«Казка про картоплю» (автор Ірина Зуєва, 8-А)
На городі у бабусі Марії росло багато овочів — капуста,буряк,морква. Але найбільше вона гордилася та любила свою картопельку — вона була чи не найкраща у селі. Ні в кого такої немає: велика,гарна,найсмачніша.
Одного разу,прийшла до Марії її сусідка — давня подруга,з якою вони були знайомі, здається,зі школи, та й питає:
— А розкажи но,Маріє,як в тебе картопля така гарна? Я теж собі таку хочу.
Подумала баба Марія — не хоче секрет свій розказувати,та іншим картоплю давати,тому й відмовила. Образилась на неї сусідка і вирішила сама дізнатися що,та як.
Дочекавшись ночі,пішла та на город до Марії. Думає, викопаю декілька картоплинок,з'їм і собі посаджу. Почала вона копати. Дістає з землі плід і дивується:
— Яка ж велика картопля!
Та в раз,картопля вискакує з руки здивованої жінки і ховається в землі.
— Що за чортівня?
Хреститься та і йде з городу якнайшвидше,не обертаючись.
Приходить вона наступного дня до подруги,бачить — картоплі наварила. Смачна,запашна — та торкатися боїться. Баба Марія здивовано на сусідку дивиться.
— Ти чого? — питає.
— Та нічого, — відмахується, — я,мабуть,вже піду.
Приходить вона на город знову вночі і починає копати — бере картоплю,а та й тікає. Жінка злякано дивиться на плід — та ж він живий неначе!
Та по городу,від хазяйчиної хвіртки повільно рухається силует.
— А хто це там? — лунає.
Картопля наче полякалась — сховалася в землю. А сусідка так і залишилася стояти на місці, сподіваючись, що її не помітять.
Баба Марія знову зникає у хаті і сусідка тікає з городу — точно щось тут нечисте.
Усе таки,знову приходить вона до Марії і питається — як,та чому. А та їй відповідає — та тож добрива такі гарні,та й картопля така велика. Жінка недовірливо на подругу дивиться.
— А чому вона наче жива тоді?
— Та то мій онук пожартувати вирішив,ач,який шибайголова.
З того часу,подруга баби Марії більше не намагалася вкрасти у неї картоплю — своєї повно було.»
Прислів'я та приказки :
1) Життя, як картопля: краща частина знаходиться під землею, в той час, як найгірше, що ми бачимо - на поверхні.
2) Любов – не картопля, не викинеш у віконце.
3) Листки картоплі повернуті до неба – буде хороша погода.
4) Поникли квітки картоплі — бути негоді.
5) От добре, що бог картоплю створив. Хоч є з кого й нам шкуру дерти. А то все з нас та з нас.
6) Картопля - половина хліба.
7) Їмо бараболі і не клянем долі.
Вірші.
Нагодує всіх вона – Ця КАРТОПЕЛЬКА смачна, Її бульби їстівні Викопують восени.
Купуйте куштуйте усі бараболю. Варіте і смажте із сіллю й без солі Сто страв господиня з картоплі готує, Картопля як хліб, вона всіх нагодує.
2)Мене смажать, мене варять,
Мене тушать і печуть.
На вогні великім шкварять,
Чистять, ріжуть і товчуть.
Страва ситна і відмінна,
В кожній хаті незамінна.
І смачна для всіх осіб — Я,
картопля, — другий хліб!
З мене можна готувати І млинці, і деруни.
І до столу подавати Пампушки і вергуни.
І вареники в сметані,
Зрази, бабки і пюре.
Різні страви, дуже гарні,
Апетит уже бере!
Без картоплі й без води:
Ні туди і ні сюди!