28 березня 1944 року від німецько-фашистських загарбників був звільнений один з найбільших суднобудівних центрів - Миколаїв.

За час окупації в місті і області нацисти та їхні посібники знищили понад 100 тис. мирних жителів і військовополонених.

У ході визволення Миколаєва радянські війська провели операцію, яку експерти називають унікальною - в тил противника висадився десант, який зміг стримати сили нацистів, що багаторазово перевершували його по чисельності.

Всі бійці морської піхоти, що брали участь у завданні, були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Більшість з них - посмертно.

Після приєднання Північного Причорномор'я країна гостро потребувала нової верфі. Місце під неї вибрав князь Григорій Потьомкін - на півострові, утвореному річками Буг і Інгул, а також провідним до моря Бузьким лиманом. У 1789 році верф і поселення при ній отримали назву Миколаїв. Рік по тому Катерина II офіційно визнала Миколаїв містом. У XIX столітті він був основною верф'ю і головною тиловою базою Чорноморського флоту. У 1897 році був створений Чорноморський суднобудівний завод - один з найбільших в країні. До початку Великої Вітчизняної війни Миколаїв був великим промисловим центром УРСР. У ньому працювали 40 підприємств союзного і республіканського значення.

Нацистська окупація

6 серпня 1941 року гітлерівські війська почали масовий наступ уздовж північного узбережжя Чорного моря. Через два дні їм вдалося перерізати дорогу між Миколаєвом та Одесою. При обороні Миколаєва була створена дивізія ополчення, в яку записалися 14 тис. місцевих жителів. Крім того, з міста на фронт пішли три батальйони. Заводи в спішному порядку евакуювали вглиб країни. По воді з верфей повели на буксирі недобудовані кораблі.

13 серпня гітлерівці оточили в районі Миколаєва частини 9-ї і 18-ї армій, які прорвалися потім з боями на схід. 16 серпня місто було окуповане нацистами. Його центральна частина увійшла до складу рейхскомісаріату Україна (генеральний округ Миколаїв), а передмістя на правому березі Південного Бугу були передані до складу румунської губернаторства Трансністрія. У місті розмістився штаб поліції безпеки і СД, який розгорнув репресії проти місцевого населення за допомогою підрозділів військ СС і української допоміжної поліції. Генеральним комісаром Миколаєва гітлерівське командування призначило Евальда Опперманом.

За даними розслідування державної комісії, утвореної після звільнення міста, за час окупації в Миколаївській області нацистами було знищено близько 75 тис. місцевих мирних жителів і понад 30 тис. військовополонених. Тільки в ході спланованої акції по ліквідації євреїв, які проживали в Миколаєві, гітлерівці одномоментно вбили неподалік від провідної на Херсон дороги 10 тис. чоловік, включаючи маленьких дітей і людей похилого віку. Від 25 до 50 тис. жителів Миколаєва і околиць загарбники вигнали в рабство. За час окупації населення міста скоротилося втричі - до 65 тис. чоловік.

Не відставали від нацистів і їх румунські посібники. Вони створили в своїй зоні окупації під селом Богданівка Доманівського району Миколаївської області концтабір, в якому тільки в кінці 1941 року загинули близько 55 тис. чоловік. Масову страту вони приурочили до дня народження радянського лідера і назвали операцією «Подарунок Сталіну». У Доманівський район румуни звозили євреїв з самої Румунії і Трансністрії. Всього тут було вбито близько 120 тис. чоловік.

Опір загарбникам

У Миколаївській області в умовах нацистської окупації були створені близько 110 підпільних організацій, партизанських загонів і радянських розвідувально-диверсійних груп. Через умови степового рельєфу місцевості опір діяв переважно в населених пунктах. У його рядах значилися близько 25 тис. чоловік.

Однією з найпотужніших підпільних організацій був «Миколаївський центр», який об'єднав понад тисячу патріотів. Його діяльністю керував професійний розвідник, капітан НКВС Віктор Лягін (псевдонім Корнєв). За цивільною спеціальністю Лягін був інженером. У 1938 році в Ленінграді вступив на службу в НКВД і незабаром був направлений в США для виконання завдань по лінії науково-технічної розвідки під дипломатичним прикриттям. Використовуючи досвід інженерних знань, він збирав інформацію про американське військово-морське суднобудування. У червні 1941-го Лягін повернувся в СРСР. Під виглядом інженера він за кілька днів до відступу радянських військ прибув до Миколаєва і залишився тут, зображуючи лояльність по відношенню до нацистів. Йому вдавалося передавати в центр важливу інформацію і організовувати проти окупантів масштабні диверсії.. Підпільники знищили в місті склад з пальним, організували вибух на військовому аеродромі, регулярно псували заводське обладнання та розповсюджували патріотичні листівки. У березні 1943 року Лягін був схоплений через зраду одного з залишених в місті до війни членів групи. Півроку гітлерівські спецслужби катували його, вибиваючи інформацію, але так нічого і не домоглися. 17 липня 1943 року Лягіна розстріляли. Посмертно йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Всього у 1943 році за наводкою зрадника гітлерівці схопили 97 членів підпілля, 46 з них нацисти стратили. У складі миколаївського підпілля діяли і знамениті піонери-герої - Шура Кобер і Вітя Хоменко. У 1942 році, коли підпільники залишилися без зв'язку, вони під виглядом бродяг перетнули лінію фронту і доставили в місто рацію і вибухівку. В кінці листопада хлопчиків схопило гестапо. 5 грудня обидва були повішені. На момент страти їм було всього 16 років. Посмертно вони були нагороджені орденами Великої Вітчизняної війни I ступеня.

Миколаївський десант

На початку весни 1944 року радянські війська підійшли до Миколаєва. 10 березня радянська авіація здійснила перший наліт на німецькі аеродроми в околицях міста. 13-26 березня Червона армія і морська піхота ВМФ звільнили кілька сіл на південних і східних підступах до міста. Однак сам Миколаїв був добре укріплений і оборонявся великими силами противника.

Радянське командування прийняло рішення силами 384-го окремого батальйону морської піхоти висадити десант в Миколаївському порту, який відвернув би на себе частину сил противника в момент вирішального наступу. В операції зголосилися брати участь 55 добровольців на чолі зі старшим лейтенантом Костянтином Ольшанським. Дістатися по лиману до порту спочатку планувалося на понтонах, проте від цієї ідеї відмовилися через їх слабку керованість. Тоді для загону знайшли вісім рибальських човнів. За однією з версій, до загону також приєдналися 12 червоноармійців - саперів і зв'язківців. Однак, відповідно до спогадів частини ветеранів, ці бійці висунулися з морською піхотою як веслярі, а коли один з човнів почав текти, Ольшанський висадив їх на берег. Десантників також супроводжував провідник з числа місцевих рибалок - Андрій Андрєєв. В ніч з 25 на 26 березня 1944 року десантники по лиману вийшли з села Богоявленське в сторону Миколаєва. О 4 годині 15 хвилин вони висадилися в порту, зняли вартових і захопили бетонний елеватор. Коли гітлерівці дізналися, що в порту з'явився противник, вони подумали, що це партизани і підпільники. Але, отримавши жорстокий відсіч, вирішили, що мають справу з висадкою великих радянських сил.

Німці до кінця були впевнені, що ведуть бій з великим десантом. Полонений обер-лейтенант Рудольф Шварц показав:

Командування Миколаївського гарнізону було вельми стурбоване тим, що за такий короткий термін був розгромлений майже цілий батальйон. Нам здавалося незрозумілим, яким чином такі великі сили радянських військ пройшли на територію порту.

Миколаївський десант виконав поставлене завдання. Його героїчні дії увійшли в історію Великої Вітчизняної війни, як зразок військової доблесті підрозділу.

Проти 55 десантників були кинуті три батальйони німецьких військ, посилені артилерією і танками. Незважаючи на те, що противник перевершував десантників за чисельністю в десятки разів, бійці Ольшанського дві доби успішного відбивали атаки нацистів. Коли розривом снаряда були вбиті радисти і розбита рація Ольшанський відправив з донесенням і проханням про підтримку з повітря через лінію фронту старшину 1-ої статті Юрія Лісіцина. Незважаючи на те, що вже на підході до своїх позицій радянський морський піхотинець підірвався на міні, він зміг передати пакет і успішно виконати завдання. У бою загинула більшість десантників, включаючи командира загону. Матрос Ходирєв, якому осколком снаряда відірвало руку, кинувся з гранатами під танк. Вранці 28 березня залишки загону під командуванням старшини 2-ї статті Кирила Бочковича відбили за підтримки авіації останню, 18-ту атаку гітлерівців. Після неї в живих залишилися всього 11 морських піхотинців, частина яких були важко поранені. В цілому десант Ольшанського знешкодив близько 700 гітлерівців і знищив два танки. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 квітня 1945 року 55 десантникам було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Уже після війни, в 1965-м, зірку Героя отримав і провідник загону - Андрій Андрєєв.

«Миколаївський десант - це унікальна і зухвала операція. Морській піхоті вдалося прикувати до себе увагу значних сил ворога, дезорганізувати тил противника. Бійці Ольшанського зіграли величезну роль у звільненні Миколаєва »

За словами військового історика Юрія Кнутова, Миколаївський десант практично не має аналогів в історії Великої Вітчизняної війни. «Зазвичай звання Героя Радянського Союзу присвоювалися в індивідуальному порядку. Випадки, коли нагороджували цілі підрозділи, поодинокі. Тому десант Ольшанського стоїть в одному ряду з подвигом 28 панфіловців», - зазначив експерт.

Звільнення Миколаєва

27 березня завдяки діям морської піхоти в порту радянські війська прорвалися на південно-східні околиці Миколаєва, зав'язалися вуличні бої. 28 березня частини 5-ї ударної і 28-ї армії повністю звільнили Миколаїв від німецько-фашистських загарбників. На наступний день радянські війська форсували річку Південний Буг і зайняли західні передмістя обласного центру, які були до цього під румунською окупацією. У ході визволення від нацистських загарбників Червона армія втратила близько 10 тис. чоловік. У січні 1946 року в місті пройшов судовий процес над нацистськими злочинцями. На лаві підсудних опинилися військовий комендант Миколаєва генерал-лейтенант Вінклер, начальник управління поліції безпеки і СД оберштурмфюрер СС Санднер, а також начальники підрозділів жандармерії і допоміжної поліції, причетні до страт місцевого населення. В ході допитів кати не змогли пояснити, навіщо вони вбивали ні в чому не винних людей. Сім з дев'яти підсудних були засуджені до смерті і повішені на міській Базарній площі. За їх стратою спостерігали понад 60 тис. чоловік. Двоє підсудних були засуджені до 20 років каторжних робіт. Шеф генерального комісаріату Миколаїв Евальд Опперманн сховався від правосуддя. Він втік до Німеччини, потрапив в полон до британців і помер в ФРН в 1965 році.

26 лютого в закладі проходили зональні змагання зі стрільби з пневматичної гвинтівки (хлопці) серед команд ЗЗСО Заводського району. Команду нашої школи представляла збірна учнів 7-11 класів: Єрьоменко З.(7Б), Саженюк І. (7Б), Завадський В.(10Б), Пасько Ю.(10Б), Пашков К. (10Б), Бабчук З.(11А).

Вітаємо учителя Комарова О.О. та команду хлопців , які посіли ІІ місце серед команд ЗЗСО Заводського району!

А також вітаємо Бабчука З. , Пасько Ю., Завадського В., Пашкова К., Єрьоменка З., які за результатами змагань виконали ІІІ дорослий розряд зі спортивної стрільби!

Роботу в рамках Всеукраїнської акції "16 днів проти насильства" розпочато з онлайн-зустрічі учнів 8-9 класів з головним спеціалістом Миколаївського міського центру соціальних служб ​​​​​​​Olha Ivanets та практичним психологом школи Лазуренко В.Ж. Під час бесіди обговорили важливі питання: види булінгу, правила безпечної поведінки в Інтернеті, як захистити себе.

Дякуємо міському центру соціальних служб за дієву співпрацю!