Розумівська бібліотека

Блог Розумівської сільської бібліотеки: http://razumovkabiblio.blogspot.com/

Мальовниче українське село Розумівка розкинуло свої стежки і доріжки на березі річки Бовтиш за 25 км на південний захід від райцентру і залізничної станції Фундукліївка. Утопаючи в зелені верб, в шумі дубів, в шелесті жита, в весняному співі солов’я, село розквітало, як мальва. Село – центр сільської Ради з населенням 864 жителі. Виникло ще в середині ХУІІІ ст. Назву Єразмівка одержало в 1767 році. Керуючий маєтками князя Любомирського Дембовський перейменував його на честь свого сина Єразма. Воно входило до Смілянського ключа Київського повіту Київського воєвоства. Із покоління в покоління розумівчани з вдячністю згадують про те, який помітний слід в історії розвитку села лишили після себе у ХІХ столітті власники села російський князь Потьомкін, потім К.М. Самойлова. А ще відоме наше село в усьому світі як маєток, де знаходиться родинна усипальниця героя Вітчизняної війни 1812 року М.М.Раєвського, сюди приїздив великий російський поет О.С.Пушкін, збиралися декабристи, які були пов’язані родинними стосунками з Раєвськими, великий вклад в розвиток села внесли купці Бондарєви, в нашому селі знайшов свій останній спочинок холодноярський отаман Чорний Ворон…

Ви щось, бува, прекрасніше стрічали?

Таких імен не знищить часу плин.

В селі побудовано на місці поховання генерала М.М.Раєвського Хрестовоздвиженську православну церкву, яка входить до національного культурного надбання, церковнопарафіяльну школу, 2 кузні, 2 олійниці, 8 вітряків, був колись тут і цукровий завод, і кінний завод… Разом з тим, що в селі побудовано загальноосвітню школу, дитсадок, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв’язку , магазин, будинок культури, сільську Раду існує довідка і про створення в селі сільської бібліотеки. Бібліотеку в селі було відкрито в 1951 році згідно рішення виконкому сільської Ради. На той час вона знаходилась в приміщенні сільського клубу, а це колишній будинок священника (попівська хата, як згадують старожили). Місцева влада виділила на придбання літератури 300 карбованців, за які було закуплено літературу в книжковому магазині, виділила сільська Рада і кошти на зарплатню бібліотекареві. За відомостями старих людей книги зносили односельці, які вціліли після бурхливх подій Великої Вітчизняної. Вони ж були і першими читачами бібліотеки. Дуже багато було зібрано дитячої літератури, що дало змогу обслуговувати учнів місцевої школи. Бібліотека на всіх етапах свого розвитку співпрацювала зі школою, будинком культури. Перші бібліотечні працівники Немна Ніна Кирилівна, Рябко (Притюпа) Марія Устимівна, Горобченко Валерій Іванович, Підварська Ганна Володимирівна віддавали всі свої сили і натхнення розвитку бібліотеки, вірили в майбутнє, працювали творчо, самовіддано. Поступово бібліотека розширювалася, хоча кошти виділялися незначні, через рік фонди бібліотеки нараховували уже близько 4-х тисяч примірників, про що сідчать старі інвентарні книги. Завдяки знанню своєї справи, працелюбності й наполегливості бібліотекаря Рябко (Притюпи) Марії Устимівни, яка віддала найбільше років сільській бібліотеці на перших етапах її розвитку, вдалося ромістити книги на полицях-стелажах, які були вготовлені у місцевому господарстві «Червоний прапор», а також створити драматичний гурток, яким вона ж і керувала. Сільська бібліотека була одним із осередків культурно-просвітницької роботи на селі. Разом з представниками сільської інтелігенції бібліотекар ходила по «десятихатках», була активним агітатором та пропагандистом політики держави. Продовжив цю справу доброї душі та вдачі чоловік Горобченко Валерій Іванович, який і літературним театром опікувався і дбав про пропаганду книги, наближення її до місця роботи та місця проживання. Були популярні такі форми роботи як пересувки на МТФ, тракторних бригадах, книгоношення. Значний вклад в розширення бібліотеки внесла бібліотекар Пазинич Олександра, яка до кожного читача, яких тоді було близько 500, намагалася знайти індивідуальний підхід, своєчасно задовольнити його запит, вчасно надати потрібну бібліографічну чи фактографічну довідку. Особливо людно тут було у вихідні, після уроків у невеликій бібліотечній кімнаті було чути дитячі голоси. На початку 70-х років постало питання про будівництво нового будинку культури, бо стара попова хата була уже стара та і книжковим фондам було у ній уже тісно, а в 1975 році бібліотека розмістилась в новому просоторому приміщенні будинку культури на другому поверсі, де знаходиться і до цього часу, книжковий фонд її значно збільшився.

В же цей час активно розвивається краєзнавча діяльність в Розумівці, створюється музей і бібліотека координує свою роботу з музеєм, який пізніше було також перенесено в новозбудований будинок культури і тепер він знаходиться поруч з бібліотекою. В 70-х роках прийшла працювати до бібліотеки Пудова Лариса Миколаївна. Скомплектований нею фонд сільської бібліотеки відповідав запитам сільського читача, учнів та педагогів місцевої школи. На той час комплектування відбувалося вже через бібколектор. Бібліотекар відбирала книги, а потім їх одержували через поштові відділення . В 1977 році бібліотеки Олександрівського району було централізовано в єдину систему із єдиним фінансовим і методичним забезпеченням, а Розумівська сільська бібліотека стала однією з філій централізованої районної бібліотечної системи зі щасливим номером 25. В цей час Розумівським філіалом уже завідувала Шевченко Надія Іванівна, яка за роки роботи у бібліотеці виявила високий рівень професіоналізму, творчий неспокій у наповненні бібліотечної роботи новим змістом. Найбільшого процвітання бібліотека досягла за роки централізації, її фонди складали більше 10000 примірників, книги надходили централізовано через відділ комплектування районної бібліотеки, комплектування було плановим, відповідало культурно-економічному профілю села. В бібліотеці змінилися книжкові стелажі на нові, добротні, сучасні, закуплено столи та стільці для роботи читачів в так званому читальному залі, який розмістився в цій же кімнаті і читачі мали змогу ознайомитися з новинками літератури, новими періодичними виданнями, які надходили до бібліотеки. Бібліотека поступово перетворювалася на заклад нового типу, бібліотекарі, які прийшли на зміну Надії Іванівні – Дзюба Віра Володимирівна, Дзюба Галина Анатоліївна, Ковтун Любов Петрівна працювали у постійному пошуку модернізації змісту діяльності бібліотечного закладу на селі. Багато зусиль приклала у бібліотечну справу на селі Зеленько Катерина Іванівна. Очолювана нею бібліотека вже нараховувала близько 15000 книжкового фонду. В бібліотеці проводилась величезна робота по збереженню книжкового фонду та приділялась велика увага роботі з дітьми. У приміщенні обладнано дитячу кімнату, де для малечі створено райський казковий куточок. Вона продовжила добрі старі традиції своїх попередниць і наповнила їх новими здобутками. Для читачів проводились конкурси, бесіди, ранки, диспути, обговорення книг різноманітної тематики, зустрічі з ветеранами війни та праці, людьми різних професій.

На базі Розумівського філіалу проводилися районні семінари бібліотечних працівників, бібліотека була однією з кращих в районі, а бібліотекар постійно працювала над покращенням обслуговування користувачів, удосконалювала форми і методи роботи. Цікаво і змістовно проводилися засідання у створеному нею клубі за інтересами «Краєзнавець». Педагог за фахом вона віддала бібліотечній справі понад 10 років, велику допомогу бібліотеці надавало місцеве сільськогосподарське підприємство на чолі з її чоловіком Василем Петровичем Зеленьком.

Але довелось Катерині Іванівні пережити в бібліотеці і складні часи – це розцентралізація бібліотечної мережі у 1995 році, що негативно вплинуло на стан поповнення книжкового фонду бібліотек, на її фінансове забезпечення. Поступово бібліотека перетворювалась на сховище для книг, тому що не поповнювалась новою літературою.

Відобразилась на роботі сільської бібліотеки і економічна криза уже незалежної України, бібліотека була переведена на 4-х годинний робочий день, кошти на її ремонт, на поповнення книжкового фонду не виділялися зовсім, бібліотека не забезпечувалась періодичними виданнями.

До бібліотеки прийшла працювати на початку ІІІ тисячоліття Прус Катерина Андріївна, бібліотекар з вищою бібліотечною освітою. Свою трудову діяльність вона розпочала в м. Олександрії, в міжсоюзній бібліотеці БК шахти «Світлопольська», потім їй ще доводилось змінювати місце роботи, аж доки не випала їй нагода очолити сільську бібліотеку в рідній з дитинства Розумівці.

Бібліотека переживала не найкращі часи і треба було думати як знову підняти її імідж серед населення, разом з завідуючою народним музеєм села Розумівки Людмилою Смихайлівною Корнєєвою розробили проект програми інформаційно-краєзнавчого центру «Мій край – моя душа» і розпочали втілювати її в життя. Ідея, можна сказати, вдалася і до бібліотеки знову пішли читачі, учні, вчителі, а сьогодні – вже і туристи, що приїздять на екскурсії, бо є у Катерини Андріївни що розповісти відвідувачам, є з чим познайомити.

Все це плоди її наполегливої праці по наповненню краєзнавчого довідково-інформаційного фонду новими матеріалами, який дбайливо збирається нею у папки-досьє. Збирає цей матеріал по крупинках, навідується до старожилів села, місцевих краєзнавців, учасників подій, видатних земляків, які охоче діляться з нею спогадами. Це сприяло організації в бібліотеці інформаційно-краєзнавчого центру «Благословенний будь, мій краю!». Відроджується у бібліотеці і народна минувшина села, збираються старовинні реліквії, щоб ознайомити з ними підростаюче покоління, прищепити любов до рідного краю. Бібліотека сьогодні в центрі подій на селі, велику роль в роботі відіграє публічний центр регіональної інформації.

Краєзнавство – на одному з чільних місць у роботі бібліотеки, бібліотекар постійно працює над поповненням банку інформації з краєзнавства. Це – тематичні папки, у яких поетапно представлена історія села і його сьогодення, рекомендаційні списки літератури, добірки краєзнавчих матеріалів, краєзнавча картотека, тематичні картотеки краєзнавчого характеру, інформаційні матеріали (буклети, листівки та ін.), пізнавально-документальна література, матеріали з Інтернету.

Основний девіз роботи бібліотеки та її завідуючої: «Село моє з легенди випливає». Це і князь Любомирський і Потьомкін, Самойлова і Раєвські, Пушкін і декабристи…

І слава спалахне його, і вже не згасне,

Допоки рід слов’ян світ буде шанувать.

Ці рядки любить повторювати Катерина Андріївна, вони є змістом майбутнього її бібліотеки, поглядом у минуле заради майбутнього. Зараз Розумівська сільська бібліотека – це і освітній заклад, і культурний, і інформаційний центр, і країна незвіданих чудес. Бо саме тут у книжковому «храмі», читачі відчувають мудрість, вміння досвід бібліотекаря. Тому її кредом є «Працюй над собою, з книгою, з людьми». Книжковий фонд бібліотеки сьогодні налічує 11487 примірників, обслуговує бібліотека 450 користувачів, видає їм з фондів бібліотеки близько 8000 примірників книг, краєзнавчих матеріалів. До неї йдуть за порадою, хорошою книгою, просто поспілкуватися, відпочити серед книг.

Успіх процесів кардинальних змін, що відбуваються у бібліотечній справі, нові орієнтації у змісті роботи та вихованні користувачів в регіоні значною мірою залежать від завідуючої сільською бібліотекою, яка є провідником і генератором ідей формування нового образу бібліотеки. Катерина Андріївна – бібліотекар за покликанням, вона по справжньому любить свою роботу, віддана їй. Натхненна, сумлінна, вимоглива до себе та привітна до користувачів, усі свої знаня, працьовитість, людяність, любов до книги вона віддає іншим, за що шанують її користувачі, жителі села, місцева влада.