Перша державна світська школа в селі Бахмачі, що є родоначальником нинішньої Бахмацької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 2, була збудована Конотопським повітовим земством, до якого належав Бахмач, в 1873 році. Це був дерев’яний будинок з коридором посередині, з південної сторони розташовувалися два великі класи, а з протилежної – квартири для вчителів. Пізніше, у післяреволюційні часи, із збільшенням потреби у класних приміщеннях, дві квартирні кімнати були пристосовані під класи, а в 30-х роках одна із них стала канцелярією школи. Такого типу школи існували до 1917 року, строк навчання в них – чотирирічний.
Як видно із доповіді Конотопської повітової земської управи повітовим земським зборам від 26 вересня 1903 року, у Бахмачі-Вознесенському школа була побудована у 1875 році із купленого сімейного будинку на «попечительские средства».
У 1902 році жителі приходу Вознесенської церкви вирішили будувати нове шкільне приміщення, яке на їх прохання у 1903-1908 роках і було збудоване земством.
Ішли роки. Прагнення народу до освіти все ширилося. Кількість учнів по селу зростала. Так, у 1908 році, як видно із шкільної мережі на цей рік по містечку Бахмач, їх уже було до 450, і тому Конотопське земство у 1912 році біля старих шкільних будинків збудувало іще по одному дерев’яному, обкладеному цеглою. На цей час у селі працювало 7 учителів. Навчання проводилося в релігійному дусі. Метою школи було виховати покірну, релігійну людину. Основним навчальним предметом був Закон Божий. Із загальноосвітніх предметів уже вивчались арифметика, геометрія, російська мова, історія та географія в загальних відомостях. Рідна українська мова не вивчалася.
Матеріальна база була бідна. Опалення і ремонт здійснювалися, в основному, за рахунок громадян. В обо’язок батьків було введено за свого школяра приносити певну кількість солом’яних кулів для опалення в зимовий час.
У 1917-1918 навчальному році на базі початкової школи в селі Бахмачі була відкрита Вища початкова школа з п’ятирічним строком навчання, яка так називалася до 1922 року. Першим керівником нововідкритої школи, що звався інспектором, був Клунний П.М. У 1922 році школи зробила свій перший випуск. Випускників було 12. Згодом п’ятирічка була перетворена на семирічку.
У перші місяці окупації німецькі власті робили спроби організувати навчання в школі, але фактично його не було. Під страхом бомбардувань, жорстоких репресій радянських громадян німецькими властями та поліцаями діти або зовсім залишали школу, або ходили з великими перебоями. Нарешті шкільні приміщення були зовсім зайняті під потреби окупантів.
Частина вчителів пішла на фронт, найбільш активні вчителі та піонервожаті стали жертвами фашистської окупації – були спалені живими разом з іншими активістами села.
9 вересня 1943 року село було звільнено від окупантів, але умови роботи школи були надзвичайно тяжкі. У цей рік випускного класу не було.
У післявоєнні роки кількість учнів постійно зростала. Так, у 1949-1950 навчальному році у школі навчалося 617 учнів.
У 1961-1962 навчальному році неповна середня школа з семирічним строком навчання була реорганізована у восьмирічну, з 1963 – в 11-річну, пізніше – в 10-річну.
Школа славиться своїми випускниками. Бережний Василь Павлович – український радянський письменник, Жила Федір Микитович – генерал, Герой Радянського Союзу, Данько Михайло Васильович – заслужений учитель республіки, нагороджений медаллю ім. А.С. Макаренка та значком «Відмінник народної освіти», Різун Володимир Володимирович – професор, директор інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка.
У 2002 році було завершено будівництво нового приміщення школи. На сьогоднішній день у школі навчається 207 учнів. Більшість учнів проживають на території села Бахмач.