Робота з батьками

Робота з батьками

Кілька порад батькам першокласників

Що можуть батьки зробити для дитини?

Якщо підліток висловлює бажання померти, до ситуації треба ставитися уважно, сприймаючи загрозу серйозно. На­самперед необхідно обміркувати ситуацію або обставини, у яких виражається це почуття. Підліток може виказувати бажання померти, коли щось складається всупереч його бажанням (якщо ви не купуєте йому те, що він просить, або не відпускаєте на дискотеку чи концерт). Те ж бажан­ня він може виявити, коли ви його караєте або коли він намагається використовувати ваш промах, щоб викликати у вас почуття провини і скористатися цим у своїх цілях. Він також намагається викликати у вас відповідну реакцію і засмутити вас. Поміркуйте, чи можете ви передбачити, коли він повторить подібне висловлювання, або ж він говорить про бажання померти в несподіваній ситуації: коли дивиться телевізор, розмовляє про школу та своїх друзів. Як часто висловлюється бажання померти і за яких обставин?

Іноді розмірковування про самогубство, по суті, являють собою спробу маніпуляції. На них треба реагувати так як і на інші висловлювання типу: «Я тебе ненавиджу», «Ви злі», «Я втечу з дому», «Я хочу жити у бабусі». Це особливо характерно для дітей, узагалі схильних до маніпуляції. Дайте підліткові виразити свої почуття та обговоріть їх. Зберігайте самовладання, не дозволяйте дитині маніпулювати вами.

Незалежно від того, чи є висловлювання про бажанні померти передбаченими, чи бачите ви в них спробу маніпуля­ції, далі вам слід спробувати виявити ознаки небезпечності. Якщо ви помітите одразу декілька ознак — певні почуття зміни в поведінці або характерні ситуації, поставтеся до дитини дуже серйозно. Якщо ви чуєте такі висловлювання, то важливо серйозно їх сприймати. Поговоріть з дитиною про її почуття та про самогубство. Не пропонуйте різних відповідей на серйозні питання. Не роз'яснюйте, чому вона не повинна відчувати того, що відчуває. Саме це може лише укріпити в ній почуття провини, безвихідності свого стано­вища та власної  непотрібності. Спробуйте проникнутися її почуттями і скеруйте розмову так, щоб підліток сам генерував альтернативні рішення своїх проблем. Якщо у вас є сумніви або невирішувані питання, зверніться до психолога,психотерапевта, психіатра, який спеціалізується на дітях і підлітках, та попросіть професійної допомоги.

Один з основних принципів адекватної соціалізації - це віра в себе.

Те, як ми ставимося до себе, відображається в наші зовнішності, у тому, як ми поводимося, як беремося за роботу та виконуємо її кожного дня і навіть як ми будуємо взаємовідносини з людьми. Наша самооцінка — це наше уявлення про свою цінність та значущість у житті та сус­пільстві.

Підлітки з адекватною самооцінкою почувають, що їх люблять, і самі дарують любов оточуючим, вони володіють здібностями та працюють продуктивно і легко сприймають нове. Вони правильно оцінюють критику і дивляться на життя з оптимізмом.

Підлітки, які оцінюють себе, надто низько, уважають, що їх не люблять, що вони не варті, поваги і заслуговують догани. Як правило, вони відчувають безвихідь, уважають себе бездарними, почувають незручність, збентеження. Це може закінчитися тим, що вони втрачають цікавість до життя та починають бачити все в похмурому світлі. Люди­на із заниженою самооцінкою більше схильна до стресів, в моменти радості, скоріш за все, залишаться непомічени­ми. Це може спонукати підлітка до зловживання алкоголем і наркотиками та спроби самогубства.

Нам необхідно вчити підлітків:

—зосереджувати свою увагу на доброму;

—доброзичливо приймати люб'язні, приязні слова;

—намагатися мати про себе позитивну думку;

—піклуватися про себе за допомогою фізичних вправ і ра­ціонального харчування;

—пам'ятати — немає нічого поганого в тому, щоб зверну­тися до кого-небудь по допомогу!

Як подолати стрес у підлітка?

Ми живемо у складному світі. Підлітки, як і дорослі, зіштовхуються з безліччю стресових ситуацій. Управління стресом — це мистецтво, якого треба вчитися. Навіть ті до­рослі, які не мають проблем зі здоров'ям, не раз пережива­ють у житті труднощі на фізичному, соціальному, розумово­му та психологічному рівнях.

Найчастіше діти вчаться життя у дорослих, які є для них моделями. Це допомагає, якщо у дорослих є навички піклуватися про своє здоров'я. Щоб уміти уникати в житті серйозних проблем, дітям важливо, щоб поряд був хоча б одиндорослий на якого можна покластися.

      Відкрите спілкування в сім'ї дозволяє членам родини благополучно, без ризику виявитися незрозумілими, виразити все, що їх турбує. Дуже важливо збиратися кожного тижня всією родиною, щоб відчути участь і підтримку одне одного, обговорити засоби подолання стресу.

Треба відзначити, що стреси накопичуються. Стрес згубно впливає на нашу здатність мислити,розмірковувати, контролювати ситуацію, себе. Перш ніж приймати важливе рішення, необхідно знайти людей, з яким можна поговорити і в яких можна знайти підтримку.

Поради про те, як впоратися зі стресом:

—    Розташуйте по порядку те, що слід зробити.

—    Навчіться розслаблятися. Виділіть час для розваг.

—    Робіть фізичну зарядку.

—    Уживайте в їжу поживні продукти.

—    Поговоріть з ким-небудь про те, як ви почуваєтеся.

—    Зверніться за допомогою до друзів, родичів, консультантів, психологів, служителів церкви та інших людей які можуть допомогти вам.

Поради дорослим, як навчитися активно слухати:

—    Розмовляйте в спокійному місці, щоб уникнути можливості бути перерваним у бесіді.

—    Приділяти всю увагу співрозмовнику, дивитися прямо на нього, зручно, без напруження розташувавшись на­впроти.

—    Переказати те, що співрозмовник розповів вам, щоб він переконався, що ви дійсно зрозуміли суть почутого та нічого не пропустили.

—    Дати можливість співрозмовнику висловитися, не пере­биваючи його, і говорити тільки тоді, коли перестане говорити він.

—    Говорити без засудження та упередження, що сприяє посиленню у співрозмовника почуття власної гідності.

 Як допомогти людині в кризовій ситуації

Можливо, у ході спілкування з людиною, що переживає кризу, у вас періодично буде виникати почуття розгубле­ності. Вам буде здаватися, що ви скоро заплутаєтесь і ні­чим допомогти не зможете. Для того щоб допомогти, зовсім необов'язково володіти мудрістю царя Соломона. Вірте, що у вас є здоровий глузд — це немало, а у людини — хоча б невелика здатність змінитися.

§     Намагайтеся проявити терплячість і викликати довіру до себе. Коли співрозмовник почне говорити, він і без ваших порад багато чого побачить по-іншому,розуміє і зробить крок у вирішенні своєї проблеми. Головне-вміло вислухати.

§     Показуйте свій інтерес і розуміння. Будьте щири дружніми та вмійте співчувати. Але якщо «провалитесь у проблему співрозмовника з ногами і головою», допомогти не зможете. Стійте на землі твердо. Обговорюйте його проблему, намагайтеся розділити її на части Обміркуйте разом варіанти, але уникайте давати поради. У розмові не висловлюйте свої думки складно не вживайте довгих фраз.

§     Важливо схилити людину до конкретної активної дії. Допоможіть намітити реалістичний план і почати його виконання. Підкресліть, що коли вона буде що-небудь робити для виправлення свого становища, її самопочуття покращиться.

§     Якщо з такою людиною або такими людьми вам доводиться розмовляти довго, то варто пам'ятати і про свій стан і своє здоров'я. У цьому немає ніякого егоїзму якщо ви втратите здоров'я, то вже нікому не допоможете. Тому необхідно своєчасно помітити у себе стани напруження, що часто виникають.

§     Пам'ятайте про необхідність стежити під час розмов за своїм диханням. Воно має бути рівним і спокійним видих — повним і вільним.

§     Якщо ви виявили у співрозмовника думки про самогубство, то намагайтесь вести розмову таким чином щоб він замислився про безглуздість такого вчинку. Самогубство нічого не вирішує, воно назавжди знищує всі шляхи до якого-небудь рішення. Надія на те, що самогубство або спроба його здійснити вплине на чиїсь погляди, даремна. Такі події не дають бажаного резуль­тату і нічого не доводять. «Незрячий не прозріє, "зло­дій" — не розкається, "заблукалий" не стане на шлях істини, у будь-якому випадку через одне це».

§     Не підтримуйте його спроби перекласти відповідаль­ність за його життя на кого-небудь: на коханого, бать­ків, лікаря, начальника, вас... Людина тільки сама від­повідальна за своє життя і свої вчинки.

«Нема в що вірити», — нерідко заявляють люди, які не прийшли до віри в Бога, людину, себе... Якщо співрозмовник  говорить про відсутність сенсу життя, порадьте йому звернутися до Біблії, до християнської літератури.

Самогубство ляже важким тягарем на душі близьких,зменшить їм життя, радість на довгі роки.

Пам’ятка  для  вчителів та батьків 

Увага, якщо у дитини:

1.    Різко змінились звички, ставлення до їжі, сну.

2.    Гостра зміна поведінки - агресивність,  втечі,  протест, скандальність, примхливість, участь у заходах з ризиком для життя.

3.   Дитина веде себе так, ніби-то у чомусь винна (самоосуд, безнадійність,   роздратованість).   Неприйняття  похвали і нагороди.

4.    Спроби суїдиду в історії сім'ї, або у власному минулому.

5.    Смерть, втрата або зрада близької людини.

6.    Різке зникнення активності і інтересу до розваг.

7.    Виникають  напади  голосної,  швидкої,   іноді  безупинної мови,     наповненої     скаргами,     звинуваченнями     або закликами про допомогу.

8.    Різке поліпшення настрою після депресивного стану.

9.    Порізи на зап'ястках.

10. Тремтіння, сухість губ та прискорене дихання.

11. Тема  смерті  в  розповідях,   питаннях,  іграх,   письмових роботах.

12.  Вербальні    погрози    -    прямі    та    завуальовані    (типу: "повішусь", "ви мене більше не побачите").

13.  Зненацька     наведення     порядку     у     власних     речах, роздавання і дарування особистісно-цінних речей.

 Ваші дії:

1.   Організувати спостереження за дитиною.

2.   Стимулювати дитину до особистісних контактів.

3.   Створити умови, в яких дитина відчує свою значущість.

4.   Проінформувати психологічну службу.

Причини суїцидів серед підлітків

1.Утрата коханої людини      

2.Стан перевтоми

3.Принижене почуття власної гідності

4.Руйнування захисних механізмів особистості внаслідок вживання алкоголю, гіпогенних         психотропних засобів і наркотиків

5.Ототожнювання себе з людиною, яка скоїла самогубство

6.Різні форми страху, гніву та суму з різних приводів

Суїцидальні спроби і наміри найчастіше виникають у підлітків у відповідь на:

- Системне словесне приниження;

- Ігнорування їхніх думок близькими;

- Обмеження самостійності;

- На конфліктні ситуації, пов’язані зі зловживанням алкоголю, та приймання інших наркотичних засобів;

- Сексуальні проблеми,які притаманні даному віку.

Суїциди та замахи, зумовлені психічними розладами (афективно – шокові та депресивні реакції) найчастіше виникають у наслідок: 

- Незаслуженого покарання  чи приниження, яке йде від батьків та друзів;

- Образи почуття дружби та любові;

- Відрахування з різних причин з навчального закладу;

- Зради.

        Основні чинники причин суїцидальної поведінки у практично здорових  підлітків та юнаків:

1.Дезадаптація, пов’язана з порушенням соціалізації, коли місце молодої людини в соціальній структурі не відповідає рівневі іі домагань

2.Конфлікти із сім'єю – частіше зумовлені неприйняттям  системи цінностей старшого покоління;

3.Алкоголізація і наркотизація як підґрунтя для виникнення суїцидальної ситуації та передумов для швидкої її  реалізації.

                       Нормативно-правові документи щодо порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення

 Про затвердження

Порядку розгляду звернень та повідомлень

з приводу жорстокого поводження з дітьми

або реальної загрози його вчинення

(наказ від 16,01.2004 р. № 5/34/24/11)

НАКАЗУЄМО:

1.      Затвердити Порядок розгляду звернень та повідомленьз приводу жорстокого поводження з дітьми або реальноїзагрози його вчинення (додається).

2.      Зазначений Порядок довести до відома органів місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування,закладів, які їм підпорядковані, для використання в роботі.

3.      Контроль за виконанням наказу покласти на заступників Міністра внутрішніх справ України, Міністра освіти і науки України, Міністра охорони здоров'я України, Голови Державного комітету України у справах сім'ї та молоді відповідно до покладених на них обов'язків.

 

Державний комітет України у справах сім'ї та молоді

Голова Комітету                                                                               В. І. Довженко

 

Міністерство внутрішніх справ України

Міністр                                                                                              М. В. Білоконь

 

Міністерство охорони здоров'я України

в.о. Міністра                                                                                     В. В. Загародній

 

 

 

НАКАЗ

Державного комітету України у справах сім'ї та молоді,

 Міністерства внутрішніх справ України,

Міністерства освіти і науки України,

Міністерства охорони здоров'я України

2004.2004.2004 р.                                                                                     № 5/34/24/11

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

22 січня 2004 р. за № 99/8698

 

ПОРЯДОК

розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1.   Кожній дитині гарантується право на свободу, особистунедоторканість та  захист гідності.

          Держава здійснює захист дитини від усіх форм фізич­ного та психічного насильства, образи, недбалого й жор­стокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні домагання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінють.

1.2.   Цей Порядок визначає механізм взаємодії структур­них підрозділів Державного комітету України у спра­вах сім'ї та молоді Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України у попередженні жорстокого поводження з дітьми, фізичного, сексуального, психо­логічного, соціального насильства, наданні невідклад­ної допомоги дітям, які потерпіли від жорстокого пово­дження.

1.3   Порядок розроблено відповідно до Конвенції про пра­ва дитини (995-021), Конвенції Міжнародної організа­ції праці «Про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці» (993-166), Сімейного (2947-14) та Кримінального (2341-14) кодексів Украї­ни, кодексу України про адміністративні порушення (80731-10, 80732-10), Законів України «Про охорону дитинства» (2402-14), «Про попередження насильства всім'ї» (2789-14), «Про звернення громадян» (393/96-ВР), «Про освіту» (1060-12), «Про міліцію» (565-12), «Про  органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» (20-95-ВР), Указу Пре зидента України від 21.02.2003 № 154/2003 (154/2003) «Про державну програму запобігання дитячій бездо­глядності на 2003-2005 роки».

1.4. У цьому Порядку поняття «жорстоке поводження з ди­тиною» означає будь-які форми фізичного, психологіч­ного, сексуального або економічного та соціального н" силля над дитиною в сім'ї або поза нею.

    Поняття «дитина» у даному Порядку означає особу у віці до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повноліт­ньої раніше.

РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ПОДАННЯ ТА РЕЄСТРАЦІЯ ЗВЕРНЕНЬ ТА ПОВІДОМЛЕНЬ

2.1. Звернення (повідомлення) про факти жорстокого по­водження з дитиною подаються як самою дитиною, так і фізичними особами за місцем їх проживання за на­явності фактів такого поводження або при реальній за­грозі їх учинення.

2.2. Звернення (повідомлення) про факти жорстокого по­водження приймаються посадовими особами органів внутрішніх справ, органів та закладів освіти, охорони здоров'я, управлінь у справах сім'ї та молоді, центрів со­ціальних служб для молоді та передаються для реєстра­ції до відповідного територіального підрозділу служби у справах неповнолітніх протягом однієї доби з моменту отримання звернення (повідомлення).

2.3. Діти, які зазнали жорстокого поводження (або щодо яких існує загроза його вчинення), також можуть бути виявлені під час проведення рейдів служб у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах неповно­літніх, через мережу «телефонів довіри» тощо.

    У цьому разі кожен виявлений факт документується і пе­редається до територіального підрозділу служби у спра­вах неповнолітніх за місцем проживання дитини.

2.4.  Усні повідомлення перед передачею їх до служби у спра­вах неповнолітніх оформлюються письмово посадовою особою, яка отримала повідомлення з позначкою, від кого та коли (дата, час) отримано повідомлення.

2.5. Реєстрація повідомлень та звернень, отриманих служ­бою у справах неповнолітніх, проводиться у відповід­ності до вимог Закону України «Про звернення грома­дян» (393/9-ВР).

2.6. Не допускається розголошення відомостей по суті звер­нення дитини, з'ясування додаткової інформації, що не стосується суті звернення.

Ця заборона не поширюється на посадових осіб, які ма­ють відношення до вирішення справи.

 

Закон України

ПРО ОХОРОНУ ДИТИНСТВА

м. Київ, 26 квітня 2001 р. № 2402—ІІІ і

з змінами і доповненнями

Витяг

       Цей закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розви­ток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

Стаття 3. Основні принципи охорони дитинства

        Всі діти на території України, незалежно від раси, ко­льору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального по­ходження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

    У порядку, встановленому законодавством, держава га­рантує дітям рівний доступ до безоплатної юридичної допо­моги, необхідної для забезпечення захисту їх прав.

 

Стаття 4. Система заходів щодо охорони дитинства

Система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає:

¾   визначення основних правових, економічних, організа­ційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповід­ність з міжнародними правовими нормами у цій сфері;

¾   забезпечення належних умов для охорони здоров'я, на­вчання, виховання, фізичного, психічного, соціально го, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життє­діяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності;

¾   проведення державної політики, спрямованої на реалі­зацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльнос­ті, заохочення наукових досліджень з актуальних про­блем дитинства;

¾   встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і за­конних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.

 

 

Закон України

ПРО ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї

м. Київ, 15 листопада 2001 р. № 2789-ІП

із змінами і доповненнями

Витяг

Цей Закон визначає правові і організаційні основи по­передження насильства в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насиль­ства в сім'ї.

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону наведені нижче терміни вжива­ються у такому значенні:

·        насильство в сім'ї — будь-які умисні дії фізичного, сек­суального, психологічного чи економічного спрямуван­ня одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і сво­боди члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи пси­хічному здоров'ю;

·        фізичне насильство в сім'ї — умисне нанесення од­ним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що.може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі і гідності;

·        сексуальне насильство в сім'ї — протиправне посяган­ня одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по від­ношенню до неповнолітнього члена сім'ї;

·        психологічне насильство в сім'ї — насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емо­ційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю;

·        економічне насильство в сім'ї — умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я;

·        жертва насильства в сім'ї — член сім'ї, який постраж­дав від фізичного, сексуального, психологічного чи еко­номічного насильства з боку іншого члена сім'ї;

·        попередження, насильства в сім'ї — система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення при­чин і умов, які'сприяють вчиненню насильства в сім'ї, припинення насильства в сім'ї, яке готується або вжн почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім'ї, а також медико-соціальпп реабілітація жертв насильства в сім'ї;

·        реальна загроза вчинення насильства в сім'ї — погроза вчинення одним членом сім'ї стосовно іншого члена сім'ї умисних дій, передбачених абзацом другим цієї статті, якщо є реальні підстави очікувати її виконання;

·        захисний припис — спеціальна форма реагування служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах неповнолітніх щодо захисту жертви насильства в сім'ї, яким особі, яка вчинила насильство в сім'ї, забороняється вчиняти певні дії стосовно жертви насильства в сім'ї;

·        віктимна поведінка щодо насильства в сім'ї — поведін­ка потенційної жертви насильства в сім'ї, що провокує насильство в сім'ї.

 

Стаття 2. Законодавство про попередження насильства в сім'ї

Законодавство про попередження насильства в сім'ї складається з Конституції України (254к/96-вр), цього За­кону, інших нормативно-правових актів, які регулюють від­носини щодо попередження насильства в сім'ї.

 

Стаття 3. Органи та установи, на які покладається здій­снення заходів з попередження насильства в сім'ї

1. Здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї в межах наданих їм повноважень покладається на:

1)    спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї;

2)    службу дільничних інспекторів міліції та кримінальну міліцію у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;

3)    органи опіки і піклування;

4)    спеціалізовані установи для жертв насильства в сім'ї:

-         кризові центри для жертв насильства в сім'ї та членів

                  сім'ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення на­сильства в сім'ї            (далі    — кризові центри);

                -  центри медико-соціальної реабілітації жертв насиль­ства в сім'ї.

2. Органи виконавчої влади, органи місцевого самовряду­вання, підприємства, установи і організації незалеж­но від форми власності, об'єднання громадян, а також окремі громадяни можуть сприяти у здійсненні заходів з попередження насильства в сім'ї.