1.7 Класифікація НХР за здатністю до горіння.

Переважна більшість хімічних речовин при наявності окисника та джерела запалювання здатні до горіння. Але в кожної конкретної НХР є свої особливості горіння та умови, що впливають на нього. Одні за найменшої іскринки здатні загорятися, інші ж навпаки – при тривалому контакті джерела запалювання горять важко.

З хімічної точки зору для того, щоб розпочалося горіння необхідно подолати енергетичний бар’єр – енергію для активації молекули. Внаслідок цього між атомами руйнуються старі хімічні зв’язки, утворюються нові. Різниця між виділеною енергією при руйнуванні старих зв’язків і енергією, що витрачена на утворення нових буде виділятися у вигляді теплового та світлового випромінювання.

За здатністю до горіння НХР поділяють на:

- горючі – легко займаються від джерела запалювання та продовжують самостійно горіти після його вилучення, (дерево, папір, бензин, тощо).

- важкогорючі – легко займаються під впливом джерела запалювання, не здатні самостійно горіти після його вилучення, (полігалогенопохідні, деякі пластичні маси);

- негорючі – не здатні до горіння в атмосфері нормального складу (з концентрацією кисню до 21 %) при температурі до 900 0С, (неорганічні солі, кислоти, луги);

- негорючі, але підтримують горіння – речовини, що розкладаються, виділяють гази, які підтримують горіння. (фосген, трихлоронітрометан). При термічному розкладі таких речовин утворюються прості сполуки галогенів, (фтор, хлор та бром), які є сильними окисниками і здатні підтримувати горіння органічних та неорганічних речовин.