1.1 Сенситівность: визначення поняття, види
Сенситівность або чутливість (від лати. Sensus - почуття, відчуття) - характерологическая особливість людини, здатність його відчувати, розрізнювати і реагувати на зовнішні подразники.
Життєдіяльність людини заснована на постійному утворенні умовних рефлексів і постійному вияві умовних рефлексів як тимчасових зв'язків організму з навколишнім середовищем.
І елементарні, і складні умовні рефлекси утворяться внаслідок діяльності органів чуття, і характеристика їх, отже, залежить від характеристики сенсорної (почуттєвої) організації людини.
«... У однієї і тієї ж людини одночасно є багато форм абсолютної і различительной чутливості, розвинених нерівномірно і відмінних один від одного по рівню, - пише Б. Г. Ананьев. - Так, у однієї і тієї ж людини може бути підвищена різницева чутливість в області просторового бачення або мовного слуху, а одночасно - знижена чутливість світлового зору або музичного слуху... Нерівномірний розвиток різних видів чутливості в цій структурі виявляється не тільки в сфері сприйняття, але також в пам'яті і мисленні. Про це свідчать досить вивчені явища залежності запам'ятовування від сенсорного способу завчення (зорового, слухового, кинестетически-рухового)... З аналогічними явищами домінування того або інакшого почуттєвих образів ми зустрічаємося в області внутрішньої мови і мислительних процесів, динаміки образів уяви в процесі зображальної, музичної, поетичної, технічної творчості». Ананьев Б. Г. Про проблеми сучасного человекознания. - М.: Наука, 1977. - 380с.
Крім приватних видів чутливості, як відмічає Ананьев, можна встановити і загальний для даної людини спосіб чутливості, загальна властивість сенсорної організації людини - сенситивность, вхідну в структуру темпераменту.
Розглянемо ознаки сенситивности. Саме вони, як і ознаки окремої чутливості, є тим матеріалом, який обробляє тренінг і яким він одночасно користується для цілеспрямованої обробки.
Основні ознаки сенситивности:
стійкі вияви загального темпу виникнення і розгортання почуттєво-рухових реакцій - швидкість їх виникнення, їх тривалість і ефект післядії;
стійкі вияви психомоторного ритму - способу перемикання з одного вигляду почуттєвого розрізнення на іншій, плавність або скачкообразность переходу (найбільш показовим є тут спосіб перемикання, пов'язаний з пластичністю всієї мозкової організації людини);
характер сили реакції, якою людина відповідає на самі різні подразники;
характер глибини реакції, про яку можна судити головним чином по глибині следових реакцій, глибині відображення безпосередніх образів і яскравості уявлень, що утворюються і їх асоціацій.
Існують різні підходи до визначення поняття «сенситивность». Багато які автори розглядають її як цілісну, загальну властивість, як здатність передбачати (прогнозувати) почуття, думки і поведінка іншої людини. Інші автори віддають перевагу багатокомпонентної теорії. Американський психолог Г. Сміт вважає, що відповідь на питання, яку точку зору варто прийняти, залежить від того, що ми хочемо: відбирати сенситивних людей або ж тренувати їх. При відборі повинна бути віддане перевага погляду на сенситивность як на загальну здатність, для тренінгу більше підходить багатокомпонентна теорія, оскільки саме вона дає ключ до того, з чого починати тренінг, для чого тренувати, як це робити і, що тренувати.
Г. Сміт виділив чотири компоненти сенситивности. Основою для такої класифікації послужив аналіз теорій і практики фахівців в області сенситивного тренінгу, а також власний досвід автора.
Отже, спостережницька сенситивность - здатність спостерігати (бачити і чути) іншої людини і одночасно запам'ятовувати, як він виглядав і що говорив. При цьому спостереженню підлягають:
а) мовні акти, їх зміст, послідовність, інтенсивність, спрямованість, частота, тривалість, рівень експресії, особливості лексики, граматики, фонетики, інтонації і голосових якостей говорячого, речемоторная синхронізація, графічні вияви (почерк, малюнок);
б) виразні рухи (особи і тіла);
в) переміщення і пози людей, дистанція між ними, швидкість і напрям рухів, аранжування в межличностном просторі;
г) тактильное вплив (дотики, підтримуючі жести, поштовхи), передача і видалення предметів, утримання;
д) запахи і локалізація їх джерел;
е) поєднання перерахованих дій, ознак і характеристик.
Самоспостерігання (інтроспекція) також відноситься до спостережницької сенситивности.
Г. Сміт розглядає спостереження не як пасивний акт запечатления, помічаючи при цьому, що все, що ми бачимо і чуємо, проходить крізь призму нашої свідомості і ми отримуємо в результаті те, що хочемо отримати.
Вплив установок, стереотипів, досвіду приводить до суб'єктивних спотворень образи «Я» і інших людей. Бажання, припущення, звичні способи сприйняття можуть «програмувати» спостереження, фокусуючи увагу на обмежених фрагментах поведінки людини. Тому розвиток навиків відмежовування того, що ми чуємо і бачимо, від почуттів і думок з приводу цього відноситься до важливих задач тренінгу сенситивности.
Наступний вигляд - теоретична сенситивность - розглядається як здатність вибирати і застосовувати теорії для більш точних інтерпретацій і прогнозу почуттів, думок і дій інших людей; іншими словами, вивчення різних теорій особистості може поліпшити наше розуміння поведінки навколишніх і самих себе. Орієнтація в різних теоретичних концепціях особистості, кожна з яких володіє своєю областю адекватності, безумовно, може посилювати сенситивние можливості, зокрема, за рахунок скорочення помилок «по небаченню» і різних варіантів структурування виявів, що спостерігаються. Однак, наявність лише теоретичної сенситивности без добре розвиненої і лежачої в її основі спостережницької сенситивности приводить до помилок «по небаченню», до того, що люди починають з готовністю застосовувати різні теорії для пояснення вчинків інших, не фіксуючи тих виявів окремої людини або групи, які не відповідають їх упередженому сприйняттю.
Номотетическая сенситивность визначається як здатність розуміти типового представника тієї або інакшої соціальної групи і використати це розуміння для прогнозу поведінки інших людей, належних до даної групи. Така здатність вловлювати закономірності і йти від загального до приватного визначається об'ємом знань людини про групу і його досвідом в спілкуванні з нею.
Идеографическая сенситивность - здатність розуміти своєрідність кожної людини. Коментуючи цей вигляд сенситивности, Г. Сміт звертає увагу на те, що його істотною відмінністю від спостережницької і теоретичної сенситивности є залежність від часу спостереження, міри знайомства людей. Тому він визначає идеографическую сенситивность як здатність використати знайомство, що продовжується і обсяг інформації, що збільшується про людину для більш точних прогнозів його поведінки.
Також треба відмітити, що зіставлення идеографической сенситивности іншим її видам необгрунтоване, наприклад, зіставлення идеографической і номотетической сенситивности може привести до крайніх форм розвитку ідей унікальності кожної людини, до відмови від створення статистично узагальнених моделей. Доцільніше, мабуть, вийти з того, що идеографическая сенситивность дозволяє поглибити, розширити і додати своєрідність тим уявленням про іншу людину, які склалися на основі спостережницької, теоретичної і номотетической сенситивности.
Г. В. Оллпорт описав вісім особових якостей, необхідних для того, щоб добре розбиратися в людях:
«1. Досвід (Esperience). Для того, щоб добре розбиратися в людях, передусім необхідна зрілість. Це має на увазі не тільки досягнення певного віку (30 років або біля того), але і багатий запас досвіду взаємодії з людською природою в самих різноманітних і заплутаних її виявах. У досвідченої людини для кожного з незліченних людських виявів вже є багатий апперцептивная ланцюжок ретельно перевірених інтерпретацій.
2. Схожість (Similarity). Ця вимога того, щоб людина, яка намагається судити про людей, за своєю природою була схожий на ту людину, яку він хоче зрозуміти. Експериментальні дослідження показали, що ті, хто точніше оцінюють якусь межу в іншій людині, самі у високій мірі володіють цією межею. Потрібно помітити, що "схожість" - це особливий випадок "досвіду".
3. Інтелект (Intelligence). Експериментальні дослідження знову і знову підтверджують той факт, що існує деякий зв'язок між високим інтелектом і здатністю точно судити про інших людей. Розуміння людей - це значною мірою задача з'ясування зв'язків між минулими і нинішніми вчинками, між експресивною поведінкою і внутрішніми властивостями, між причиною і слідством, а інтелект і є здатність встановлювати такого роду співвідношення.
4. Глибоке розуміння себе (Insight). Правильне розуміння наших власних антисоціальних тенденцій, свого удавання і непослідовності, власних складних мотивів звичайно втримує нас від дуже поверхневих і простих думок про людей. Сліпота і помилковість в розумінні нашої власної природи буде автоматично перенесена на наші думки про інших.
5. Складність (Complexity). Як правило, люди не можуть глибоко зрозуміти тих, хто складніше і тонше їх самих. Прямолінійний розум не живить співчуття до хвилювань розуму культурного і різносторонньо розвиненого.
6. Отстраненность (Detachment). Експерименти показали, що ті, хто добре розбирається в інших, менш товариські. Для них більш характерна интроверсия, ніж екстраверсия. У середньому вони не дуже високо ставлять соціальні цінності. У тих, хто зайнятий соціальними цінностями, не вистачає часу на неупереджене вивчення інших людей. Вони випробовують різні емоції і не можуть відсторонитися від цих емоційних відносин настільки, щоб знайти неупереджений погляд. Людина ж, яка не намагається весь час бути учасником якихсь подій, але залишається збоку і спостерігає їх, нічого не пропускаючи, ймовірніше усього зможе зробити більш цінні думки.
7. Естетичні схильності (The Aesthetic Attitude). Естетичний розум завжди намагається проникнути у внутрішньо властиву об'єкту гармонію, будь те щось настільки тривіальне, як який-небудь орнамент, або щось настільки значне, як людська істота. Унікальність і урівноваженість структури - ось що цікавить естетичну особистість у всіх випадках. При високому своєму розвитку естетичний склад розуму може до певної міри відшкодувати обмеження "досвіду", «інтелекту», «глибокого розуміння себе», «схожості» і «складностей».
8. Соціальний інтелект (Social Intelligence). Соціальний інтелект пов'язаний зі здатністю висловлювати швидкі, майже автоматичні, думки про людей. Разом з тим, соціальний інтелект стосується швидше поведінки, чим до оперування поняттями: його продукт - соціальне пристосування, а не глибина розуміння». Allport G. W., 1937, р. 513-516
Близьким за змістом поняттю сенситивности є В. А Лабунської поняття соціально-перцептивной здатності, що використовується, під якою розуміється здатність, що формується в спілкуванні і забезпечуюча можливість адекватного відображення психічних станів людини, його властивостей і якостей, здатність передбачувати свій вплив на цю людину.
На думку автора, ця здатність являє собою складну систему, ансамбль здібностей.
Лабунская розмежовує соціально-перцептивние здатності особистості і їх функціональну сторону, до якої можна віднести уміння прогнозувати поведінку іншої людини, передбачувати свій вплив на нього.
«Опорними» соціально-перцептивними здібностями вона вважає здатність адекватно розуміти властивості і якості особистості, а також оцінювати відносини інших людей. Рівень розвитку цих здібностей визначає рівень розвитку інших здібностей і загалом організує функціональні зв'язки між ними.
Таким чином, сенситивность може розглядатися як здатність, що забезпечує: а) відображення і розуміння, б) запам'ятовування і структурування соціально-психологічних характеристик людини і групи і прогнозування їх поведінки і діяльності.
Розвиток сенситивности може здійснюватися в процесі усвідомлення людиною її структури і індивідуальних особливостей протікання соціально-перцептивних процесів шляхом включення в проблемні ситуації, що вимагають її актуалізації.
1.2 Тренінг сенситивности
Тренінг сенситивности відноситься переважно до групових форм роботи, хоч деякі його елементи можуть бути використані і індивідуально.
Сенситивний тренінг (або тренінг межличностной чутливості) в практиці зарубіжної соціальної психології сформувався до кінця 50-х років. Коріння тренінгу сенситивности лежить в практиці Т-груп.
Деякі Т-групи були ориентированни на з'ясування життєвих цінностей людини, посилення почуття його самоидентичности. Вони виникли в 1954 році і отримали назву груп сенситивности. Термін «тренінг сенситивности» звичайно використовують для позначення і орієнтованих на «зростання особистості» роджеровских «груп зустрічей» і Т-груп, або груп тренінгу людських відносин.
Т-групи визначають, зокрема, як збори гетерогенних індивідів, які зустрілися з метою дослідити межличностние відношення і групову динаміку, яку вони самі породжують своєю взаємодією. Відмітною особливістю цього методу є прагнення до максимальної самостійності учасників при організації і функціонуванні Т-групи. Основним засобом стимуляції групової взаємодії є відсутність структури. Учасники, виявившись в соціальному вакуумі, вимушені самі організовувати свої взаємовідносини всередині групи і розробляти процедури коммуникативной діяльності. Навчання при цьому виявляється швидше результатом проб і помилок учасників групи, чим засвоєнням об'єктивних принципів, що пояснюють межличностное поведінку. Крім того, вважалося, що Т-групи, розвиваючи межличностную чутливість, розвивають сприйняття самого себе, усвідомлення групових процесів і уміння конструктивно включатися в діяльність групи.
Починаючи тренінг своїх сенситивних можливостей, людина повинна знати їх стан на момент початку занять, що визначає мету і готовність її досягнути. Усвідомлене просування до мети вимагає інтенсивного і негайного зворотного зв'язку про результати тренінгу, що отримується по різних каналах. Називають безліч різних цілей, які можуть досягатися в групах тренінгу сенситивности.
Більшість зарубіжних авторів бачать основну мету сенситивного тренінгу в розвитку і вдосконаленні здатності людини розуміти інших людей. З точки зору Макшанова Макшанов С. И. Психология тренінгу: Теорія. Методологія. Практика: Монографія. - СПб.: Освіта, 1997. - 238с., ці цілі можуть бути сформульовані таким чином:
1. Розвиток психологічної спостережливості як здатності фіксувати і запам'ятовувати всю сукупність сигналів, що отримуються від іншої людини або групи.
2. Усвідомлення і подолання интерпретационних обмежень, що накладаються теоретичними знаннями і стереотипизированними фрагментами свідомості.
3. Формування і розвиток здатності прогнозувати поведінка іншого, передбачувати свій вплив на нього.
Ці цілі можуть досягатися в рамках індивідуальних і групових програм сенситивного тренінгу різної тривалості. Основним методичним засобом сенситивного тренінгу виступають психогимнастические вправи, які дозволяють отримувати обширний і одночасно деталізований матеріал, необхідний для усвідомлення процесу і результатів соціально-перцептивной діяльності, а також формують середу, що дає можливість кожному учаснику розвивати свої сенситивние здібності.
Висновки по розділу 1
1. Сенситивность може розглядатися як здатність, що забезпечує: а) відображення і розуміння, б) запам'ятовування і структурування соціально-психологічних характеристик людини і групи і прогнозування їх поведінки і діяльності.
2. Розвиток сенситивности може здійснюватися в процесі усвідомлення людиною її структури і індивідуальних особливостей протікання соціально-перцептивних процесів шляхом включення в проблемні ситуації, що вимагають її актуалізації.