астрономія
!
Небесна сфера – уявна сфера, у центрі якої перебуває спостерігач і на яку спроектоване світило на момент спостереження.
!
Географічний меридіан – коло, що проходить через два полюси Землі й точку спостереження.
Полюс світу – точка перетину осі обертання Землі з небесною сферою.
Небесний екватор – лінія перетину площини земного екватора із НС.
Небесний меридіан – лінія перетину площини земного меридіана із НС.
Північ-південь – точки перетину небесного меридіана й ліній горизонту.
Схід-захід – точки перетину небесного екватора й ліній горизонту.
Зеніт - верхня точка перетину вертикальної лінії із НС.
Надир – нижня точка перетину вертикальної лінії із НС.
Кульмінація – проходження світила в добовому русі НС через меридіан північніше або південніше полюса світу.
Схилення δ світила М відраховують від небесного екватора уздовж кола схилень до світила.
Пряме сходження α - світила М відраховують від точки весняного рівнодення уздовж небесного екватора назустріч видимому обертанню НС до кола схилення світила.
Справжній сонячний час – проміжок часу між двома послідовними однойменними кульмінаціями центра диска Сонця на тому самому географічному меридіані.
Cереднє сонце - фіктивна точка, що рівномірно рухається уздовж небесного екватора й за рік, як і Сонце, повертається в точку весняного рівнодення.
Середня сонячна доба - це проміжок часу між двома послідовними нижніми кульмінаціями середнього сонця.
Середній сонячний час Тλ - це час, що пройшов від нижньої кульмінації середнього сонця.
Місцевий, поясний і всесвітній час. З визначення середнього сонячного часу видно, що він має різні значення для кожного конкретного меридіана на поверхні Землі. Наприклад, значення географічної довготи Ужгорода, Києва й Луганська відповідно рівні 22,3°, 30° й 39,4°, або в годинному вимірі 1h29m, 2h00m, 2h38m. Отже, у Луганську Сонце як у нижній, так й у верхній кульмінації буде на 38 хв раніше, а в Ужгороді - на 31 хв пізніше, ніж у Києві.
Час, виміряний на даному географічному меридіані, називається місцевим часом і позначається Тλ.
Для всіх точок, розташованих на одному меридіані, місцевий час буде однаковим. Для точок, розташованих на різних меридіанах, воно буде різним. Це викликає певні незручності. Якщо в минулому можна було користуватися місцевим часом, то вже більше ста років у зв'язку з необхідністю становити графіків руху поїздів, пізніше - літаків і так далі виникла потреба в упорядкуванні рахунку часу.
В 1884р. Міжнародна конференція представників 26 держав прийняла систему поясного часу. Земна куля умовно була розділена меридіанами на 24 годинні пояси з нумерацією від 0-го до 23-го, так що ширина пояса по довготі дорівнює 15°. Через середину кожного годинного пояса проходить центральний меридіан цього пояса.
Місцевий час центрального меридіана пояса Тп називається поясним часом.
Гринвицький меридіан, що проходить через Гринвіч (пригород Лондона), є центральним для нульового годинного пояса. Центральний меридіан першого годинного пояса лежить на схід від Гринвіча на 15° або на 1 годину за часом (проходить він в 45км на схід Праги). Центральний меридіан другого годинного пояса перебуває на схід Гринвіча на 30° або на 2 години за часом (західні пригороди Києва) і т.д.
Місцевий середній час гринвицького меридіана Т0 називають всесвітнім часом і позначають UT (від англ. «Universal Time»).
Кульмінації світил на географічному меридіані східної довготи λ відбуваються на λ годин раніше, ніж на гринвичском, тому місцевий середній сонячний час Тλ пов'язане з Т0 у такий спосіб: Тλ=T0+ λ.
У свою чергу, поясний час Tп = Т0 + nh, де n - номер пояса, що збігається з вираженою в годинах довготою центрального меридіана пояса. Наприклад, для Києва λ≈30º = 2h, і відповідно n = 2.
Вся Європа живе за часом першого годинного пояса. Цей час називається середньоєвропейським.
Порівняння середнього й щирого сонячного часу. Зв'язок між щирим сонячним часом Т¤ і середнім сонячним часом Тλ, вимірюваним на цьому ж меридіані, задається співвідношенням
η= Тλ- Т¤.
Величина η називається рівнянням часу. Оскільки Сонце кульмінує то трохи раніше, то пізніше, ніж середнє сонце, рівняння часу може бути як позитивної, і негативною величиною. Рівняння часу обертається в нуль чотири рази в рік — 15 квітня, 14 червня, 1 вересня й 24 грудня. Чотири рази в рік воно приймає екстремальні значення; з них найбільш значні близько 12 лютого (η =: +14,3 хв) і 4 листопада (η = -16,5 хв). Рівняння часу обчислюють наперед і приводять на щодня в астрономічних щорічниках.
Порівняння сонячного й зоряного часу. Сонячна доба нараховують рівно 24 години сонячного часу. Але тривалість сонячної доби длиннее, ніж зоряних. Довести це можна шляхом наступних міркувань (мал.1).
У день весняного рівнодення, 21 березня, центр диска Сонця збігається із точкою весняного рівнодення саме в момент її верхньої кульмінації. Протягом наступної доби, до полудня 22 березня, Сонце зміститься убік сходу майже на 1°, тому центр його пройде через небесний меридіан на 3хв56с пізніше, ніж точка ^, і сонячна доба виявляться довше зоряних на 3 хв 56,55 с.
Ця різниця за рік становить цілу добу - у простому році налічується 365 сонячної доби й 366 зоряних.
Якщо ми будемо вимірювати зоряну добу одиницями сонячної доби, то нарахуємо в зоряній добі 23ч56хв4с сонячного часу. Якщо ж сонячну добу будемо вимірювати зоряними одиницями, то нарахуємо 24ч3хв56сз зоряного часу.
Зоряна доба – інтервал часу між двома послідовними кульмінаціями точки весняного рівнодення.
Зоряний рік – Т* =365доб6ч9хв10с – проміжок часу, за яке центр диска Сонця робить повний оборот по екліптиці щодо зірок.
Тропічний рік Т^ - проміжок часу між двома послідовними проходженнями центра диска Сонця через точку весняного рівнодення – основна календарна одиниця. Т^ = Т*-20хв 24с.