Раєвський Микола Миколайович

[14 (25).ІХ 1771, Петербург— 16 (28). IX 1829, с. Бовтишка, поховано в с. Розумівці, тепер обидва села Олександрівського району Кіровоградської області] — російський військовий діяч, герой Вітчизняної війни 1812, генерал від кавалерії (1813). Брав участь у війнах Росії з Туреч¬чиною (1788—90, 1810—11), Польщею (1792—94), Іраном (1796), Францією (1805—07) і Швецією (1808—09). Під час Вітчизняної війни 1812 командував 7-м піхотним корпусом, що відзначився під час оборони Смоленська, в Бородінській битві 1812 (прославився обороною батареї, названої його іменем), під Малоярославцем та ін. Учасник визвольних походів російської армії 1813-14. Після війни командував корпусом на Південній Росії, з 1824— у відставці. З 1826 — член Державної ради. Раєвський був у дружніх стосунках з О. С. Пушкіним. В 20-х рр. у його будинку в Києві відбувалися зустрічі членів Південного товариства декабристів. До декабристів належали його зяті С. Г. Волконський (одружений з дочкою Раєвського—М. М. Волконською) і М. Ф. Орлов, двоюрідний брат В. Л. Давидов. З декабристами мали зв'язки і його сини Микола і Олександр.