Харасмент – що це? Як його розпізнати і вберегтися?

Термін «харасмент» походить від англійського слова «harassment», яке означає переслідування, домагання. Під цим поняттям слід розуміти форму дискримінації, яка проявляється в настирливій фізичній, чи словесній поведінці і призводить до приниження людини та порушення її приватних кордонів. За визначенням ООН харасметом вважаються докучання, сексуальні натяки, та будь-які інші дії, що зневажають моральні принципи іншої людини.

Які дії можна віднести до харасменту?

Часто під поняттям «харасмент» розуміють лише домагання сексуального характеру. Але до цього списку відносяться недоречні неприємні зауваження, жести, міміка і жарти пов’язані з різними ознаками:

· раса;

· національність;

· вік;

· стать;

· релігія;

· сімейний стан.

Небажані дотики є найпоширенішим варіантом харасменту. Найчастіше вони відбуваються в громадському транспорті, на вулиці, на робочому місці. Взагалі така ситуація може трапитися будь-де. Згідно з опитуванням 21 % респондентів стикалися з подібними проявами дискримінації.

Чим відрізняється харасмент від флірту? Взаємністю, адже фліртування приємне для обох. Харасмент – зневаження чужих особистих меж без згоди людини.

З дискримінацією часто стикаються не тільки дорослі, але й підлітки. Їм складніше розпізнати подібні прояви. Тому батькам варто придбати спеціальну літературу, яка допоможе розібратися і навчитися правильної своєчасної реакції.

Харасмент на роботі

Сексуальні домагання, утиски і приниження зустрічаються в робочому колективі. Найчастішими прикладами сексуальних домагань є:

1. жарти та анекдоти непристойного характеру;

2. будь-які дотики без дозволу;

3. повідомлення, електронні листи з інтимним підтекстом;

4. сексуальні коментарі про зовнішній вигляд;

5. запитання пов’язані з інтимним життям.

Будь-яка дія чи слово, яка заважає працювати і призводить до некомфортної атмосфери в колективі – це ознака харасменту.

Як діяти в такій ситуації?

Не боятися повстати проти дискримінації. Найчастіше харасмент поширюється через страх. Жертви соромляться розголосу, рідко звертаються в вищі інстанції та навіть близьким не розповідають. Важливо заручитися підтримкою рідних, колег, керівництва. Вчасно сказати, що вам це неприємно. Чітко окреслити кордони і не дозволяти переходити їх. Ніхто не має права порушувати межі особистого!