Дослідження історії краю спонукало мене до пошуку масових джерел кінця ХІХ – початку ХХ ст. Одним із таких є, як відомо, преса, проте ражомишльска повітова газета в Україні не збереглась. Я віднайшов її в газетному фонді Російської національної бібліотеки в Санкт-Петербурзі, і це є виликим успіхом краєзнавства Радомишльщини. Зберігся повний комплект "Радомыслянина" за 1912-1916 рр. Зміст газети та її інформативний потенціал я описав у спеціальній публікації. Багатство краєзнавчих матеріалів газети вражає. Проте, до історії конкретного населеного пункту їх не так вже й багато. Подаю хроніку подій місцевого життя в Потіївці та навколишніх селах, яку вдалося вичленувати в загальній масі матеріалів газети.
- 10.06.1912 р., № 5. Проведений "військово-кінний" перепис повіту показав, що лише в Потіївській волості розводять великих коней, причому, в господарствах німців-колоністів. Корови також не відзначаються породою. Зазвичай, це непоказні "тосканки". Несподівано, на виставку до Москви було відправлено місцевих корів, у тому числі й з Обліток.
- 27.06.1912 р., № 12. Днями здійснено ненавмисний замах у Моделеві на життя селянської дівчинки А.Довжик хлопчиками Я.Римарчуком і К.Лукирчуком. Вони стріляли на полі з рушниці, проте, не вціливши в зайця, знайшли іншу ціль – дівчинку, яку легко поранили (стаття "Бешкетування хлопчика").
- 11.07.1912 р., №18. В статті "Потреби села" описано школу в Моделеві: "У ньому маленька, але цікава красивим українським стилем стара церква (стиль, щоправда, зіпсований новими приділами). Поблизу церкви убогі хати священика і псаломника. Поблизу них… на зразок великого хліва з чорними стінами… церковна школа. Стара, тісна, дітей у селі багато, інтелігенції як кіт наплакав…" Щасливим випадком був інтелігент п.Коцебчук, який підняв питання і добився побудови міністерського училища. Дуже діяльний вчитель Бендриков. Але обох перевели в інше місце. Восени минулого року розпочали будову. Це справді велика будівля (земська школа).
- 18.07.1912 р., № 21. "Про лічницю в Потіївській волості". "Потіївська волость є однією із найбільших в повіті. У ній більше 90 населених пунктів. Хоч вона і розміщена не дуже далеко від Радомишля, але якось в глибокому куті, на межі з волинською губернією. Вочевидь, завдяки своєму розташуванню, ця величезна з чисельним населенням волость, до 1911 р. мала всього лише одну міністерську школу (в с.Моделів)…Також в районі волості немає поштового закладу, і для того, щоб відіслати листівку, громадяни з якогось села Жадьки чи Дерманівки повинні подолати 40-верстний шлях до Радомишля…
Обділена волость і іншими культурними благами. Наприклад, всю волость обслуговував один-єдиний медичний фельдшер. …Про лікаря, акушерку, лікарню – доводиться тільки мріяти. Часто.., як наприклад у с.Вовче, майже все сімейство вимерло через відсутність протидифтеритної сироватки. Люди помирали від дрібниць.., передовсім – діти. Нарешті, 1908 р. земство відкрило лічницю з медикаментами, лікарським персоналом, взагалі зі всіма вигодами. Проте справа тягнулася до 1911 р., поки питання не було підняте "знизу": склали ухвалу, написали подання. Особливо добивалося місцеве Волосне правління. І ось лічниця відкрита – справжня. Але потіївці бояться, щоб не сталася її "скороминуча" смерть. Справа в тому, що досі нема приміщення, вони розміщується в старій будівлі церковної школи, схожій на хлів. А пацієнтів за один місяць зареєстровано дуже багато. Земство виділило на будові амбулаторії 2500 руб., землю відвела громада, але цього дуже мало. І зараз амбулаторія знаходиться в хліві, там же мешкає фельдшер, лікар приютив ся в чужій квартирі, лічниця не постачається лікарняним посудом і медикаментами".
- 4.01.1913 р., № 2. 28 січня в с.Моделеві була вчинена публічна продажа майна Пінхаса Мошковича Рабиновича, через борг Якову Бірюкову.
- 23.01.1913 р., № 10. Передова: "Завдяки географічному розташуванню, малонаселеності та ін., наш повіт відрізняється від інших своїм бездоріжжям". Становище особливо погіршилося теперішньої зими. "Особливо погано приходиться ведмежим куткам нашого повіту, яких так багато. Останні тільки починають повертатися до життя з наступом зими, зі встановленням санної дороги. В іншу пору року вони, здебільшого, відрізані від усього світу і перебиваються доходами від продажу хліба і дрібними заробітками. Бездоріжжя нинішньої зими остаточно вбило всілякі прояви життя в цих ведмежих кутках…"
- 6.02.1913 р., № 16. "Земське життя". У порядку дня Земських зборів внесено питання "Про побудову будівлі Потіївської дільничної лічниці".
- 1.03.1913 р., № 26. "Царство забобонів". Види бор – досить велике село, є церковно-приходська школа, церква. Якась жінка Л., татарка, неосвічена, лікує будь-які хвороби: дає маленькі папірці, дрібно списані якимись ієрогліфами. Велить хворим покласти їх у воду і пити по 3 чайних ложки в день (плата – 3-10 руб. з гостинцями).
- 8.03.1913 р., № 29. "Треті Надзвичайні Повітові Земські Збори". Доповідь "Про побудову будинку лічниці в с.Потіївці" зробив К.П.Григорович-Барський. Таким чином, 11.03.1912 р. було дозволено придбати громадську будівлю, яка повинна бути перенесена на ділянку землі, відведену безоплатно сільською громадою. Але ця ділянка відведена лише у січні цього року, тому рішення не виконане. Крім того, неможливість мати в с.Потіївці квартири для медперсоналу змусили Управу перенести амбулаторію в с.Горбулів, скориставшись пропозицією поміщиці Артамонової, яка надала приміщення для амбулаторії і квартиру для лікаря.
- Тепер у Потіївці більш сприятливі умови. Можна скупити матеріал зі старої будівлі амбулаторії (775 руб.) – цього вистачить побудови невеликої лічниці з невеликими квартирами для персоналу. Земство збирається збудувати амбулаторне стаціонарне відділення на 7 ліжок, кухню, пральню, невелику квартиру для лікаря, 3 квартири для фельдшерсько-акушерського персоналу, хлів, льох, льодовню та ін. господарські будівлі. Видатки – більше 17 тис. руб.
- Збори схвалили будову. Думки розійшлися з питання способу будови: господарським методом чи засобом здачі з торгів. Гласний проф.. Павловський звернув увагу на те, що в проекті відсутня часовня і покій для розтину. Григорович-Барський відповідав, що закон забороняє зберігання трупів при сільських лікарнях. Були пропозиції щодо розширення площі для лікаря. Дповідь була затверджена. Збори ухвалили будову господарським методом.
- 7.04.1913 р., № 42. "Потреби кооперації в нашому повіті". Серед нових кредитних і позичково-збережувальних товариств згадане Облітківське.
- 19.04.1913 р., № 45. "Провінція". Село Горбулів. Днями вранці, за годину до сходу сонця, на північній стороні неба було видно "знамення" у вигляді зигзагів блискавиці. Їх сполучення являло собою букви, які читалися як "Перемога".
- 1.05.1913 р., № 50. "Провінція". Село Заміри. Лютує повальна хвороба свиней, гине молодняк, відгодовані свині, є величезні збитки. Господарі не закопують трупів, а вивозять на вигін, де їх поїдають голодні пси.
- 19.05.1913 р., № 58. "Хроніка". В потіївську дільничну лічницю тимчасово призначений фельдшером Боневич на місце Пономарьова.
- 17.09.1913 р., № 109. "Хроніка повіту". Село Заміри. Затягнулися хлібні жнива через дощі, багато хлібів зіпсовано в покосах і в копах. Врожай нижчий середнього: жито – 6/8 кіп на 1 дес., пшениця – так само, вівса – 10/12 кіп, гречки – 6/7 кіп. Картопля і городина вродили погано. Фруктів в біжучому році взагалі не було (весняний холод знищив цвіт).
- 1.10.1913 р., № 113. – "Хроніка повіту". Мешканці с.Заміри зініціювали клопотання про побудову в їх селі однокласного земського училища, асигнувавши 500 р.
- 1.12.1913 р., № 138. "Хроніка". Акушерка Шепелицької дільниці Богачукова переведена в Потіївський, а потіївської Лупанданна – в Малинський.
- 24.01.1914 р., № 10. "Хроніка". Згаданий мировий суддя Потіївської волості Д.Е.Василевський.
- 23.03.1914 р., № 36. "Хроніка повіту". Село Заміри. Виділена для школи будівля у центрі виявилася непридатною. Тоді – садибу по дорозі на Будилівку. Місце високе, хоч трохи задалеко від села. Нова Буда. У селянина Івана Мартинова Процента вкрадено коня з конюшні, 150 руб. Розслідував пристав Свиценко. З Києва привезли собаку-нишпорку, яка своїми пошуками збаламутила багно селянського життя. Пес пішов через городи на 1 версту і вийшов до домівки підсудного "кацапа" Артема Баранова і, при натовпі в 200 осіб накинувся на нього.
- 23.04.1914 р., № 48. "Хроніка". Виїзна сесія Київського окружного суду засудила мешканця села Потіївської Буди Симеона Парфентієва Желанного, 45 р., за крадіжку дощок і пластин у селян. Дегеля і Гертера – до 10 міс. арештантських відділень.
- 21.09.1914 р., № 114. "Хроніка". Тимчасовий лікар Потіївської дільниці Чаусов звільнений зі служби, згідно з проханням. На посаду фельдшера призначено акушерку Грушевську.
- 14.01.1915 р., №10. "Хроніка". В списку убитих і поранених на війні – Родіон Сидоренко з Потіївської волості. "Хроніка повіту": пожежа. 5 січня в с.Потіївці знищено пожежею майно Берка Пинського. Згоріла хата, хлів, домашня обстановка, одяг, 3 корови, всього збитків – на 680 руб. Та ж пожежа знищила майно деяких селян на суму 1500 руб.
- 15.01.1915 р., № 11. В списку убитих на війні – пропав безвісти Максим Чумак з Потіївської волості.
- 5.02.1915 р., № 28. "Хроніка". З 1 лютого в Потіївську дільницю призначено жінку-лікаря М.І.Кислову, фельдшером – Радзимовського. Звільнені – Черкас і Грушевська.
- 26.02.1915 р., № 46. Убитий на війні Олександр Самійленко з Потіївської волості.
- 25.03.1915 р., № 68. "Хроніка повіту". 19 березня в Новій буді на будівлях Микити Карпельова трапилася пожежа, яка знищала хату, хлів і клуню, домашню худобу. Збитки – 536 руб. Згоріли також діти – трирічна Анна і однорічний Олександр (батьки були відсутніми). У селі Драночка Потіївської волості 1 травня велика пожежа знищила 8 хат.
- 6.01.1916 р., № 3. "Хроніка": Таємний винокурний завод. 5 січня в 4 ранку в селі Гуті Потіївській повітовий справник А.А.Гавинський за участі пом. наглядачів Ф.А.Павшина і Боржинсьбкого при 4-х кінних стражниках викрили таємний винокурний завод. Горілка конфіскована, завод описаний і опечатаний, затримані чистосердечно визнали таємне винокурі
- 11.12.1912 р., № 274. "Хроніка": Нещасні випадки. У хуторі Перешкода біля села Дубовика селянка з С.Моделева Олександра Нестерчукова, 35 р., з необережності попала під залізний вал на газомоторному млині Андрія Мультана, внаслідок чого загинула.