Рекомендації  психолога

СПІЛКУВАННЯ   ПРОТЯГОМ  ДНЯ

1.Вранці піднімайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашніх прорахунків, особливо незначних, не вживайте образливих слів

2.Не підганяйте, розраховуйте час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили - дитина в цьому не винна.

3.Відправляючи дитину до садочка, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без застережень: "Дивись, поводься гарно!", "Щоб не було зауважень!" тощо.

4.Забудьте вираз: "Чи був ти чемним?". Зустрічайте дитину спокійно, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після напруженого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, це не забере багато часу.

5.Якщо дитина замкнулась, її щось турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

6.Зауваження вихователя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

7.У спілкуванні з дитиною не вживайте умовних речень: "Якщо ти будеш добре поводитись, то...

8.Впродовж дня знайдіть (постарайтеся знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

9.У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Всі розбіжності щодо виховання дитини узгоджуйте без неї. Коли щось не вдається, порадьтеся з вчителем, психологом.

10.  Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось її турбує: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження.

11.  Навіть діти 7-8 років люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме напруження, допоможе спокійно заснути й відпочити. Завтра новий день, і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати якогось дива від дитини, радісних поривань душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочуючи її.

Рекомендації психолога батькам першокласників

      Хотілося сказати кілька слів не про дітей, а про нас, дорослих, про наше ставлення до їхніх успіхів і, що важливіше, до їхніх невдач. Шкода, але ми, батьки, часто нетерплячі та егоїстичні, хоча виправдовуємося "хорошими намірами". Але, якими б не були виправдання, наше роздратування, крики, з'ясування стосунків, покарання - все це додаткові стресові ситуації, постійний дитячий біль від непорозуміння та образи. Чим більші наші старання, чим більше уваги ми приділяємо дітям, тим вищий батьківський рівень домагань, тим більша надія і бажаніша нагорода - відмінні оцінки...   

 Велике значення для психічного та фізичного здоров'я вашої дитини має правильний режим дня.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПЛАНУВАННЯ РЕЖИМУ ДНЯ ПЕРШОКЛАСНИКА

 1.12 годин сну з урахуванням обіднього (1- 1,5 год.) для відновлення сил.

2.Після школи не спішіть садити дитину за уроки, їй необхідно 2-3 години відпочити (обідній сон). Найпродуктивніший час для приготування уроків - з 15 до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку.

3.Не змушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв. занять необхідно 10-15 хв. "перерви".

4.Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте можливість їй працювати самостійно, але якщо потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Необхідні спокійний тон та підтримка ("не хвилюйся", "давай з'ясуємо разом", "я тобі допоможу"), похвала, навіть якщо щось не вдається. Не акцентуйте увагу на оцінках ("не дарма з письма в тебе одні "2" та "3").Якщо ви дотримаєтеся цих порад у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною. Успіхів вам!

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

ДО НОВИХ УМОВ НАВЧАННЯ

        Будь - які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до  шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

   1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

   2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

   3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

   4.  Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

   5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

   6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

   7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

   8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

   9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

  10.  У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

  11.  Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

  12.  Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

  13.  Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

  14.  Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

  15.  У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

  РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА

 СІМ ОСНОВНИХ ПРАВИЛ БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ В ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ

 1.  Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше ви її (самостійності) вимагаєте в усіх сферах повсякденного життя, тим краще зможе ваша дитина працюватиме з почуттям відповідальності у шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією метою, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного й тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.

2. Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи її розв'язання. Допоможіть їй завдяки підказкам, наприклад, вказівка на довідники, генерування правил, відгадування ребусів, що може сприяти розв'язанню проблеми. Але не подавайте саме розв'язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв'язання.

3. Дайте своїй дитині можливість попрацювати над матеріалом удома.

4. Визнайте досягнення дитини. Хваліть (заохочуйте), а не докоряйте. Це краще, ніж ниття, нагадування та інші покарання. Звертайте увагу на те, щоб не обмежувати похвалу критикою ("дев'ять", звичайно, чудово, але без двох помилок це могла б бути "дванадцятка").

5. Не ставте перед своєю дитиною завищених вимог, щоб вони не були суворішими за вимоги вчителя.

6. Будьте як вихователь, зразком у поведінці. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків за читанням, швидше сама почне читати, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.

7. Говоріть позитивно про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона долає свої особисті упередження щодо школи.

    «Як зберегти психічне здоров΄я  дитини ?»

                                                                        Батьки і діти! Діти і батьки!

                                                                        Нерозділиме і довічне коло,

                                                                        Ми засіваємо життєве поле

                                                                        І не на день майбутній - на віки.

                                                                                                            Б.Олійник

Сьогодні, гостро постає проблема порушення психічного здоров'я дитини через соціально-економічну ситуацію, що склалася в країні. Негаразди на роботі, матеріальна скрута, емоційне незадоволення дорослих та інше – все це переноситься на дітей і порушує психологічну рівновагу.

 Як не допустити психологічних травм дитини?

Дорослим потрібно формувати партнерські стосунки в сім'ї, уважно й шанобливо ставитися одне до одного, відкрито висловлювати свої почуття та обговорювати проблеми, мирно розв’язувати конфлікти, уникати зайвих стресових ситуацій,  розвивати  дітях здатність розповідати про почуття батькам і друзям, виховувати в дітях уміння захищати  свої права.

Отож, турбуйтеся, щоб серце дитини не стало грубим, злим, холодним, байдужим і жорстоким в результаті «виховання». Говоріть з дитиною так, щоб не залишилось ніякого сумніву в тому, що Ви керуєтесь турботою про неї, а не бажанням відмахнутись, образити.

 Пам’ятайте!

Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;

якщо дитина живе у ворожнечі, вона вчиться агресивності;

якщо дитину висміюють, вона стає замкнутою;

якщо дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;

якщо дитина росте в терпимості, вона вчиться сприймати інших;

якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться вірити в себе;

якщо дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;

якщо дитина живе в безпеці, вона вчиться вірити в людей;

якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

якщо дитина живе в розумінні та привітності, вона вчиться знаходити любов у всьому світі.

 ВИСЛОВИ, ЯКИХ НІКОЛИ НЕ ПОВИННА ЧУТИ ВАША ДИТИНА:

«Підеш в школу, – ще довідаєшся...»;

«Може там з тебе людину зроблять!...»;

«Мені такий хлопчик (таке ледащо...)не потрібний ...!»;

«Вчитель не такий»;

«Клас не підходящий, – не такий, як сусідній»;

«Наша школа гірша, ніж та (якась!)»;

«Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся тут перед очима!»;

«Дай здачі, чого сидиш?»;

«Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта...»;

«А чого від нього чекати гарного? Він же...»;

«То й що, що вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу...»;

«Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу ходити на вулицю, дивитись на ту берізку... Ще чого!..»;

«І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти...»;

«Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу... Втомилася я вже прибирати після тебе...»;

«І коли ти вже... До тебе треба п’ять няньок, щоб витримати...»;

«Скільки це може продовжуватися...»;

«Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка... Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею.. Не дружи з нею...».       

 ВИСЛОВИ, ЯКІ ХОТІЛА Б ПОЧУТИ ВАША ДИТИНА:

«Ти мені дуже допоміг!»;

«Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!»;

«Я подумала, а що як нам зробити отак... Знаєш, а в бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше...»;

«Я тебе так люблю... Ти нам дуже потрібна...»;

«Ми з татом хочемо, щоб ... , тому, що....»;

«Я в тебе вірю...»;

«Подумай ще раз,... я теж колись зробила таку саму помилку...»;

«Якщо вчителька саме так просила написати, то звичайно, звісно ж...»;

«А ти подякувала Сергійку за фарби ?... А чому ти не запропонував Толі свою допомогу.... Я зробила б так...»;

«Колись давно я теж була у схожій ситуації... Знаєш, я подумала, може й тобі так зробити...».

«Давай з татом порадимося... Разом ми вигадаємо найкращий вихід...»;

«Мені було б приємно, якби ти... А бабуся мені вже давно казала, що дуже зраділа б, якби..»;

«У тебе сьогодні такий войовничий настрій... То може оголосимо війну бруду й пилу ... Допоможеш мені...»;

«В тебе таке непросте домашнє завдання. Ти розумний хлопчик, порався. Але додавши ще й охайності, вийде ідеально... Що, як ми зробимо так...»;

«Пам’ятаєш, як минулого разу я тебе хвалила, мені так сподобалось. Зроби й цього разу так, щоб я тебе похвалила...».