Розділена нація
Вперше у ХХ столітті Україна проголосила незалежність під час Першої світової війни. У 1917 р. у Києві сформувалася Українська Центральна Рада, яка відігравала роль перехідного парламенту та проголосила Українську Народну Республіку. Після проголошення основних конституційних документів – Універсалів – із УНР як незалежною державою встановили дипломатичні контакти як Англія та Франція, так і Німеччина та її союзники. Українська революція почалася раніше, ніж у інших країнах цієї частини Європи: у Литві, Естонії, Чехословаччині, Польщі, Латвії та на Балканах. У грудні 1917 р., після того, як у Харкові був сформований маріонетковий уряд більшовиків та проголошена «радянська Україна», більшовицька Росія розв’язала війну проти України. Боротьба із більшовиками тривала до 1921 р. Виснажена цією війною та іншими конфліктами, Україна втратила свою незалежність. Для однієї з найбільших європейських націй настали найстрашніші часи. Масові депортації, Голодомор і Великий Терор забрали мільйони життів протягом «мирного» міжвоєнного двадцятиліття. Український народ на момент початку Другої світової війни у вересні 1939 р. опинився розділеним поміж п’яти країн: СРСР, Польщі, Румунії, Угорщини та Словаччини. 15 березня 1939 р. крайовий сойм обрав президентом Карпатської України Августина Волошина та затвердив державні символи: синьо-жовтий прапор, гімн «Ще не вмерла Україна» та герб – тризуб св. Володимира Великого у сполученні з крайовим гербом. Того ж дня Угорщина запропонувала уряду Волошина включити територію Карпатської України до її складу. Після відмови угорці розпочали наступ. Кульмінацією протистояння став бій на Красному полі 16 березня 1939 р. Тут українські добровольці чинили опір регулярній угорській армії. Проте вже ввечері столиця Карпатської України впала. Українці перші у передвоєнній Європі зі зброєю в руках стали на захист своєї свободи.
Фальшиве золото вересня: 1939–1941 рр.
Пакт Укладений 23 серпня 1939 р. Договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом (Пакт Молотова-Ріббентропа) уможливив початок війни. Згідно із таємним додатком до Пакту, Східна Європа мала бути поділена між двома диктаторами. Влада СРСР 50 років заперечувала існування таємного протоколу.
Початок війни. Війна для України розпочалася 1 вересня 1939 р.: 120 тис. українців зі зброєю в руках зустріли нацистів у лавах Війська Польського. Львів та інші західноукраїнські міста вже у перший день війни зазнали бомбардувань. 17 вересня 1939 р. Червона Армія без оголошення війни перетнула польський кордон та рушила на захід. Радянський Союз вступив у Другу світову війну на боці нацистської Німеччини. Радянські війська допомогли Вермахту зламати польський опір під Перемишлем та Брестом. 22 вересня капітулював Львів, обложений спочатку Вермахтом, а зі згодом і Червоною Армією. В той самий день у Бресті пройшов спільний німецько-радянський парад. У червні 1940 р. Радянський Союз ультимативно зажадав від Румунії передачі всієї Бессарабії та Північної Буковини. Не маючи підтримки Берліну та не бажаючи війни, Бухарест віддав території, які були без бою зайняті Червоною Армією.
«Перші совіти» На новоприєднаних землях радянський режим розгорнув масштабні репресії. З території Західної України у 1940 – першій половині 1941 рр. було депорто- вано понад 10 % мешканців. В нових областях України створено 25 тюрем, де було ув’язнено кілька десятків тисяч місцевих мешканців. Ще до закінчення бойових дій у Польщі, 28 вересня 1939 р. було підписано Німецько-радянський договір про дружбу і кордон, таємні протоколи до якого уточнювали сфери впливу в Європі. Пізніше були укладені торгівельні угоди, за якими Німеччина отримувала критично важливу сировину, постачаючи до Радянського Союзу техні- ку та технології. Внаслідок співпраці ІІІ Райх отримав можливість вести війну на Заході, а Франція і Велика Британія ледь не оголосили війну СРСР у 1940 р.
Спекотне літо 1941 Бліцкриг.
На світанку 22 червня 1941 р. німецькі війська перетнули кордон СРСР. У ході прикордонних боїв у районі Дубна, Луцька та Бродів радянські війська були розбиті. Червона Армія, фактично втративши командування, почала відступ до Дніпра. В цей же час у Львові, Луцьку, Станіславові, Дубні та десятках інших міст Західної України починаються масові страти політичних в’язнів. За перші два тижні війни у тюрмах Західної України співробітники НКВД розстріляли понад 21 тис. в’язнів. Із відступом Червоної Армії на схід масові розстріли відбулися у Вінниці, Умані, Києві та багатьох інших містах. «Випалена земля». Відступ Червоної Армії супроводжувався застосовуванням тактики «випаленої землі». Про її необхідність оголосив Сталін у своєму виступі 3 липня 1941 р. Численні урядові та партійні постанови наказували знищувати все, що не вдалося евакуювати у східні райони СРСР: устаткування заводів, техніку, збіжжя тощо. Одним із жахливих злочинів сталінського режиму став підрив військами НКВД греблі Дніпрогесу у серпні 1941 р. Це спричинило загибель десятків тисяч червоноармійців та мирних мешканців, які перебували поблизу.
Військова катастрофа. Бойові дії на території України у 1941 р. перетворилися для радянських військ на катастрофу. У серпні – жовтні 1941 р. Червона Армія в Україні була фактично знищена. Кількість загиблих радянських вояків досі точно невідома. У величезні оточення («котли») неподалік Умані, Києва, Мелітополя потрапили близько 1 млн. червоноармійців. Лише на початку 1942 р. радянське командування провело на території України декілька насту- пальних операцій, які не виправдали покладених на них сподівань. У травні – липні 1942 р. німці поновили наступ. Радянські війська були розгромлені під Керчю, Харковом та Севастополем. Втрати Червоної Армії у цих боях тільки полоненими становили близько 500 тис. вояків. До 22 липня 1942 р. уся територія України була окупована військами Німеччини та її союзників.
Битва за Київ
У серпні 1941 р. Гітлер відхилив пропозицію командування сконцентрувати сили у напрямку Москви. Натомість підписав директиву, яка передбачала роз- ворот і наступ на південь. Київ опинився «у лещатах». Незабаром німці зімкну- ли кільце оточення, 19 вересня Червона Армія залишила столицю України. Оборона Києва тривала 72 дні – довше, ніж опір цілої Польщі у вересні 1939 р. Наприкінці вересня оточені радянські війська були розгромлені. За німецькими даними, 665 тис. військових Червоної Армії потрапили у полон.
Адольф Гітлер про битву за Київ: «Найбільша битва у історії світу!»
На думку Девіда Стагеля (David Stahel), автора книги «Київ 1941. Битва Гітлера за па- нування на Сході», ця наступальна операція була тріумфом Гітлера, але саме тут, а не під Москвою чи Сталінградом, він програв Другу світову війну. Гітлер втратив час для бліцкригу, не розрахував масштабів опору супротивника, не зміг передбачити погодних умов, а на окупованих територіях виявилося складно доставляти амуніцію, паливо та під- кріплення. Усі ці чинники стали фатальними для всієї війни.
Вигнання нацистів з України та Центральної Європи
У 1943 р. війська Антигітлерівської коаліції після перемог під Сталінградом та Аль-Аламейном починають звільнення територій, окупованих нацистами. З другої половини 1943 р. і до кінця 1944 р. Україна знову стає головним театром бойових дій Східного фронту. У 1944 р. на території України було сконцентро- вано більшість стрілецьких, танкових та механізованих з’єднань Червоної Армії. Українські фронти 20 жовтня 1943 р. на основі військових з’єднань, які вели бойові дії на території України, були сформовані чотири Українські фронти. Надалі їх комплектувати передусім українцями, яких мобілізовували по мірі просування Червоної Армії. Із лютого 1943 р. по жовтень 1944 р. на території України було мобілізовано майже 3,7 млн. осіб.
Чорносвитники. В ході наступу радянським командуванням розпочинається тотальна мобілізація цивільного чоловічого населення на території України. Були створені польові військкомати, які мобілізовували навіть 16-17 річних. Українців без належної підготовки використовували як «гарматне м’ясо». Адже комуністичним режи- мом усі, хто опинився на окупованій нацистами території, розцінювалися як зрадники. У бій вони змушені були йти часто навіть без зброї і у цивільному одязі, за що і отримали назву «чорносвитники», «чорна піхота».
Битва за Дніпро. 21 вересня 1943 р. радянські війська вийшли до Дніпра і отримали наказ Сталіна взяти будь-якою ціною Київ до 7 листопада, символічної для комуністичного режиму дати – річниці Жовтневого перевороту. Щоб взяти столицю України до визначеної дати, радянське командування кидало у бій усі наявні сили, не рахуючись із втратами. Київ був звільнений 6 листопада 1943 р. ціною щонайменше 380 тис. солдатських жит- тів. Серед них – приблизно 250–270 тис. насильно мобілізованих «чорносвитників». Битва за Дніпро стала найкривавішою операцією війни у Європі.
Порятунок Кракова У 1944 р. нацисти, відступаючи, підготували план та розпочали мінування Кра- кова. Передусім були заміновані транспортні та промислові об’єкти. Мінував- ся також історичний центр міста. Інформацію про цей план здобули радянські розвідники, яких очолювали українці Євген Березняк із Дніпропетровська та Олексій Шаповалов із Кіровоградщини. Завдяки цим даним сапери своєчасно знищили закладену вибухівку і місто було врятоване.
Внесок України у Перемогу
Українці зробили надзвичайно вагомий внесок у перемогу над нацизмом, ставши однією з націй-переможниць. Мільйони українців зі зброєю у руках боролися з нацизмом упродовж усієї війни. Україна дала Червоній Армії 7 командуючих фронтами і арміями, 200 генералів, понад 6 млн. солдатів, сержантів і офіцерів. Близько 120 тисяч українців зустріло нацистів у вересні 1939 р. у складі польської армії. У наступні роки також понад 130 тис. українців воювали в інших арміях Антигітлерівської коаліції (США, Британської імперії, Франції). Сотні тисяч українців боролись із нацизмом у Русі Опору. У результаті бойових дій в Україні було зруйновано понад 700 міст і містечок, десятки тисяч сіл. Київ знищено на 85%, Харків - на 70%, великої розрухи зазнали Дніпропетровськ, Запоріжжя, Полтава, повністю знищено Тернопіль. Було зруйновано 2 млн. будинків, унаслідок чого понад 10 млн. людей залиши- лися без даху над головою. Загалом матеріальні втрати України під час війни оцінюють у 285 млрд. крб., або 100 млрд. доларів за тодішнім курсом валют. Радянською владою при відступі у 1941 р. з України було вивезено 550 промислових підприємств, майно і худобу тисяч колгоспів, радгоспів, десятки наукових і навчальних закладів, осередків культури, історичні цінності. Виїхало майже 3,5 млн. жителів республіки – кваліфіковані робітники і спеціалісти, науковці, творча інтелігенція, які віддали свої трудові та інтелектуальні сили на розвиток воєнного і економічного потенціалу СРСР. Прагнучи здобути підтримку в Україні, Сталін у 1943 р. змушений був піти на певні поступки українцям. Було створено Українські фронти, в уряді Української радянської соціалістичної республіки засновано народні комісаріати (міністерства) оборони та закордонних справ. Визнанням внеску українців у перемогу над нацизмом стало включення України до складу держав – засновниць ООН.
Більш детально з інформацією можна ознайомитися у наступному документі: