Ви чуєте ніжний плескіт хвиль, далекий крекіт чайок.

Аж раптом подразливе дзижчання перериває ваш спокій, стаючи все ближчим і ближчим.

Доки не... хлоп!

І все, ви позбулися надокучливого комара, і спокій відновлено.

Але, як вам вдалося виявити цей звук здалеку і встановити місце розташування джерела з такою точністю?

За здатність розпізнавати звуки й визначати координати їхнього джерела відповідає слухова сенсорна система.

Щоб розібратися у основах сприйняття слуху, потрібно зрозуміти будову слухового аналізатора людини. Ця система складається з наступних частин:

Зовнішнє вухо – служить для прийому звуку, його підготовки й сприйняття. Включає в себе:

Вушну раковину – її округла форма допомагає вловлювати звукову хвилю.

Слуховий прохід – захищає барабанну перетинку від пересихання та впливу температури, готує звук до сприйняття. Це забезпечується завдяки його вигнутій формі та наявності волоскових клітин із залозами, що виділяють сірку.

Барабанну перетинку – сприймає звук та закриває внутрішній кінець слухового проходу.

Середнє вухо – знаходиться відразу за барабанною перетинкою та являє собою порожнину, наповнену повітрям. Складається з:

Евстахієвої труби – вузький закритий хрящовий канал, що з’єднує середнє вухо з носоглоткою. Відкривається при здійсненні глотання, запускаючи повітря в порожнину для вирівнювання тиску. Служить для забезпечення рухливості барабанної перетинки.

Трьох слухових кісточок, що передають вібрації барабанної перетинки внутрішнього вуха:

Молоточку

Ковадла

Стремена

Внутрішнє вухо – тут розміщується равлик, що відповідає за слухову функцію. Він має форму спіралі та включає 3 канали. У середньому розташовується Кортієв орган, що нараховує більше 30 тисяч волоскових клітин. Вони відповідають за генерацію електричних імпульсів, які потім подаються у мозок.

Слухові провідні шляхи – нервові волокна, що передають сигнал від равлику до головного мозку. Знаходяться в скроневих частках та здійснюють трансляцію приблизно за 10 мілісекунд.

Звукові коливання потрапляють у зовнішнє вухо, де за допомогою барабанної перетинки перетворюються на механічні. Одночасно з цим відбуваються вібрації слухових кісточок, які допомагають передавати хвилю далі. У равлику, канали якої наповнені лімфатичної рідиною, ці коливання трансформуються в електричні імпульси, далі йдуть по слуховим провідним шляхам до ЦНС. А потім ідентифікуються та обробляються скроневими частками мозку.

Саме у головному мозку здійснюється сприйняття інформації, отриманої від слуховий системи. Він аналізує не тільки почуті звуки, але також їх частоту й гучність. На підставі даних про знайомі голоси, слова, звуки, що зберігаються в нашій пам’яті, відбувається інтерпретація почутого.

В наших вухах криється чітко налаштована біологічна машина, яка перетворює какофонію коливань в повітрі навколо нас на точно згенеровані електричні імпульси, що дозволяє нам розрізняти оплески, стукіт, зітхання і дзижчання.