Український письменник Андрій Курков став лауреатом Спеціальної премії Орвелла, яку вручили під час церемонії в Університетському коледжі Лондона.
Андрій Курков особисто був на церемонії вручення Спеціальної премії, яку з 1997 року присуджували лише вісім разів. Голова опікунської ради фонду лорд Кім Даррок, коментуючи нагороду, заявив, що премії за "честь вітати одного з найвидатніших письменників" з України. Він зауважив, що, як і Джордж Орвелл, Курков працює як у художній, так і в документальній прозі та журналістиці, а його тексти поєднують літературну майстерність з описом реалій війни. За словами Даррока, письменник фіксує щоденне життя та досвід людей в умовах війни, зокрема в Україні, а також у ширшому глобальному контексті — від Судану до Гази та М’янми. Він також підкреслив значення романів Куркова від "Смерті й пінгвіна" до пізніших творів про Київ до повномасштабної війни, назвавши їх "одними з найкращих у сучасній літературі".
Премію Орвелла вручають за твори, що "перетворюють політичний текст на мистецтво" у п'яти номінаціях:
• за політичну літературу;
• за політичну прозу;
• за журналістику;
• за викриття соціальних вад Британії;
• за висвітлення проблеми безпритульності, у партнерстві з Центром впливу проблеми безпритульності.
Нагороду заснував біограф Джорджа Орвелла Бернард Крік відповідно до заповіту автора антиутопії "1984". Грошова винагорода становить 5000 фунтів стерлінгів (понад 295 тисяч гривень). Премію вручають за книжки, які найкраще втілюють прагнення Джорджа Орвелла робити з політичної літератури мистецтво.
Андрій Курков народився 23 квітня 1961 року у російському селі Будогощ Ленінградської області. З раннього дитинства живе у Києві.
Після школи працював завклубом, завідувачем бібліотеки в санаторії в Пущі-Водиці, діловодом тощо. Також закінчив курси перекладачів японської мови в Інституті інформації (на "Либідській").
1983 — закінчив Київський державний педагогічний інститут іноземних мов. Працював випусковим редактором багатотиражки Київського політеху, редактором видавництва "Дніпро". У віці 24-х років пішов служити на альтернативну службу: з 1985 до 1987 служив охоронцем в Одеській виправній колонії № 51.
Перша публікація — гумореска у київському виданні "Рабочая газета" у 1979 році. Перший сценарій до фільму "Поляна сказок" (працював як "літературний раб": у титрах сценаристом зазначено Кіра Буличова, який за нього отримав приз на Братиславському кінофестивалі).
Працював сценаристом на кіностудії О. Довженка, викладав у Белл Коледжі (Кембридж, Англія). З 1988 член англійського ПЕН-клубу. Член Спілки кінематографістів України (з 1993) та Національної спілки письменників (з 1994). З 1998 — член Європейської кіноакадемії. З 1998 — постійний член журі премії Європейської кіноакадемії "Фелікс". У 2011 входить до складу журі літературного конкурсу "Юне слово". Одружений з ірландкою Елізабет Шарп (консультант у Британській раді в Україні), виховує трьох дітей.
Дитячу книжку українською Курков вперше написав 2014 року; це була казка "Маленьке левеня і львівська мишка" для видавництва ВСЛ.
Дорослу нехудожню книгу українською Курков вперше написав 2017 року; це була публіцистична біографічна книга у жанрі нон-фікшн "Рух "Емаус": Історія солідарності" для видавництва Астролябія.