Якщо дитина проявляє агресію

Що можна робити, якщо ди­тина проявляє агресію:

1. Проясніть для себе при­чину агресії дитини, її пове­дінку. Якщо дитина постійно чує крик, скандали, то не слід чекати від неї спокійної пове­дінки. Вчіться самі спокійно вирішувати сімейні проблеми.

2. Агресивні діти не вміють співчувати іншим, жаліти інших, ставати на їх позицію. Вони не вміють розрізняти свої почуття і емоційний стан. Вчіть піклуватись про молодших, стареньких, домашніх тварин. Обговорюйте з ними фільми, книги - почуття героїв.

3. Агресивна дитина не може своєчасно зупинити себе. Навчіть дитину розуміти, що з нею відбувається, як слід упра­вляти своєю поведінкою. Для цього вона має описати, що з нею відбувається, що вона від­чуває на тілесному рівні: коло­титься серце, спазм гортані, комок у ролі, горять долоні, пальці стискаються, і якщо це приводить до агресивних проя­вів, слід навчити як себе «зупи­нити» - розслабитись, контро­лювати свої почуття. Відпра­цюйте способи виходу із кон­фліктних ситуацій (із власного досвіду).

4. Злість, образа, дратування - людські почуття, які не варто тримати у собі. Слід навчитись виплескувати їх певним чином. Знайдіть засіб, який дозволить підлітку розряджатись від негативних емоцій - це можуть бути заняття спортом, домашня ро­бота (прибирання, робота на городі, будь-яке фізичне на­вантаження). Можна намалю­вати для підлітка «Лист люті» (гумористичний малюнок). І якщо до дитини підступить по­чуття агресії - нехай він ро­зірве його на маленькі шматочки, вклавши у цю дію всі свої почуття. Іноді може до­помогти вдалий гумор, якщо дитина має це почуття. Пере­правте негативну енергію у по­зитивну. Дитина бажає щось зруйнувати, розбити - підклю­чіть її до ремонту, до чогось, що потребує прикладення сили. Загалом, як правило, агресія направлена на іншу людину. Навчіть, покажіть підлітку, як можна з'ясувати стосунки, не торкаючись почуттів, не обра­жаючи і не критикуючи. Пояс­ніть, що так справляються з агресією дорослі, а він(вона) вже достатньо виросла (виріс), щоб вести себе як дорослі.

5. Кожен підліток потребує розуміння, схвалення, терпля­чого відношення до його дорос­лішання. Слід бути уважним до потреб дитини. Адже агресія свідчить про те, що їй чогось не вистачає, що дитина відчуває внутрішній дискомфорт. Зрозу­мійте дитину, прийміть її такою як вона є з її емоціями, вадами, адже це ваша кров, ваше продо­вження... Змініть своє відно­шення до дитини, змініть свою поведінку з дитиною, і вона зго­дом зміниться. Але пам'ятайте, що позбавлення агресивності -довгий шлях. Зберіть все своє терпіння - тільки так ви змо­жете допомогти своїй дитині. Намагайтесь бачити позитив у тому, як дитина справляється зі своїми емоціями. Аналізуйте їх прояви, допомагайте їй влас­ними прикладами шукати шляхи подолання негативних емоцій.

Кращий спосіб уникнути надмірної агресивності в ди­тині - виявляти до неї любов.

Що робити якщо дитина агресивна?

Якого небудь стійкого визначення агресії вчені не виробили. Але батьки, спостерігаючи за поведінкою своїх і чужих дітей, цілком здатні визначити, коли дитина проявляє агресію. Інша справа, що не кожен з нас може при цьому реагувати на її прояви адекватно.

Агресія наших дітей - це завжди крик про допомогу. Діти, як і всі інші люди, мають право на будь-яке людське почуття, у тому числі і на агресію.

Принципи спілкування з агресивними дітьми.

- Пам'ятайте, що заборона і підвищення голосу - самі неефективні способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, і, знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність вашої дитини буде знята.

- Дайте дитині можливість свою агресію, перемістіть її на інші об'єкти. Дозвольте йому побити подушку або розірвати "портрет" його ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність в даний момент знизилася.

- Показати дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ньому спалахів гніву або погані висловлювання про своїх друзів або колег, будуючи плани "помсти".

− Нехай ваша дитина в кожний момент часу відчуває, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити чи пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас.

- Нехай дитина залишається одна в кімнаті і висловить все, що накопичилося на адресу того, хто його дратує.

- Запропонуйте дитині, коли важко стриматися, бити ногами і руками спеціальну подушку, рвати газету, комкати папір, штовхати консервну банку або м'яч, бігати навколо будинку, писати всі слова, які хочеться висловити у гніві.

- Дати дитині пораду: в момент роздратування, перш ніж щось сказати або зробити, кілька разів глибоко вдихнути або порахувати до десяти.Можна послухати музику, голосно поспівати або покричати під неї.

- Можна попросити дитину намалювати почуття гніву, тоді агресія знайде вихід у творчості.

Щоб навчитися керувати поведінкою своїх дітей, слід:

- Звернути особливу увагу на ігри дитини. В іграх діти здійснюють свої мрії, фантазії та страхи.

- Обговорювати з дитиною на кого вона хоче бути схожа, які якості характеру, її приваблюють, а які ні.

- Стежити за тим, який приклад ви подаєте дитині. Якщо дитина судить інших людей, нагороджує їх "ярликами", можливо вона повторює ваші дії.

- Бути готовим уважно вислуховувати дитину, якщо вона хоче розповісти вам свій сон. У сні діти часто бачать те, чого їм не вистачає в житті. Особливу увагу звертайте на повторювані сюжети сновидінь.

- Заохочувати дитину говорити про те, що її хвилює, що вона переживає, навчити дитину прямо говорити про свої почуття, про те, що їй подобається, а що ні.

Перш ніж виховувати дитину...

Опануйте себе й не гарячкуй­те, присядьте там, де вам зруч­но, розслабтеся й замисліться: навіщо?

1. Яка мета чергового вашо­го впливу: це як інтервенція чи як звільнення дитини?

2. Вам хочеться з нею поділи­тися досвідом чи у вас є бажання просто подати дитині руку допо­моги?

3. Вам хочеться ще раз підкрес­лити залежність дитини або навія­ти їй впевненість і захищеність?

4. Вам хочеться влаштувати «убити» віру дитини в себе?

5. А може, вам хочеться втовк­мачити їй якісь заборони, які вона порушуватиме, даючи привід вам, щоб ви могли на ній увесь час розряджатися?

6. А може, вам хочеться, зреш­тою, зробити дитину для себе зруч­ною і «прочистити» риси її харак­теру, всі неприємні вам риси миттю вирвати, як бур'ян?

7. А може, ви зібралися сьогодні підраху­вати чергові витівки дитини?

8. А може, ви просто чомусь розсерджені, у вас виникла потреба критикувати, обурю­ватися й засуджувати?

9. А може, ви замислили влаштувати ди­тині стереотипне, чергове покарання?

10. А може, вам просто треба сховати са­мих себе за ширмою виховання?

Перш ніж вам сховати самих себе, побудь­те «у шкірі» своєї дитини. Вона неслухня­на, тому що неслухняною її зробили ви самі. Тому карати необхідно вас. Дитина і карає вас своєю неслухняністю й створює лише ті конфлікти, свідком яких була.

Зрозумійте, що заважає вашій дитині, що обтяжує її й чим вона стурбована.

Відчиніть двері у своє дитинство. Прига­дайте, якими були ви. Звичайно, жили, че­каючи чудес. І головною потребою у вас була потреба у схваленні, любові, що вам могла замінити все. Тому не треба розчаровувати дитину. Не змушуйте її вимагати любові від вас, а дайте їй любов самі, не користуючись емоційним шантажем.

Вчинки дітей залежать від умов, які їм створили

Якщо діти живуть із критикою, вони вчаться засуджувати.

Якщо діти живуть із ворожістю, вони вчаться битися.

Якщо діти живуть зі страхом, вони вчать­ся боятися.

Якщо діти живуть у жалості, вони вчаться жаліти себе.

Якщо діти живуть із глузуваннями, вони вчаться бути боязкими.

Якщо діти живуть із заздрістю, вони вчаться розчаровуватися.

Якщо діти живуть із соромом, вони вчать­ся почуватися винними.

Якщо діти живуть із заохоченням, вони вчаться бути довірливими.

Якщо діти живуть у терпимості, вони вчаться бути терпимими.

Якщо діти живуть із похвалою, вони вчаться бути вдячними.

Якщо діти живуть із визнанням, вони вчаться любити.

Якщо діти живуть зі схваленням, вони вчаться любити себе.

Якщо діти живуть із розумінням, вони вчаться бути цілеспрямованими.

Якщо дітей вчать ділитися, вони вчаться бути щедрими.

Якщо діти живуть у чесності, вони вчать­ся бути правдивими.

Якщо діти живуть у справедливості, вони вчаться бути справедливими.

Якщо діти живуть у доброті й увічливості, вони вчаться поважати.

Якщо діти живуть у безпеці, вони вчаться вірити в себе й довіряти тим, хто поруч із ними.

Якщо діти живуть у товариськості, вони вчаться розуміти, що світ прекрасний.

Як допомогти дитині прийняти себе

• Любіть і приймайте свою дитину такою, як вона є. Може засмучувати лише її поведінка,але не сама дитина. Обгово­рюйте лише ті чи інші дії, але не її саму.

• Замініть вирази «Ти став(ла) грубим, нестерпним», «Ти ростеш неробою» вира­зами «Мені боляче від твоїх грубих слів», «Мені буде при­ємно (хочеться), якщо ти мені допоможеш», або просто звер­нетесь за конкретною допомо­гою до дитини.

• Частіше говоріть своїй ди­тині про свою любов до неї, хваліть її. Згадуйте своє дитин­ство, чого не вистачало вам. Додайте цього своїм дітям. «Хваліть сьогодні, а лайте зав­тра» - народна мудрість. Ско­ристайтесь!

• Допоможіть підлітку зро­зуміти себе, знайти свої сильні сторони. «Помиріть» його із його слабкостями. Пошукайте разом з дитиною у слабкості сильну сторону. Це допоможе їй змінити себе. Наприклад, його нерішучість можна пред­ставити в очах підлітка як обе­режність. А це - хороша якість.

• Навчіть дитину спокійно, крок за кроком вирішувати її проблеми. Покажіть, як можна розбивати шлях до мети на етапи, які поступово до­лаються. Успішне завершення окремого етапу дозволяє під­літку бачити реальний резуль­тат своїх дій і повірити у власні сили.

• Спокійно відносьтесь до зміни захоплень підлітка. Про­сто іноді обговорюйте, чому якась справа спочатку захо­пила, а потім перестала ціка­вити. Це допоможе підлітку навчитись аналізувати свої дії.

• Слідкуйте за своїми ви­словлюваннями та емоційними оцінками дій дитини.

Як керувати своїми почуттями під час спілкування

Роздратування «підгодовує» роздратування іншої людини.

Емоційна напруга збільшується, не даючи результату.

Твій гнів частково уже знайшов вихід.

Необхідно разом подумати над рішенням для майбут­нього, а не перемелювати минуле.

Як вгамувати своє роздратування:

Наказати собі зупинитись.

Використовувати свій вироблений індивідуальний спо­сіб самозаспокоєння.

Запропонувати погасити роздратування обом для того, щоб можна було вирішити конфлікт.

Як тримати себе з людиною, охопленою гнівом чи страхом:

Спокійно вислухати все, що ця людина хоче сказати.

Відповісти на всі її запитання.

Навіть якщо негативні емоції опонента зростають, збе­рігати спокій і відповідати нейтральним тоном.

Проявляти самовитримку, показати свою готовність ви­слухати і втішити.

Коли необхідно махнути рукою і відступити:

Напруга роздратування і ворожості надто висока.

Ти відчуваєш, що ситуація мучить тебе: ти думаєш тіль­ки про це і відчуваєш дедалі більше роздратування і розчару­вання.

Стосунки не варті емоційних витрат.

Немає великої потреби зберігати стосунки.

Немає реального способу вирішити проблему чи звіль­нитися від роздратування і зневіри.

Ти хочеш іти далі.

Як потрібно карати і не потрібно карати дитину

Правила покарання

• Покарання не повинне шкодити здоров'ю - ані фізич­ному, ані психічному. Більше того, покарання має бути ко­рисним.

• Якщо є сумніви щодо по­карання, не карайте. Навіть якщо ви зрозуміли, що занадто м'які, довірливі та нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок»!

• За один раз - одне пока­рання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, пока­рання має бути тільки одне, за все відразу, а не по одному за кожний вчинок.

• Термін давності. Краще не карати, ніж карати із запізнен­ням.

• Покарали - пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи -ані слова. Не заважайте розпо­чати дитині життя спочатку.

• Без приниження. Що б там не сталося, якою б не була про­вина, покарання не повинно сприйматися дитиною як ваша перемога над П слабкістю, як приниження. Якщо дитина вва­жає, що ви несправедливі, дія покарання буде зворотньою.

• Дитина не повинна боя­тися покарання, вона має боя­тися не вашого гніву, а вашої гіркоти.

Не можна карати й сва­рити:

якщо дитина хвора; якщо дитина не зовсім одужала після хвороби; якщо дитина їсть; після сну; перед сном; під час гри; під час виконання зав­дання; одразу ж після фізичної або душевної травми (бійка, по­гана оцінка, падіння); необхідно перечекати поки зупиниться го­стрий біль (але це не означає, що необхідно втішати дитину); якщо дитина не справляється зі страхом, з лінню, з рухливістю, з роздратованістю, із будь-яким недоліком, але щиро намага­ється подолати його; в усіх ви­падках, коли в дитини щось не виходить; якщо внутрішні мо­тиви найпростіших або най­страшніших порушень вам не відомі; якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані.

Як не потрібно хвалити

• Похвала має властивість наркотику: ще й ще! І якщо було багато похвали, а стало менше або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо, страждання.

• Не можна хвалити за те, що досягнуте не своєю працею (фізичною, розумовою, душев­ною).

• Якщо дитина не заслу­жила, не долала труднощів -немає за що хвалити.

• Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя по­хвала, ця норма завжди зміню­ється - і треба її знати.

• Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або ду­шевно, хваліть її щодня.

• Увага! Дуже важливо! По­хваліть дитину зранку, якомога раніше! І похвала на ніч (або просто поцілунок) теж не за­шкодить...

Загальні стратегії, що пропагують пози­тивну поведінку та подолання труднощів і проблем

1. Якщо можете, ігноруйте негативну поведінку дитини та концентруйте увагу на позитивних рисах. Діти потребують уваги. Відзначаючи позитивні риси, ви спонукаєте дітей виявляти їх якомога частіше.

2. Мотивуйте позитивну поведінку нагоро­дами. Це можуть бути лише

ваша увага або доброзичливі слова.

3. Критикуйте поведін­ку, а не людину. Наприклад: «Битися не можна, тому що...», — а не «Ти поганий, тому що б'єшся».

Діти, які зазнали насиль­ства, вже мають низьку са­мооцінку та хиткі цінності. Коли ми вважаємо причиною зовнішні обставини, це допо­магає дитині відокремлю­вати себе від них, а відтак і змінювати свою поведінку на краще.

4. Створюйте умови для навчання. Наприклад: «Ти розбив чашку. Будь-ласка, не неси наступного разу стіль­ки чашок, адже ти бачиш, що їх легко розбити».

Спонукайте дитину зро­зуміти, що вона може поми­лятися, і це не загрожувати­ме вашим стосункам із нею, вони не припиняться через те, що сталося.

5. Будьте твердими. Діти мають почуватися в безпеці; частково ця безпека ство­рюється знанням «правил».

6. Уникайте конфліктних ситуацій. Кра­ще запобігти конфлікту, аніж вирішувати його.

7. Чітко наголошуйте, чого ви очікуєте від поведінки дитини, та що станеться, якщо вона щось зробить не так. Не думайте, що ді­ти телепатично розуміють, чого ви хочете від них. Чітко пояснюйте свої бажання і вимоги. Наприклад, не кажіть «не роби безладу», а поясніть, що саме ви називаєте безладом.

8. Використовуйте позитивне мовлення. Наприклад: замість «Не став туди чашку» скажіть «Постав чашку на стіл, а не на тум­бочку». Таке спілкування дозволяє дитині

взаємодіяти у позитивному середовищі, що підвищує її самооцінку.

9. Будьте справедливими і давайте дітям розповідати свої історії. Діти часто почува­ються жертвами і безсилими, вони мають упевнитися в можливості стосунків із людь­ми, які їх не експлуатують.

10. Вмотивовуйте позитивну поведінку дітей позитивними словами. Помічайте речі, які діти виконують добре. Позитивна реак­ція на сильні сторони дитини підвищує її самооцінку.

11. Дозволяйте дитині брати на себе від­повідальність за інших. Це підвищує значу­щість досягнень дитини та її самооцінку.

12. Стимулюйте почуття самоконтролю. Робіть це через надання дитині змоги оби­рати та приймати рішення, хоча не завжди доречно залишати за дитиною останнє слово. Це посилює почуття відповідальності за своє життя та зменшує безпомічність і враз­ливість. У такий спосіб дитина зрозуміє, що вона може отримати те, що потрібно, без «загравань».

13. Слухайте дитину та співчувайте її почуттям і думкам, які дитина висловлює (або які, на вашу думку, вона переживає), навіть якщо не згодні з ними. Це дозволяє дитині зрозуміти, що ви цікавитеся її жит­тям, що ви справедливі, що їй не потрібно «загравати», щоб бути почутою або отримати те, чого прагне.

14. Наблизьте дитину до себе, виведіть її з небезпечної ситуації. Хоча відсторонення від дитини на певний час може мати позитив­ний вплив, однією з проблем використання цього методу є те, що ним можна посилити відчуття ізольованості та відторгнення. Кра­ще наблизьте дитину до себе, а не відштов­хуйте її, виводячи з небезпечної ситуації. Наприклад, якщо виникла бійка, краще за­пропонувати дитині піти разом із вами, аніж відсилати її за чимось.

15. Не перебільшуйте з покараннями. За­питайте себе (тільки чесно!): якби ви були дитиною, чи здалося б вам таке покарання справедливим?

16. Виходьте зі складних ситуацій з гу­мором. Зауважте: жарти не мають доходити до висміювання або приниження дитини.

17. Вибачайтеся. Якщо ви помилилися, якщо це доречно, то поясніть, чому ви пове­лися саме так. Це показує дитині, що поми­лятися — нормально, що на помилках пот­рібно вчитися.

Така поведінка сприятиме встановленню довіри і поваги.

Правила спілкування дитиною, що проявляє агресію

Приймайте дитину такою, яка вона є.

Висувайте до дитини свої вимоги, враховуйте не свої бажання, а її можливості.

Розширюйте світогляд дитини.

Покажіть дитині техніку зняття агресії (зім’ятий папір, бій подушками тощо), запишіть дитину в спортивну секцію.

Навчайте активних ігор. Робіть зарядку разом з дитиною щодня.

Не оцінюйте саму дитину чи її емоції, оцінюйте її вчинки. Підмічайте найменші позитивні зміни в поведінці, і не жалійте слів на похвалу.

Зверніть увагу на атмосферу, яка у вас вдома. Конфлікти сім’ї поглиблюють ситуацію і можуть слугувати причиною дитячої агресії.

Пам’ятайте найголовніше: особиста агресивність дорослих сприяє виникненню й закріпленню в діях агресивної поведінки дітей!

Психологічні поради вчителю, щодо гармонізації стосунків з агресивною дитиною.

Пропонуємо декілька простих, але ефективних правил:

1. Не забороняйте дитині стояти під час уроку, якщо їй це потрібно.

2. Давайте їй можливість рухатись на уроці (доручіть витирати дошку,

впроваджуйте фізкультхвилинки).

3. Ніколи не карайте, не примушуйте, але також і не потрібно підлаштовуватися під

таку дитину. Достатньо буде попросити, можливо, декілька разів.

4. Назавжди відмовтеся від читання нотацій. Така дитина буде тільки проявляити

агресію але ніяких висновків при такому підході для себе не зробить.

Краще поставити запитання про можливі наслідки такої поведінки або самому

розказати учневі схожу історію, при цьому ніяк не звинувачуючи його у тому що

трапилось.

5. Під час уроку зведіть до мінімуму усі відволікаючі фактори.

6. Дозувати учню виконання великого завдання, розбивати його на окремі частини.

Контролювати етапи виконання роботи . Тому , готуючись до уроку,

вчитель може розробити для таких дітей індивідуальні завдання.

7. Не доручайте агресивному учневі масу справ водночас і навіть якщо це в нього

добре виходить, таке підриває його і без того нестабільний емоційний стан.

Зупиніться на чомусь одному, своєчасно змінюючи види діяльності.

8. У разі агресивної поведінки, або після конфлікту, якщо дитина зовсім не намагається разом з вами аналізувати ситуацію та знайти вихід, дайте їй можливість побути на самоті, подумати самостійно. Вона обов’язково виявить свою провину та зробить необхідні висновки. Якщо дитина категорично відмовляється просити вибачення, запропонуйте їй замість цього зробити щось приємне та несподіване на знак примирення. Пам’ятайте, що заборони, підвищення голосу –неефективні способи у виправленні агресивності.

9. Дайте можливість таким дітям своєчасно зняти напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос.

10. Слідкуйте за своєю поведінкою, контролюйте свій гнів, не надаючи йому форми погроз та звинувачень.

11.Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня, перевести активність у корисне русло.Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися.

12. Один із корисних способів змінити поведінку дитини – це «піймати» її на хорошому вчинку. Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійки, просто скажіть, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим для того, щоб зробити добре відношення звичкою.

13. Допоможуть класні години, де піде мова про почуття, емоції та методи їх контролювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але ні в якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.

Під час уроку намагайтеся якомога більше контролювати свої власнї емоції.

14. Якщо учень порушує дисципліну, замість зауваження знайдіть для нього запитання або доручіть щось зачитати вголос, пошуткуйте, змініть вид діяльності.

15. Частіше звертайтесь до дитини на ім`я.

16. Будьте послідовні у вихованні дитини.

17. Не принижуйте дитину, караючи її.

18.Формувати правильне ставлення до діяльності та вчинків інших людей.