Кримський Андрій Іванович

КРИМСЬКИЙ Андрій Іванович (13.12.1905, с. Триліси — після 1937, За¬байкалля) — поет, прозаїк. Закінчив Одесь¬кий університет (1937). Літературний дебют — на сторінках газети "Радянська думка" в 1925. Друку¬вав поезії й оповідання в журналах "Всесвіт", "Глобус", "Нова громада". Ро¬ман "Рекорд", рекомендований до друку, було вилучено у 1937 при арешті. Репре¬сований. Помер у таборах Забайкалля.

МАТЕРІ МОЇЙ

П'ятдесят шість літ, на руках - пухирі,

Сіра кофтина, спідниця синя.

Чи і в тебе, як у всіх матерів,

Руки сухі, згорблена спина?

Ой ні, не та ти, не та... Це ж ти

Дряпаєш мені листівку чорнилом:

“Сину, вступила я в колектив,

Більше не маю сили!”.

Знаю, мамо, позбулась ти снів,

Із-за нас у косах сивини шнурочок.

Ти ж нас виростила – шістьох синів,

Шістьох синів ще й чотирьох дочок!

Рідна моя, не горюй, не марній,

Я вернусь у село незабаром

І зійдемось до тебе шість синів,

Та ж високі, дебелі й гарні!

І повідаєш нам про життя своє,

Про гіркі жалі свої й муки.

Я по-синівськи обніму тебе,

Поцілую натруджені руки.

Хай щастить тобі, мамо, в днях праці й турботи.

Наша зустріч відбудеться скоро.

Скінчу школу відмінно і стану пілотом,

Владарем над веселим мотором.

У СТЕПУ

ОСІНЬ Вийшов я у степ широкополий

Розпускає осінь мокрі коси, Вартувати ніччю кавуни.

Стелить ранком росяні тумани, Ліхтарі край неба заясніли

Дошкуля мороз у ноги босі І пливуть серед небесних нив.

Докіль сонце землю не огляне. Зорі небо на шматочки колять,

А сьогодні рано, ледь світанок Мов той старець, місяць загрубів

Осіяв, окреслив небо з сходу, Та й у торбу золотого поля

Ми засіяли пшеницею пів лану Колоски збирає голубі.

Під осінню дощову негоду. Нивонько на золото вагітна,

І гудуть, гудуть сюди верхами, Одгуло твоє весілля вже!

І ведуть мелодію осінню, Забуяй і весело розквітни

Сонце креше скелі блискавками Знов на осінь в золоті пожеж.

І хова за обрієм проміння. На мої обрубані рамена

Хмари-пурпур, вітер ламле гілля, Дме вітрами дивовижний край.

Перламутром листом землю стеле, Степе мій, чекаючи на мене,

А спереду - голубе весілля Знову колосись і доспівай.

П'янить думку у життя веселе.