Самоосвіта

Учитель – режисер? Так! Причім, тонкий за своїм підходом.

Учитель – керівник? Так, найвищого рангу – генератор ідей, прогнозист, плановик, організатор.

Самоосвіта педагога

Хто дорожить життям думки, той знає дуже добре, що справжня освіта – це тільки самоосвіта.

Д.Писарев

Виховання підростаючого покоління, підготовка його до життя в самому широкому розумінні – одне з найважливіших завдань школи. Успішне розв’язання цього завдання залежить від учителя. Народний учитель – творець духовного світу юної особистості, довірена особа суспільства, якому воно ввіряє найдорожчу, найцінніше – дітей.

Сучасна педагогіка має потребу у висококваліфікованих спеціалістах, які здатні творчо підходити до організації навчально-виховного процесу та досягати високих якісних результатів. Виконати покладену на нього місії вчитель зможе лише в тому випадку, якщо буде постійно збагачуватися науковими знаннями, педагогічними вміннями, буде вдосконалювати свою особистість.

І не останню роль в підвищенні професійної компетенції кожного педагога відіграє самоосвіта.

Самоосвіта – це безперервний процес саморозвитку та самовдосконалення педагога. Чим краще вчитель усвідомлює своє високе призначення, чим краще розуміє вимоги до власної особистості, тим активніше працює над собою. А це основа професійного успіху!!!

Відмінною рисою самоосвіти педагога є те, що результат такої роботи – розвиток учнів, а не тільки самовдосконалення в особистому та професійному планах.

Показником ефективності педагогічної самоосвіти є, насамперед, якість організованого вчителем навчально-виховного процесу та професійно-кваліфікованого зростання педагога.

Мотиви формування безперервної освіти вчителя дуже різноманітні:

! прагнення до постійного професійного самовдосконалення та самовираження;

! розширення кругозору;

! підвищення рівня розвитку всіх компетентностей;

! створення позитивного іміджу серед учнів, колег, батьків;

! підвищення категорії;

! отримання нагород і т.д.

Бажано, щоб самоосвіта для вчителя стала необхідністю, тому що тільки тоді він досягає поставленої мети, творчо зростає, а головне – бачить і розвиває здібності своїх учнів.

У процесі самоосвіти вчитель сам визначає напрям, мету і зміст своєї роботи, обирає, у якому обсязі, з якою глибиною і з якими джерелами він працюватиме. При цьому він виходить із своїх запитів і потреб, враховуючи особливості навчального закладу.

Одним із найвагоміших видів самоосвітньої діяльності вчителя – робота над індивідуальною методичною проблемою. Під час роботи над нею вчителі набувають навичок аналізу особистої педагогічної роботи, вчаться оволодівати прийомами науково-дослідницької діяльності.

Працюючи над методичною проблемою, вчитель дізнається про те, як вирішено обрану ним проблему в науці.

На цьому етапі вчитель аналізує різні точки зору на розв’язання проблеми, визначає свою позицію. Порівняння особистого досвіду викладання з ідеями, методами, прийомами, які є в науці, дають учителеві змогу визначити, що він уже знає і може зробити з цієї проблеми, що принципово нового і його досвіді, у чому він може піти далі.

Наслідки роботи над методичною проблемою вчитель може оформити в письмовому вигляді – рефераті, який найбільш стисло і вичерпно відображає основні етапи діяльності вчителя.

Орієнтовна структура роботи над темою:

1. Обґрунтування вибору проблеми, визначення її місця в системі важливих ідей і закономірностей методики викладання предмета.

2. Аналіз літератури з теми.

3. Опис особистого досвіду роботи в рамках обраної теми.

4. Опис отриманих результатів дослідження.

5. Висновки (вважає вчитель тему цілком освоєною чи продовжуватиме над нею роботу; в якому напрямі, які нові питання в рамках цієї теми вважає необхідними розглянути)

Велику допомогу на першому етапі роботи вчителя (обґрунтування вибору теми) надають створені силами вчителів каталоги наукової та методичної літератури.

Картотека з проблеми є звітом вчителя про перший етап роботи над обраною темою.

Цінним є те, що прагнення до систематичного самостійного поповнення своїх знань педагоги передають своїм вихованцям.

Учителі, які ведуть науково-пошукову роботу, прищеплюють любов до неї й своїм учням (МАН).