Нехай ранок буде добрим, майбутнє світлим, а щастя - щоденним ....
Уберегти та запобігти трагедіям під час воєнних дій ще складніше, ніж у мирний час. Однак саме зараз це треба робити ще наполегливіше, бо ціну кожного життя ми відчуваємо гостро, як ніколи раніше.
Олена Лізвінська
експерт з безпеки дітей, незалежний фахівець з оцінки ризиків, Київ
Відпочинок біля води: п’ять помилок батьків, які можуть вартувати життя дитині
Вберегти та запобігти трагедіям під час воєнних дій ще складніше, ніж у мирний час. Однак саме зараз це треба робити ще наполегливіше, бо ціну кожного життя ми відчуваємо гостро, як ніколи раніше. Ділюся з вами п’ятьма помилками батьків під час відпочинку біля води, які можуть вартувати життя дитині. Обговоріть кожну із помилок із батьками вихованців
У життя немає кнопки «перемотати» чи «зупинити». Але саме про ці «опції» я мрію відтоді, як займаюся темою безпеки дітей і підлітків, тобто понад 10 років. Хоча давайте таки помріємо = поміркуємо, як би ви вчинили, якби стали учасником ситуацій, про які я розповім далі.
Коли я під час одного з навчань проходила практику, то стала свідком небезпечної ситуації. Я чергувала біля дитячого басейну. Двоє хлопчиків скочувалися із горки в басейн. Обоє впевнено трималися на воді. Перший хлопчик під час спуску випадково плигнув на шию другому — і той пішов під воду. Що зробив перший хлопчик? Мабуть, подумаєте, що покликав на допомогу нас, рятувальників, чи дорослих поряд? Ні, він утік. Він не бачив, як ми дістали його друга з води. З потерпілим усе було добре, тільки трохи наковтався води і перелякався. А якби нас не було поряд, чи допомогло б йому те, що він умів плавати? Отож.
Нещодавно я переглянула відеосюжет блогера, у якому він розповідав, що там, де він відпочиває, є басейн для дітей. Він із захопленням наголошував, що діти в басейні можуть купатися без контролю дорослих. Звісно, для них це зручно — можна й самим нарешті відпочити. Але уявіть: літо, море чи басейн, спека, тепловий удар. Результат — дитина непритомніє у басейні, у якому води «по коліно». От вам і небезпеки немає.
За статистикою, дитині достатньо 10—30 с, щоб понути. Дорослому — 2 с, щоб загубити дитину з поля зору на поверхні води. Натомість дорога по коктейль займе значно більше часу. Та й під «хвилинкою» кожний має різне на увазі. От і замісліться, чи не безпечніше таки взяти дитину з собою.
На своїх лекціях я запитувала в участників, як часто вони перевіряють нарукавники, рятувальний круг, надувний матрац перед купанням. З’ясувала, що перевіряє один-двоє і то не завжди, а лише перед початком купального сезону.
Ці «плавальні засоби» ніколи не гарантуватимуть дитині 100%-вої безпеки на воді. Думати інакше — великий ризик і омана, адже:
· нарукавники легко спускають повітря від навантаження;
· на кругу дитина може легко перевернутися;
· із матрацу — легко зісковзнути.
Пам’ятаю, як моя мама врятувала хлопчика на заповненому пляжі. Вона була єдина, хто помітив, що він іде під воду, і вчасно зреагувала. Висновок — «багато людей» не означає, що на них можна покластися. Пощастить, якщо хоча б хтось відреагує. Тому ваша дитина — ваша відповідальність.
В інтернеті тисячі записів із відеокамер, де діти за секунди тонуть у басейнах поряд із дорослими. Чому не врятували? Бо були зайняті собою: не побачили, не помітили, не звернули увагу.
Тому не важливо, у якій воді дитина тоне, на чому й з чим вона плаває, уміє вона плавати чи ні. Якщо дитина у воді, завдання батьків чи осіб, які її супроводжують, — спрямувати фокус уваги тільки на неї. І ще, повторюся стотисячний раз: у фільмах обманюють, що той, хто тоне, голосно кличе на допомогу й розмахує руками. У житті все інакше — дитина миттєво йде під воду з головою і тихо тоне.
Олена Лізвінська
експерт з безпеки дітей, незалежний фахівець з оцінки ризиків, Київ
Відкриті вікна: що зробити батькам, щоб дитина не випала
Ще одна дитина випала з вікна, цього разу в Луцьку. Унаслідок падіння — політравма: струс головного мозку й ушкодження внутрішніх органів. Скільки ще таких випадків має відбутися, щоб замислитися про безпеку дітей біля відкритих вікон усерйоз? Тож не зволікайте, ініціюйте з батьками вихованців розмову на цю тему
Дорослі частіше відкривають вікна в спеку для вентиляції повітря. Тож частіше трапляються ситуації, коли дитина опиняється сам на сам із відкритим вікном. Те, чи вона випаде з вікна, — на фарт.
У межах мого тренінгового проєкту #iKiD з безпеки дітей і підлітків ми провели тести. Результати показали, що дитині достатньо побути на самоті в кімнаті 9—12 с, щоб встигнути залізти на підвіконня і... не доведи Господи втратити життя чи стати інвалідом.
Нагадую, москітна сітка не захистить дитину від випадіння з вікна. Ця сітка занадто тонка, а кріплення на ній призначені для мінімальних навантажень. За 11 років роботи я можу стверджувати, що дитина, яка випала з вікна, завжди — провина дорослих. А фрази «я про це не думав», «я про це не знав», «я відволікся на секунду», «я залишив її на хвилину», «ми так виросли і нічого» — виправдання. Ви справді думаєте, що вони допоможуть загиблій дитині? Зокрема, трагічні моменти: не можна «відмотати» ситуацію назад, батьки житимуть із цим все життя, наслідки невідворотні для дитини та всієї сім’ї.
Повторю дієві правила, як захистити дитину:
· не «відкривати» вікно в присутності дитини;
· відсовувати меблі від вікон;
· не заохочувати інтерес дитини до вікон;
· не сподіватися на захист від москітної сітки;
· установити захисні механізми на вікна.
Мабуть, коли батьки прочитають чи почують цю інформацію, то подумають, що їхня дитина відрізняється від інших, а вікно її не цікавить. Однак, із погляду психології, поведінка та дії дитини часто непередбачувані навіть для неї самої. На запитання, чому вона так вчинила, у дитини часто не буде відповіді. Але вона справді не знає, чому. Тож під час розмови з батьками вихованців наголосіть, щоб завжди оглядали вікна в квартирі чи будинку, де проживають діти.
Розумію, улітку спекотно й хочеться провітрювати помешкання частіше. І батьки не мусять цим жертвувати, просто повинні зробити свої вікна безпечними. Зокрема, установити на них надійний захист, як це роблять у всіх розвинених країнах.
Але це не все. Я маю ще кілька дієвих рекомендацій. Якщо батьки застали дитину біля відкритого вікна, то вони ні в якому разі не повинні:
· кричати на дитину — вона може повернутися й втратити рівновагу;
· робити різкі рухи — дитина може смикнутися й втратити рівновагу;
· вимовляти голосні звуки — дитина може злякатися й втратити рівновагу;
· підбігати швидко — дитина може не втриматися й втратити рівновагу;
· пришвидшувати її спуститися — дитина може поспішати спуститися й втратити рівновагу.
Дитина біля відкритого вікна — це той самий грім, який уже гримить. Тож, коли батьки думатимуть, що інцидент не повториться, вони помиляються. Ситуація може повторитися будь-якої миті. Навіть через 5 хв. Навіть, якщо з дитиною батьки розмовляли і все пояснили.
Єдина різниця за повторної ситуації — те, що батьків може не бути поряд. Саме тому вони повинні зробити все можливе для того, щоб дитина сама не відкрила вікно.
Олена Лізвінська
експерт з безпеки дітей, незалежний фахівець з оцінки ризиків, Київ
Борщівник Сосновського: як запобігти та допомогти за опіку
Зачасту про борщівник Сосновського згадують улітку. У цю пору року його вже добре видно, бо він цвіте. Саме зараз, коли так багато дітей змінили звичний асфальт і кам’яні джунглі на сільські краєвиди, важливо донести до батьків інформацію про цю небезпечну рослину
Для борщівника Сосновського (далі — Борщівник) немає кордонів — він завойовує все більше нових територій. Неодноразово за роки роботи мені доводилося бачити наслідки контакту шкіри дітей і дорослих із цією рослиною. Однак до тяжких наслідків призводить не лише природня цікавість дитини. Першопричина — у недбалому ставленні батьків й інших дорослих, у незнанні та відсутності комплексного підходу в боротьбі з Борщівником.
Борщівник росте до 2—4 метрів заввишки й цвіте дуже ефектною білою парасолькою. Її складно не помітити. Величезне листя Борщівника й високі стебла з квітами складно переплутати з іншими рослинами. Також у Борщівника є небезпечний побратим Мантегацці, але він зустрічається набагато рідше.
Борщівник — «соковита» рослина. Саме його сік спричиняє тяжкі опіки шкіри на тілі й сліпоту — якщо потрапить в очі. Посилюють дію соку сонячні промені. Чутливість шкіри до сонця в місцях опіків у деяких випадках зберігається навіть протягом кількох років.
Коли до Борщівника доторкнутися перший раз, неприємних відчуттів не буде. Однак через 10—15 хв місце ураження почне свербіти й пекти. Потім на шкірі з’являться пухирі, які сильно болітимуть. Зокрема, коли хотітиметься до них доторкнутися й почухати ушкоджену ділянку шкіри. Після того, як рани від пухирів загояться, залишаться рубці й виражені пігментні плями. Тому, щоб цьому запобігти, розкажіть дітям про Борщівник якомога швидше, а ще:
· покажіть фото рослини;
· опишіть і розкажіть про його розміри;
· поясніть, що небезпечні всі частини рослини (стебло, листя, квіти);
· продемонструйте фото з наслідками взаємодії;
· поясніть, що цю рослину ліпше не чіпати й взагалі проходити повз неї;
· зауважте, що в разі контакту негайно повідомити дорослому.
Намагайтеся не відкладати розмову з дитиною, від цього може залежати її безпека та здоров’я.
Коли дитина повідомить чи ви самі помітите наслідки взаємодії дитини з Борщівником, то:
· одразу ж закрийте шкіру від сонячних променів щільною тканиною, складеною в декілька шарів;
· не сердьтеся на дитину й не сваріть її;
· похваліть її, що розповіла вам про контакт із Борщівником;
· ретельно змийте сік рослини й промийте місце ушкодження проточною водою з милом;
· зв’яжіться з лікарем-педіатром чи сімейним лікарем;
· бережіть шкіру дитини від прямих сонячних променів протягом 2—3 діб;
· спостерігайте за загальним станом і самопочуттям дитини під наглядом лікаря.
У Борщівника є й «брати», які безпечні для людей. Але я не рекомендую ризикувати й перевіряти дієздатність кожного екземпляра, який хоч якось схожий на наш Борщівник. Тим паче усього різновидів налічується понад 70, тому ліпше обмежувати дітям до них доступ і не експериментувати, якщо не впевнені в безпечності конкретного виду.
Позбавлятися Борщівника найліпше навесні, коли він тільки починає рости й ще не зацвів. Для цього треба екіпіруватися в непромокаючий костюм хімзахисту та інші засоби індивідуального захисту для очей, обличчя й рук.
Через те, що місцеві органи управління не проводять спеціальні заходи боротьби з Борщівником, його все частіше можна побачити в парках, полях, дачних ділянках і городах. Бачу його в різних місцях щороку, зокрема й на дитячих майданчиках. Будьте обачні!