих робітничих синіх блузах. Активними були і перші піонери – юні спартаківці: Супрун Микола Федорович і Майстренко Григорій Степанович.
В школі працювали не лише фахові педагоги, але й видатні митці: Іван Петрович Кавалерідзе, вже тоді знаменитий український скульптор, кінорежисер та драматург та Віктор Мусійович Коровчинський, відомий український живописець. Школа стала притягальним центром для дітей всього міста та навколишніх сіл. Як приклад – в 1924 році її учнем став хлопчик із села Житнє, майбутній Герой Радянського Союзу Георгій Прокопенко, дещо раніше – уродженець села Малі Бубни Андрій Науменко, а трохи пізніше – Сашко Губар із села Ярошівка, в майбутньому – відомий науковець. З 1924 по 1930 рік в школі навчались майбутні герої Радянського Союзу – Георгій Миколайович Прокопенко і Василь Михайлович Лозовський. В школі активно працювали численні гуртки художньої самодіяльності, спортивні секції та команди. Серед його учасників був майбутній Герой Радянського Союзу Василь Лозовський. Завзятий актив учнів сформувався навколо шкільної бібліотеки, яку тоді шанували не менше, аніж зараз, а, головне, набагато більше читали. (Чим, на жаль, сьогодні ми ще не можемо похвалитись). У школі діяли різноманітні громадські організації: жовтенят, піонерів та комсомольців. Відомі імена перших піонерів школи: Супруна Миколи Федоровича та Майстренко Григорія Степановича. Цікаво, що серед перших піонерів не вказується ім’я А. М. Науменка. Хоч з 1955 й аж по 1972 (рік виходу на пенсію) він був чільним керівником Сумської області. Ні при жодному іншому керівництві за будь-який інший рівновеликий період протягом 400 років Сумщина не була так сильно розбудована економічно, соціально й культурно, як це мало місце при Андрієві Михайловичу. У 1935 році навчальний заклад став знову відомчим і був названий школою №34 станції Ромни. У цей період у ній навчалось понад сімсот учнів. Школа кипіла бурхливим життям: працювали гуртки художньої самодіяльності, спортивні секції, актив шкільної бібліотеки. У 1937 році в школі відбувся перший випуск десятикласників (до цього школа була семирічкою). Та мирне навчання школярів перервала Велика Вітчизняна війна.