Курганський Анатолій Петрович

КУРГАНСЬКИЙ Анатолій Порфирович (21.09.1941, с. Вищі Верещаки) – поет, гуморист, учитель. Закінчив Кіровоградський державний педагогічний інститут (1969). Працював слюсарем цукрозаводу і студіював музику у районному будинку культури в Олександрівці, викладав музику у Вищеверещаківській середній школі, створив перший у Вищих Верещаках духовий оркестр. У студентські роки грав у духовому оркестрі, танцював у ансамблі “Юність”, з яким побував у багатьох куточках України, у Туреччині, Бельгії, Франції, Болгарії. Працював головою комітету по фізичній культурі і спорту Новоукраїнського райвиконкому. З 1974 мешкає в Кіровограді, викладав географію у школі-інтернаті № 2, школах № 21 та № 17. Член обласного літературного об’єднання “Степ”. Гумористичні твори друкував в обласних газетах, журналах “Перець”, “Степ”, у колективній антології сміху “П’яте колесо” (2002). Автор книг “Сценарій про віварій” (2000), “Шепіт вітру степового” (2001), “Особисте бажання” (2001), “Міняю, куплю, продаю” (2002), “Веселі заповіти” (2003), “Обоє рябоє” (2004).

ЧАСТІВКИ

Обробляти стало важко

Рідне поле за селом,

Україна, наче пташка,

Із поламаним крилом.

Нема палива в каністрі,

Щоб посіять буряки.

Гроші, щоб купить, міністри

Десь затисли в кулаки.

***

Скоро лісові в Карпатах

Наближається "труба".

Його знають навіть в Штатах,

Бо й Америка руба.

Бартер - сало на цибулю,

Сам поїв - державі дулю.

Це тому бюджет безсилий,

Щоб собі набрати силу.

Україну вів до ринку

І на ділі й на словах.

Він придбав собі "хатинку"

На Канарських островах.

***

Мов хвороба стали дачі

Як від неї лікувать?

Працьовиті і ледачі –

Всі бажають будувать.

Хто курінь зліпив з соломи

Й горобці там гнізда в'ють.

Хто із цегли звів хороми,

Що до неба достають.