Умовно виділяють групу рідин, які мають температуру спалаху парів понад +61°С (гліцерин, нітробензен, мазут, парафін, лак).
Рідини, які мають температуру спалаху парів понад (+61 °С) називаються горючими рідинами (далі - ГР).
Гліцерин (1,2,3 пропантріол) - НОСН2–СНОН–СН2ОН – безбарвна, прозора, густа рідина, солодка на смак, нетоксична. Гліцерин добре розчиняється у воді, за неї важчий. Водні розчини гліцерину мають низьку температуру замерзання, ρ = 1261 кг/м, температура плавлення (-17,9 °С), температура кипіння +290 °С, температура спалаху +200 °С, температура самоспалахування +400 °С, температурні межі поширення полум’я: НТМПП +158 °С, ВТМПП +240 °С.
При реакціях з окисниками перманганатом калію KMnO4, пероксидом натрію Na2O2, хлорним вапном Са(ОСl)2 – гліцерин самозаймається. Тому зберігати гліцерин разом із сильними окисниками недопустимо, так як у випадку контакту цих речовин може виникнути пожежа.
При взаємодії гліцерину з нітратною кислотою в присутності сульфатної утворюється тринітрогліцерин, який є естером і використовується для приготування нітрогліцеринових порохів та динамітів (вибухівки).
Нітробензен C6H5 – NO2 являє собою жовту рідину з питомою густиною 1200 кг/м3 і досить приємним запахом гіркого мигдалю. У воді не розчиняється, отруйний. Температура кипіння +210,9 ºС, температура плавлення +5,7 ºС, температура спалаху +90 ºС, температура самоспалахування +495 ºС.
Нітробензен вибухати не здатен, при підпалюванні горить, виділяючи велику кількість тепла.
Також його використовують для отримання авіаційних олив та вибухової речовини динітробензену.
Мазут - маслянистий залишок нафти після відбирання із неї світлих дистилятів — бензину, гасу, газойлю. Густина 0,89 — 1,00. Теплота згоряння 39,4 — 40,7 МДж/кг.
Мазут застосовується як паливо для парових котлів, котельних установ (котельне паливо) і промислових печей (наприклад, мартенів). У зв'язку з необхідністю поглиблення подальшої переробки нафти мазут у все більших масштабах переганяють під вакуумом.
Мастила отримують в результаті перегонки мазути. Вони поділяються на три основні групи: веретенні, машинні та циліндрові, так як склад їх коливається в широких масштабах, то температура спалаху знаходиться у межах від +142 ........+200 °С – це горючі рідини, температура самоспалахування від +280..... 380 °С, температурні межі поширення полум’я: НТМПП +116.....146 °С, ВТМПП – 147.....191 °С.
Мастила використовують для змазування машин, механізмів, під час обробки металів різанням, в електропромисловості, для збагачування руд методом флотації та інше.
Парафін - нафтопродукт, суміш алканових вуглеводнів переважно нормальної будови з числом атомів карбону від С9 до С40. У парафіні присутні також ізопарафінові, циклопарафінові (нафтенові) і нафтено-ароматичні вуглеводні. Товарні парафіни проходять попередню обробку адсорбентами та очищуються іншими методами. Через хімічну нейтральність парафіни широко застосовують в харчовій промисловості, в медицині, косметиці а також в електротехнічній галузі як ізоляційний матеріал.
Парафін випадає у вигляді твердої воскоподібної маси при зниженні температури нижче температури початку кристалізації парафіну (+15......60 °С), що ускладнює роботу експлуатаційного обладнання, а при випаданні в продуктивних пластах різко погіршує їх фільтраційну характеристику. Парафін – це біла маса густиною 907–915 кг/м3 при +15 °С, з температурою плавлення +40 ..... +60 °С; з вмістом нафти іноді до 13–14% і більше, питомою теплотою плавлення парафіну (C25H52) або 200–220 (кДж/кг).
Тверді нафтові парафіни є горючими речовинами з температурою спалаху не нижче +160 °С, температурою самозаймання не нижче +300 °С. Тверді парафіни відносяться до 4-го класу небезпеки, гранично допустима концентрація парів вуглеводнів розплавленого парафіну у повітрі робочої зони складає 300 мг/м³ у перерахунку на вуглець. У виробничих приміщеннях має бути припливно-витяжна вентиляція для зниження концентрації шкідливих речовин. У приміщенні для зберігання та експлуатації парафінів забороняється працювати з відкритим вогнем.
Лаки - це прозорі розчини природних або синтетичних плівкоутворювачів (смол або естрерів целюлози) в спирті, скипидарі, маслі, з домішками пластифікаторів та інших речовин, яким покривають яку-небуть поверхню для її збереження і блиску. Є лаки на основі термопластичних полімерів (зазвичай однокомпонентні) і термореактивніх полімерів (зазвичай багатокомпонентні). При висиханні матеріалів на основі термопластів випаровуються розчинники, в термореактивних – проходить полімеризація (поліконденсація). Лаки використовують у чистому вигляді, для приготування емалевих фарб, деяких грунтовок і шпаклівок. Горючі, мають високі температури спалаху та самозаймання, що роблять їх відповідно пожежобезпечними. Пожежонебезпека лаків полягає в тому, що пари розчинників які входять до їх складів з повітрям можуть утворювати вибухонебезпечні суміші.