1.6 Перша домедична допомога потерпілим.

Великомасштабні хімічні надзвичайні ситуації можуть приводити до ураження різної важкості великої кількості людей. В результаті складується важка обстановка для надання домедичної допомоги як за об’ємом робіт, так і за умовами їх проведення. Часто ця обстановка ускладнюється тим, що потерпілих додатково приходиться захищати від супроводжуючих аварію (катастрофу) вторинних факторів ураження (пожеж, вибухів, отруєння новими хімічними речовинами і т.д.).

Потерпілим в зоні зараження або в районі хімічної небезпечної ситуації надається перша домедична допомога і приймаються заходи щодо негайної евакуації потерпілих в лікарняні установи.

Для вирішення цих об’ємних завдань часто не достатньо сил і засобів на об’єкті аварії і навіть в близько розташованому районі (місті обласного підпорядкування). У зв’язку з цим, планами захисту від АНХР повинно бути передбачено залучення для вирішення цих задач формування медичної служби ЦО сусідніх районів (міст обласного підпорядкування), а також підрозділи сил цивільної оборони.

Таким чином, в основу організації домедичної допомоги при небезпечних хімічних надзвичайних ситуаціях повинен бути покладений диференційний підхід в залежності від обставин, передбачена двохетапна система домедичного евакуаційного забезпечення: перша медична і перша лікарняна допомога, що надається безпосередньо в районі аварії (катастрофи) і осередку хімічного зараження, і спеціалізована допомога і стаціонарне лікування, що організовані за межами хімічного зараження.

На першому найбільш важливішому в організаційному відношенню етапу головним завданням медичної служби при виникненні хімічної небезпечної ситуації є своєчасне надання домедичної допомоги потерпілим, а в ряді випадків і проведення санітарних гігієнічних заходів з попередження виникнення інфекційних захворювань. Для виконання цих задач необхідні мобільні медичні підрозділи (формування), які мають високу готовність і здібні негайно приступити до надання допомоги потерпілим при любих обставинах. Потрібна координація їх дій, чітке визначення їх сфери діяльності, встановлення об’ємів робіт і керів-ництво медичними підрозділами (формуваннями) з єдиного центру.

Порядок використання медичних підрозділів (формувань) при аваріях з НХР визначається виходячи з положень лікарняного евакуаційного забезпечення потерпілих.

Перша домедична допомога особам, які потерпіли від АНХР і отримали травми, надається безпосередньо на місці ураження (отримання травми).

Це досягається двома шляхами: по-перше, самі потерпілі оказують само- і взаємодопомогу, по-друге, до рятувальних робіт негайно залучаються медичні підрозділи (санітарні дружини, санітарні пости і медичні підрозділи суб’єктів господарської діяльності). Потерпілі евакуйовуються з району аварії і зони зараження незалежно від важкості ураження. Важко уражених супроводжує медичний персонал, для чого формуються бригади супроводу. Всі пораненні і хворі доставляються в лікувальні заклади (клініки, лікарні, госпіталі і т.д.).

Головна вимога до організації першої домедичної допомоги – надати її максимальній кількості потерпілих в короткі строки і доставити їх в лікарняні заклади.

При цьому легкопоранені можуть евакуйовуватися невеликими групами пішим порядком. Потерпілі, які знаходяться у важкому стані, вивозяться транспортом. Для перевезення потерпілих використовують санітарний транспорт і тільки в окремих випадках допускається використання транспортних засобів загального користування. Неправильне транспортування небезпечно ускладненнями для потерпілих. Ось чому автомобілі, що призначенні для перевезення потерпілих, повинні мати відповідне санітарне обладнання.

Для евакуації потерпілих встановлені окремі правила. В першу чергу на транспорт завантажуються важко уражені, потім уражені середньої важкості, останніми – легко уражені. Інфекційні хворі і потерпілі з різко вираженими признаками психічного розладу перевозяться окремо.

За евакуацію потерпілих відповідають спеціально назначені особи із складу штабу керівництва ліквідацією наслідків хімічної небезпечної ситуації або членів постійних комісій з питань техногенної і екологічної безпеки району (міста обласного підпорядкування). Безпосередньо організаторами евакуації є відповідальні особи медичної служби цивільного захисту. Вони особисто проводять первинне евако-транспортне сортування потерпілих, визначають черговість і способи їх відправки, контролюють правильність завантаження транспортних засобів.

Домедична допомога під час хімічного ураження, опіків:

1. Потерпілого якнайшвидше вивести з зони хімічного ураження.

2. До прибуття спеціалізованої швидкої карети потерпілого тримати при свідомості, заспокоїти, надати невідкладну допомогу.

3. У випадку хімічного опіку визначити його ступінь. Після визначення надати домедичну допомогу.

Розрізняють 4 ступеня хімічних опіків:

І ступінь характеризується ураженням верхніх шарів шкіри і супроводжується їх почервонінням, набряком тканин і больовими відчуттями при пальпації.

ІІ ступінь виражається ураженням більш глибоких шарів шкіри з утворенням на ній пухирів, заповнених рідким ексудатом.

ІІІ ступінь обумовлюється ураженням жирового прошарку покривної і сполучної тканин. Внаслідок ураження нервових клітин знижується чутливість тканин в місці опіку, біль притупляється, шкіра набуває білого відтінку. З’являються перші ознаки некрозу тканин.

ІV ступінь характеризується ураженням не тільки м’яких тканин, але і кісток. Четверта ступінь опіків є найбільш небезпечною і дуже важко піддається лікуванню.

При хімічному ураженні шкіри важливо вчасно надати невідкладну допомогу потерпілому, оскільки від цього залежить успішний результат подальшого лікування. Заходи по наданню першої домедичної допомоги при хімічних опіках виконуються за наступним алгоритмом:

• зняти з потерпілого одяг, на яку потрапила хімічна речовина;

• очистити шкірні покриви від залишків хімічної речовини (промити великою кількістю проточної води);

• очистити шкірні покриви слабким мильним розчином;

• накласти на рану стерильну серветку (бинт);

• як можна швидше звернутися за медичною допомогою до фахівців.

У випадку зупинки дихання проводити серцево-легеневу терапію.

Другий етап надання медичної допомоги виконується в лікувальних закладах.

Своєчасно надана домедична допомога потерпілим при надзвичайних ситуаціях хімічного характеру дозволяє значно понизити, а в окремих випадках повністю виключити летальний кінець серед уражених.