Серіал для батьків «Безпека дітей в інтернеті» 

Поради батькам під час війни

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

ЯКЩО ВАША ДИТИНА...

ПАМ’ЯТАЙТЕ, ЩО…

ЯК ДОПОМОГТИ?

• Немовлята та діти молодшого віку

Погано спить, не хоче йти у ліжечко, не хоче спати сама або просинається серед ночі з криками.

Коли діти бояться, вони хочуть, щоб з ними поряд був хтось рідний і безпечний. Вони починають хвилюватися, коли вас немає поруч. Якщо під час катастрофи вам довелося розлучитися, то необхідність засинати на самоті нагадує дитині про ті часи.

Час перед сном – це час спогадів, адже ми нічим іншим не зайняті. Дітям часто сниться те, що їх лякає, тому сама перспектива йти у ліжко може бути страшною.

Зрозумійте, що дитина створює такі “проблеми” ненавмисно.

Якщо це можливо, дозволяйте дитині спати поруч з вами. Однак поясніть, що це – лише тимчасове явище.

Вигадайте “порядок” відходу до сну: казка, молитва, обійми тощо. Розкажіть дитині, що такий порядок виконуватиметься щодня, і дитина знатиме, чого чекати.

Обійміть дитину і скажіть, що вона у цілковитій безпеці, що ви поряд і нікуди не зникнете. 

Це може зайняти деякий час, але чим безпечніше почувається дитина, тим краще вона спатиме. 

Хвилюється, що з вами щось трапиться.

Такий страх є нормальною реакцією на пережите.

Страх може посилюватися, якщо ваша дитина переживала часи небезпеки окремо від рідних.

Нагадайте дитині і собі, що зараз – все гаразд і ви у безпеці.

Якщо певна небезпека для вас все ж існує, розповідайте дитині про те, що ви робите для її власної безпеки.

Переконайтеся, що якщо з вами дійсно щось трапиться, про вашу дитину попіклуються. Це дозволить знизити рівень тривоги.

Знайдіть спільні позитивні заняття, щоб відволікти дитину від тривожних думок. Почитайте книгу, поспівайте разом – робіть те, що подобається дитині. 

Не хоче гратися чи займатися чимось.

Демонструє відсутність будь-яких почуттів -  щастя чи-то суму

Ви потрібні своїй дитині. З огляду на пережиті тривожні події дитина може сумувати або бути шокованою.

У стані дистресу деякі діти кричать, а деякі приховують свої почуття. Якою б не була її реакція, дитина потребує вашої любові та ласки. 

Сядьте поряд, огорніть дитину руками. Покажіть, що ви піклуєтеся про неї. Спробуйте “розшифрувати” дитячі почуття і скажіть, що сум, лють чи тривога – це цілком нормально. “Схоже, що ти нічого не хочеш робити? Мабуть тобі сумно. Сумувати – це нормально. Хочеш, я з тобою посиджу?”

Знайдіть спільні позитивні заняття, щоб відволікти дитину від тривожних думок. Почитайте книгу, поспівайте разом – робіть те, що подобається дитині.

Багато плаче.

Можливо, внаслідок надзвичайної ситуації життя вашої родини докорінно змінилося, тому цілком природно що ваша дитина сумує.

Дозволити дитині сумувати, при цьому заспокоюючи та втішаючи її – це спосіб допомогти їй навіть у такому стані.

Якщо вас самих переповнює сум, шукайте підтримки інших. Ваш стан безпосередньо відображається на стані дитини.  

Дозволяйте дитині демонструвати свій смуток.

Допоможіть їй висловлювати свої почуття і поясніть, чому вони з’являються: “Думаю, тобі сумно. Дійсно, є від чого сумувати...”

Підтримуйте дитину: будьте поруч, приділяйте їй більше уваги та часу.

Підтримуйте у дитині надію на краще майбутнє. Розмовляйте про те, як ви житимете далі і що робитимете, наприклад, відвідаєте друзів і родичів тощо.

Подбайте про себе і свій стан.

• Дошкільнята

Боїться, що біда повернеться.

Страх повторення катастрофи є цілком природнім – дитині потрібно доволі багато часу, щоб знову почувати себе у безпеці.

Дуже важливо у цьому сенсі захистити дитину від будь-яких нагадувань та заспокоювати її.

Пояснить дитині відмінності між самою подією та спогадами про неї.

Скажіть наступне: “Дощ не обов’язково означає повернення урагану. Навіть сильна злива не завдасть нам такої шкоди, як ураган”.

Намагайтеся обмежити контакти дитини з телебаченням, радіо та комп’ютерами, адже історії про катастрофи можуть повернути її страх.

Не розуміє, що смерть – це незворотне явище. Зважаючи на притаманне дошкільнятам “магічне мислення”, вони можуть вважати, що своїми думками викликали смерть, або що померла людина згодом повернеться. 

Втрата домашнього улюбленця або улюбленої іграшки може спричинити справжнє горе.

Дитині потрібно надавати правдиві та адекватні віку пояснення реальності смерті, позбавляючи від хибних надій. 

Мінімізація почуттів стосовно втрати улюбленця або іграшки не допоможе дитині відновитися. 

Стежте за тим, що хоче знати ваша дитина. Давайте прості відповіді і стимулюйте додаткові запитання.

Дозволяйте дитині брати участь у культурних та релігійних ритуалах скорботи. 

Допоможіть дитині знайти власний спосіб прощання, наприклад, через світлі спогади, молитви чи запалення свічок за померлими. 

Завжди будьте чесними: “Ні, Сірко не повернеться, однак ми можемо думати про нього, говорити та згадувати, яким чудовим собакою він був”.

І далі: “Пожежник сказав, що врятувати Сірка було неможливо, і це не твоя провина. Я знаю, як ти за ним сумуєш”.

Не розмовляє, поводиться дуже тихо або не може висловитися, що саме його / її турбує.

Ви потрібні дитині для того, щоб демонструвати звичайні почуття – злість, сум та тривогу за життя батьків, друзів, братів і сестер.

Ви не можете змусити дитину говорити, однак дайте їй зрозуміти, що вона може заговорити з вами коли буде готова.  

Малюйте “смайлики” для зображення різних почуттів. Придумайте історію про кожного, наприклад: “А пам’ятаєш, коли будинок почало заливати водою, у тебе обличчя було схоже на це”.

Поясніть, що діти бувають дуже засмучені, коли їхня домівка пошкоджена.

Допоможіть дітям висловлювати свої почуття за допомогою іграшок чи малюнків. А потів використайте слова, що переконатися у їхніх почуттях: “Це – дійсно страшна картинка. Ти справді злякався, коли побачив воду у будинку?” 

• Школярі

Відчуває відповідальність за те, що сталося

Діти шкільного віку можуть вважати, що саме через них сталося лихо, або що саме вони могли змінити ситуацію. Часто вони приховують свої переживання. 

Надавайте дітям можливості висловлювати своє занепокоєння та переживання.

Заспокоюйте їх і повторюйте, що у тому, що сталося, немає їхньої вини.

Поясніть: “Після такого нещастя багато дітей і навіть їхні батьки думають про те, чи можна було вчинити по-іншому, або чи можна було зробити хоч щось. Це не означає, що вони у чомусь винні. Зрозумів? Пожежник сказав, що ніхто б не зміг врятувати твого собаку і ти ні в чому не винний”.

Переповідає або знову і знову переграє подію, що сталася.

Це – нормальна реакція на кризу. Якщо дозволяти дитині говорити або розігрувати подію, при цьому заохочуючи позитивне вирішення через гру або малювання, це зрештою допоможе їй заспокоїтися і почувати себе краще. 

Поясніть: “Ти малюєш багато картин того, що сталося. Знаєш, інші діти теж так роблять”.

“Можливо, тобі варто намалювати свою школу, коли її відбудують. Якою вона має бути?”

Розгублена, не розуміє, що трапилося.

Хоча діти шкільного віку загалом краще розуміють природу речей та взаємозв’язків, вони усе ще не здатні мислити абстрактно та логічно, як дорослі.

Водночас вони борються зі змінами і інколи вдаються до “магічного мислення”. Відтак вони не до кінця усвідомлюють те, що сталося.

Без чітких пояснень дорослих вони “заповнюватимуть прогалини” на власний розсуд.

Виправляйте хибні уявлення та надавайте на прохання дитини якомога чіткіші пояснення того, що насправді сталося. Уникайте деталей, які можуть налякати дитину і водночас намагайтеся заспокоїти її: “Я знаю, що інші діти говорять про нові торнадо, але зараз ми з тобою у цілком безпечному місці”.

Продовжуйте відповідати на питання і переконувати дитину, що ваша родина у безпеці. Не дратуйтеся.

Ваші діти повинні значи, чого їм чекати у майбутньому. Розповідайте їм про плани стосовно навчання чи нового місця проживання.

Нагадайте дитині, що є спеціальні люди, які забезпечують захист і благополуччя родин і що за необхідності ви можете звернутися до них.  

• Підлітки

Може створювати проблеми для вас і вдаватися до самодеструктивної поведінки (алкоголь, наркотики, незахищений секс, схильність нещасних випадків тощо).

Навіть за кращих обставин усі підлітки переживають перехідний процес виходу з дитинства та вступу у доросле життя. І навіть у спокійні та мирні часи цей процес часто супроводжується викликами і проблемами поведінки. Ситуація може загостритися у період кризи. 

Сварки та прочухани лише погіршать самопочуття підлітка.  

Допоможіть підлітку усвідомити, що кидати виклик усьому світу, аби показати свої почуття – це дуже небезпечно: “Багато твоїх ровесників і навіть дорослі втрачають контроль і гніваються через те, що сталося. Щоб прийти до тями, вони починають пити або вживати наркотики. Такі емоції – це нормально, однак вдаватися до алкоголю не варто. Це жодним чином не позбавить тебе від проблем”.

Деякий час спостерігайте, чим займається і що планує робити ваша дитина. Поясніть: “У такі часи мені вкрай важливо знати, де ти знаходишся і як з тобою зв’язатися”. Переконайте підлітка, що це тимчасовий захід, і ви припините своє “стеження” як тільки ситуація нормалізується. 

Обмежте доступ до алкоголю та наркотиків. Розмовляйте з дитиною про небезпеки незахищених статевих контактів. 

Боїться повторення та реакцій на нагадування про трагічні події.

Страх повторення катастрофи є цілком природним, тому відчуття безпеки повернеться до підлітка лише через деякий час. 

Допоможіть підліткові визначити нагадування, що найбільше його лякають, наприклад, окремі люди, місця, звуки, запахи, відчуття, години дня тощо, і поговоріть з підлітком про відмінності між справжньою подією і спогадами, пов’язаними з нею. Поясніть: “Коли тобі щось нагадує про катастрофу, намагайся переконати себе, страшними є лише спогади про неї, але тепер усе по-іншому. Ураган закінчився і я у безпеці”. 

Поясніть, що матеріали у ЗМІ можуть відновити страх повернення біди. Поясніть: “Новини можуть засмутити тебе, тому що вони знову і знову показують ще, що сталося. Можливо, варто на деякий час  вимкнути телевізор?” 

Тривожиться про тих, хто вижив, та про інші родини.

Підлітків зазвичай дуже сильно непокоять долі інших людей і те, що їм не вдалося їм допомогти. 

Заохочуйте вашу дитину до  підтримки та допомоги іншим, однак стежте за тим, щоб це не перетворилося на тягар. Допоможіть підліткові знайти змістовні проекти, які йому / їй під силу, наприклад, прибирання каміння та сміття з території школи, збір коштів та речей нужденним тощо. 

Для батьків дітей молодшого віку:

• Намагайтеся підтримувати чи відновити звичний режим дня, наприклад, приготування їжі, відвідування школи, робота по дому тощо. Ваші діти повинні брати активну участь у повсякденних справах.

• Не намагайтеся вносити якісь зміни, наприклад, запроваджувати нові правила поведінки чи стандарти. Залиште це на майбутнє.

• Вправи та інші види фізичної діяльності покращать ваше самопочуття.

• Переконайтеся, що ваші діти повноцінно відпочивають та сплять.

• Сприяйте активному залученню дітей до різних вправ та занять (наприклад, малювання), радьте їм гратися з іншими дітьми.

• Намагайтеся підтримувати контакти з іншими родичами та друзями. Це заспокоїть і втішить не тільки вас, але й вашу дитину.

• Багато дітей потребує більше фізичного контакту, наприклад, обіймів та пестощів.

• Не залишайте дитину на самоті або з малознайомими людьми.

• Говоріть про ваші почуття зрозумілою дитині мовою і заохочуйте дітей ділитися своїми почуттями.

• Створіть у дитині відчуття контролю за власним життям. Навіть найпростіші рішення – наприклад, вибір між двома різними стравами – дозволить розвинути у дитині відчуття контролю.

• Захищайте дітей від тривожних нагадувань та спогадів. Негайно втручайтеся, якщо якесь заняття викликає у дитини занепокоєння чи тривогу. Наприклад, вимкніть телевізор, якщо програма чи фільм нагадує дитині про пережиті травми або посилює відчуття страху і тривоги.

• Як батьки (чи піклувальники), ви є найважливішими людьми у житті дитини. Будьте терплячими та стриманими і завжди пам’ятайте, що дитина раніше чи пізніше обов’язково повернеться до нормального стану. 

Для батьків дітей старшого віку:

• Намагайтеся підтримувати чи відновити звичний режим дня, наприклад, приготування їжі, відвідування школи, робота по дому тощо. Ваші діти повинні брати активну участь у повсякденних справах.

• Заохочуйте дитину до продовження навчання чи роботи (якщо це взагалі можливо).

• Підтримуйте звичні сімейні ролі та функції. Наприклад, не намагайтеся перекласти на дитину додаткові обов’язки і не очікуйте від неї задоволення власних емоційних потреб.

• Переконуйте дитину у тому, що все скінчилося, і що тепер ви у безпеці – але лише якщо це насправді так. Можливо, вам доведеться неодноразово здаватися до таких переконань.

• Дослухайтеся до дитини і сприймайте її тривоги і почуття максимально серйозно.

• Розмовляйте. Розкажіть дитині про те, що трапилося, максимально зрозумілою для них мовою і відповідно до рівня їх розвитку, при цьому уникаючи страшних і трагічних деталей. Якщо приховувати від дитини правдиву інформацію, вона самостійно “заповнить прогалини” на основі власного досвіду, отриманої деінде інформації й власної уяви.

• Обговорюйте з дитиною те, як люди можуть реагувати на стрес. Описуйте відчуття, які є природніми в обставинах, що склалися, та переконайте дитину, що з часом вони почуватимуть себе краще. 

• Вправи та інші види фізичної діяльності покращать ваше самопочуття. Підтримуйте участь дитини у спортивних та молодіжних клубах. Переконайте дитину, що розважатися і насолоджуватися життям – це нормально.

• Переконайтеся, що ваші діти повноцінно відпочивають та сплять.

• Надавайте дитині достатньо часу для спілкування з родичами та друзями.

• У громаді може бути багато справ, з якими може допомогти ваша дитина. Допомога іншим є дуже корисною.

• Говоріть про ваші почуття зрозумілою дитині мовою і заохочуйте дітей ділитися своїми почуттями.

• Створіть у дитині відчуття контролю за власним життям. Навіть найпростіші рішення – наприклад, вибір між двома варіантами – дозволить розвинути у дитині відчуття контролю.

• Намагайтеся зрозуміти дитину. Пам’ятайте, що, наприклад, різка зміна настрою може бути способом реагування дитини на трагічні чи стресові події.

ЯК ПРАВИЛЬНО ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО НЕБЕЗПЕКУ ПІД ЧАС БОЙОВИХ ДІЙ

У період військових дій, обстрілів і вибухів важко тримати себе в руках навіть дорослим.

Дитяча психіка особливо вразлива до таких подій.

Найменші громадяни ще не достатньо обізнані в політиці й складнощах міжнародних відносин, тож важливо їм коректно пояснювати причини загрози, що раптово виникла.

Розповідаємо, як правильно говорити з дітьми про небезпеку під час бойових дій та заспокоїти їх.

Як правильно говорити з дітьми про небезпеку під час бойових дій

Діти мають усе розуміти

Дуже важливо говорити з ними про те, що відбувається.

Не варто думати, що дитина – це створіння без власного світогляду й думок.

Ситуація тривожить малих ще більше, ніж дорослих, тож будьте відвертими.

Цілковитий спокій

Старша людина виступає для дитини своєрідним орієнтиром і опорою.

Найменші дуже добре сканують усі наші емоції, тож важливо говорити спокійним та рівним тоном без тремтіння.

Станьте хорошим прикладом того, як не втрачати витримку в складних умовах.

Упевненість

Дитина має щиро вірити у ваші слова, як і ви самі.

— Варто сказати, що ви відповідально ставитеся до ситуації й зробите все, щоб захистити і себе, і рідних. Армія — на варті. Ми готові до відсічі, — рекомендують у ДСНС.

Здоровий глузд і впевненість здатні перемогти паніку й хаос.

Тактильний контакт

Діткам дуже важливо усвідомлювати, що ви поряд. Якщо вони тривожаться, можна підкріплювати свої слова обіймами.

Але обійми більше підходять для дітей молодшого віку.

Підлітки можуть сприймати їх як слабкість, а дорослий має демонструвати спокій та надійність.

Правила цивільної оборони

Важливо обговорювати це як в закладах освіти, так і вдома.

• Потрібно слухати старшого: вчителя, батька, маму.

• Не слід сперечатися.

• Варто постійно слідкувати за тим, хто відповідальний за безпеку.

• Необхідно домовляємося з рідними про зв’язок на випадок втрати мобільного зв’язку: місце зустрічі, де можна переховуватися.

Приємні розваги

Зараз будуть дуже доречними обійми, гумор, родинні справи, правильне дихання.

Чому б не пограти в комп’ютерні ігри, приготувати разом їжу, попити чай або каву.

Розповідайте казки, історії, читайте дітям вголос.

Зберігайте спокій і пам’ятайте про те, що справедливість на нашому боці!

Вас також може зацікавити:

Як підготувати дім і що робити у випадку війни? Поради для сімей

Зібрали "тривожну валізку", що далі? Куди евакуюватися, що робити з тваринами і зброєю

Як зібрати "тривожну валізу": якщо ви самі, з дітьми, на машині чи пішки

Шановні батьки!

Вручення свідоцтв про здобуття повної загальної середньої освіти випускникам       11 класу відбудеться 30 липня о 14.00.  

З метою запобігання поширенню COVID-19, просимо з'явитися  лише випускників, дотримуючись графіка та протиепідемічних засобів. 

 Вибачте за незручності.

Бахмацької районної ради  Чернігівської області

ВИТЯГ З НАКАЗУ 

                                                                12.03.2020р .                                         с. Бахмач                                  № 29  

Про тимчасове  призупинення освітнього процесу у  закладі

  На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020  № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», листа Міністерства освіти і науки України від 11.03.2020 №1/9-154 щодо запровадження карантину для усіх типів закладів освіти, наказу управління освіти і науки України від 12 березня 2020 року №116, наказу відділу освіти Бахмацької РДА  від 11 березня 2020р.  №55    «Про тимчасове призупинення освітнього процесу у закладах освіти району»             

 НАКАЗУЮ  :

 1.                Тимчасово призупинити освітній процес у закладі з 12 березня по 03 квітня 2020 року включно. 

          2. Відмінити проведення навчальних, культурних, спортивних та інших масових заходів.

3. Всім учасникам освітнього процесу в закладі дотримуватись виконання профілактичних заходів щодо попередження масового розповсюдження гострої респіраторної хвороби, спричиненої корона вірусом, і гострих респіраторних інфекцій.

4 . Класним керівникам:

          4.1. Забезпечити інформування батьків про призупинення занять та необхідність своєчасного звертання до сімейного лікаря у разі виявлення симптомів захворювання інфекцією, спричиненою коронавірусом        COVID-19. 

         4.2. Провести інструктажі із здобувачами освіти з питань безпеки життєдіяльності під час вимушених канікул (дотримання правил пожежної та електробезпеки, безпеки дорожнього руху, безпечного перебування на водоймищах, використання піротехніки, поводження з підозрілими предметами).

         4.3. Узяти під контроль перебування вдома дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з соціально незахищених сімей.

         5. Заступникам директора закладу  :

         5.1.Організувати інформування здобувачів освіти та співробітників закладу освіти щодо заходів запобігання поширення хвороби, проявів хвороби та дій у випадку захворювання. 

         5.2. Розробити заходи щодо забезпечення проведення навчальних занять за допомогою дистанційних технологій, особливу увагу звернувши на підготовку учнів 11 класів до ЗНО, та щодо відпрацювання занять відповідно до навчальних планів після нормалізації епідемічної ситуації. 

       5.3. Розробити заходи щодо часткового переведення працівників на роботу в дистанційному режимі та на виконання інших видів робіт (організаційно- педагогічна, методична, наукова тощо).

        5.4.   Спрямувати роботу  шкільних методичних об’єднань  вчителів-предметників на створення тематичних завдань за навчальними програмами відповідно до календарно-тематичного планування, з метою використання можливостей дистанційної освіти.

        6. Завгоспу закладу:

       6.1. Посилити контроль за проведенням санітарно-гігієнічних заходів щодо особистої гігієни, питного режиму, вологого прибирання приміщень із застосуванням дезінфікуючих засобів, режиму провітрювання тощо.

       6.2. Забезпечити проведення працівниками закладу комплексу робіт щодо підтримання функціонування інженерних споруд, мереж, комунікацій, дотримання правил техніки безпеки, а також необхідного температурного режиму в закладі освіти.

        7.  Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

                                          Директор закладу                       С.М. Протащук

                                         ОГОЛОШЕННЯ!

Шановні батьки та учні! Під час карантину на сторінці " Для учнів" будуть розміщуватися домашні завдання з навчальних предметів та рекомендації для самопідготовки.

                                                    1 грудня о 14.00 відбулися загальношкільні батьківські збори.

Пропонуємо декілька вправ, які допоможуть  дитині зменшити напругу та тривожність, стабілізувати свій емоційний стан, сформувати почуття самоповаги, упевненості в своїх силах, власної гідності. 

  Вправа «Мої переваги». Мета: пошук внутрішніх ресурсів. Пропонується дитині заповнити пусті кола, прописавши у верхній частині її позитивні якості та риси характеру, а в нижній частині – те, що вона вміє добре робити, не гірше інших.

Після роботи обов`язково похвалити дитину та обговорити з нею те, що вийшло:

- Зачитай, будь ласка, що ти вмієш гарно робити?

- А тепер – свої якості та вміння?

-  Як твої якості та риси характеру впливають на те, що ти можеш гарно робити?

Вправа «Карта соціальних зв`язків». Мета:  пошук зовнішніх ресурсів. Пропонується дитині завчасно підготовлена карта соціальних зв`язків, в якій слід заповнити кола іменами людей:

- З ким ти можеш поділитися почуттями?

- Від кого модеш отримати пораду?

- З ким ти хочеш більше проводити часу?

Одним ізвагомих ресурсів є усвідомлення того, що саме ця людина сама може стати для когось ресурсом.

- Хто, можливо, потребує твоєї допомоги та підтримки?

- Яким чином ти хочеш допомогти іншим?

Вправа «Ті, хто поруч зі мною». Мета: пошук зовнішніх ресурсів. Дитині пропонується завчасно підготовлений малюнок, який треба заповнити.

Мої  найкращі друзі                           Важливі для мене інші люди

Після того. Як дитина виконала роботу, обговорити те, що вона написала:

1.     Сім`я:

-         Розкажи про свою сім`ю. Кого ти записала?

-         Яка твоя мама? Розкажи про неї.

-         Які у вас стосунки?

-         Що ви любите робити разом?

-         Який твій тато? Що ти можеш про нього розповісти?

-         Чим ви любите займатися у вільний час?

Поговорити про кожного, кого записала дитина у свою сім`ю.

-         Хто був з тобою поруч, коли тобі було погано? Хто тобі допомагав?

-         Чия підтримка для тебе важлива?

-         До кого ти звернешся за порадою?

-         Що може зробити твоя сім`я, щоб боті допомогти?

-         Що вони тобі порадили би?

2.     Найкращі друзі:

-         Хто твої найкращі друзі?

-         Чому вони є для тебе друзями?

-         Як вони підтримували тебе, коли це тобі було необхідно?

-         Що вони можуть зробити для тебе?

-         Що вони тобі порадили би?

3.     Важливі інші люди:

-         Розкажи, кого ти записала і чому?

-         Як вони раніше допомагали тобі?

-         Чия підтримка для тебе була важливою?

-         Що вони могли б зробити для тебе?

-         Які поради вони дали тобі?

«Самозаспокоєння»

Повторюйте короткі, прості твердження, які дозволяють впоратися з емоційною напругою, знімають неспокій.

-         Зараз я відчуваю себе краще;

-         Я можу повністю розслабитися, а потім швидко зібратися;

-         Я можу управляти своїми внутрішніми почуттями;

-         Я справляюся з напругою в будь-який момент, коли побажаю;

-         Життя дуже коротке, щоб витрачати його на всякий неспокій;

-         Щоб не трапилося, постараюся зробити все, від мене залежне, щоб уникнути стресу;

-         Внутрішньо відчуваю, що все буде в порядку.

Можна придумати свої твердження, головне – повторювати їх декілька разів в день.

«Самоаналіз»

Коли ви відчуваєте, що перебільшуєте значення якоїсь проблеми, задайте собі наступні питання:

-         Це насправді така Велика справа?

-         Чи піддається в даний момент ризику що-небудь по-справжньому важливе для мене?

-         Чи дійсно це гірше, ніж те, що було раніше?

-         Чи здаватиметься мені це таким же важливим за два тижні?

-         Чи вартує за це так переживати?

«Вирішення проблеми»

Якщо ви не знаєте, як підступитися до вирішення якоїсь проблеми, можна зробити наступне: запишіть свої думки, що стосуються проблеми. Це повинен бути список позитивних дій, тобто що треба зробити, щоб її вирішити, або чого не треба робити. Виберіть з них 2-3 найбільш ефективних на вашу думку. Постарайтеся пристосуватися до ситуації, переконавши себе сприймати все так, як є . Почніть з найбільш термінової проблеми. Попросіть ради у кого-небудь, хто здатний оцінити ситуацію об`єктивно.