Робота з батьками
Робота з батьками
Кілька порад батькам першокласників
З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.
Не підганяйте, розраховувати час - це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили − провини дитини в цьому немає.
Обов'язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунка.
Давайте дитині у школу бутерброд, фрукти. Вона в школі працює, витрачає багато сил і енергії.
Привчіть дитину збирати портфель напередодні ввечері. Перевірте, чи не забула вона чого-небудь важливого. Запитайте її, чи не передавав вчитель прохань або розпоряджень батькам. Через деякий час дитина привчиться сумлінніше ставитись до своїх обов'язків і стане більш зібраною.
Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без застережень: „Дивись, поводь себе гарно!", „Щоб не було поганих оцінок" та таке інше. У дитини попереду - важка праця.
Забудьте фразу „Що ти сьогодні отримав?!", а краще запитайте: „Про що нове ти сьогодні дізнався?". Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй можливість розслабитись (згадайте, як вам буває важко після напруженого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте.
Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід − зручний момент для цього. Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільнитися від психологічного напруження.
Якщо дитина замкнулась у собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень, нехай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.
Після школи не змушуйте дитину одразу сідати за виконання завдань, необхідно 1,5 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань - з 15 до 17 години.
Пам'ятайте, що телевізор - ворог № 1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будуть виконані. Якщо дитина дивиться телевізор під час денного відпочинку, то їй буде важко зосередитись. Бажано дозволяти дивитися тільки дитячі передачі.
На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашні завдання. Перевіряйте, чи правильно вона зрозуміла пройдений матеріал, попросіть її прочитати вголос. У І і II чверті краще це робити щовечора, а в II півріччі контроль можна зменшити до 2-3 разів на тиждень.
Перевіряти не значить „робити замість" − ніколи не підказуйте дитині готових рішень. Обов'язково перевірте, щоб те, що потрібно було вивчити напам'ять, було вивчено добре: точність виконання завдань − важлива умова успішного навчання. Потрібно також впевнитись, що дитина може застосувати набуті знання на практиці. Для цього їй треба запропонувати виконати кілька вправ.
Не треба навантажувати дитину позашкільною діяльністю з самого початку навчального року. Спорт і заняття в гуртках, звичайно, корисні для загального розвитку, але спочатку впевніться, що у дитини вистачить сил і часу. Початок навчального року − період стресу, і перевантаження можуть тільки нашкодити.
Протягом дня знайдіть (намагайтеся знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Усі розходження щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось її турбує: головний біль, поганий загальний стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження.
З перших днів навчання вимагайте виконання режиму дня дитиною, щоб вона лягала спати в один і той же час. Сон для школярів має першочергове значення. У І чверті дитина повинна спати не менше 10-11 годин, потім можна скоротити до 9-10 годин.
Якщо дитина засинає не відразу, все одно примушуйте її лягати в ліжко. І не треба думати, що школяр уже достатньо дорослий для того, щоб йому розповідали казки. Використайте спосіб, перевірений століттями: тихо поговоріть з дитиною перед сном, попросіть її що-небудь розповісти чи розкажіть самі. Такі хвилини - одна з не багатьох можливостей для справжнього спілкування.
Знайте, що навіть великі діти (7-8 років) люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь цього робити. Це їх заспокоює, знімає денну напругу, допомагає спокійно заснути і відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй мають батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочуючи її.
Батькам необхідне терпіння. Ентузіазм перших днів швидко проходить, його місце займає втома. Допоможіть дитині зберегти нормальний ритм і не піддайтеся спокусі зробити їй маленьке послаблення. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс неповноцінності. Навпаки, інколи треба похвалити дитину, навіть коли у неї щось не виходить, дати їй невеличкий перепочинок і потім повернутися до виконання завдань.
Ні в якому разі не ставте ваші стосунки з дитиною в залежність від її успішності. Гарні довірливі стосунки і усвідомлення того, що дитина завжди може розраховувати на Вашу підтримку, допоможуть їй налаштуватися на успіх з початку нового навчального дня.
Дитина має відчувати, що ви завжди її любите, завжди їй допоможете та підтримаєте.
Що можуть батьки зробити для дитини?
Якщо підліток висловлює бажання померти, до ситуації треба ставитися уважно, сприймаючи загрозу серйозно. Насамперед необхідно обміркувати ситуацію або обставини, у яких виражається це почуття. Підліток може виказувати бажання померти, коли щось складається всупереч його бажанням (якщо ви не купуєте йому те, що він просить, або не відпускаєте на дискотеку чи концерт). Те ж бажання він може виявити, коли ви його караєте або коли він намагається використовувати ваш промах, щоб викликати у вас почуття провини і скористатися цим у своїх цілях. Він також намагається викликати у вас відповідну реакцію і засмутити вас. Поміркуйте, чи можете ви передбачити, коли він повторить подібне висловлювання, або ж він говорить про бажання померти в несподіваній ситуації: коли дивиться телевізор, розмовляє про школу та своїх друзів. Як часто висловлюється бажання померти і за яких обставин?
Іноді розмірковування про самогубство, по суті, являють собою спробу маніпуляції. На них треба реагувати так як і на інші висловлювання типу: «Я тебе ненавиджу», «Ви злі», «Я втечу з дому», «Я хочу жити у бабусі». Це особливо характерно для дітей, узагалі схильних до маніпуляції. Дайте підліткові виразити свої почуття та обговоріть їх. Зберігайте самовладання, не дозволяйте дитині маніпулювати вами.
Незалежно від того, чи є висловлювання про бажанні померти передбаченими, чи бачите ви в них спробу маніпуляції, далі вам слід спробувати виявити ознаки небезпечності. Якщо ви помітите одразу декілька ознак — певні почуття зміни в поведінці або характерні ситуації, поставтеся до дитини дуже серйозно. Якщо ви чуєте такі висловлювання, то важливо серйозно їх сприймати. Поговоріть з дитиною про її почуття та про самогубство. Не пропонуйте різних відповідей на серйозні питання. Не роз'яснюйте, чому вона не повинна відчувати того, що відчуває. Саме це може лише укріпити в ній почуття провини, безвихідності свого становища та власної непотрібності. Спробуйте проникнутися її почуттями і скеруйте розмову так, щоб підліток сам генерував альтернативні рішення своїх проблем. Якщо у вас є сумніви або невирішувані питання, зверніться до психолога,психотерапевта, психіатра, який спеціалізується на дітях і підлітках, та попросіть професійної допомоги.
Один з основних принципів адекватної соціалізації - це віра в себе.
Те, як ми ставимося до себе, відображається в наші зовнішності, у тому, як ми поводимося, як беремося за роботу та виконуємо її кожного дня і навіть як ми будуємо взаємовідносини з людьми. Наша самооцінка — це наше уявлення про свою цінність та значущість у житті та суспільстві.
Підлітки з адекватною самооцінкою почувають, що їх люблять, і самі дарують любов оточуючим, вони володіють здібностями та працюють продуктивно і легко сприймають нове. Вони правильно оцінюють критику і дивляться на життя з оптимізмом.
Підлітки, які оцінюють себе, надто низько, уважають, що їх не люблять, що вони не варті, поваги і заслуговують догани. Як правило, вони відчувають безвихідь, уважають себе бездарними, почувають незручність, збентеження. Це може закінчитися тим, що вони втрачають цікавість до життя та починають бачити все в похмурому світлі. Людина із заниженою самооцінкою більше схильна до стресів, в моменти радості, скоріш за все, залишаться непоміченими. Це може спонукати підлітка до зловживання алкоголем і наркотиками та спроби самогубства.
Нам необхідно вчити підлітків:
—зосереджувати свою увагу на доброму;
—доброзичливо приймати люб'язні, приязні слова;
—намагатися мати про себе позитивну думку;
—піклуватися про себе за допомогою фізичних вправ і раціонального харчування;
—пам'ятати — немає нічого поганого в тому, щоб звернутися до кого-небудь по допомогу!
Як подолати стрес у підлітка?
Ми живемо у складному світі. Підлітки, як і дорослі, зіштовхуються з безліччю стресових ситуацій. Управління стресом — це мистецтво, якого треба вчитися. Навіть ті дорослі, які не мають проблем зі здоров'ям, не раз переживають у житті труднощі на фізичному, соціальному, розумовому та психологічному рівнях.
Найчастіше діти вчаться життя у дорослих, які є для них моделями. Це допомагає, якщо у дорослих є навички піклуватися про своє здоров'я. Щоб уміти уникати в житті серйозних проблем, дітям важливо, щоб поряд був хоча б одиндорослий на якого можна покластися.
Відкрите спілкування в сім'ї дозволяє членам родини благополучно, без ризику виявитися незрозумілими, виразити все, що їх турбує. Дуже важливо збиратися кожного тижня всією родиною, щоб відчути участь і підтримку одне одного, обговорити засоби подолання стресу.
Треба відзначити, що стреси накопичуються. Стрес згубно впливає на нашу здатність мислити,розмірковувати, контролювати ситуацію, себе. Перш ніж приймати важливе рішення, необхідно знайти людей, з яким можна поговорити і в яких можна знайти підтримку.
Поради про те, як впоратися зі стресом:
— Розташуйте по порядку те, що слід зробити.
— Навчіться розслаблятися. Виділіть час для розваг.
— Робіть фізичну зарядку.
— Уживайте в їжу поживні продукти.
— Поговоріть з ким-небудь про те, як ви почуваєтеся.
— Зверніться за допомогою до друзів, родичів, консультантів, психологів, служителів церкви та інших людей які можуть допомогти вам.
Поради дорослим, як навчитися активно слухати:
— Розмовляйте в спокійному місці, щоб уникнути можливості бути перерваним у бесіді.
— Приділяти всю увагу співрозмовнику, дивитися прямо на нього, зручно, без напруження розташувавшись навпроти.
— Переказати те, що співрозмовник розповів вам, щоб він переконався, що ви дійсно зрозуміли суть почутого та нічого не пропустили.
— Дати можливість співрозмовнику висловитися, не перебиваючи його, і говорити тільки тоді, коли перестане говорити він.
— Говорити без засудження та упередження, що сприяє посиленню у співрозмовника почуття власної гідності.
Як допомогти людині в кризовій ситуації
Можливо, у ході спілкування з людиною, що переживає кризу, у вас періодично буде виникати почуття розгубленості. Вам буде здаватися, що ви скоро заплутаєтесь і нічим допомогти не зможете. Для того щоб допомогти, зовсім необов'язково володіти мудрістю царя Соломона. Вірте, що у вас є здоровий глузд — це немало, а у людини — хоча б невелика здатність змінитися.
§ Намагайтеся проявити терплячість і викликати довіру до себе. Коли співрозмовник почне говорити, він і без ваших порад багато чого побачить по-іншому,розуміє і зробить крок у вирішенні своєї проблеми. Головне-вміло вислухати.
§ Показуйте свій інтерес і розуміння. Будьте щири дружніми та вмійте співчувати. Але якщо «провалитесь у проблему співрозмовника з ногами і головою», допомогти не зможете. Стійте на землі твердо. Обговорюйте його проблему, намагайтеся розділити її на части Обміркуйте разом варіанти, але уникайте давати поради. У розмові не висловлюйте свої думки складно не вживайте довгих фраз.
§ Важливо схилити людину до конкретної активної дії. Допоможіть намітити реалістичний план і почати його виконання. Підкресліть, що коли вона буде що-небудь робити для виправлення свого становища, її самопочуття покращиться.
§ Якщо з такою людиною або такими людьми вам доводиться розмовляти довго, то варто пам'ятати і про свій стан і своє здоров'я. У цьому немає ніякого егоїзму якщо ви втратите здоров'я, то вже нікому не допоможете. Тому необхідно своєчасно помітити у себе стани напруження, що часто виникають.
§ Пам'ятайте про необхідність стежити під час розмов за своїм диханням. Воно має бути рівним і спокійним видих — повним і вільним.
§ Якщо ви виявили у співрозмовника думки про самогубство, то намагайтесь вести розмову таким чином щоб він замислився про безглуздість такого вчинку. Самогубство нічого не вирішує, воно назавжди знищує всі шляхи до якого-небудь рішення. Надія на те, що самогубство або спроба його здійснити вплине на чиїсь погляди, даремна. Такі події не дають бажаного результату і нічого не доводять. «Незрячий не прозріє, "злодій" — не розкається, "заблукалий" не стане на шлях істини, у будь-якому випадку через одне це».
§ Не підтримуйте його спроби перекласти відповідальність за його життя на кого-небудь: на коханого, батьків, лікаря, начальника, вас... Людина тільки сама відповідальна за своє життя і свої вчинки.
«Нема в що вірити», — нерідко заявляють люди, які не прийшли до віри в Бога, людину, себе... Якщо співрозмовник говорить про відсутність сенсу життя, порадьте йому звернутися до Біблії, до християнської літератури.
Самогубство ляже важким тягарем на душі близьких,зменшить їм життя, радість на довгі роки.
Пам’ятка для вчителів та батьків
Увага, якщо у дитини:
1. Різко змінились звички, ставлення до їжі, сну.
2. Гостра зміна поведінки - агресивність, втечі, протест, скандальність, примхливість, участь у заходах з ризиком для життя.
3. Дитина веде себе так, ніби-то у чомусь винна (самоосуд, безнадійність, роздратованість). Неприйняття похвали і нагороди.
4. Спроби суїдиду в історії сім'ї, або у власному минулому.
5. Смерть, втрата або зрада близької людини.
6. Різке зникнення активності і інтересу до розваг.
7. Виникають напади голосної, швидкої, іноді безупинної мови, наповненої скаргами, звинуваченнями або закликами про допомогу.
8. Різке поліпшення настрою після депресивного стану.
9. Порізи на зап'ястках.
10. Тремтіння, сухість губ та прискорене дихання.
11. Тема смерті в розповідях, питаннях, іграх, письмових роботах.
12. Вербальні погрози - прямі та завуальовані (типу: "повішусь", "ви мене більше не побачите").
13. Зненацька наведення порядку у власних речах, роздавання і дарування особистісно-цінних речей.
Ваші дії:
1. Організувати спостереження за дитиною.
2. Стимулювати дитину до особистісних контактів.
3. Створити умови, в яких дитина відчує свою значущість.
4. Проінформувати психологічну службу.
Причини суїцидів серед підлітків
1.Утрата коханої людини
2.Стан перевтоми
3.Принижене почуття власної гідності
4.Руйнування захисних механізмів особистості внаслідок вживання алкоголю, гіпогенних психотропних засобів і наркотиків
5.Ототожнювання себе з людиною, яка скоїла самогубство
6.Різні форми страху, гніву та суму з різних приводів
Суїцидальні спроби і наміри найчастіше виникають у підлітків у відповідь на:
- Системне словесне приниження;
- Ігнорування їхніх думок близькими;
- Обмеження самостійності;
- На конфліктні ситуації, пов’язані зі зловживанням алкоголю, та приймання інших наркотичних засобів;
- Сексуальні проблеми,які притаманні даному віку.
Суїциди та замахи, зумовлені психічними розладами (афективно – шокові та депресивні реакції) найчастіше виникають у наслідок:
- Незаслуженого покарання чи приниження, яке йде від батьків та друзів;
- Образи почуття дружби та любові;
- Відрахування з різних причин з навчального закладу;
- Зради.
Основні чинники причин суїцидальної поведінки у практично здорових підлітків та юнаків:
1.Дезадаптація, пов’язана з порушенням соціалізації, коли місце молодої людини в соціальній структурі не відповідає рівневі іі домагань
2.Конфлікти із сім'єю – частіше зумовлені неприйняттям системи цінностей старшого покоління;
3.Алкоголізація і наркотизація як підґрунтя для виникнення суїцидальної ситуації та передумов для швидкої її реалізації.
Нормативно-правові документи щодо порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення
Про затвердження
Порядку розгляду звернень та повідомлень
з приводу жорстокого поводження з дітьми
або реальної загрози його вчинення
(наказ від 16,01.2004 р. № 5/34/24/11)
НАКАЗУЄМО:
1. Затвердити Порядок розгляду звернень та повідомленьз приводу жорстокого поводження з дітьми або реальноїзагрози його вчинення (додається).
2. Зазначений Порядок довести до відома органів місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування,закладів, які їм підпорядковані, для використання в роботі.
3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступників Міністра внутрішніх справ України, Міністра освіти і науки України, Міністра охорони здоров'я України, Голови Державного комітету України у справах сім'ї та молоді відповідно до покладених на них обов'язків.
Державний комітет України у справах сім'ї та молоді
Голова Комітету В. І. Довженко
Міністерство внутрішніх справ України
Міністр М. В. Білоконь
Міністерство охорони здоров'я України
в.о. Міністра В. В. Загародній
НАКАЗ
Державного комітету України у справах сім'ї та молоді,
Міністерства внутрішніх справ України,
Міністерства освіти і науки України,
Міністерства охорони здоров'я України
2004.2004.2004 р. № 5/34/24/11
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
22 січня 2004 р. за № 99/8698
ПОРЯДОК
розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Кожній дитині гарантується право на свободу, особистунедоторканість та захист гідності.
Держава здійснює захист дитини від усіх форм фізичного та психічного насильства, образи, недбалого й жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні домагання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінють.
1.2. Цей Порядок визначає механізм взаємодії структурних підрозділів Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України у попередженні жорстокого поводження з дітьми, фізичного, сексуального, психологічного, соціального насильства, наданні невідкладної допомоги дітям, які потерпіли від жорстокого поводження.
1.3 Порядок розроблено відповідно до Конвенції про права дитини (995-021), Конвенції Міжнародної організації праці «Про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці» (993-166), Сімейного (2947-14) та Кримінального (2341-14) кодексів України, кодексу України про адміністративні порушення (80731-10, 80732-10), Законів України «Про охорону дитинства» (2402-14), «Про попередження насильства всім'ї» (2789-14), «Про звернення громадян» (393/96-ВР), «Про освіту» (1060-12), «Про міліцію» (565-12), «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» (20-95-ВР), Указу Пре зидента України від 21.02.2003 № 154/2003 (154/2003) «Про державну програму запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 роки».
1.4. У цьому Порядку поняття «жорстоке поводження з дитиною» означає будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного та соціального н" силля над дитиною в сім'ї або поза нею.
Поняття «дитина» у даному Порядку означає особу у віці до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ПОДАННЯ ТА РЕЄСТРАЦІЯ ЗВЕРНЕНЬ ТА ПОВІДОМЛЕНЬ
2.1. Звернення (повідомлення) про факти жорстокого поводження з дитиною подаються як самою дитиною, так і фізичними особами за місцем їх проживання за наявності фактів такого поводження або при реальній загрозі їх учинення.
2.2. Звернення (повідомлення) про факти жорстокого поводження приймаються посадовими особами органів внутрішніх справ, органів та закладів освіти, охорони здоров'я, управлінь у справах сім'ї та молоді, центрів соціальних служб для молоді та передаються для реєстрації до відповідного територіального підрозділу служби у справах неповнолітніх протягом однієї доби з моменту отримання звернення (повідомлення).
2.3. Діти, які зазнали жорстокого поводження (або щодо яких існує загроза його вчинення), також можуть бути виявлені під час проведення рейдів служб у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, через мережу «телефонів довіри» тощо.
У цьому разі кожен виявлений факт документується і передається до територіального підрозділу служби у справах неповнолітніх за місцем проживання дитини.
2.4. Усні повідомлення перед передачею їх до служби у справах неповнолітніх оформлюються письмово посадовою особою, яка отримала повідомлення з позначкою, від кого та коли (дата, час) отримано повідомлення.
2.5. Реєстрація повідомлень та звернень, отриманих службою у справах неповнолітніх, проводиться у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян» (393/9-ВР).
2.6. Не допускається розголошення відомостей по суті звернення дитини, з'ясування додаткової інформації, що не стосується суті звернення.
Ця заборона не поширюється на посадових осіб, які мають відношення до вирішення справи.
Закон України
ПРО ОХОРОНУ ДИТИНСТВА
м. Київ, 26 квітня 2001 р. № 2402—ІІІ і
з змінами і доповненнями
Витяг
Цей закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері.
Стаття 3. Основні принципи охорони дитинства
Всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У порядку, встановленому законодавством, держава гарантує дітям рівний доступ до безоплатної юридичної допомоги, необхідної для забезпечення захисту їх прав.
Стаття 4. Система заходів щодо охорони дитинства
Система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає:
¾ визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері;
¾ забезпечення належних умов для охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціально го, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності;
¾ проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства;
¾ встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.
Закон України
ПРО ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї
м. Київ, 15 листопада 2001 р. № 2789-ІП
із змінами і доповненнями
Витяг
Цей Закон визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї.
Стаття 1. Визначення термінів
Для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
· насильство в сім'ї — будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю;
· фізичне насильство в сім'ї — умисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що.може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі і гідності;
· сексуальне насильство в сім'ї — протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім'ї;
· психологічне насильство в сім'ї — насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю;
· економічне насильство в сім'ї — умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я;
· жертва насильства в сім'ї — член сім'ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім'ї;
· попередження, насильства в сім'ї — система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які'сприяють вчиненню насильства в сім'ї, припинення насильства в сім'ї, яке готується або вжн почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім'ї, а також медико-соціальпп реабілітація жертв насильства в сім'ї;
· реальна загроза вчинення насильства в сім'ї — погроза вчинення одним членом сім'ї стосовно іншого члена сім'ї умисних дій, передбачених абзацом другим цієї статті, якщо є реальні підстави очікувати її виконання;
· захисний припис — спеціальна форма реагування служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах неповнолітніх щодо захисту жертви насильства в сім'ї, яким особі, яка вчинила насильство в сім'ї, забороняється вчиняти певні дії стосовно жертви насильства в сім'ї;
· віктимна поведінка щодо насильства в сім'ї — поведінка потенційної жертви насильства в сім'ї, що провокує насильство в сім'ї.
Стаття 2. Законодавство про попередження насильства в сім'ї
Законодавство про попередження насильства в сім'ї складається з Конституції України (254к/96-вр), цього Закону, інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо попередження насильства в сім'ї.
Стаття 3. Органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї
1. Здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї в межах наданих їм повноважень покладається на:
1) спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї;
2) службу дільничних інспекторів міліції та кримінальну міліцію у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;
3) органи опіки і піклування;
4) спеціалізовані установи для жертв насильства в сім'ї:
- кризові центри для жертв насильства в сім'ї та членів
сім'ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї (далі — кризові центри);
- центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї.
2. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, об'єднання громадян, а також окремі громадяни можуть сприяти у здійсненні заходів з попередження насильства в сім'ї.