1.3. Критерії класифікаії НХР. Класифікація за фізичними та хімічними ознаками

Основні терміни та поняття: агрегатний стан, температура кипіння, леткість, розчинність, гідрогенний показник рН, горіння, джерело запалювання.

Для точної оцінки небезпеки всі НХР поділяють за фізичними, хімічними та токсикологічними ознаками на кілька груп. Такий поділ дає можливість глибше оцінити сутність небезпеки АНХР та вжити заходи профілактики при їх зберігання, транспортуванні та застосуванні.

Класифікація за фізичними ознаками. В основу класифікації покладено фізичні властивості НХР: агрегатний стан, розчинність, температура кипіння та замерзання, леткість.

За агрегатним станом та температурою кипіння НХР класифікуються на:

– рідкі та стиснені гази – мають від’ємні температури кипіння (хлор, амоніак, метан, ацетилен та ін.);

– рідини з температурою кипіння, нижчою за 100 0С (етанол, етаналь, ацетон, хлороформ, тощо). Також до цієї групи відносять кислоти, що димлять: хлоридна, концентрована нітратна кислоти та олеум;

– рідини з температурою кипіння більше 100 0С (хлорбензен, ацетатна кислота, хлоридна кислота, анілін, тощо);

– тверді сипучі матеріали, що зберігаються при температурі до 40 0С (нітрати, солі ціанідної кислоти та ін.);

– тверді сипучі матеріали, що зберігають при температурі більше 40 0С.

За розчинністю у воді:

- розчинні у воді (метанол, купрум хлорид);

- молорозчинні у воді (анілін, бутанол);

- нерозчинні у воді (етан, ацетилен, бензен, толуен.);

- розчинні у органічних розчинниках (сірка, фосфор та інші).

За леткістю.

В основу розуміння даної величини покладено температуру кипіння (найнижчу температуру, при якій речовини переходить з рідкого у газоподібний стан)

• • Надзвичайно летючі (леткі) – це скраплені гази, концентровані кислоти. Найвища лютючість спостерігається до + 10 0С.

  • Високо летючі (леткі) – рідини, що мають температуру кипіння до 70 0С (ацетон, карбон дисульфід).

  • Летючі (леткі) – рідини, які мають температуру кипіння від 70 до 150 0С та тверді матеріали (полімери), що розкладаються внаслідок незначного нагрівання і виділяють легкозаймисті гази та пари.

Класифікація за хімічними ознаками. В основу класифікації АНХР покладено хімічна природа походження, що визначається надлишком концентрації Н+, або ОН-, тобто середовище рН та здатність до горіння, адже це складний фізико-хімічний процес (окислювально-відновна хімічна реакція).

За природою походження (показником рН) всі НХР поділяють:

- лужні (амоніак, аміни, луги, солі слабких кислот);

- кислі (пари кислот, хлор, солі слабких основ);

- нейтральні (бензен, толуен, метан, ацетилен та ін.).

За здатністю до горіння НХР поділяють на:

- горючі – легко займаються від джерела запалювання та продовжують самостійно горіти після його вилучення;

- важкогорючі – легко займаються під впливом джерела запалювання, не здатні самостійно горіти після його вилучення;

- негорючі – не здатні до горіння в атмосфері нормального складу (з концентрацією кисню до 21 %) при температурі до 900 0С;

- негорючі, але підтримують горіння – речовини, що розкладаються, виділяють гази, які підтримують горіння. Найбільш типовими представниками є прості сполуки галогенів – фтор, хлор та бром.