Молодший шкільний вік
Поведінка дитини: невпевненість у тому, що сталося
РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ
Давайте своїй дитині чітке пояснення того, що сталося, — завжди, коли вона питає про це. Уникайте деталей, які могли б налякати дитину. Якщо ваша дитина боїться, що їй досі загрожує небезпека, поясніть їй, що тепер їй нема чого боятися.
Нагадайте своїй дитині про те, що є люди, які піклуються про захист родин, і що в разі потреби ваша родина може отримати додаткову допомогу.
Інформуйте свою дитину про те, що станеться далі.
ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ
«Я знаю, що інші діти кажуть, що знову буде лихо, але зараз ми у безпечному місці».
Відповідайте й надалі на всі питання вашої дитини (без роздратування) та пояснюйте їй, що ви у безпеці.
За можливості пояснюйте своїй дитині, що станеться далі.
Поведінка дитини: почуття відповідальності
Школярі можуть непокоїться про те, що вони винні у тому, що сталося, або могли б змінити ситуацію. Вони можуть неохоче ділитися цими сумнівами з іншими.
РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ
Дайте своїй дитині можливість поділитися своїми сумнівами.
Запевніть свою дитину, що вона не винна, та поясніть їй, чому це не було її помилкою.
ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ
Відведіть свою дитину в сторону. Поясніть: «Після такого нещастя багато дітей — і навіть батьків — думають: „Що я міг зробити інакше?“ — або: „Я міг би щось зробити“. Але це не означає, що вони дійсно винні».
«Ніхто не міг врятувати дідуся. Це не була твоя вина».
Поведінка дитини: страхи перед тим, що подія повториться, і що спогади будуть дуже важкими
РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ
Допоможіть своїй дитині розпізнавати ситуації, які викликають спогади про травмуючу подію (наприклад, люди, місця, звуки, запахи, почуття, час доби). Поясніть різницю між самім нещастям і спогадами, які виникають згодом.
Запевняйте свою дитину стільки, скільки треба, що вона у безпеці.
Захистить свою дитину від переглядів інформації про подію у засобах масової інформації, оскільки це може викликати страх перед тим, що подія повториться.
ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ
Якщо ваша дитина помітить, що їй нагадують про нещастя, скажіть їй: «Спробуй сказати собі: „Я сумую, оскільки згадую про наш зруйнований будинок, коли читаю повідомлення про нашу Батьківщину, але це не означає, що може бути зруйнований цей будинок. Зараз ми знаходимося в іншій країні та у безпеці“».
«Я вважаю, що нам треба відпочити від Інтернету».
Дивиться новини разом зі своєю дитиною та дайте дитині пояснити для себе, що вона побачила у новинах. З’ясовуйте всі непорозуміння.
Поведінка дитини: розповідь про подію або програвання події знову й знову
РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ
Дозвольте своїй дитині розповідати про подію та програвати її. Дайте її знати, ще така поведінка є нормальною.
Заохочуйте позитивні рішення проблеми у грі та на малюнках.
ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ
«Ти малюєш багато малюнків про те, що сталося. А чи знаєш ти, що багато дітей так роблять?»
«Коли ти малюєш, як люди знову укладають мир, це може допомогти тобі».
Поведінка дитини: страх бути пригніченим своїми почуттями
РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ
Надайте вашій дитині безпечне місце, де вона може виражати свої страхи, свою лють, свій сум тощо. Дозвольте своїй дитині плакати або бути сумною; не очікуйте від неї, що вона буде мужньою та сильною
ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ
«Коли відбуваються жахливі речі, це викликає сильне почуття, наприклад, може статися, що людина злиться на все або становиться дуже сумною. Хочеш посидіти тут з ковдрою, поки тобі знову не стане легше?»
Поведінка дитини: порушення сну, кошмари; страх спати на самоті, бажання спати з батьками.
РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ
Дозвольте своїй дитині розповідати про її кошмарний сон. Поясніть їй, що кошмари — це нормально, і що вони пройдуть. Не розпитуйте свою дитину про зміст снів занадто докладно.
Тимчасові зміни режиму сну — це нормально. Складіть разом з дитиною план — як і коли буде відбуватися повернення до звичайного режиму сну.
ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ
«Це був кошмарний сон. Давай подумаємо про якісь приємні речі, які можуть тобі наснитися, і я погладжу тебе по спинці, поки ти знову не заснеш».
«Найближчими ночами ти можеш спати в нашому ліжку. Потім ми будемо проводити більше часу в ліжку з тобою, ніж раніше, поки ти не заснеш. Якщо ти й далі будеш боятися, ми можемо поговорити про це».
Поведінка дитини: турбота про вашу безпеку та безпеку інших
РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ
Допоможіть своїй дитині розповісти про свої непокоєння та надайте їй реалістичну інформацію.
ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ
Зробіть «скриньку для непокоєнь», куди ваша дитина зможе вкладати свої записи з непокоєннями. Призначте час для розгляду непокоєнь, рішення проблем і пошуку відповідей на непокоєння.
Поведінка дитини: змінена поведінка, незвичайно агресивна або неспокійна поведінка
РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ
Заохочуйте свою дитину до активних розваг і фізичних вправ для виходу її емоцій та розчарувань.
ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ
«Я знаю, що ти не хотів хлопнути дверми. Це має бути важко — почувати себе таким злим».
«Хочеш, підемо погуляти? Іноді рух допомагає краще впоратися із сильними почуттями».
Поведінка дитини: скарги на фізичний стан; головний біль, біль у животі та м’язах без медичної причини
РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ
З’ясуйте, чи немає якоїсь медичної причини. Якщо ні, заспокойте свою дитину та запевніть її, що це може бути нормальною реакцією на жахливі події.
Поводьтеся зі своєю дитиною спокійно. Якщо приділяти забагато уваги цим скаргам, не пов’язаним з медициною, симптоми можуть посилитися.
ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ
Потурбуйтеся, щоб ваша дитина достатньо спала, харчувалася здоровою їжею, пила багато води та достатньо рухалася.
«Хочеш, посидимо там? Скажи, коли ти почуєш себе краще, — тоді ми можемо пограти в карти».
Поведінка дитини: уважне спостереження, як батьки реагують на травмуючу подію; діти не хочуть додатково обтяжувати своїх батьків своїми власними турботами.
РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ
Дайте своїй дитині нагоду поговорити про її та ваші почуття.
Залишайтеся за можливості максимально спокійними, щоб не підсилювати турботи вашої дитини.
ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ
«Так, в мене зламана щиколотка, але після того, як санітари перев’язали її, мені вже краще. Ти злякався, коли побачив, що я поранена, чи не так?»
Підлітки
Поведінка підлітка: дистанціювання, почуття сорому та вини
РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ
Створіть безпечну ситуацію, щоб поговорити з підлітком про травмуючу подію та його почуття.
Підкресліть, що ці почуття є нормальними. Відкоригуйте надмірні почуття власної відповідальності та вини на реалістичне розуміння того, що дійсно можна було б зробити.
ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ
«Багато підлітків — та й дорослих — почувають себе так само, як ти: вони зляться та звинувачують себе за те, що не змогли зробити більше. Ти ні в чому не винен».
Поведінка підлітка: змінений образ самого себе; підліток відчуває себе надзвичайно вразливим, його вважають ненормальним
РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ
Допоможіть підлітку зрозуміти, що ці почуття є нормальними.
Заохочуйте зв’язки з членами родини та однолітками, щоб мати необхідну підтримку протягом часу після лиха.
ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ
«Я почував себе так само. Я боявся та відчував себе безпорадним. Більшість людей відчувають те ж саме, коли відбувається лихо, навіть якщо вони назовні виглядають спокійними».
«Мій мобільний телефон знову працює. Чому б тобі не спробувати зателефонувати Петеру, щоб почути, як його справи?»
«Дуже дякую, що ти пограв зі своєю маленькою сестричкою. Зараз їй вже набагато краще».
Поведінка підлітка: ризикована поведінка; зловживання алкоголем і наркотиками, травмонебезпечна поведінка
РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ
Допоможіть підлітку зрозуміти, що такі приклади поведінки — небезпечний спосіб вираження сильних почуттів (наприклад, люті), оскільки можуть мати погані наслідки.
Обмежуйте доступ до алкоголю та наркотиків.
Попросіть підлітка казати вам, куди він йде та що хоче робити. Цей додатковий контроль на період після настання лиха має бути лише тимчасовим.
ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ
«Багато підлітків — а іноді й дорослих — після такого лиха поводять себе безконтрольно та перебувають в ярості. Вони вважають, що алкоголь і наркотики якось їм допоможуть. Так себе почувати — це цілком нормально, але поводити себе таким чином теж не варто».
«У ці часи важливо, щоб я знала, де ти і як з тобою зв’язатися». Запевніть підлітка, що цей додатковий контроль — це лише тимчасовий захід, поки ситуація знову не стабілізується.
Поведінка підлітка: страхи перед тим, що подія повториться, і що спогади будуть дуже важкими
РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ
Допоможіть підлітку розпізнавати різні ситуації, які викликають спогади про травмуючу подію (наприклад, люди, місця, звуки, запахи, почуття, час доби). Поясніть різницю між самім нещастям і спогадами, які виникають згодом.
Поясніть йому, що освітлення події в засобах масової інформації може викликати страхи перед повторною поганою подією.
ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ
«Коли тобі нагадують, можна спробувати сказати самому собі: „Зараз я сумний, оскільки мені нагадали про лихо, але тепер все по-іншому, і я у безпеці“».
Запропонуйте наступне: «Перегляд новин може погіршити ситуацію, оскільки знову й знову показують одні й ти ж самі кадри. Можливо, варто припинити перегляд в Інтернеті?»
Поведінка підлітка: раптова переміна у міжособистих відношеннях; підлітки можуть віддалятися від своїх батьків, своєї родини та навіть від своїх однолітків. Вони можуть бурхливо реагувати на поведінку батьків у кризовій ситуації
РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ
Поясніть підлітку, що таке лихо піддає стресу родини та дружбу і що це є цілком нормальним. Підкресліть, що родини та друзі є необхідною підтримкою на період після настання лиха.
Заохочуйте терпимість до того, що члени родини по-різному реагують на лихо і справляються з ним.
Візьміть на себе відповідальність за свої власні почуття.
ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ
Проводьте більше часу у колі родини, обговорюючи з кожним, як ідуть діла. Кажіть: «Це є цілком нормальним, що ми чіпляємось одне до одного, — після всього, що ми перенесли. Я думаю, що ми справляємось з усім на подив добре. Добре що ми є одне в одного»
Можете сказати: "Я оцінила, що ти залишався спокійним, коли твій брат плакав минулої ночі. Я знаю, що він розбудив й тебе».
«Я хочу вибачитися за те, що вчора був таким роздратованим. Я ще більше буду працювати над тим, щоб залишатися спокійним».
Поведінка підлітка: радикальні зміни у поглядах
РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ
Поясніть, що люди змінюються після пережитого нещастя і що це буває дуже часто. Але відмітьте, що з часом все вернеться до норми.
ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ
«Всі ми знаходимося у стані важкого стресу. Коли життя переривається подібним чином, всі люди відчувають в собі більше страху, ярості — вони навіть сповнені помсти. Це може виглядати не так, але всі ми почуємо себе краще, коли повернемося до звичайного впорядкованого життя».
Поведінка підлітка: непокоєння про інших постраждалих і про інші родини
РЕАКЦІЯ БАТЬКІВ
Підтримуйте бажання підлітка допомагати іншім. Але він не повинен відчувати відповідальність за речі, як доросла людина.
ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ АБО СКАЗАТИ БАТЬКИ
Допоможіть підлітку знайти проекти, які будуть важливі та співмірні його силам (наприклад, ходити за покупками).